Ростежити, як елементи фабули «Шторма» використані в «Штилі» (прийом «перевернутості фабули»).

иттєвий шлях та етапи творчості Дж.Донна. Дискусійність проблеми визначення художнього стилю поета: маньєризм (Анікст О.А.), розрив з ренесансною традицією (Самарін Р.М.), бароко (Томашевський Б.В.), від маньєризму до бароко (Хрипун В.А., Горбунов А.М.) тощо.

Джон Донн народився 12 лютого 1572 року в католицькій сім'ї. Виховувався у дусі католицизму. Вчився в Оксфордському і Кембриджськомууніверситетах, але ані там, ані там не отримав диплома: в протестантській Англії діяли обмеження, введені для католиків.

У 1596—1597 Джон Донн подорожував на європейському континенті, супроводжував графа Ессекса в його військових операціях в Іспанії. Вже тоді він писав успішно вірші, що розходились у рукописах. А однак не мав великої прижиттєвої слави як поет, та й не ставив мети уславитися. Джон Донн не друкував свої вірші за життя. Перше друковане їх видання побачило світ лише через 2 роки по смерті творця.

Поезія Донна — це пізньоєлизаветинська поезія, яка є досить чуттєвою (такою ж як і у Чапмена). Вона бере свій початок у віршах Б. Джонсона, зустрічається також у чутливого та дотепного Пріора. Варто згадати звернення до Бога у віршах Герберта, Воена і Крешо, що набагато пізніше знайшли відгук у Крістіни Россеті і Френсіса Томпсона.
Важко виділити якесь специфічне вживання метафори, порівняння, або «концепту» – чудернацького, парадоксального образу, який любили єлизаветинці, – яке було б властиве всім цим поетам одночасно і в то же час було достатньо важливим як елемент стилю, що дозволяє виділити цих поетів в окрему групу.
У Донна, як часто і у Каулі, можна зустріти прийом, який деколи приписується саме «поетам-метафізикам»: розгорнення фігури мови до максимальної межі, якої дозволяє досягти майстерність поета. Так, наприклад, Каулі розгортає привичне порівняння світу з шахматною дошкою на декілька довгих рядків у вірші «До долі» (“To the Destiny”), а Донн, із ще більшою грацією, в «Прощанні, яке не дозволяє сумувати» (“Valediction: forbidding mouring”), пропонує порівняння двох закоханих з ніжками циркуля.

радиція і новаторство в жанрі сатири.

Близькістю до драматичних монологів визначається і своєрідність доннівських сатир. В якості головного героя в них виступає іронічний і дотепний оповідач, здатний кількома штрихами намалювати картини з життя Лондона, портрети сучасників і подати в комічному або гротескному світлі — залежно від ситуації — їхні вади.

Інакше підходить Донн і до традиційної для єлизаветинців теми кохання. У багатьох його ранніх віршах звучить виклик багатьом поняттям, притаманним любовній ліриці того часу, але які від багаторазових повторень утратили життєву силу. Так, надмірній ідеалізації любовних стосунків він протиставляє навмисну еротичність своїх віршів, наприклад, у таких, як «Наука кохання» («Nature's Lay Idiot»), «На роздягання коханої» («То His Mistress Going to Bed»), «Любовна війна» («Love's War»). На противагу рицарській вірності в коханні, Донн закликає до постійної зміни партнерів («Зміна» — «Change»). Водночас поет не зводить кохання лише до фізичних стосунків; справжнє кохання, на його думку, неможливе без духовного зв'язку, який часто розглядається ним під впливом філософії неоплатонізму як єднання душ («Екстаз» — «The Ecstasy», «Доброго ранку» — «The Good Morrow»). Охоче пародіює Донн і поетичні звороти, що стали штампами в сучасній йому ліриці.

Завдання:

иділити біблійні мотиви в першій і третій сатирах Донна, пояснити їхню роль в авторській концепції творів.

роаналізувати послання «Штиль»: образна система (світ природи — соціум), метафоричні ряди (абсолютна нерухомість, опозиція горизонтального/вертикального, стан води), гра зі словом тощо.

ростежити, як елементи фабули «Шторма» використані в «Штилі» (прийом «перевернутості фабули»).

Риси|межі| ренесансного реалізму живуть в сатирах поета; у них містяться|утримуються| живі|жваві| зарисовки звичаїв, вдач і типів англійського суспільства|товариства| на рубежі XVI-XVII| ст. Вельми|дуже| примітні елегії Донна. Поет додав|наділяв,надавав| цьому жанру глибину і емоційність безпосереднього сприйняття дійсності. Сильна традиція Ренесансу і в двох епістолах| Донна - «Шторм» і «Штиль». Але|та| вже в них починає|розпочинає,зачинає| звучати тема нікчемності і тлінності земного існування, з'являються|появляються| нарікання на жалюгідну людську натуру.

Ничего толкового увы не смогла найти(