Вивчення будови та спектрА атома водню

19.1 Мета роботи

Ознайомитись з квантовомеханічною моделлю воднеподібного атома та дослідити будову та спектр атома водню.

19.2 Вказівки з організації самостійної роботи

Розглянемо систему, яка складається з нерухомого ядра з зарядом
(Z –ціле число, e – заряд електрона) та електрона, що рухається навколо нього. Якщо маємо атом водню. Коли така система має назву воднеподібного атома (або іона). Потенціальна енергія електрона в полі ядра дорівнює

, (19.1)

де , r – відстань від точки, в якій розташоване ядро.

Отже, рівняння Шредінгера має вигляд

, (19.2)

де – маса електрона, – стала Планка.

Поле, в якому рухається електрон є центрально-симетричним, а тому доцільно скористатися сферичною системою координат (r, J, j) (рис.19.1). В сферичній системі координат оператор Лапласа буде

. (19.3)

Розв’язуватимемо тривимірне рівняння (19.2) методом розділу змінних, відшукуючи хвильову функцію як добуток

. (19.4)

Підстановка розв’язку (19.4) у рівняння (19.2) дає можливість отримати одновимірне рівняння для кожної з функцій окремо: , , .

Рівняння (19.2) має такий розв’язок:

1) при будь-яких значеннях Е;

2) при дискретних значеннях . Значення відповідають вільному електрону, який пролітає повз ядро. Дискретні значення

(19.5)

відповідають електрону, зв'язаному з яд­ром. У цьому випадку електрон рухається в потенціальній ямі, вигляд якої наведено на рис.19.2 суцільною лінією ( ). Пунк­тирна лінія зображає можливий графік функції .

Власні функції рівняння (19.2) характеризуються трьома квантовими числами n, l, m:

. (19.6)

Параметр n, який називають головним квантовим числом збігаєть­ся з номером рівня енергії (див. (19.5)). Параметри l і m являють собою азимутальне та магнітне квантові числа і визначають відповідно модуль моменту імпульсу та його проекцію на певний напрямок Z.

Розв’язок, який задовольняє стандартним умовам, можна отримати тільки для цілих значень l, які не перевищують : . Квантове число m може мати різних значень .

Деякі (ненормовані) радіальні та кутові функції, з яких можна побудувати повні хвильові функції для атома водню, наведені в табл. 19.1, де .

Таблиця 19.1 – Ненормовані радіальні та кутові функції

Величина має назву радіуса Бора. Це є першою орбітою (при ) незбудженого електрона в атомі водню.

Дискретні значення енергії (19.5) визначають енергетичні рівні, які дозволено займати електронам у воднеподібному атомі. Згідно з постулатами Бора, електрон може випромінювати енергію (або поглинати) тільки певними порціями – квантами. Їх енергія визначається різницею енергій, які відповідають певним рівням

. . (19.7)

Частоти, на яких може випромінювати атом водню визначаються формулою Бальмера, яка була встановлена експериментально

, (19.8)

де R – стала Ридберга, с^-1.

Взявши для водню в формулі (19.7), та порівнюючи вирази (19.7), (19.8) можна визначити залежність сталої Ридберга від інших констант

. (19.9)

Якщо тепер підставити R у співвідношення (19.7) можна отримати формулу для її обчислення

. (19.10)

Із виразу (19.7) можна отримати також формулу для обчислення частот випромінювання воднеподібного атома.

19.3 Опис комп’ютерної програми

Алгоритм програми базується на результатах розв’язку рівняння Шредінгера (19.2), наведених в табл. (19.1). Зовнішній вигляд інтерфейсу програми зображено на рис. 19.3. Програма будує на екрані дисплею електронну густину (густину ймовірності ) для різних наборів квантових чисел n, l, m (обмежених значеннями, наведеними в таблиці) в сферичній системі координат в залежності від r, q, j. Програма дозволяє також обчислювати значення енергії, будувати на екрані діаграму енергетичних рівнів для атома водню та воднеподібного атома. Порівняти ці значення з значеннями r, для яких густина ймовірностей має максимум. Зробити висновок, в чому обидва підходи співпадають та в чому докорінно відрізняються. Висновки, які базуються на порівнянні графіків густини ймовірності для y-функції з значеннями квантових чисел щодо характеру симетрії електронної хмари (електронної густини).

Рисунок 19.3

19.4 Інструкція користувачу

1. Отримати на екрані розподіл електронної густини (густини ймовірності ) в залежності від , яка визначається Y-функціями . Зарисувати отримані графіки. Визначити з графіків і записати значення r, які відповідають максимальним значенням .

2. Отримати послідовно на екрані розподіл електронної густини у вигляді рівнів однакових значень в площині xoz для станів, які характеризуються Y-функціями . Зарисувати отримані розподіли, обмежуючись рівнями , .

3. Задати Z і n у відповідності з табл. 19.2. Отримати на екрані систему енергетичних рівнів воднеподібного атома, зарисувати в масштабі. Записати значення енергії, які відповідають значенням завдання.

4. Користуючись значеннями і табл. 19.2 обчислити сталу Рідберга за формулою (19.10).

5. Визначити потенціал іонізації та потенціал збудження (взяти відповідні значення N і K з табл. 19.2).

6. Послідовно збільшуючи число n, отримати таку картину енергетичних рівнів, щоб рівні з великими значеннями n не можна було розрізнити. Пояснити, як цей результат збігається з принципом додатковості.

7. Базуючись на теорії Бора, обчислити три перших значення радіусів орбіт (для ), порівняти їх із значеннями, отриманими в пункті 1. Зробити висновки, в чому полягає збіг та принципіальна розбіжність уявлень квантомеханічної теорії та напівкласичної теорії Бора?

8. Порівняти графіки для різних значень чисел n, l, m і формули для відповідних Y-функцій (табл. 19.1), зробити висновки про характер симетрії електронної хмари(електронної густини).

Пояснити, чим обумовлена наявність вузлів , (точок, в яких ці функції дорівнюють нулю ).

Таблиця 19.2 – Вихідні дані