Орієнтовні відомості по темі. Філософія (з грецьк. «рhileo» – люблю, «sophia» – мудрість) – любов до мудрості

Філософія (з грецьк. «рhileo» – люблю, «sophia» – мудрість) – любов до мудрості. Вона виникла та сформувалася як узагальнююча форма раціонально-поняттєвого знання, в якій людина прагне осмислити реальність в її цілісності та значущості для себе. Спочатку філософія охоплювала увесь комплекс людських знань про світ, оскільки ці знання на той час не мали дисциплінарної диференціації. Знання були синкретичними, тобто єдиними, такими, що концентрували в собі всю інформацію про світ, його будову і сутність, про людину та її місце в світі, про щастя, сенс людського буття тощо.

Філософія – теоретичний світогляд, вчення, яке прагне осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві.

Об’єктом філософського мислення є реальність – наявне буття системи «людина-світ».

Особливості предмету філософії

♦ її предмет є історично змінним , оскільки історично змінними постають самовиявлення та самоусвідомлення людини; ♦ уся історія філософії фактично входить у окреслення її предмету , оскільки лише за такої умови ми і здатні окреслити «топографію» людськості; ♦ філософія постає своєрідною формою збереження та забезпечення історичної неперервності людської свідомої само-ідентифікації.

Світогляд – система поглядів на світ і місце людини у ньому, на ставлення людини до навколишньої дійсності і самої себе, а також обумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації.

Етапи формування світогляду:

1. Світовідчування – почуттєво-емоційне відображення дійсності, переживання людиною свого ставлення до неї.

2. Світосприймання – сукупність уявлень про світ, як образне відображення тих чи тих сторін дійсності та самої людини.

3. Світобачення – це цілісне образне конструювання дійсності. Його представляють архаїчні міфи та сучасні соціальні міфи.

4. Світорозумінняпостає як раціонально-логічне пояснення світу і людини на основі світобачення та його рефлексивної інтерпретації.

Історичні типи світогляду:

1. Міфологічний світогляд (грец. Μῦθος – сказання, переказ) – емоційно-образне і фантастичне ставлення до світу. Міфологічний тип світогляду визначається як сукупність уявлень, які були сформовані в умовах первісного суспільства на основі образного сприйняття світу.

2. Релігійний світогляд – система символічно-містичного знання про світ та місце людини в світі.

3. Філософський світогляд, основу якого складають теоретично обґрунтовані знання та оцінки.

Структура філософського знання:

1. Онтологія – вчення про першооснову буття, сфери буття і категорії (Основне питання: «Що таке світ?», «Як він влаштований?»).

2. Гносеологія – теорія пізнання яка досліджує закономірності процесу пізнання (Основне питання: «Що означає пізнати?», «Що таке пізнання?»).

3. Філософська антропологія – вчення про сутність людини, а також про співвідношення в людині природи та культури (Основне питання «Хто така людина», «Яке місце займає людина?»).

4. Аксіологія – вчення про цінності, яке досліджує закономірності побудови сфери цінності (Основне питання «У чому цінність і сенс життя?»).

5. Соціальна філософія – вчення про сутність суспільства і його структуру в цілому, у найбільш загальних законах його розвитку (Основне питання «Що є суспільство?»).

6. Етика – вивчає морально-цінне відношення до світу (Основне питання «В чому сутність добра і зла?»).

7. Естетика – наука про красу (Основне питання «В чому суть краси і гармонії»).

8. Логіка – наука про мислення, вивчає форми, закони та норми правильного мислення (Основне питання «Яка природа людського мислення?»).

Функції філософії:

1) Світоглядна – допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей.

2) Методологічна – здатність маркувати та охороняти межі різноманітних сфер знання, регулювати відносини наукового, позанаукового (релігія, мораль, мистецтво) та філософського знання.

3) Критична – проявляється в опозиції філософії до емпіричної дійсності, до світу повсякденної реальності, руйнуванні звичних стереотипів та забобонів, пошуку шляхів до більш вдосконаленого, людяного світу. Філософія, критично оцінюючи перспективи буття людини, виявляє оптимальні варіанти життєдіяльності, прагне захистити людей від оман, ілюзій та небезпек.

4) Комунікативна – може виконувати роль посередника між культурними та науковими світами, які не завжди усвідомлюють необхідність взаємообміну цінностями. Слугує для порозуміння та діалогу.

5) Прогностична – визначає перспективи людини і людства в цілому. Філософію цікавлять і перспективи соціального поступу. Використовуючи філософські концепти і дискурс, ми вивчаємо і пам'ятаємо міркування філософів, які були до нас, але намагаємося думати на свій манер, відповідно до умов нашого часу, прагнемо переосмислити філософію сьогодні.

Філософія не виникає з корисливих інтересів. Вона виникає як потреба людського духу, зокрема як потреба в ідеях, у новизні думок, у правді життя.Філософія виражає інтелектуальну засаду незгоди з практичною даністю людського світу, вона є духом неспокою і допитливості розуму, виходом за межі вузькопрагматичного життя людини у світ духовної перспективи.