Мова сайтів українського сегмента інтернету: реалії та перспективи
На сьогодні “заявити про себе в Інтернеті” –
автоматично означає сформувати свій імідж у
світовому інформаційному просторі (і не лише
окремої особи чи певної організації як власників
мережевого ресурсу, а й іміджу держави зага-
лом). З огляду на те, що українська мова – це
одна з визначальних ознак ідентичності нації та
ідентифікації України як самостійної держави,
пріоритетом мовної політики має бути утвер-
дження української мови як основної на сайтах
Укрнету, що визначатиме їх місце та роль у Все-
світній мережі. Актуальність обраної теми підси-
лена ще й тим чинником, що інтернет-спілку-
вання (зокрема, у соціальних мережах) на сього-
дні є невід’ємною складовою життя практично
кожного дорослого громадянина України, який
гіпотетично може становити потенційну аудито-
рію українськомовних сайтів, потрапляючи до них
через перепости, відповідні групи тощо.1
Питанням розвитку україномовного Інтернету
останнім часом приділяють увагу такі вітчизняні
дослідники, як С. Зайцева [1], М. Рудик [8] та
С. Чемеркін [15–16]. Водночас мовне питання
українських блогів є предметом наукових розві-
док не лише в Україні, а й за кордоном. Так, у
Гарвардському університеті мовна ситуація в
Україні в контексті блогосфери досліджується
на рівні магістерських дисертацій [14].
Мета статті – проаналізувати сайти ор-
ганів державної влади (зокрема облдержадмі-
ністрацій), тематичні сайти (конфесійні, медич-
ні), що належать до українського інтернет-прос-
тору, щодо використання української мови як
одного з основних компонентів сайтотворення.
Окреслити коло заходів, яких необхідно вжити,
щоб українська мова розширювала свої “тери-
торіальні межі” в Інтернеті та залучала щоразу
ширшу аудиторію.
Об’єктом наукової розвідки є сайти україн-
ського сегмента Інтернету, зокрема сайти обл-
держадміністрацій областей України, а також
два види тематичних сайтів – конфесійні й ме-
дичні. Предмет наукової розвідки становить
мовна політика розглянутих мережевих ресур-
сів (основна мова сайту: головна сторінка, наві-
гація, контент, можливість переходу на інші
мови).
Поняття “мова сайту” на сьогодні часто має
досить широке тлумачення з яскравим суб’єк-
тивним забарвленням. Так, О. Мілінчук, авто-
рка блогу про іноземні мови, пропонує таке йо-
го визначення: “це текстові записи, статті, зо-
браження, анімація, посилання, реклама, ди-
зайн, атмосфера <…> все в одному” [4]. Крім
того це поняття, на її думку, характеризується
такими ознаками, як насичення рекламою чи
нав’язливими зображеннями, що ускладнюють
вхід на сайт; занадто складний з обтяжливими
реченнями чи надто вільний аж до неповаги до
читача стиль викладу матеріалу; дуже блідий і
надто дрібний шрифт тощо.
Безумовно, кожний власник сайту – органі-
зація чи приватна особа – зацікавлені у зрос-
танні рейтингу їхнього ресурсу. Є кілька спосо-
бів оцінити рейтинг сайту на рівні країни, час-
тини світу чи світу загалом. Однією з відомих
світових рейтингових систем є Alexa.com, яка
контролює відвідуваність користувачами різних
веб-сайтів. Alexa-ранжування встановлює якіс-
ний показник відвідуваності різних сайтів у сві-
тових масштабах. Варто відзначити, що в цьо-
му рейтингу чим менша цифра, тим краще, а
не навпаки, тобто найбільш відвідуваному сай-
ту у світі присвоєно номер один. Таким безза-
перечним лідером вже багато років підряд є
Google.com.
У рейтингу Alexa.com Топ-500 перші й основ-
ні місця належать американським, англійським,
російським, німецьким, китайським, арабським
та японським сайтам. Тож постає логічне запи-
тання: чи потрапили українські сайти до когорти
обраних і які саме? Приємно відзначити, що
українські ресурси в цьому рейтингу є, хоча їх
поки що лише два – Google.com.ua (близько
200 позиції) та Yandex.ua (близько 425 позиції).
Щоправда, українськими в них є лише домени, а
насправді це дочірні сайти іноземних компаній.
Звісно, у переліку цих пошукових систем є кілька
мов на вибір, тобто українська мова тут є не ос-
новною, а додатковою [6].
Звернемося ще до одного рейтингу
Alexa.com за іншим показником – країною ре-
єстрації доменів. В українському рейтингу най-
більш відвідуваних інтернет-ресурсів до першої
десятки входять лише російські сайти, україн-
ські ж з’являються аж у першій двадцятці. Тож
виходить, що українські сайти спираються на
“міцну” російську основу. Яка ж основна причи-
на такого стану справ з українською мовою як
основною сайту? Як відзначають фахівці, ця
причина безпосередньо стосується користува-
чів мережі та браузерів, – адже Alexa рахує
відвідуваність сайтів лише в тому випадку, ко-
ли в браузері користувача встановлене розши-
рення Alexa Sparky. Тож “комп’ютерники” ра-
дять усім, кого хвилює стан української мови в
Інтернеті, зокрема зростання рейтингу україн-
ськомовних сайтів, встановити це розширення
й максимально відвідувати саме українські
сайти, що буде підвищувати їх рейтинг. Можна
скласти перелік улюблених українських сайтів і
максимально “ходити” саме цими “шляхами”.
Можна звернутися й до інших статистичних
даних, зокрема тих, що стосуються соціальних
мереж, які є чи не найбільш відвідуваним ре-
сурсами мережі. Спробуємо з’ясувати рейтинг
їх популярності. Так, станом на початок 2014 р.
в Україні перше місце за відвідуваністю посідає
соціальна мережа Vkontakte (як і Odnoklassniki)
– російський ресурс. Дослідники констатують,
що Facebook, як і раніше, поступається не ли-
ше Vkontakte, а й Odnoklassniki [5]. Однак слід
відзначити, що соціальні мережі пропонують
українську як мову інтерфейсу.
Ці дані можна порівняти з результатами до-
слідження інтернет-аудиторії України, проведе-
ного компанією InMіnd майже рік тому, тобто в
березні 2013 р. За підсумками лютого 2013 р.
компанія визначила Топ-25 доменів, які відві-
дують українські користувачі, зокрема (назива-
ємо номер від 1 до 25 місця в рейтингу): Google
(середньоденна частка – 66%), Vkontakte (60%),
Mail.ru (48%), Yandex (40%), Odnoklassniki (37%),
Youtube.com (28%), Wikipedia.org (15%), Facebook.
com (13%), Ukr.net (12%), Ex.ua (11%), I.ua
(8%), Webalta.ru (7%), Rozetka(.ua+.com.ua) (7%),
Sinoptik.ua (7%), Rambler.ru (7%), Aukro.ua (6%),
Gismeteo.ua (6%), Blogspot.com (6%), Ucoz.ru (6%),
Rutracker.org (6%), Fotostrana.ru (5%), Slando (5%),
Ask.fm (5%), Marketgid(.com+.info) (5%), Meta.ua (5%).
Серед названих ресурсів власне українськи-
ми, як бачимо з імен доменів, є дев’ять: Ukr.net,
Ex.ua, I.ua, Rozetka(.ua+.com.ua), Sinoptik.ua,
Aukro.ua, Gismeteo.ua, Slando, Meta.ua.
Двомовними, тобто українсько-російськомов-
ними з них є два українські інтернет-портали та
безкоштовні сервіси електронної пошти –
Ukr.net та I.ua, два сайти прогнозу погоди в
Україні та світі – Sinoptik.ua та Gismeteo.ua, а
також дошка оголошень України – Slando. Три-
мовною, тобто англо-українсько-російськомов-
ною є українська пошукова система Meta.ua.
Водночас такі комерційні проекти, як Ex.ua,
Rozetka(.ua+.com.ua), Aukro.ua українську мову
як мову сайту взагалі не пропонують.
Для подальшого аналізу вдаємося до роз-
поділу сайтів за їх видавцями – органи держа-
вної влади та приватні. Порівняльний аналіз
мовного аспекту сайтів органів державної вла-
ди дає такі результати.
Сайти обласних держадміністрацій можна
розподілити на такі групи:
1. Одномовні.
Основна і єдина мова сайту – українська,
відповідно й усі матеріали сайту написані цією
ж мовою. Такі сайти мають, наприклад, Волинсь-
ка, Дніпропетровська, Закарпатська, Запорізька,
Івано-Франківська, Київська, Полтавська, Черка-
ська та Чернівецька облдержадміністрації.
2. Двомовні:
а) на сайті є “перемикач”, розрахований на
дві мови – українську та англійську, зокрема
остання версія досить коротка, лише основні
довідкові дані. Такий мовний стан справ на
сайтах Кіровоградської та Рівненської облдер-
жадміністрацій;
б) на сайті є “перемикач”, розрахований на
дві мови – українську та англійську, проте анг-
лійський варіант увімкнути не вдалося. Це сайт
Львівської облдержадміністрації;
в) на сайті є “перемикач”, розрахований на
дві мови – українську та російську. Таким є
сайт Донецької облдержадміністрації;
г) “перемикача” немає, матеріали подані дво-
ма мовами – українською та російською (спосте-
рігається інтерференція мов). Таким є сайт Оде-
ської облдержадміністрації.
3. Тримовні:
а) на сайті є “перемикач”, розрахований на
три мови – українську, російську та англійську,
кожна з яких повноцінно працює. Це сайти Він-
ницької, Луганської, Миколаївської та Херсон-
ської облдержадміністрацій;
б) на сайті є “перемикач”, розрахований на
три мови – українську, російську та англійську,
проте повноцінно працюють лише дві – україн-
ська та російська, англійська версія не вмика-
ється. До речі, відкривається сайт державною
мовою – українською. Таким є сайт Харківської
облдержадміністрації;
в) на сайті є “перемикач”, розрахований на
три мови – українську, російську та англійську,
проте повноцінно працює лише одна – україн-
ська, російська зовсім не працює, при переми-
канні на англійську основна інформація вида-
ється в кількох документах у форматі PDF. Як
приклад можна навести сайт Хмельницької обл-
держадміністрації;
г) українською мовою повністю подано як ін-
терфейс сайту, так і матеріали, а російська й
англійська мови лише задекларовані, але здій-
снити перехід до них неможливо. Такий стан
справ на сайтах Сумської, Тернопільської та
Чернігівської облдержадміністрацій.
4. Багатомовні.
На сайті встановлено перекладач від Google,
розрахований на 80 мов; відкривається
сайт українською мовою. Як приклад можна на-
вести сайт Житомирської облдержадміністрації.
Отже, на основі проведеного аналізу сайтів
облдержадміністрацій за критерієм “основна
мова сайту” можна дійти висновку, що найбіль-
шу кількість становлять одномовні з єдиною
державною мовою як в інтерфейсі, так і в по-
данні матеріалів. Мовою цифр це має такий
вигляд: з 24 областей таких 9 сайтів (38%).
П’ять сайтів (21%) є двомовними, точніше,
умовно двомовними, оскільки з переходом до
іншої мови сайту майже скрізь виникли про-
блеми. Один із цих п’яти сайтів, зокрема Оде-
ської облдержадміністрації, сприяє розвитку
інтерференції, подаючи матеріали й українсь-
кою, і російською мовами. На наш погляд, з
огляду на тотальне поширення російської мови
в цьому регіоні вдаватися до такої інтерферен-
ції на сайті органу державної влади як прикла-
ду для наслідування не варто.
Дев’ять сайтів (38%) тримовних, з яких повно-
цінно тримовними є лише чотири, інші два на-
справді є двомовними, і ще три – одномовними.
І нарешті лише один сайт (4%) можна вва-
жати багатомовним чи одномовним з можливі-
стю автоматичного перекладу сторінки за до-
помогою Google-перекладача на одну з 80 мов.
Зауважимо, що мова сайтів органів держав-
ної влади має бути або лише українською, тоб-
то державною, оскільки вона законодавчо ви-
знана як така, або має бути додатково встано-
влений ідентичний варіант англійською мовою
як мовою міжнародного спілкування. Цікаве
рішення знайшли розробники сайту Житомир-
ської облдержадміністрації, встановивши на
сайт Google-перекладач з вісьма десятками
мов. Проте і в цьому випадку є свій мінус – пе-
реклад комп’ютерний, далекий від досконалос-
ті, який зазвичай спотворює основну думку та є
складним для читання навіть носію мови.
У випадку з приватними сайтами (сайт орга-
нізації чи приватної особи) перед видавцем
постає одразу кілька проблем, які він має вирі-
шити, зокрема:
1. Коли мова йде про інформаційний сайт,
то тут одним із найважливіших критеріїв є тра-
фік, тобто кількість відвідувачів сайту протягом
доби, тижня, місяця. Якщо видавець наполег-
ливо працює над зростанням активного трафі-
ку, то різними способами, зокрема за допомо-
гою сторінок чи груп у соціальних мережах,
збирає спільноту однодумців навколо свого
сайту. Тож при виборі мови сайту постає логіч-
не запитання: наскільки велику аудиторію та-
кий видавець потенційно можете зібрати за
умови, що основною мовою сайту буде україн-
ська? Звісно, якщо сайт – це візитка перукарні
у місті, яке переважно є українськомовним, то
вибір української мови буде логічним і дореч-
ним. Якщо ж за допомогою сайту просувати
продукт у світових масштабах, наприклад, ін-
формаційний продукт на тему створення влас-
них сайтів, то, звісно, сама мета підказує вжи-
вати російську мову як мову сайту, оскільки
російськомовна аудиторія у світі є кількісно бі-
льшою, ніж українськомовна.
Особливо важливим для всіх сайтів (і тих,
які не мають власного контенту, а подають ли-
ше републікації, і тих, які цей контент мають) є
питання їх монетизації. Мова йде про те, які
способи використовує власник інтернет-ресур-
су, щоб окупити свої витрати на створення сай-
ту і на щоденну працю над ним – оновлення
контенту, оптимізацію, технічну підтримку то-
що. Монетизація прямо пропорційно пов’язана
з трафіком, оскільки саме відвідувачі, їхні дії –
це той важливий і основний показник, за яким
визначається рейтинг сайту, а відповідно, й
можливості заробітку його власника.
Отже, певною мірою простежується взаємо-
зв’язок між мовою сайту та кількістю його відві-
дувачів. Окрім активного трафіку, є ще пасив-
ний, тобто ті відвідувачі, які переходять на сайт
без безпосередньої участі його власника, а то-
чніше через пошукові системи за ключовими
словами. А “ключовими” більшість українців за-
дає в рядку браузера російською мовою, оскіль-
ки пошукова система в такому випадку пропонує
більшу кількість ресурсів. Українськомовні
“ключовики” приведуть на сайт значно менше
відвідувачів і це логічно вмотивовано порівня-
льною кількістю російсько- та українськомовних
користувачів Інтернету.
Інша справа, якщо сайт присвячений україн-
ській мові, культурі, науці тощо, тоді, на нашу
думку, він має бути обов’язково українськомов-
ним, як-от: “Камертон філолога” [2], “Моволю-
бам” [7]. Хоча такі сайти, над якими видавець
серйозно й натхненно працює тривалий час,
також мають досить високі показники в різних
рейтингах, як наприклад: “Світ слова” [9], “Укр-
ліб” (Бібліотека української літератури) [10].
Звернемося також до думок досвідчених бло-
герів з приводу того, якими є переваги й недоліки
українськомовного сайту чи блогу (для нас наразі
розрізнення цих понять не є принциповим).
За словами українського, а головне – украї-
нськомовного блогера Я. Федоряка, перевага-
ми українськомовного блогу є:
1) низька конкуренція в українськомовній
ніші у зв’язку з браком справді якісних темати-
чних блогів чи сайтів. Натомість у російськомо-
вній чи англомовній блогосферах конкуренція
досить жорстка;
2) зручна мова написання для одномовного
українськомовного автора, якому складно пи-
сати іншою мовою, адже стиль – це один із
чинників, який має приваблювати, а не відшто-
вхувати читача;
3) можливість заявити про себе, створивши
україномовний блог, оскільки новий якісний та
ще й українськомовний блог буде одразу помі-
чений і пропіарений саме користувачами Ін-
тернету між своїми колегами;
4) чистота української блогосфери, оскільки
“українська блогосфера поки що позбавлена
багатоманіття сплогів та сателітів” [12]. Звісно,
варто було б переглянути ці думки, оскільки з
часу написання матеріалу, тобто з 2008 р. ми-
нуло вже чотири роки, проте свіжої інформації з
цього питання в блозі названого автора не ви-
явлено. Одразу зауважимо, що термін “українсь-
ка блогосфера” тлумачимо, як “усі блоґи, що
так чи інакше стосуються України чи потенцій-
но можуть містити локальний український кон-
текст: ведуться теперішніми чи колишніми ме-
шканцями України українською та російською
мовами” [1, с. 27].
Водночас автор сайту “Українська блогос-
фера” виділяє такі недоліки українськомовного
блогу:
1) порівняно незначна українськомовна ауди-
торія;
2) низька ймовірність, що навіть українсько-
мовний користувач вводить запити українською
мовою, оскільки більше шансів знайти потрібну
інформацію російською чи англійською;
3) потрібно створювати спільноту однодум-
ців, тоді як до спільнот російсько- чи англомов-
них сайтів можна просто долучитися;
4) значно складніша монетизація сайту, яка
полягає наприклад, у пошуці рекламодавців [11].
Отже, українськомовний блог/сайт потребує
значних зусиль, щоб завоювати свою цільову
аудиторію, створити спільноту й хоча б трохи
його монетизувати.
З огляду на ситуацію, що склалася в сучас-
ній блогосфері, актуальною є порада українсь-
комовного блогера Я. Федоряка з приводу того,
як зробити так, щоб українськомовні блоги за-
войовували рейтинг на жорсткому ринку в ме-
режі Інтернет, – створення якісного контенту,
тобто корисних ресурсів, які б перевершили за
своєю якістю інші та з яких би брали інформа-
цію видавці англо- чи російськомовних сайтів,
перекладаючи її рідною їм мовою. Кожен украї-
нець як справжній патріот може завести украї-
нськомовний блог чи написати якісну україно-
мовну статтю “не про те, як він любить неньку-
Україну, а про <…> будь-яку прагматичну річ,
яка може знадобитися реальному прагматич-
ному користувачу” [13].
Продовжимо наш аналіз тематичними кон-
фесійними та медичними сайтами. Так, мере-
жеві конфесійні видання українського медіап-
ростору є, як правило, українсько- і російсько-
мовними, іноді для читання можуть пропонува-
тися англійська, польська, французька та деякі
інші мови (наприклад, журнал РКЦУ “Любіть
один одного”) або ж російськомовна й україно-
мовна версії одного й того ж видання, перехо-
дити до яких можна за гіперлінком (“Церковна
православна газета”). Вибір мови переважно
залежить від того, у якому регіоні знаходяться
редакції інтернет-версій друкованих видань
(захід чи схід України) або засновники онлайн-
видань. Відтак, у православних ЗМІ мова пере-
важно українська, якщо редакція веб-версії
знаходиться в м. Київ, Львів, Чернігів тощо.
Російськомовними (або двомовними) є ті ви-
дання, редакції яких знаходяться в зросійще-
них регіонах України, наприклад: схід –
“Благовєст” (м. Алчевськ), “Свєтилен” (Луганщи-
на); південь – “Єпархіальний часопис” (м. Оде-
са) та центр – “Церковна православна газета”,
“Київська Русь”, “Отрок” (м. Київ).
У католиків редакції конфесійних видань,
представлених у мережі, у своїй більшості гео-
графічно розташовані переважно на Західній
Україні, де мають значну кількість вірян, а відпо-
відно, й реципієнтів (читачів) своїх газет та жур-
налів, тож мова видань переважно українська.
У деяких виданнях трапляється інтерференція
мов, тобто рубрики подано українською, але пуб-
лікації включають і українською, і російською мо-
вами (“Одигитрия” (УПЦ МП), “Християнин” (Церк-
ва християн віри євангельської), “Христианин” (Це-
рква християн віри євангельської).
У газеті “Християнський вісник” як виданні
християн протестантського напряму можна
ознайомитися з оповідями деяких вірян про їх
шлях до Бога. Такі матеріали не редагують,
тобто публікації подані не літературною мовою,
а “живою розмовною”, часто збережено стиль
оповідача, суржик. Певною мірою це є виправ-
даним, адже свідчить про “справжність” опові-
дачів, а не про художній вимисел, що викликає
довіру до видання. Однак не можна відзначити
якість редагування: помилки наявні вже у Меню
сайта (регістрація, аудиоальбом).
Газета “Християнин” виходить переважно
російською мовою, однак містить статті й
українською (залежно від того, якою мовою був
надісланий оригінал), крім того, деякі статті
перекладають з української на російську з різних
причин: або тому, що в українському варіанті
багато помилок, зокрема, русизмів, або ж на
прохання російськомовних читачів.
Отже, конфесійні сайти християн є двомов-
ними, зокрема досить часто видавці вдаються
до інтерференції, тобто поєднання українсько-
та російськомовних матеріалів на одній сторін-
ці, в одній рубриці, в одному виданні.
Звернімося також до сайтів медичної тема-
тики як таких, що повинні мати авторитет у пе-
ресічних громадян, адже хвороби та методи їх
лікування – нагальне питання практично кожної
сім’ї. Одразу впадає в око, що контент медич-
них сайтів поданий або лише російською, або
лише українською мовою. При цьому на окре-
мих сайтах можливий перехід від російської до
української, іноді ще й до англійської мови. Си-
туацію з мовною картиною медичних сайтів за
регіонами дуже добре видно з медичного ката-
логу “УКРМЕД” [3]. Згідно з вибіркою, зробле-
ною нами для аналізу українських медичних
сайтів за регіональним критерієм. Тож на
українських медичних сайтах зафіксовано такі
варіанти поєднання мов:
Вінниця – 1) українська, російська, англійсь-
ка; 2) українська, англійська; 3) російська, анг-
лійська; 4) лише російська; 5) лише українська;
Дніпропетровськ – 1) російська; 2) російська,
англійська;
Донецьк – 1) російська, англійська; 2) українсь-
ка, російська;
Житомир – 1) російська; 2) українська;
3) українська, англійська;
Запоріжжя – 1) російська; 2) російська й
англійська;
Івано-Франківськ – 1) українська, російська,
англійська; 2) українська, англійська; 3) ро-
сійська; 4) українська;
Київ – 1) російська; 2) українська, російська;
3) українська, російська, англійська;
Кіровоград – 1) російська; 2) російська, анг-
лійська; 3) українська, російська, англійська;
Луганськ – 1) російська; 2) російська, англій-
ська;
Луцьк – 1) українська, російська, англійська;
2) українська, англійська; 3) українська, росій-
ська; 4) українська, французька; 5) українська;
Львів – 1) українська, російська, англійська;
2) українська, англійська; 3) англійська; 4) укра-
їнська; 5) українська, російська, англійська, ні-
мецька; 6) українська, російська, англійська,
польська;
Миколаїв – 1) російська; 2) російська, англій-
ська;
Одеса – 1) російська; 2) російська, англійсь-
ка, українська; 3) російська, англійська.
Чернівці – 1) українська, англійська, російсь-
ка, німецька, французька.
Отже, простежується така основна тенден-
ція щодо мов медичних сайтів: західні області –
максимум української мови й мінімум російсь-
кої, схильність до збільшення кількості євро-
пейських мов, як-от, у Волинській, Івано-Фран-
ківській та Львівській областях; центральні об-
ласті – російська мова вживається практично
нарівні з українською, як-то, у Києві та Київській
області; східні та південні області – російська
мова домінує над українською, як у Донецькій
та Одеській областях, чи повністю витісняє її,
як у Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській
та Миколаївській областях.
Отже, українська мова не завжди є пріори-
тетною мовою сайту/блогу. Найбільш повно-
цінно вона подана на ресурсах органів держа-
вної влади, хоча _____на деяких з них трапляється
інтерференція мов. Що стосується приватних
сайтів, то тут вирішальними є кілька чинників,
основним з яких є вид сайту: на сайтах-візитках
офлайнового регіонального бізнесу мова зале-
жить від регіону: Захід і Центр України – україн-
ська як основна чи одна з двох або трьох за-
пропонованих, Схід і Південь – російська
(українська мова якщо й запропонована, то
лише як додаткова); на українських сайтах, що
просувають онлайновий продукт чи послугу,
використовується одна або три мови: російська
– якщо сайт одномовний, російська з англійсь-
кою – якщо сайт двомовний, може бути й поєд-
нання російської з українською та англійською,
якщо сайт тримовний (лише в таких випадках
українська мова є обов’язковою).
Серед українських тематичних сайтів, зок-
рема конфесійних, російська мова є більш
вживаною, ніж українська, хоча важливу роль
тут відіграє регіональний чинник. У випадку з
українськими медичними сайтами у виборі мо-
ви сайту простежується та сама ситуація: чим
далі на захід, тим частіше вживається україн-
ська мова, чим далі на схід та південь, тим
українська мова вживається рідше.
Заходами, які допоможуть розширити межі
вживання української мови в Інтернеті, можуть
бути такі: а) власникам сайтів пропонувати ці-
кавий та стилістично грамотний контент україн-
ською мовою на сайтах українського інтернет-
простору; б) уникати інтерференції мов на своїх
ресурсах; в) встановити розширення Alexa
Sparky світової рейтингової системи Alexa.com
та максимально відвідувати українські сайти,
що буде підвищувати їх рейтинг.