Переклад з давньоруської мови С, В. Бондаря

КОМЕНТАРІ

1 Термін «закон» мав такі значення: всезагальне вчення, релігія; пе­ріод історії людства до народження і діяльності Ісуса Христа; сус­пільні та релігійні норми, викладені в книгах «Ветхого (Старого) заві­ту». Книги «Ветхого завіту (закону)» —«Біблія», «Нового завіту (закону)»— «Євангеліє»: частина Святого Письма (Біблії), що приписуєть­ся пророкові Мойсею; релігійні, юридичні, медичні, моральні, побутові та інші норми співжиття.

2 Мойсей — один з іудейських пророків, через якого, згідно з Біб­лією, Бог дав закон іудейському народові.

3 Благодать — «благо» — усе, що приносить щастя, протилежність злу. «Благодать» — протилежність закону. Термін мав значення: період історії людства, що прийшов замість закону разом з діяльністю Ісуса Христа і його віровченням; послана Богом рятівна сила, допомога; лю­бов, благовоління, добродіяння, милість; безбідне життя, багатство, добробут, достаток; дар, подарунок. У християнському віровченні — все, що дається Богом людям від його благості, а не за їхніми заслугами; особлива сила, що послана Богом для виконання його волі. У вужчо­му релігійному значенні — апостольство; благодаріння, корисні для слухачів слова, дар Святого Духа, віра і її рятівна дія, виправдання людства, що дарував Христос; діяльна присутність Святого Духа.

4 Істина — до цього поняття належить більшість атрибутів і функ­цій благодаті. Термін «істина» мав значення: істина; правда; вірність; точність; дійсний стан речей; справедливість; законність.

5 ...що Ісусом Христом були... — тут означає втілення благодаті й істини в житті та діяльності Христа; актуалізація їх через діяльність Христа. Ісус (грец.)—«спаситель», «рятівник», Христос — «помазаний».

6 ...Закон відійшов...— мається на увазі те, що закон (епоха зако­ну) був спростований благодаттю й істиною (епохою благодаті).

7 ...благодать ...дійшла... — йдеться про хрещення та поширення християнства на Русі.

8 Каган — князь, цар. Слово тюркського походження.

9 Володимир — київський князь Володимир Святославович. У 988 (989) р. запровадив християнство на Русі.

10 ...Бог ізраїлев... християнський...— у тексті «Слова...» є чимало прямих цитат і окремих фраз, висловів і слів, запозичених із Біблії, Євагелія та інших богослужебних книг. Іларіон довільно цитує окремі положення та вислови, додає окремі слова або випускає, міняє їх міс­цями, тяжіє до біблійної символіки, окремих ремінісценцій та ін. У да­ному випадку до цитати з Євангелія від Луки Іларіон додав слова «Бог християнський». Підкреслюється єдність ветхозавітного Бога Отця та новозавітного християнського Бога Сина Ісуса Христа, наголошено на наступності християнства стосовно іудейської релігії.

11 ...що не відмовився... загинути...— йдеться про поклоніння так званим* язичницьким богам, ідолослужіння.

12 Авраам (євр.)—«батько багатьох», «батько високий, піднесе­ний», персонаж «Біблії», іудейський патріарх.

13 ...скрижалями і законом... — ідеться про дві кам'яні дошки (таб­лиці), які Бог дав Мойсею. На них було записано «закон» і «заповіді», звернені до іудейського народу.

14 ...потім... порятував...— ідеться про рятівну місію Христа та християнства для народів, що сповідували його.

15 Євангеліє (грец.) — «благовіщення», тобто радісна, блага вість; церковна книга, що містить у собі чотири оповідання чотирьох авторів (євангелістів) про життя та вчення Христа; саме вчення Христа; про­повідь.

16 Хрещення — одне з християнських таїнств, що полягало у три­кратному зануренні людини у воду і супроводжувалося відповідним словесним напучуванням. Вважалося, що людина змиває свої гріхи. У символічному значенні — омивання гріховної душі кров'ю Христа і прилучення до «небесного царства». Ширше значення — перехід у християнську віру.

17Оновлення відродження — в оригіналі «обновление пакыбытия». -Пакыбытие» — нове народження, відродження, відновлене життя, вос­кресіння. Хрещення — «баня пакыбытия». Вважалося, що ті, кого хрес­тять, умирають для старого життя і відроджуються для нового, а це є гарантом того, що людина набуває можливості воскреснути та жити вічно після фізичної смерті. Обряд хрещення як смерті й нового від­родження людини символічно відповідає добровільній смерті та воскре­сінню Христа, що своєю свідомою жертвою (смертю) спокутував гріхи людей і врятував їх від неминучої загибелі.

18 Життя вічне — благоденство, що «уготував Бог» на небесах лю­дям, які не мали гріхів і які житимуть вічно після «Страшного суду» і «Другого пришестя» Христа на землю.

19 Янгол (грец.) — «вісник»; вважалося, що існують добрі та злі ян­голи. Під цим ім'ям розуміли самого Бога та церковних пастирів.

20 Херувими (євр.) тлумачаться як «отроки», так звані перші ян­гольські чини, що мали відношення до Бога та його Премудрості

21 Серафими (євр.) – вищий янгольський чин, тлумачиться як «палаючий», «світильний».

22 ...не позірно... — в оригіналі «не привидением». Тут висловлена думка про те,, що Христос дійсно відвідав землю.

23 ...у плоть убравшись... — тобто втілився у людську плоть, зали­шаючись Богом. Вважалося, що Христос мав дві рівносильні природи — божественну і людську.

24 до сущих... зійшов... — згідно з апокрифічною літературою. Хрис­тос відвідав пекло, щоб порятувати грішників. Пекло — місце вічних страждань. Тут ідеться про перебування Христа в пеклі після того, як він був розп'ятим захований у печеру (гроб).

25 ...багатобожжя... вірувати...— йдеться про політеїстичні віруван­ня іудейських племен. Політеїстичний характер мала і релігія Київської Русі до прийняття християнства.

26 Обрізання — встановлений законом Мойсея обряд, що полягав у обрізуванні крайньої плоті. Це старозавітне таїнство становило мані­фестацію завіту (договору) з Богом. Християнство на відміну від іу­действа визнавало «духовне обрізання» (або «євангельське», «христи­янське»), тобто навернення й освячення всієї людини (душі й тіла).

27 Молоко благодаті — у переносному значенні — євангельське вчення.

28 Прийдешній вік — у тексті «будущий век». Тут — той, що прийде опісля «Страшного суду». Тоді не буде ні хвороб, ні смерті. Люди жи­тимуть вічно.

29 Пророки — у «Старому завіті» вчителі, які навчали людей від імені Бога. Під цим ім'ям розуміли Христа, іноді апостолів або провід­ників. Пророк—.«тлумач», «віщун».

30 Апостольські вчення — протиставлення і визнання наступності проповідей і вчення (вчення — ширше поняття), що оцінюються як практичний і теоретичний рівень осмислення буття відповідно в іудейсь­кій і християнській релігіях. Апостол — «посланець». Так називали уч­нів Христа, яких він посилав проповідувати своє вчення.

31 Тінь — у тексті «стень», тобто «тінь», «привид», «видіння», «по­дібність», «недійсність», «мрія», «невизначеність», «відблиск». У даному контексті — тінь, подібність, тобто «Старий завіт», як прообраз «Нового завіту».

32 Агар (євр.) — «перепоясана» або «приблуда», «захожа». Один з персонажів біблійних книг. Алегорично — іудейській народ під владою «закону». Сарра — хазяйка Агарі; згідно з одним із тлумачень — вла­дичиця взагалі, тобто володарка усіх народів.

33 ...зачинена... промислом... — у тексті: «заключена бо Божиим промыслом». «Промисел» — «мисль», «піклування», «прорікання», «перед­бачення», тобто божественна мислительна сила, що визначає порядок речей у світі.

34 Безвісна і таємна — часто вживані в Євангелії терміни. Тут — те, що було невідоме і втаємничене.

35 Премудрість — у давньоруській філософії це поняття переважно вживали щодо Бога. Премудрість — вищий ступінь мудрості, що похо­дить від Бога. Мудрість — «розум», «розсудливість», «сукупність знань», «вченість», «хитрість». Близьке до таких понять, як «сила», «путь», «іс­тина», «життя».

36 Сінай — гора, на якій Бог дав скрижалі Мойсею.

37 Ізмаїл (євр.) — «той, кого чує Бог», «вислухане боже».

38 Дуб Мамрійський — біля цього дуба стояв курінь Авраама, коли до нього з'явився Бог у вигляді трьох янголів.

39 ...в утробу Дівиці увійшов... — мається на увазі Марія, мати Христа.

40 ...курінь тілесний... — у тексті «кущу пльтяную» Тут, мабуть, у розумінні — перша оселя, домівка Христа. Церкви і храми мали най­менування — «дім господень», місце, що захищає від зла, наявного у навколишньому світі.

41 Ісаак (євр.)—буквально «вона засміялася»; йдеться про Сарру, якій напророкували народження сина. Аврааму (згідно з Біблією) бу­ла 100, а Саррі — 90 років, коли народився їхній син.

42 ...годувалася... таївся... — від народження Христа до його пропо­відницької діяльності минуло близько ЗО років. Де перебував він, Єван­гелії докладно не оповідають.

43 Тілець — «теля», «молодий бичок». Тут алегорія і паралель з євангельською притчею «Про блудного сина». Коли блудний син повер­нувся додому, його батько звелів зарізати теля, чим виявлялася радість з приводу смерті, воскресіння, втрати і того, що знайшовся син. Радіє і Бог-Отець, що Христос «знайшовся» й «ожив». Ісус Христос хрестився в річці Йордан.

44 ...по вознесінню... Ісуса...— після того, як Христос «воскрес» і «піднявся на небо».

45 ...коли учні... благодатне... — мається на увазі розшарування тих, хто сповідував іудаїзм, і тих, хто поклонявся Христу.

46 ...Іудеї ж бо... виправдання... — у тексті «оправдание». Цей тер­мін мав значення «виправдання перед Богом», «підтвердження істини», «зняття вини», «відпущення гріхів».

47 ...християни ...творять... — термін «спасіння» мав значення «виз­волення», «рятунок», «допомога», «євангельська проповідь». Одне з імен Христа — Спас, Спаситель. Іудеї виправдовувалися перед Богом за численні гріхи, християни не тільки рятуються від гріхів і прилучають­ся до життя вічного, а й охороняються безпосередньо Богом від напас­тей життя.

48 ...Манасію...— персонаж «Біблії». Йосип привів синів Єфраїма і Манасію до свого батька Якова, щоб той благословив їх перед своєю смертю. Далі в Іларіона йдеться про символічну відповідність подій «Ветхого» та «Нового» завітів.

48 Ветхий — цей термін мав значення «старий», «постарілий», «за-непалий», «дряхлий», «давній» «віддавна усталений (існуючий)»; «до­християнський», «язичницький», «дохристиянська частина Святого Письма».

50 Нове — те, що приходить (прийшло, прийде), замість старого або виникло (виникає, виникне) нещодавно, вперше; те, що не маєознак ветхого; те, чого не було раніше.

51 Ісайя — один з біблійних пророків.

52 Раніше... землі — Єрусалим, головне іудейське місто. Тут ідеться про поширення християнства серед багатьох народів.

53 Гедеон — біблійний персонаж. Згідно з Біблією, Бог пообіцяв Гедеону (одному з племені ізраїльтян) порятувати його народ від во­рогів. Гедеон забажав перевірити могутність Бога. Спочатку він про­стелив на току овече руно і поставив умову, щоб тільки на руно вночі впала роса, а навкруги земля залишилася сухою. Коли Бог здійснив це, Гедеон звернувся до Бога з проханням зробити навпаки. Бог ви­конав і це прохання.

54 Кіот — скриня, зроблена з кедрового дерева і обкладена золотом, у ній зберігалися скрижалі закону.

55 ...як самаритянці... — самаритянка — жителька міста Самарії або навколишньої місцевості. Самаритяни були іудейського походження, але відокремилися від ревних іудеїв і спілкувалися з «язичниками». Іудеї нехтували цим народом, тому самаритянка не хотіла напоїти Христа, сказала йому, що іудеї з самаритянами не спілкуються. Са­маритяни приймали тільки п'ять перших книг Мойсея, вірували в Бо­га, але поклонялись ідолам. Далі в тексті відповідь Христа самари­тянці.

56 в Єрусалимах — у тексті Євангелія сказано «в Єрусалимі», Іла-ріон же (або переписувач) вживає множину, так написано і в деяких інших списках «Слова...». Напевно, тут потрібно розуміти земний Єру­салим (місто) та «вишній», «новий» Єрусалим, під яким мислилася церква (інститут церкви) Христа.

57 ...і саме... Духом...— до євангельської цитати додаються слова, що підкреслюють один з головних догматів християнства про Трійцю.

58 ...не від крові... від Бога народились — протиставлення фізичного («плотського») народження «духовному» народженню тих, хто хре­стився і сповідує християнство.

75 Тьма кромішня — тобто зовнішня, найвіддаленіша, дальня.

76 ...народи приведені... — у тексті «языци приведени». «Языци» — народ, плем'я; в множині — язичники, іновірці.

77 Давид — один з персонажів Біблії. Пророк, цар, що написав книгу «Псалтир».

78 ...Христос... Отцю... — йдеться про одне з християнських таїнств, де присутні символічно куштують «тіло Христа» і п'ють «Його кров».

79 Йосія — один з біблейських пророків.

80 ...не простромляємо ребра Йому — один з охоронців простромив списом ребра розіпнутому Христу.

81 ...тридцять срібняків... — Іуда, один з учнів Христа, зрадив його, за що отримав нагороду від іудейських першосвящеників.

82 ...викрадений 'був... — іудейські , першосвященики стверджували, що Христа було викрадено з місця поховання.

83 Петро — один з учнів Христа, апостол.

84 Хома — один з учнів Христа, що не вірив у його воскресіння, доки сам не впевнився у цьому.

85 Сім соборів — на перших семи соборах християнської церква були розроблені основні догмати християнської релігії. Собори відбу­вались ізх 325 по 787 р.

87 Павло — християнський апостол.

88 Іван Богослов — апостол, євангеліст. Ефес — місто в Малій Азії; Патм — острів, де перебував апостол.

89 Марко — автор одного з Євангелій.

90 ...старого Ігоря... — діда князя Володимира.

91 ...славного Святослава — батька князя Володимира.

92 ...поклоняються сили... —тобто -'«сили», «влада», '«могутність», «дари Святого Духа», «бог», «Євангеліст», «благовіщення». Один з дев'яти ступенів янгольських.

93 Василій — християнське ім'я, що його дістав князь Володимир •ри хрещенні.

94 ...книги животії — ті, що містять у собі життя.

95 ...водночас...— у тексті «й в єдино время». Тут Іларіон дещо перебільшує темпи поширення християнства на території Русі.

96 Костянтин — римський імператор (близько 285—337 р.), що сприяв становленню й поширенню християнства. Був прилучений до християнських святих.

97 Нікейський собор — один з православних церковних соборів (787).

98 ...хрест... приніс... — тут хрест, на якому було розіпнуто Христа. Частини хреста було розіслано по християнських країнах.

99 Ольга — бабка Володимира, що хрестилася до офіційного хре­щення Русі, яке відбулося у 988 (989) р.

100 ...приніс хрест... града Костянтина...— йдеться про хрест, який привезла княгиня Ольга з Константинополя.

101 ...церква Богородиці Марії...— Десятинна церква у Києві, збу­дована при князі Володимирі. Там він був похований.

102 Георгій — християнське ім'я Ярослава Мудрого, сина Володи­мира.

103 Соломон — іудейський цар, що довершував забудову Єрусалим­ського храму, який почав будувати його батько Давид.

104 ...І дім... Премудрості...— мова йде про будівництво Софійсь­кого собору в Києві. Софія (грец.) —«мудрість».

105 ...церкву на Великих воротах... — церква Благовіщення на Золо­тих воротах у Києві. Благовіщення — свято, що має нагадувати вірую­чим євангельський сюжет. Архангел Гавриїл прорік Діві Марії, що вона народить Ісуса Христа від Святого Духа. Благовіщення — «блага вість».

106 Ірина — християнське ім'я дружини Ярослава Мудрого.

Григорій СКОВОРОДА

Наши рекомендации