Вищий господарський суд україни 6 страница

46. Відповідно до змісту статті 67 ГПК ( 1798-12 )
господарські суди, вживаючи заходи до забезпечення позову,
зобов'язані точно вказати, які саме дії забороняється вчиняти
відповідачу та іншим особам. Господарські суди не вправі
забороняти товариству чи його посадовим особам вчиняти будь-які
дії. Господарські суди не вправі для забезпечення вимог про
визнання недійсним рішення загальних зборів товариства про обрання
(переобрання) членів його виконавчого органу вживати заходи до
забезпечення позову шляхом заборони відповідним посадовим особам
товариства вчиняти будь-які дії, що є перешкоджанням здійсненню
товариством господарської діяльності.

47. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із
заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає
співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття
заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які
можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням
відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких
заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє
клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони
відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в
межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших
акціонерів (учасників) товариства, зокрема шляхом заборони вчиняти
дії лише щодо того пакета акцій, який безпосередньо пов'язаний із
предметом спору. У разі, якщо необхідність вжиття заходу до забезпечення
позову заявник обґрунтовує тим, що у випадку невжиття такого
заходу йому буде завдано значної шкоди, він повинен обґрунтувати
можливість завдання такої шкоди, її розмір, зв'язок можливої шкоди
з предметом спору, а також необхідність і достатність для її
запобігання вжиття саме цього заходу до забезпечення позову. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову,
які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

48. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на акції не
зменшує їх кількість у статутному фонді товариства та не впливає
на обсяг корпоративних прав їх власників. У зв'язку з цим для
вирішення питання щодо правомірності проведення загальних зборів
акціонерів та законності прийнятих на них рішень судам необхідно
керуватися вимогами статті 159 ЦК ( 435-15 ) і статей 41, 42
Закону про господарські товариства ( 1576-12 ).

49. Судам необхідно враховувати, що реєстратор власників
іменних цінних паперів вправі оскаржувати рішення загальних зборів
акціонерів лише у разі, якщо таке рішення порушує його права чи
законні інтереси. У випадку оскарження реєстратором рішення АТ про
припинення з ним договірних зобов'язань щодо реєстрації власників
іменних цінних паперів суди повинні враховувати, що, оскільки
позивач не є акціонером, прийняття загальними зборами у межах
повноважень відповідного рішення, яке не суперечить принципу
свободи договору (стаття 627 ЦК ( 435-15 )), не може свідчити про
порушення прав позивача. У зв'язку з цим суди повинні відмовляти в
задоволенні таких позовів.

50. Акціонери не вправі оскаржувати в судовому порядку
договір між АТ та реєстратором власників іменних паперів про
ведення реєстру власників іменних цінних паперів, оскільки вони не
є стороною цього договору. Акціонери також не вправі в судовому
порядку спонукати укласти договір між АТ та реєстратором власників
іменних паперів на ведення реєстру власників іменних цінних
паперів, оскільки відповідно до статті 181 ГК ( 436-15 ) позов про
спонукання до укладення договору може бути поданий особою, яка є
ймовірним учасником таких договірних відносин. Акціонери можуть
оскаржувати в судовому порядку рішення загальних зборів про
укладення, зміну чи розірвання відповідного договору. Згідно з частиною другою статті 9 Закону про Національну
депозитарну систему ( 710/97-ВР ) рішення про передачу ведення
реєстру власників іменних цінних паперів приймається виключно на
загальних зборах акціонерів. У зв'язку з цим не належать до
компетенції судів прийняття рішення про витребування у реєстратора
реєстру власників іменних цінних паперів та передання його іншому
реєстратору, в тому числі в порядку вжиття заходів до забезпечення
позову, якщо відсутнє рішення загальних зборів акціонерів про таке
передання.

51. Законом не передбачено право акціонера (учасника)
господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи
охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами
представництва. На цій підставі господарським судам належить
відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в
задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання
недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським
товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними)
господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на
підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК ( 1798-12 ), якщо
акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує
відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

52. Звернути увагу судів, що пункт 2 Прикінцевих положень
Закону N 483-V ( 483-16 ) передбачає підвідомчість (підсудність)
господарським судам справ зі спорів, що виникають з корпоративних
відносин, провадження у яких не порушено (не відкрито). У разі,
якщо провадження у таких справах було відкрито загальним судом до
набрання чинності Законом N 483-V ( 483-16 ), справа підлягає
вирішенню по суті загальним судом. Заяви, провадження у яких не
відкрито місцевими загальними судами до набрання чинності Законом
N 483-V ( 483-16 ), передаються на розгляд відповідним місцевим
господарським судам. Апеляційні скарги та справи за апеляційними скаргами, які
після набрання чинності Законом N 483-V ( 483-16 ) не розглянуті
апеляційними загальними судами, передаються для розгляду
відповідним апеляційним господарським судам залежно від того, яким
місцевим господарським судом підлягала б розгляду справа
відповідно до положень Закону N 483-V ( 483-16 ). Касаційні скарги (подання) на судові рішення, які подані до
набрання чинності Законом N 483-V ( 483-16 ) незалежно від
процесуального порядку, що діяв на час їх подачі, і по яких
Верховний Суд України не відкрив касаційне провадження,
передаються для розгляду Вищому господарському суду України. Вищий
господарський суд України здійснює перегляд зазначених судових
рішень у порядку, встановленому ГПК ( 1798-12 ).

53. Судові рішення у справах, що виникають з корпоративних
відносин, ухвалені загальними судами до набрання чинності Законом
N 483-V ( 483-16 ), переглядаються у зв'язку з нововиявленими
обставинами господарськими судами. З набранням чинності Законом
N 483-V ( 483-16 ) такі справи є підвідомчими (підсудними)
господарським судам і розглядаються за правилами ГПК ( 1798-12 ).
Судове рішення у таких справах не підлягає перегляду загальним
судом, який його ухвалив, відповідно до вимог статті 363 ЦПК
( 1618-15 ). Підвідомчим (підсудним) господарським судам є розгляд питань
щодо відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, зміни
способу та порядку виконання, зупинення, поворот виконання
судового рішення, а також оскарження дій чи бездіяльності органів
Державної виконавчої служби щодо судових рішень у справах, що
виникають з корпоративних відносин. Ухвала про задоволення заяви про перегляд судового рішення у
зв'язку з нововиявленими обставинами може бути оскаржена на
підставі порушення правил підвідомчості (підсудності) справ як
постановлена поза межами повноважень.

54. Судові рішення у справах, що виникають з корпоративних
відносин, ухвалені загальними чи адміністративними судами з
порушенням правил підвідомчості (підсудності) справ, підлягають
оскарженню відповідно за правилами ЦПК ( 1618-15 ) чи КАС
( 2747-15 ). У разі, якщо апеляційний загальний чи апеляційний
адміністративний суд встановить, що судове рішення місцевого
загального чи місцевого адміністративного суду ухвалене з
порушенням правил підвідомчості (підсудності), а справа підлягає
розгляду в порядку господарського судочинства, відповідний
апеляційний суд скасовує рішення місцевого суду та закриває
провадження у справі. Судові рішення, ухвалені апеляційними загальними судами за
результатами розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого
загального суду на підставі порушення підвідомчості (підсудності)
справ, що виникають із корпоративних відносин, підлягають
касаційному оскарженню до Верховного Суду України за правилами ЦПК
( 1618-15 ). Судові рішення, прийняті апеляційними адміністративними
судами за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення
місцевого загального суду на підставі порушення підвідомчості
(підсудності) справ, що виникають із корпоративних відносин,
підлягають касаційному оскарженню до Вищого адміністративного суду
України за правилами КАС ( 2747-15 ).

Голова Верховного Суду України В.В.Онопенко

Секретар Пленуму
Верховного Суду України Ю.Л.Сенін

Приложение 4.

ПРЕЗИДІЯ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

Р Е К О М Е Н Д А Ц І Ї

28.12.2007 N 04-5/14

Господарські суди України

Про практику застосування законодавства
у розгляді справ, що виникають
з корпоративних відносин

{ Із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями
Вищого господарського суду
N 04-06/83 ( v6_83600-09 ) від 18.06.2009
N 04-06/190 ( v_190600-09 ) від 28.12.2009 }

З метою однакового і правильного застосування норм
матеріального і процесуального права у розгляді справ, що
виникають з корпоративних відносин, президія Вищого господарського
суду України вважає за необхідне дати такі рекомендації.

1. Підвідомчість і підсудність справ

У вирішенні питання про те, чи є спір таким, що виник з
корпоративних правовідносин, та чи підлягає він вирішенню
господарським судом, слід виходити з вимог пункту 4 частини першої
статті 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (далі - ГПК).

1.1. Пункт 4 частини першої статті 12 ГПК ( 1798-12 )
передбачає такий склад сторін корпоративного спору: 1) учасник
(акціонер, засновник) господарського товариства, в тому числі
такий, що вибув, та товариство або 2) учасники (акціонери,
засновники) господарського товариства у спорі між ними,
пов'язаному із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням
цього товариства.

До виключної компетенції господарських судів відносяться
справи у спорах між учасниками (акціонерами, засновниками)
господарського товариства та господарським товариством, пов'язані
з реалізацією та захистом корпоративних прав.

У вирішенні питання про належність спору до корпоративного
господарські суди повинні враховувати, що частиною другою
статті 194 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (далі -
ЦК України) визначено таке: до особи, яка набула право власності
на цінний папір, переходять у сукупності усі права, що ним
посвідчуються. Внесення змін до реєстру власників іменних цінних
паперів визначено у абзаці третьої частини першої статті 5 Закону
України "Про Національну депозитарну систему та особливості
електронного обігу цінних паперів в Україні" ( 710/97-ВР )
визначено як умову реалізації прав, посвідчених акціями, а не як
момент набуття корпоративних прав. Отже, особа вважається
акціонером та відповідно суб'єктом корпоративних прав з моменту
набуття права власності на акції.

1.2. До корпоративних спорів належать також спори за позовами
учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання
недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач
обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або
інтересів.

1.3. Оскільки пунктом 4 частини першої статті 12
ГПК ( 1798-12 ) передбачено, що стороною корпоративного спору може
бути також учасник, що вибув з товариства, спори про визнання
недійсними рішень про виключення учасника з товариства, а також
спори, пов'язані з визначенням та стягненням вартості частки майна
товариства, належної до сплати учаснику, який вийшов (вибув) з
товариства, належать до корпоративних і підлягають розгляду
виключно господарськими судами.

1.4. Як випливає зі змісту пункту 1 частини четвертої
статті 12 ГПК ( 1798-12 ), до корпоративних спорів належать спори
між учасниками (акціонерами) господарського товариства з приводу
створення, припинення товариства та управління його діяльністю.
Оскільки установчі документи господарського товариства
затверджуються під час створення товариства, подаються для
державної реєстрації товариства та в подальшому регулюють
відносини з приводу управління господарським товариством, спори за
позовами учасників товариства про визнання недійсними установчих
документів товариства або їх частини, змін до них належать до
корпоративних і вирішуються господарськими судами за
місцезнаходженням відповідних господарських товариств.

Спори про ліквідацію чи скасування державної реєстрації
господарських товариств за позовами акціонерів або учасників до
товариств є корпоративними спорами як такі, що виникають між
учасниками господарського товариства та господарським товариством
з приводу припинення останнього. { Пункт 1.4 доповнено абзацом
другим згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду
N 04-06/83 ( v6_83600-09 ) від 18.06.2009 }

1.5. Спори за позовами осіб, що не є учасниками (акціонерами)
господарського товариства, до господарського товариства за своїм
суб'єктним складом не належать до корпоративних. Зокрема, це
стосується спорів:

про визнання недійсними рішень органів управління
господарських товариств за позовами кредиторів, заставодержателів,
орендарів майна або інших осіб, що не є учасниками (акціонерами)
відповідних товариств;

про визнання недійсними установчих документів суб'єктів
господарювання, їх частини або змін до них за позовами органів
державних реєстраторів державної податкової служби, або інших
органів, що контролюють діяльність товариства;

Справи з відповідних спорів залежно від складу сторін
розглядаються господарськими або загальними судами.

1.6. У визначенні підвідомчості спорів, що виникають з
приводу створення, припинення, управління діяльністю інвестиційних
фондів, господарським судам необхідно враховувати вид
інвестиційного фонду та його організаційно-правову форму. Згідно
із Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові
та корпоративні інвестиційні фонди)" ( 2299-14 ) корпоративні
інвестиційні фонди створюються в організаційно-правовій формі
акціонерного товариства. Тому спори, що виникають з корпоративних
відносин у корпоративних інвестиційних фондах, є корпоративними у
розумінні пункту 4 частини першої статті 12 ГПК ( 1798-12 ) і
незалежно від складу сторін спору підлягають вирішенню
господарським судом за місцезнаходженням корпоративного
інвестиційного фонду.

Оскільки діяльність, пов'язана з управлінням активами
корпоративних інвестиційних фондів, провадиться компаніями з
управління активами на підставі договору, укладеного з
корпоративним фондом, спори, що виникають з такої діяльності, є
договірними і не належать до корпоративних. Сторонами такого
договору є юридичні особи: отже, виходячи з приписів статті 1 та
пункту 1 частини першої статті 12 ГПК ( 1798-12 ), спори між ними,
пов'язані з укладенням, зміною, розірванням, виконанням або
визнанням недійсним договору про управління активами
корпоративного інвестиційного фонду, підлягають вирішенню у
господарських судах. Підсудність таких спорів визначається за
правилами статті 15 ГПК.

1.7. У вирішенні питання про підвідомчість спорів щодо
внесення або визнання недійсними змін до реєстрів власників
іменних цінних паперів, укладення, зміни, розірвання або визнання
недійсними договорів на ведення реєстрів власників іменних цінних
паперів за позовами акціонерів господарським судам необхідно
враховувати, що відносини з обліку прав власності на цінні папери
є такими, що пов'язані з реалізацією корпоративних прав.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 5 Закону
України "Про Національну депозитарну систему та особливості
електронного обігу цінних паперів в Україні" ( 710/97-ВР ) права
на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з
іменних цінних паперів (тобто посвідчуються цінними паперами),
можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру
власників іменних цінних паперів. Обов'язок із забезпечення
належного обліку власників іменних цінних паперів покладається на
емітента. У частині першій статті 9 Закону України "Про
Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу
цінних паперів в Україні" визначено, що емітент шляхом укладення
відповідного договору зобов'язаний доручити реєстратору ведення
реєстру власників іменних цінних паперів, якщо кількість власників
іменних цінних паперів емітента перевищує кількість, визначену
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як
максимальну для організації самостійного ведення реєстру
емітентом. Таким чином, шляхом укладення договору на ведення
реєстру власників іменних цінних паперів емітент доручає
реєстратору виконувати його обов'язки перед власниками цінних
паперів. Відповідальність за належну організацію обліку власників
іменних цінних паперів законодавство покладає на емітента:
відповідно до абзацу другого частини першої статті 9 Закону
України "Про Національну депозитарну систему та особливості
електронного обігу цінних паперів в Україні" доручення емітентом
реєстратору вести реєстр власників іменних цінних паперів не
знімає з емітента відповідальності за виконання зобов'язань, що
випливають з угод щодо цінних паперів.

Таким чином, судам слід виходити з того, що спори за позовами
акціонерів до реєстраторів, пов'язані з внесенням змін до реєстрів
власників іменних цінних паперів, укладенням, зміною, розірванням,
визнанням недійсними договорів на ведення реєстру власників
іменних цінних паперів, безпосередньо стосуються прав і обов'язків
акціонерного товариства. Тому акціонерне товариство є учасником
названих спорів. Враховуючи наведене, а також і те, що підстави
таких позовів пов'язані з реалізацією акціонерами їх корпоративних
прав та інтересів, зазначені спори є корпоративними і підлягають
розгляду в господарських судах.

Судам необхідно в усіх випадках вирішувати питання про
залучення акціонерного товариства до участі у відповідних справах
як відповідача або третьої особи залежно від змісту позовних
вимог.

1.8. Спори між акціонерним товариством та реєстратором,
пов'язані з укладенням, зміною, розірванням, виконанням або
визнанням недійсними договорів на ведення реєстру власників
іменних цінних паперів, а також спори між акціонерним товариством
та депозитарієм, пов'язані з укладенням, зміною, розірванням,
виконанням або визнанням недійсними договорів на обслуговування
емісії цінних паперів, до корпоративних спорів не належать.

Спори між акціонерами та зберігачами, пов'язані з укладенням,
зміною, розірванням, виконанням або визнанням недійсними договорів
про відкриття рахунку у цінних паперах, зазначених у статті 7
Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості
електронного обігу цінних паперів в Україні" ( 710/97-ВР ), не
належать до корпоративних і залежно від суб'єктного складу сторін
підлягають вирішенню загальними або господарськими судами.

1.9. У тих випадках, коли позивач пред'являє до суб'єкта
владних повноважень вимоги, що є похідними від інших вимог у
корпоративному спорі, справа підлягає розгляду в господарському
суді. Такими, зокрема, є вимоги про скасування державної
реєстрації змін до установчих документів у справах про визнання
недійсними рішень загальних зборів про внесення змін до установчих
документів, вимоги про скасування реєстрації випуску акцій у
справах про визнання недійсними рішень загальних зборів про
збільшення статутного капіталу акціонерного товариства та інші.

1.10. Пункт 4 частини першої статті 12 ГПК ( 1798-12 ) не
відносить до складу сторін корпоративного спору осіб, які мають
право на набуття корпоративних прав шляхом вступу до
господарського товариства або придбання акцій. Тому господарським
судам слід виходити з того, що справи у спорах, пов'язаних із
розподілом майна подружжя, вступом до господарських товариств
спадкоємців, правонаступників, осіб, яким було відчужено частку у
статутному капіталі господарських товариств тощо розглядаються
залежно від суб'єктного складу сторін спору загальними або
господарськими судами.

1.11. У визначенні підвідомчості справ зі спорів, пов'язаних
з обігом акцій, господарським судам необхідно розрізняти
правовідносини щодо акцій як речей та правовідносини з приводу
реалізації корпоративних прав, посвідчених акціями. Хоча змістом
акцій є посвідчені ними корпоративні права, однак відповідно до
статті 177 ЦК України ( 435-15 ), цінні папери (в тому числі
акції) є речами. Корпоративними є відносини, пов'язані з
реалізацією корпоративних прав, посвідчених акціями. Відносини,
пов'язані з обігом акцій, до корпоративних не належать.

З урахуванням наведеного, спори про визнання права власності
на акції, укладення, розірвання, зміну, виконання а також визнання
недійсними договорів купівлі-продажу акцій та спори щодо інших
правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням
переважного права на придбання акцій, не є такими, що виникають з
корпоративних відносин і залежно від суб'єктного складу сторін
підлягають розгляду господарськими або загальними судами.

1.12. Для розмежування трудових та корпоративних спорів у
справах, пов'язаних з рішеннями про обрання або звільнення,
відкликання керівників та інших посадових осіб товариства,
господарським судам слід враховувати підстави подання позову.
Трудовим є спір, пов'язаний із застосуванням норм Кодексу законів
про працю України та з порушенням права позивача на працю,
підставою ж виникнення корпоративного спору є порушення або
оспорювання корпоративних прав учасників (акціонерів)
господарських товариств, норм ЦК України ( 435-15 ),
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (далі - ГК України),
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ), вимог
установчих документів господарських товариств.

Недотримання вимог законодавства та установчих документів під
час скликання та проведення загальних зборів господарського
товариства є порушенням прав учасників (акціонерів) на управління
товариством, а не трудових прав керівника (інших посадових осіб)
товариства. Відповідно з позовом про визнання недійсними рішень
загальних зборів з цих підстав вправі звертатися учасники
(акціонери) господарського товариства. Тому спори про визнання
недійсними рішень загальних зборів з підстав порушення порядку їх
скликанням та проведення, в тому числі рішень про обрання,
звільнення, відкликання тощо керівників та інших посадових осіб
господарських товариств, належать до корпоративних спорів і
підлягають вирішенню господарськими судами за місцезнаходження
господарського товариства.

У випадку коли в позовній заяві об'єднано вимоги про визнання
недійсним рішення загальних зборів про обрання, звільнення,
відкликання, поновлення на посаді тощо керівників чи інших
посадових осіб товариства з підстав порушення норм ЦК України
( 435-15 ), ГК України ( 436-15 ), Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ), інших норм цивільного та
господарського законодавства, статуту товариства з вимогами
скасувати наказ про призначення (звільнення, відкликання)
керівника чи іншої посадової особи або розірвати трудовий
контракт, укладений з керівником чи іншими посадовими особами
товариства, господарський суд повинен на підставі пункту 1 частини
першої статті 80 ГПК ( 1798-12 ) припинити провадження в частині
вимог, які стосуються відповідного наказу або трудового контракту.

2. Спори, пов'язані з реалізацією
і захистом корпоративних прав

2.1. Господарським судам у вирішенні спорів між акціонерами
та акціонерним товариством необхідно враховувати, що відповідно до
частини четвертої статті 5 Закону України "Про Національну
депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних
паперів в Україні" ( 710/97-ВР ) підтвердженням права власності на
цінні папери у документарній формі є сертифікат, а на цінні
папери, випущені у бездокументарній формі, або знерухомлені (тобто
переведені з документарної форми у бездокументарну), - виписка з
рахунку у цінних паперах.

Сертифікати цінних паперів оформлюються на бланках суворої
звітності. Відповідно до пунктів 14-17 Положення про порядок
ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого
рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від
17.10.2006 N 1000 ( z0049-07 ) (далі - Положення про порядок
ведення реєстрів власників іменних цінних паперів), під час
внесення до системи реєстру записів про перехід права власності на
іменні цінні папери за наслідками цивільно-правових угод
сертифікат цінних паперів на ім'я попереднього власника подається
реєстратору і погашається.

Господарським судам необхідно мати на увазі, що виписка з
реєстру власників іменних цінних паперів не є документом, який
посвідчує право власності на акції. Пунктом 24 розділу VII
Положення про порядок ведення реєстру власників іменних цінних
паперів ( z0049-07 ) передбачено надання виписок з реєстру
власників іменних цінних паперів на запит зареєстрованих осіб.
Водночас назване Положення не містить обмежень щодо підстав та
кількості таких запитів та не передбачає механізмів вилучення і
погашення виданих виписок при реєстрації переходу права власності
на цінні папери. У зв'язку з цим після відчуження акцій у особи
можуть зберігатися видані їй раніше виписки з реєстру власників
іменних цінних паперів. Виписка з реєстру власників іменних цінних
паперів про стан особового рахунку посвідчує факт реєстрації особи
у системі реєстру та належності їй певної кількості акцій лише на
дату видачі виписки, а не на дату звернення до суду.

Судам слід враховувати також, що сертифікат цінних паперів є
доказом права власності на цінні папери за умови його дійсності.
Положенням про порядок ведення реєстру власників іменних цінних
паперів ( z0049-07 ) передбачено недійсність сертифікату цінних
паперів, раніше оформленого на ім'я власника цінних паперів, якого
за рішенням (вироком) суду позбавлено права власності на цінні
папери. Сертифікат, не наданий реєстроутримувачу разом з
документом, що підтверджує рішення (вироку) суду, вважається
недійсним, про що реєстроутримувачем здійснюється відповідний
запис у журналі обліку сертифікатів іменних цінних паперів та
повідомляється особа, на ім'я якої він був оформлений, і Державна
комісія з цінних паперів та фондового ринку.

З метою визначення дійсності сертифікату акцій, оформленого
на ім'я фізичної особи, господарські суди на підставі пункту 24
розділу VII Положення про порядок ведення реєстру власників
іменних цінних паперів ( z0049-07 ) повинні витребовувати у
реєстратора виписку з реєстру власників іменних цінних паперів про
стан особового рахунку позивача - власника іменних акцій на час
вирішення спору у господарському суді, на час порушення прав
позивача, внаслідок яких виник спір.

2.2. Відповідно до статті 1 ГПК ( 1798-12 ) підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус
суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до
господарського суду захистом своїх порушених або оспорюваних прав
і охоронюваних законом інтересів. Виходячи з цього, господарським
судам у вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин,
слід з'ясовувати чи були порушені корпоративні права позивача
внаслідок недотримання товариством норм законодавства або вимог
установчих документів.