Є) релігійний (I – VI ст. н.е.).

Тестові завдання до філософії Античності (Давня Греція і Давній Рим).

1. Термін «антична філософія» об’єднує в собі філософію

а) давніх греків і даніх римлян;

б) давніх слов’ян і візантійців;

в) аріїв та друїдів;

г) індусів і іудеїв;

д) арабів і азіатів.

2. Становлення філософії Стародавньої Греції відбулося в

а) VI-V ст. до н.е.;

б) IV-VIII ст. н.е.;

в) IX-XV ст. н.е.;

г) V-I ст. н.е.;

д) I-II тис. н.е.

3. Розвитку філософії в Давній Греції (Елладі) сприяло:

а) зміцнення позицій промислово-торговельної частини населення (порівняно з аристократично-землевласницькою);

б) зв’язок з виробництвом, розвиток якого зумовлений застосуванням заліза;

в) розвиток товарно-грошових відносин;

г) зростання культури (розвиток знання про природу, суспільство, людину);

д) соціальне протистояння і перехід від авторитарних аристокоратичних форм державного управління до тиранічних;

є) перехід від тиранічних до демократичних форм державного управління;

ж) металітет греків;

з) становлення полісу.

4. Риси, які визначають сутність античної філософії (тобто її своєрідність):

а) вихідний принцип еллінського мислення – це принцип, за яким буття в кінці-кінців є єдність, не дивлячись на множинність існуючих речей;

б) космоцентричність, тобто розуміння космосу як гармонічного взаємозв’язку існуючих речей;

в) суб’єкт ніколи не ставиться вище об’єкта;

г) розвиток індивідуальної свідомості (подолання міфології як форми родової свідомості);

д) домінування скерованості від Всесвіту до людини;

є) людина є микрокосм, всі космічні сили та стихії проходять скрізь неї і в ній втілюються;

ж) основний метод філософського пізнання – інтетектуальне споглядання цілого як цілого;

з) аніматизм-фетишизм-анімізм (гілозоїм);

і) циклічність часу;

к) поєднання фаталізму і героїзму.

5. Відповідно до зміну об’єкту і задач античної філософії виділяють 5 періодів античної філософії:

а) натурфілософський (космологічний) (VI ст. до н.е. – середина V ст. н.е.);

б) антропологічний (друга половинаV ст. до н.е. – кінець V ст. н.е.);

в) класичний (VII-V ст. до н.е.);

г) систематичний (V – IV ст. до н.е.);

д) етичний (III ст. до н.е. – I ст. н.е.;

є) релігійний (I – VI ст. н.е.).

6. Світоглядна позиція, ключовим понятяннм якої виступає категорії «матерії», називається _____матеріалізм___________________________________________________________ .

7. Матеріалізм – філософське вчення, яке визнає первинність:

а) буття;

б) природи;

в) ідеї;

г) душі;

д) духу.

8. На пострадянському просторі і досі поширена формула, яку на початку ХХ століття дав В. І. Ленін в єдиній своїй філософсько-публіцистичній праці «Матеріалізм і емпіріокритицизм» (1908):

а) матерія – філософська категорія для позначення об’єективно існуючого світу, який копіюється, фотографується і відображається нашими органами чуття;

б) матерія – це лат.materia - деревина як будівельний матеріал, речовина;

в) матерія – це весь навколишній світ;

г) матерія – це найбільш розповсюджена чуттєво-конкретна речовина, що вважається першоосновою всього існуючих у світі (субстанційний підхід);

д) матерія – це корінь, джерело руху світу.

9. На схемі злюражені види і суттєві властивості ___________________________________.

10. Античний матеріалізм на початковому етапі розвитку називається «стихійним» в зв’язку з тим, що

а) матерія як субстанція ототожнювалася філософами з тією чи іншою стихією (вода, повітря, вогонь, земля і т.п.);

б) філософи відрізнялися наївністю при роз’язанні важливих питань щодо світі і людини в ньому;

в) в Давній Греції був низкий рівень розвитку знань про природу, сусільство і людину;

г) переважна більшість давньогрецьких філософів були не знайомі з філософією учених-дослідників природи у фундаментальних проблемах філософії;

д) пояснити особливість давньогрецьького матеріалізму.

11. Першим філософом Заходу називають

а) Фалеса (625-547 рр. до н.е.);

б) Пифагора (близько 584-500 рр. до н.е.);

в) Сократа (469-399 рр. до н.е.);

г) Протагора (481-411 рр. до н.е.);

д) Платона (427-347 рр. до н.е.).

12. Вперше про Фалеса як філософа згадує

а) Платон (427-347 рр. до н.е.);

б) Аристотель (384-322 рр. до.н.е.);

в) Парменід (близько 540-470 рр. до н.е.);

г) Геракліт (540-480 рр. до н.е.);

д) Демокріт (близько 460-370 рр. до н.е.).

13. Одним із перших, хто зайнявшись філософією, вважав началом усіх речей конкретно-чуттєве, безпосередньо дане, був

а) Геракліт;

б) Піфагор;

в) Фалес;

г) Анаксімен;

д) Анаксімандр.

14. Натурфілософський період античної філософії представлений філософами:

а) Фалес, Анакссимандр, Анаксимен;

б) Геракліт, Ксенафант і Парменід;

в) Піфагор, Емпедокл;

г) Демокріт і Левкіпп, Анаксагор;

д) Сократ, платон, Арістотель.

15. Іонійські філософи війшли в історію під назвою

а) досократики;

в) перші науковці;

в) фізики, або фісіологи;

г) натурфілософи;

д) перші мудреці.

16. Іонійські філософи сприймали як живе, саморухоме ціле

а) світ, природу,космос;

б) світ, людину, космос;

в) природу, людину, Бога;

г) світ, людину;

д) суспільство, людину, природу.

17. Основна опозиція натурфілософського періооду античної філософії – це протистояння

а) хаосу і космосу;

б) батьків і дітей;

в) учителів і учнів;

г) учення Геракліта Ефеського і філософів елейської школи Парменіда і Зенона;

д) вчення софістів і філософії Сократа.

18. Головне питання першого періоду античної філософії:

а) звідки все?

б) з чого все складається?

в) що первинне: світ чи людина?

г) що робити?

д) як стати щасливим?

19. Першоосновою всього вважав вогонь

а) Геракліт;

б) Фалес;

в) Сократ;

г) Анаксимен;

д) Платон.

20. Філософ, який прийшов до думки про універсальність змін у світі, про бороотьбу протилежностей як джерело всього сущого, про сховану гармонію світу як внутрішню тотожність протилежностей

а) Фалес;

б) Геракліт;

в) Анаксимандр;

г) Анаксагор;

д) Емпедокл.

21. Логос – розумна, діалектична необхідність, яка керує світом, вважав

а) Анаксимен;

б) Епікур;

в) Марк Аврелій;

г) Гегель;

д) Геракліт.

22. Логос- це внутрішня структура вогню, його міра, хто його пізніє, той навчиться розкривати в множинності єдине, вважав

а) Сократ;

б) Аристотель;

в) Плотін;

г) Геракліт;

д) Демокріт.

23. Чуттєво-конкретне буття, за Гераклітом, – це

а) гра вогю з самим собою;

б) ілюзія;

в) вічна сутність;

г) тіні і пил;

д) копії ідей.

24. Геракліт вважав, що пізнати Логос можна тільки

а) розумом;

б) органами чуття;

в) нічим не можна пізнати;

г) за допомогою Божої Благодаті;

д) спогляданням.

25. Засновник елейської школи:

а) Парменід (540-470 рр. до н.е.);

б) Зенон (480-430 рр. до н.е.);

в) Емпедокл (490-430 рр. до н.е.);

г) Аристипп (народ. Біля 435 р до н.е - ?);

д) Антисфен (444-368 рр. до н.е.).

26. Парменід вчив, що існує тільки

а) буття;

б) людина;

в) Бог;

г) природа;

д) порожнеча (Шун’я).

27. Філософ, який вперше ввів поняття «буття»:

а) Зенон;

б) Гіппій більший;

в) Платон;

г) Аристотель;

д) Парменід.

28. Парменід вважав, що буття є

а) нерухоме, вічне;

б) нерухоме, вічне, досконале, єдине;

в) тотожнє людині;

г) мінливе, множинне;

д) вічне.

29. За Парменідом, віщий критерій буття

а) здатність розуму утворювати поняття,

б) здатність людини мислити буття;

в) здатність розуму утворювати поняття і мислити буття;

г) перевіряємість;

д) впливати на органи чуття людини.

30. Першою філософською спробою сформулювати метафізичне розуміння природи було вчення

а) Геракліта;

б) Емпедокла;

в) Піфагора;

г) Парменіда;

д) Августина.

31. «Буття і думка про буття тотожні», - вчив _________Паремід____________________________.

32. Філософ, який проголошував основними характеристиками буття нерухомість, незмінність, відсутність генезису -

а) Зенон;

б) Анаксимен;

в) Фалес;

г) Геракліт;

д) Сократ.

33. Учень Парменіда, автор апорій «Дихотомія», «Ахіл», «Стріла, що летить» -

а) Зенон;

б) Ксенофант;

в) Платон;

г) Піфагор;

д) Левкіпп.

34. Аргументи, які дозволяють викрити внутрішні протиріччя в аргументації противника, називаються __________________________________________________________________.

35. Першооснова світу за Фалесом – це __________вода_________________________________.

36. Першооснова світу за Анасимандром – це _______________апейрон_______________________.

37. Першооснова світу за Анаксименом – це __________повітря_____________________________.

38. Мілетська школа давала відповідь про основу сущого в дусі

а) матеріалізму;

б) ідеалізму;

в) суб’єктивного ідеалізму;

г) об’єктивного ідеалізму;

д) емпіризму.

39. Філософські школи Давньої Греції, які одні із перших намагалися вирішити питання про ідеальну форму існуючого –

а) мілетська;

б) ефеська;

в) елейська;

г) піфагорійська;

Д) гедоністична.

40. Філософи космологічного періоду (перший період античної філософії), які прагнули відповісти на питання про причину руху:

а) Емпедокл, Анаксагор,Демокріт;

б) Лао-цзи, Ге Хун;

в) Сократ, Платон, Аристотель;

г) Ф, Енгельс, К. Маркс;

д) Піфагор, Емпедокл, Фалес.

41. Представляє життя природи як циклічний процес, в якому періодично перемагають Любов чи Ворожнеча:

а) Емпедокла;

б) Анаксагор;

в) Сократ;

г) Конфуцій;

д) Чжу Сі.

42. ____Анаксагор____________ вводить поняття «гомеомерії»для позначення фундаментальних частинок світобудови, які приводить і упорядковує в рух – Нус (або Розум).

43. Філософи, які зробили спробу створити систему, яка пояснить світ і вирішить основні проблеми філософії досократовського періоду –

а) матеріалісти;

б) атомісти;

в) гностики;

г) ідеалісти;

д) елеати.

44. Поняття, що п перекладі з грецької, означає «те, що не ділиться»

а) атом;

б) гомеомерія;

в) ідея;

г) монада;

д) кварка.

45. В якості першопочатку всього сущого атомісти вводять поняття:

а) атом;

б) дхарма;

в) атом і пустота;

г) буття і небуття;

д) ідея і матерія.

46. Демокріт вважав, що все має свою необхідну _____________причину_____________________.

47. Філософська рефлексія античності зміщується на проблему людини завдяки діяльності філософів

а) софісти і Сократ;

б) кінікі і кіренаїки;

в) академіки і неоплатоніки;

г) перипатетики і академіки;

д) ідеалісти і матеріалісти.

48. Автор вислову: «Людина є міра всіх речей, існуючих, що вони існують, і неіснуючих, що вони не існують» -

а) Протагор;

б) Горгій;

в) Гіппій;

г) Продік;

д) Сократ.

49. Поняття, яке означає відностність і умовність людського пізнання, ______релятивізм__________.

50. Все в світі, навіть істина і знання, відносні і умовні, вважає

а) релятивізм;

б) ревеляціонізм;

в) гілозоїзм;

г) майєвтика;

д) діалектика.

51. Філософ, який розглядав людське самопізнання як джерело будь-якого істинного знання і філософії -

а) Протагор;

б) Сократ;

в) Платон;

г) Аристотель;

д) М. Шелер.

52. Діалектика Сократа включає в себе:

а) діалог, іронія, майєвтика;

б) диспут, аргументація;

в) індукція і визначення;

г) мовчання і недіяння;

д) любов і дружба.

53. Філософ, який говорив, що «Знає те, що нічого не знає» -

а) Горгій;

б) Сократ;

в) Епікур;

г) протагор;

д) Евклід.

54. Групи філософів, що більш менш цілісні в своїх установках і посилалися на Сократа як на свого вчителя

а) Сократичні школи;

б) софісти;

в) перипатетики;

г) академіки;

д) кініки.

55. Сократичні школи представляють

а) кініки (засновник Антисфен (444-368 рр. до н.е.);

б) кіренаїки (засновник Аристіпп (435 - ?);

в) мегарики (засновник Евклід);

г) академіки (послідовники Платона);

д) перипатетики (послідовники вчення Аристотеля).

56. Принцип задоволення, який лежав в основі практичної філософії кіренаїків, дав назву концепціїї ____.

57. Справжнє благо людини - його внутрішня свобода, утримання від насолод і нечутливість до страждання – вважали

а) кініки;

б) мегарики;

в) софісти;

г) кіренаїки;

д) атомісти.

58. Філософська школа IV ст. до н.е. – IV ст.н.е., головними представниками якої були Епікур і Тіт Лукрецій Кар:

а) перипатетики;

б) неоплатоніки;

в) атомісти;

г) епікуреїзм;

д) гедонізм.

59. Автор вислову: «Не бійся смерті, поки ти є її не існує, коли вона прийде, тебе вже не буде»:

а) Епікур;

б) Піфія;

в) Сократ;

г) Геракліт;

д) Емпедокл.

60. Епікур вважав, що ознаками-умовами щастя є

а) апонія, атараксія, дружба;

б) гроші, посада, машина;

в) книги, вчене звання, науковий ступінь;

г) батьки, діти, родина;

д) однодумці, дружина(чоловік), діти.

61. Філософ, який радив «жити непомітно, задовольнятися малим», - це _______________.

62. Стоїки вчили, що душу космосу, як живої істоти, складає вогневий ефір, рушійна сила речовини, яка розлита по всім органам і зв’язує світ в єдине ціле, тобто

а) пневма;

б) ці;

в) Логос;

г) дао;

д) вітальна сила.

63. Життя людини зумовлене необхідними законами цілого, або ______________________.

64. Жити треба заради і в ім’я цілого, наполягали

а) софісти;

б) стоїки;

в) кініки;

г) гностики;

д) неоплатоніки.

65. Відмінна риса людини, згідно із стоїками, полягає в умінні осмислювати існуюче за допомогою слова, розглядається як щось безтілесне, нематеріальний сенс кожної речі, і називається

а) лектон;

б) атом;

в) душа;

г) дух;

д) розум.

66. Філософське направлення епохи еллінізму (кін. IV ст. до н.е. – III ст. н.е.), відомими представниками якого були Піррон (365-275 рр. до н.е.), Карнеад (214-129 рр. до н.е.), Секст Емпірик (друга половина II ст. н.е.):

а)евдемонізм;

б) скептицизм;

в) цинізм;

г) матеріалізм;

д) ідеалізм.

67. Незворушність по відношенню до всього зовнішнього, утримується від думок скептики називали ____________________________________________________________.

68. Останній самобутній філософський напрямок античності, який систематизував платонівські ідеї, доповнивши їх ідеями стоїцизму, арістотелізма, неопіфагорізма, засновником якого був Плотін (205-270 рр. до н.е.)

а) неопіфагорізм;

б) неоплатонізм;

в) гедонізім;

г) неософістика;

д) стоїцизм.

69. Абсолютний першопочаток буття, який не є буття, який не є думка, який не є життя, за неоплатоніками – це ___________________________________________________________.

70. Неоплатонізм стверджував, що зло – це є ______________________________________ .