Підсумковий контроль модуля і

«Комплексоутворення та кислотно-основна рівновага в організмі і біологічних рідинах»

1. Указати, як взаємодіють молекули води між собою:

а) диполь-дипольна взаємодія;*

б) іонна взаємодія;

в) іон-дипольна взаємодія;

г) ван-дер-ваальсові сили взаємодії;

д) молекулярна взаємодія.

2. Аномальні властивості води зумовлені:

а) будовою молекул та структурою речовини;

б) закономірною зміною густини зі зміною температури;

в) здатністю розчиняти неорганічні речовини;

г) хімічним складом молекул;

д) здатністю утворювати гідрофобні комплекси з деякими органічними сполуками.

3. Ідеальний розчин – це:

а) розчин, утворення якого із компонентів, узятих в однаковому агрегатному стані та в будь-яких співвідношеннях, не супроводжується тепловим ефектом та зміною об’єму;

б) розчин, у якому концентрація розчиненої речовини дуже мала;

в) розчин, утворення якого із компонентів, узятих в однаковому агрегатному стані та в будь-яких співвідношеннях, суп-роводжується тепловим ефектом та зміною об’єму;

г) розчин, утворення якого із компонентів, підпорядковується певним закономірностям та законам фізики;

д) розчин, у якому концентрація розчиненої речовини коливається у великих межах.

4. Гранично розведений розчин – це:

а) розчин, у якому концентрація розчиненої речовини дуже мала;

б) розчини, утворення яких із компонентів, узятих в однаковому агрегатному стані та в будь-яких співвідношеннях, супроводжується тепловим ефектом;

в) розчин, утворення якого не супроводжується тепловим ефектом та зміною об’єму;

г) розчин з невизначеною концентрацією розчиненої речовини;

д) розчин, який підпорядковується закономірностям неідеальних розчинів.

5. Ідеальні розчини це – розчини:

а) у яких сили взаємодії між різнорідними та однорідними молекулами однакові;

б) у яких сили взаємодії між різнорідними молекулами більші, ніж між однорідними;

в) які підпорядковуються певним фізико-хімічним закономірностям;

г) у яких сили взаємодії між різними молекулами майже не існують;

д) у яких сили взаємодії між однорідними молекулами більші, ніж між різнорідними.

6. Істинний розчин – це:

а) гомогенна, термодинамічно стійка система перемінного складу, яку утворюють кілька компонентів;

б) гетерогенна, термодинамічно стійка система перемінного складу, яку утворюють кілька компонентів;

в) гомогенна, термодинамічно стійка система постійного складу, яку утворюють кілька компонентів;

г) гомогенна, термодинамічно стійка система незмінного складу, яку утворює значна кількість компонентів;

д) гетерогенна, термодинамічно стійка система постійного складу, яку утворюють кілька компонентів.

7. Істинні розчини відрізняються від хімічних сполук:

а) перемінним складом;

б) постійним складом;

в) гетерогенністю;

г) гомогенністю;

д) наявністю деяких хімічних властивостей.

8. До 120 г розчину з масовою часткою солі 8% додали 20 мл води. Масова частка солі в одержаному розчині (у %) дорівнює:

а) 6,85;

б) 7,32;

в) 0,74;

г) 7,18;

д) 0,68.

9. Масова частка солі (у %) в розчині, одержаному після випарювання 40 г води з 200 г розчину з масовою част-кою солі 20%, дорівнює:

а) 25;

б) 15;

в) 35;

г) 17,5;

д) 20.

10. Після випарювання розчину масою 400 г з масовою часткою солі 5%, маса води становила 80 г. Масова частка солі (у %) в розчині після випарювання дорівнює:

а) 6,25;

б) 8,43;

в) 3,18;

г) 4,57;

д) 5,45.

11. Масова частка солі в розчині (у %), одержаному розведенням 500 г 20% розчину солі 750 мл води, дорівнює:

а) 8;

б) 16,8;

в) 0,8;

г) 24,3;

д) 18.

12. Після випарюванню розчину масою 700 г, маса сухого залишку становила 64 г. Масова частка речовини у вихідному розчині (у %) дорівнює:

а) 8,37;

б) 4,22;

в) 9,14;

г) 7,49;

д) 1,26.

13. Мольна частка натрій хлориду в розчині, отриманому розчиненням 58,5 г натрій хлориду у воді об’ємом 162 мл, дорівнює:

а) 0,1;

б) 0,9;

в) 0,8;

г) 0,2;

д) 0,4.

14. Мольна частка піридину в розчині, який містить C₅H₅N масою 237 г та 126 г води, дорівнює:

а) 0,3;

б) 0,5;

в) 0,2;

г) 0,7;

д) 0,4.

15. Мольна частка хлороформу в розчині, який містить CHCl₃ масою 595 г та ацетон (СН₃)₂СО масою 290 г, до-рівнює:

а) 0,49;

б) 0,69;

в) 4,9;

г) 0,59;

д) 1,5.

16. Мольна частка нітратної кислоти в розчині, який містить 252 г HNO₃ та 144 г води, дорівнює:

а) 0,33;

б) 0,45;

в) 0,67;

г) 3,37;

д) 0,53.

17. Мольна частка води в розчині, який містить неорганічну речовину масою 324 г та 108 мл води (молярна маса неорганічної речовини 81 г/моль), дорівнює:

а) 0,6;

б) 0,4;

в) 0,3;

г) 0,7;

д) 0,5.

18. Розчин, об’ємом 200 мл містить сечовину CO(NH₂)₂ масою 6 г. Молярна концентрація розчину (у моль/л)

дорівнює:

а) 0,5;

б) 1,35;

в) 0,25;

г) 0,75;

д) 1,6.

19 Розчин об’ємом 250 мл містить хром (ІІІ) хлорид масою 37 г. Молярна концентрація цього розчину (у моль/л) дорівнює:

а) 0,93;

б) 0,45;

в) 1,37;

г) 0,5;

д) 2,17.

20. У 750 мл розчину міститься 126 г HNO₃. Молярна концентрація розчину (у моль/л) дорівнює:

а) 2,67;

б) 0,64;

в) 0,0028;

г) 0,067;

д) 26,7.

21. Водний розчин об’ємом 400 мл містить етанол С₂Н₅ОН масою 32 г. Молярна концентрація розчину (у моль/л) дорівнює:

а) 1,75;

б) 0,67;

в) 1,92;

г) 2,55;

д) 1,25.

22. Розчин об’ємом 250 мл містить калій гідроксид масою 7 г. Молярна концентрація розчину (у моль/л) дорівнює:

а) 0,5;

б) 0,4;

в) 0,3;

г) 0,2;

д) 0,6.

23. Розчинність газів у рідинах підвищується:

а) при зниженні температури та підвищенні тиску;

б) при підвищенні температури та підвищенні тиску;

в) при підвищенні температури та зниженні тиску;

г) при підвищенні температури та незмінному тиску;

д) при зниженні температури та зниженні тиску.

24. Указати, як впливає присутність електролітів на розчинність газів у рідинах:

а) знижує розчинність;

б) газ у присутності електроліту взагалі не розчиняється;

в) підвищує розчинність;

г) не впливає;

д) розчинність залежить від ступеня дисоціації електроліту.

25. Колігативні властивості розчинів визначаються:

а) кількістю частинок розчиненої речовини;

б) природою розчиненої речовини;

в) природою розчинника;

г) кількістю розчинника;

д) масою розчиненої речовини.

26. До колігативних властивостей розчинів відносять:

а) підвищення температури кипіння розчинів;

б) електролітичну дисоціацію;

в) тиск насиченої пари;

г) осмолярність;

д) температуру замерзання.

27. Розчини, яким притаманні колігативні властивості:

а) гранично розведені;

б) концентровані;

в) розведені;

г) неідеальні;

д) тверді.

28. Закон, який виражає залежність тиску насиченої пари від концентрації розчину:

а) Рауля;

б) Вант-Гоффа;

в) Генрі;

г) Клапейрона–Менделєєва;

д) Фіка.

29. Указати, як змінюється тиск насиченої пари при збільшенні концентрації розчину:

а) зменшується;

б) зростає;

в) не змінюється;

г) дорівнює зовнішньому (атмосферному) тиску;

д) спочатку не змінюється, а потім зростає.

30. Математичний вираз закону Рауля для гранично розведених розчинів має вигляд:

де х₁ – мольна частка розчинника.

31. Математичним виразом закону Рауля є рівняння:

32. Закон Рауля має таке формулювання:

а) для розведених розчинів тиск насиченої пари розчинника над розчином пропорційний його мольній частці в розчині;

б) для розведених розчинів тиск насиченої пари розчинника над розчином більше, ніж тиск насиченої пари над чистим розчинником;

в) для розведених розчинів тиск насиченої пари розчинника над розчином за стандартних умов величина стала;

г) для розведених розчинів тиск насиченої пари розчинника над розчином залежить від концентрації;

д) для розведених розчинів тиск насиченої пари при кипінні змінюється пропорційно температурі.

33. Указати, яке із п’яти тверджень правильне:

а) підвищення температури кипіння або зниження температури замерзання розчину пропорційне моляльній концентра-ції розчиненої речовини;

б) підвищення температури кипіння або зниження температури замерзання розчину дорівнює мольній частці розчине-ної речовини;

в) зниження температури кипіння або підвищення температури замерзання розчину пропорційне моляльній концентра-ції розчиненої речовини;

г) підвищення температури кипіння або зниження температури замерзання розчину пропорційне молярній концентра-ції розчиненої речовини;

д) зниження температури кипіння або підвищення температури замерзання пропорційне масовій частці розчинника в розчині.

34. Умова, при якій наступає кипіння розчину:

а) рівність тиску насиченої пари над рідиною та зовнішнім (атмосферним) тиском;

б) зниження тиску насиченої пари;

в) збільшення тиску насиченої пари над рідиною в порівнянні із зовнішнім (атмосферним) тиском;

г) зменшення тиску насиченої пари над рідиною в порівнянні із зовнішнім (атмосферним) тиском;

д) збільшення концентрації одного з компонентів.

35. Під температурою замерзання розуміють:

а) температуру, при якій тиск насиченої пари над кристалами льоду та над рідиною однаковий;

б) температуру, при якій відбувається замерзання розчину будь-якої концентрації;

в) температуру, при якій відбувається зниження тиску насиченої пари над кристалами льоду;

г) температуру кристалізації ідеального розчину;

д) температуру, при якій тиск насиченої пари над кристалами льоду більший за тиск над рідиною.

36. Під підвищенням температури кипіння розчину (Dt_кип) розуміють:

а) різницю між температурою кипіння розчину та розчинника;

б) різницю між температурою кипіння розчинника та розчину;

в) відношення температури кипіння розчину до температури кипіння розчинника;

г) різницю між температурами кипіння розчинів відомої концентрації;

д) абсолютну температуру кипіння розчину.

37. Підвищення концентрації розчину викликає:

а) підвищення температури кипіння та зниження температури кристалізації;

б) підвищення температури кипіння та температури кристалізації;

в) зниження температури кипіння та підвищення температури кристалізації;

г) зниження температури кипіння та температури кристалізації;

д) не впливає на зміну температури кипіння та температури кристалізації.

38. Кріоскопічна та ебуліоскопічна константи залежать від:

а) природи розчинника;

б) концентрації розчину;

в) температури;

г) природи розчиненої речовини;

д) здатності розчиненої речовини до дисоціації.

39. Зниження температури замерзання розчину (Dt_зам) – це:

а) різниця між температурою замерзання розчинника та розчину;

б) температура замерзання неідеального розчину;

в) відношення температури замерзання розчину до температури замерзання розчинника;

г) різниця між температурами замерзання розчинів відомої концентрації;

д) різниця між температурою замерзання розчину та розчинника.

40. Ебуліоскопічна константа – це:

а) моляльне підвищення температури кипіння;

б) відносне зниження тиску насиченої пари розчинника над розведеним розчином;

в) моляльне зниження температури замерзання;

г) молярне підвищення температури кипіння;

д) підвищення тиску насиченої пари розчинника над концентрованим розчином.

41. Зниження температури замерзання розчину неелектроліту визначають за формулою:

де m₁ – маса розчинника, г.

42. Температуру кристалізації 3% розчину калій йодиду визначають за формулою:

де m₁ – маса розчинника, г; і – ізотонічний коефіцієнт.

43. Температуру кипіння 5% розчину глюкози визначають за формулою:

де m₁ – маса розчинника, г.

44. Зниження температури замерзання розчинів неелектролітів визначають за формулою:

а) Dt_зам = K_кр × C_m;

б) Dt_зам = K_кр + C_m;

в) Dt_зам = K_кр/C_m;

г) Dt_зам = K_кр × N;

д) Dt_зам = C_m/K_кр.

45. Підвищення температури кипіння розчинів електролітів визначають за формулою:

а) Dt_кип = і × K_еб × C_m;

б) Dt_кип = K_еб × C_m;

в) Dt_кип = K_еб/C_m;

г) Dt_кип = і × K_еб × N;

д) Dt_кип = і × C_m/K_еб.

46. Кріоскопічним методом молекулярну масу визначають за рівнянням:

де m₁ – маса розчинника, г.