Розділ 4 “Фірмове найменування в міжнародному приватному праві” складається з двох підрозділів

У підрозділі 4.1. “ Міжнародно-правове регулювання та міжнародно-правовий захист прав на фірмове найменування” досліджується зміст основного міжнародно-правового акту, що регулює питання, пов‘язані з фірмовими найменуваннями, а саме Паризька конвенція про охорону промислової власності. Однак, згаданий міжнародний акт не містить визначення поняття фірмового найменування чи вказівок на його ознаки, а також визначення суб‘єктів права на фірмове найменування.

Обґрунтовується можливість застосування норм Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності до відносин щодо фірмових найменувань. Згаданий міжнародний акт переважно регулює відносини пов‘язані з винаходами, товарними знаками, промисловими зразками, географічними позначеннями, топологіями інтегральних мікросхем і нерозкритою інформацією. Однак відповідно до ст. 2 Угоди стосовно Частин 2, 3 та 4 цієї Угоди, члени мають дотримуватися ст. 1-12 та ст. 19 Паризької конвенції про охорону промислової власності. Саме відповідно до ст. 1 зазначеної конвенції до об‘єктів промислової власності включаються, окрім інших об‘єктів, і фірмові найменування. На підставі викладеного доводиться, що Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності може застосовуватись до відносин, що виникають з приводу використання та охорони прав на фірмові найменування.

Відповідно до Закону України „Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС” адаптацію законодавства у сфері охорони інтелектуальної власності визнано одним із пріоритетних завдань. Доводиться необхідність приєднання України до Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності, що призведе до зміцнення захисту прав на фірмові найменування. Крім того, у згаданому міжнародно-правовому акті найбільш повно викладені норми, пов‘язані із захистом прав інтелектуальної власності.

У підрозділі 4.2. “Проблеми гармонізації українського законодавства про фірмові найменування до міжнародного законодавства” визначається, що Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності опосередковано регулює питання, пов‘язані з охороною прав на фірмові найменування і не містить спеціальних норм, присвячених зазначеному об‘єкту.

Аналіз вищезгаданого нормативного акту дає можливість зробити висновок, що загалом законодавство України відповідає вимогам Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності і положенням Типового закону Всесвітньої організації інтелектуальної власності „Про товарні знаки, комерційні найменування і недобросовісну конкуренцію” у частині, що регулює питання, пов‘язані із здійсненням і захистом прав на фірмові найменування.

Остаточне приведення законодавства у відповідність до вимог міжнародно-правових актів дасть можливість Україні інтегруватися у світовий ринок інтелектуальної власності, бути визнаною СОТ та Європейським Союзом.

З точки зору Митного кодексу, контрафактні товари — це товари, які містять об’єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України чи вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника, які охороняються у відповідності до чинного законодавства України і міжнародними договорами, заключеними у встановленому законом порядку.Підробка — імітація, яка зазвичай зроблена із наміром зловмисно спотворити її зміст або походження. Слово "підробка" найбільш часто описує підробну валюту чи документи, але може також описувати такі речі, як: одяг, програмне забезпечення, фармацевтичні препарати, годинники та будь-який інший продукт, особливо, коли це призводить до порушення патенту або порушення торгової марки. Часто, з метою уникнення звинувачень в порушенні авторських прав, на підробні речі ставлять марки, дуже схожі на оригінальні назви фірм, але із зміненою однією або декількома літерами у назві. Контрафакт. В основі контрафакту — порушення інтелектуальних прав. Контрафакт — це новий продукт, творений на основі існуючого оригіналу. Контрафактні товари часто маркують не справжнім логотипом відомої торгової марки, а схожим на нього логотипом, але із трохи видозміненою назвою, наприклад замість "Gucci» — «Guchi". В такому випадку виробники підробок мають можливість заперечувати факт контрафакту тим, що оригінальне им’я не використовувалось, при цьому покупець часто не знає, як точно виглядає той чи інший логотип і спирається на ледве знайому картинку, купуючи товар.