Рекомендації та заохочення у фінансовому праві
Отримавши найбільше розповсюдження серед допоміжних способів правового регулювання, рекомендації, тим не менше, неоднозначно сприймаються юристами фінансистами. Деякі не вважають норми, що містять рекомендації правовими, оскільки останні позбавленні такої важливої для правових норм ознаки, як обов’язковості. Інші, не заперечуючи дану ознаку, апелюють, що все таки в разі її прийняття, виконання забезпечується засобами державного впливу.[19] Якщо суб’єкт вибирає варіант, що рекомендується, можливо, що одночасно він набуває і певної користі або заохочення. В тому випадку, коли суб’єкт ігнорує рекомендацію і самостійно вибирає варіант поведінки, ніяких негативних наслідків у вигляді правових санкцій до нього не застосовується.
На відміну від дозволів рекомендація надає суб’єкту право вибору варіанта поведінки, не виказуючи переваги жодному з можливих варіантів. В якості прикладів можна навести: відносини щодо розподілу доходів та видатків між окремими місцевими бюджетами. Крім того, даний спосіб активно використовується при відомчому регулюванні. Відомчі рекомендації зустрічаються в наказах, листах виданих органами спеціальної фінансової компетенції, і не тільки фінансової компетенції(але тих що стосуються публічних фінансів), наприклад Лист Адміністративного суду України про роз’яснення головам апеляційних адміністративних судів строки звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових правовідносин. Від 5.07.2011.
Заохочення також розглядається як самостійний метод правового регулювання. Основною відмінною рисою даного способу є те, що він обов’язково передбачає настання реальних матеріальної чи іншої користі для суб’єкта, що виконає певний припис. Аналіз чинного фінансового законодавства показує, що прямі заохочувальні норми, які містять слово заохочення, практично не зустрічаються. Найбільш розповсюджений спосіб заохочення у податковому праві, зокрема при встановлені податкових пільг. Теорії податкового права виділяють наступні види пільг: вилучення, скидки, зниження ставки податку, зміна строку сплати податку, реструктуризація заборгованості за податками, звільнення від сплати податку, офшори. Безумовно не всі пільги можна розглядати як заохочення. Деякі податкові пільги, що надаються фізичним особам мають виключно соціальний характер і направленні на реалізацію принципу справедливості. (неоподатковуваний. мінімум, мінімальна заробітна плата).
Податкова пільга – передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених Податковим кодексом України. Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Підстави для надання податкових пільг – це визначені Податковим кодексом України особливості правового статусу платника податку, його діяльності (предмета податку чи податкового режиму території, на якій він здійснює свою діяльність (знаходиться предмет оподаткування), які надають право платнику податків, за їх наявності, скористатися податковою пільгою. Підставами для надання податкових пільг досить часто є характер та суспільне значення здійснюваних платниками податків витрат.
Більшість ж пільг виконують функцію заохочення, наприклад, при встановлені податку на дохід фізичних осіб законодавець заохочує, винагороджує тих платників,які приймали участь у воєнних діях, ліквідації наслідків стихійних лих, катастроф, мають інші заслуги перед Батьківщиною[20].