Відміна. однина. кличний відмінок
Закінчення іменників у Кл.в. однини
| Тверда група | М’яка група | Мішана група | |||
| І | -о | -ю, -е (-є) | -е | ||
| ІІ | -о, -е, -у | -е, -ю, -я | -е, -у | ||
| ІІІ | -е, -и | ||||
| IV | -а, -я | ||||
| Особливості написання відмінкових форм іменників. Кличний відмінок. | |||||
| Розділ: Мова - Жанр: Морфологія | ||
Увага! Тренувальні тести з теми Поділ іменників на відміни та на групи в цій статті. Коротко про кличний відмінок:
|
Закінчення іменників у Кличному відмінку однини
| Відміни/Групи | Тверда (тв. приг.) | М’яка (м’як. приг. (я)) | Мішана (ж,ч,ш) |
| І (ч., ж., спільн. рід на –а,я) | -о | -ю, -е (-є) | -е |
| ІІ (ч.,р. на приг., -о; с. рід на –о, е, я ) | -е, -у | -е, -ю, | -е, -у |
| ІІІ (ж.р. на приг., мати) | -е, -и | ||
| IV (с.р. на –а,я (суф. –ат, -ят, -ен)) | -а, -я |
1 відміна. Однина. Кличний відмінок:
У кличному відмінку однини іменників першої відміни вживаються закінчення -о, -е, -є, -ю.
а) Закінчення -о мають іменники твердої групи: дружино, Ганно, книжко, Михайлівно, перемого, сестро.
б) Закінчення -е мають іменники м’якої та мішаної груп: воле, земле, Катре, робітнице, душе, круче;
закінчення -є — іменники м’якої групи після голосного та апострофа: Маріє, мріє, сім’є, Соломіє, а також Іллє.
в) Закінчення -ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: бабусю, Галю, доню, матусю, тітусю.
Примітка. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення тільки кличного відмінка: Ганно Іванівно, Маріє Василівно.
Відміна. Множина. Кличний відмінок.
У кличному відмінку множини іменники першої відміни мають форму, однакову з називним: баби, дочки, жінки, робітниці.
відміна. Однина. Кличний відмінок
Іменники другої відміни в кличному відмінку закінчуються на -у (-ю), -е.
а) Закінчення -у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик, -ок, -к-о): батьку, синку, ударнику;
іншомовні імена з основою на г, к, х: Джеку, Жаку, Людвігу, Фрідриху;
деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж): погоничу, слухачу, товаришу;
також іменники діду, сину, тату.
б) Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Віталію, вчителю, Грицю, краю, лікарю, місяцю, пролетарю, розмаю, ясеню.
в) Закінчення -е мають безсуфіксні іменники твердої групи: Богдане, голубе, друже, козаче, мосте, орле, Петре, соколе, Степане, чумаче;
іменники м’якої групи із суфіксом –ець: женче (від жнець), кравче, молодче, хлопче, шевче (але: бійцю, знавцю);
деякі іменники мішаної групи, зокрема власні назви з основою на ж, ч, ш, дж: Довбуше;
загальні назви з основою на р, ж: гусляре, маляре, стороже, тесляре, школяре.
г) Прізвища прикметникового походження на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), такі як Глібов, Королів, Пушкін, Романишин, Тютчев, Чапаєв, Щоголів, при звертанні мають як форму називного, так і форму кличного відмінка: Глібов і Глібове та ін.
Географічні назви, до складу яких входять зазначені суфікси, мають у кличному відмінку закінчення -е: Києве, Лебедине, Львове.
Примітка 1. У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоч друге слово може мати й форму називного відмінка: добродію бригадире (бригадир), пане лейтенанте (лейтенант).
Примітка 2. У звертаннях, що складаються з загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім’я: брате Петре, друже Грицю, колего Степане, пані Катерино, товаришу Віталію.
Примітка 3. У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: друже Максименко, колего Іваничук, добродійко Скирда, товаришу Гончар.
Примітка 4. У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Володимире Хомичу, Галино Іллівно, Маріє Василівно, Петре Кузьмичу, Ярославе Андрійовичу.