Теми для написання рефератів. 1. «Титанізм» та «фаустівський дух» у європейському Відрод-женні

1. «Титанізм» та «фаустівський дух» у європейському Відрод-женні.

2. Проблема релігії та моральності у філософії Відродження.

3. Методологічні ідеї Ф. Бекона та Р. Декарта.

4. Новоєвропейське вчення про субстанцію.

5. Особливості тлумачення людини й суспільства у філософії Нового часу.

Література

1. Античные философы. Свидетельства, фрагменты, тексты. — К., 1995.

2. Аристотель. Соч.: в 4 т. — М., 1973–1983.

3. Асмус В. Ф. Античная философия. — М., 1976.

4. Афоризмы старого Китая. — М., 1988.

5. Богомолов А. С. Античная философия: в 2 ч. — М., 1985.

6. Бугай Д. В. Критика теории идей в «Параманиде» Ллатона //Вопросы философии. —1997. — № 4.

7. Буддизм. История и культура. — М., 1989.

8. Древняя Индия. Язык, культура, текст. — М., 1988.

— 85 —

ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС

9. История китайской философии. — М., 1988.

10. Лукьянов А. Е. Становление философии на Востоке. Древний Китай

и Индия. — М., 1989.

11. Открытие Индии. Философские и зстетические воззрения в Индии XX в. — М., 1987.

12. Платон. Соч.: в 3 т. — М., 1968–1972.

13. Татаркевич В. Історія філософії: т. 1. Антична і середньовічна філосо-фія. — Львів, 1999.

14. Чанышев А. Н. Курс лекций по древней и средневековой филосо-фии. — М., 1991.

— 86 —

МОДУЛЬ І. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК СВІТОВОЇ ФІЛОСОФІЇ

Тема 4.

СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ XIX–XX СТ.

Німецька класична філософія

План

Критична філософія І. Канта.

Суб’єктивний ідеалізм І. Фіхте.

Обєктивний ідеалізм Ф.-В.-Й. Шеллінга.

Система ідеалістичної діалектики. Г.-В.-Ф. Гегеля.

Філософія Л. Фейєрбаха.

У другій половині XVIII ст. центр європейської філософської думки перемістився з Англії та Франції до Німеччини, яка значно пізніше від своїх західних сусідів стала на шлях буржуазних транс-формацій. Саме тут напередодні буржуазних перетворень, виника-ють ідейні пошуки і духовне піднесення, що охопили все суспільство, в тому числі й філософію. Сформувалась філософська традиція, у межах якої вдалося переосмислити багато проблем, над якими марно працювала попередня філософська думка. Одна їх група мала гносе-ологічний характер: протистояння емпіризму й раціоналізму, детер-мінізму і свободи волі; друга — онтологічний (стосувалася буття лю-дини): протиріччя між натуралістично-механістичним світоглядом і специфікою буття людини, яке виходило поза межі цього світогляду.

Німецьку класичну філософію сформували І. Кант, І. Фіхте, Ф.-В.-Й. Шеллінг, Г.-В.-Ф. Гегель, Л. Фейєрбах. Певною мірою до цієї традиції можна зарахувати філософію К. Маркса, принаймні ка-тегоріальний апарат і стиль мислення Маркса не виходить за її межі.

Філософів, які належать до німецької класичної філософії, спо-ріднює зміщення центру дослідження від об’єкта до суб’єкта, в онто-логічному аспекті — від природи до історії і культури. Відбувається переосмислення і самого суб’єкта. Якщо раніше він мислився як пев-на духовна субстанція, що пасивно відображала світ, то в німецькій класичній філософії суб’єкт постає як творча діяльність (Кант), як дух, що перебуває в історичному розвитку (Гегель), як людство, яке здійснює історичний поступ на основі практичної діяльності (Маркс). Іншими словами, суб’єкт мислиться як діяльність, яка у філософії після Канта все більше набуває історичного характеру, перетворю-ється на культуротворчу діяльність, вільне самотворення.

— 87 —

ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС