Соціокультурна природа та багатовимірність феномену науки. Основні визначення та терміни

Термiн «наука», як, зрештою, і багато iнших термiнiв, не є однозначним. Якщо заздалегiдь вiдкинути побутовi значення цього слова й зосередитись на науцi як на особливiй сферi людської дiяльностi та культури, то можна навести наступне визначення: наука– сфера дослiдницької дiяльностi, направлена на виробництво нових знань про природу, суспільство й мислення, яка включає в себе всi умови й моменти цього виробництва: вчених з їх знаннями та вмiннями, квалiфiкацiєю та досвiдом, з розподiлом i кооперацiєю наукової працi; науковi установи, дослiдне обладнання; методи науково-дослiдницької роботи, понятiйно-категорiальний апарат, систему наукової iнформацiї, а також усю сукупнiсть наявного наукового знання, що виконує роль передумови, засобу чи результату наукового виробництва [45 с., 303 – 304]. Це визначення науки подане в широкому значеннi, воно включає в себе три складовi: 1) систему знань, що називається наукою; 2) науково-дослiдницьку дiяльнiсть, яку також часто називають наукою; 3) систему соцiальних iнституцiй i вiдносин, за допомогою яких здiйснюється наукова дiяльнiсть.

Вiдповiдно можуть бути бiльш вузькi визначення того, що таке наука. Наприклад, наука – дiяльнiсть, що вiдповiдає наступним трьом умовам:

1) вона є пошуком розумiння, тобто вiдчуття того, що знайдено задовiльне пояснення якого-небудь аспекту реальностi;

2) розумiння досягається формулюванням загальних законiв чи принципiв, тобто законiв, якi можна застосувати до бiльш широкого класу явищ;

3) закони чи принципи можуть бути перевiренi експериментально [11, 33].

Дане визначення робить наголос на науково-дослiдницьку складову науки, включаючи в себе наукове знання як передумову, засiб чи результат науково-дослiдницької дiяльностi, опускаючи систему соцiальних iнституцiй i вiдносин. Нарештi, якщо брати науку просто як систему знання, то її можна визначити як систематизоване, iстинне, логiчно несуперечливе (явне), передбачаюче знання, що перевiряється досвiдом.

+++ Тепер ми можемо дати більш чітке, з логічної точки зору, визначення безпосередньо самої науки та пов’язаних з нею філософських категорій (більш повне розкриття їх змісту та взаємозв’язків буде надано упродовж викладання курсу.

Отже, феномен «НАУКА» досить комплексний та багатозначний за змістом, проте можна виділити три головні аспекти (три змістовних шари) цієї категорії.

● Наука як діяльність. Наука - діяльність, спрямована на придбання людиною об’єктивних знань про оточуючу її природу, суспільство і знань про саму себе. В основі цієї форми діяльності лежать загальні способи пізнання, які базуються на сполученні перевірки дослідом (погодженість із даними чуттєвого досвіду та несуперечливості) логічних доводів (доказів). Результатом науково-дослідницької діяльності стає пояснення (виявлення найбільш істотних зв’язків, що регулярно повторюються, між явищами і процесами) та розуміння (виявлення причин і рушійних сил явищ і процесів), на основі яких людина може діяти доцільно та відповідно до власних інтересів та потреб. Технологією прийнято називати раціоналістичні способи вирішення певної задачі (досягнення заздалегідь поставленої мети). Отже, науку можна визначити і як технологію виробництва нового об’єктивного знання про реальність. У більшості європейських мов чітко простежуються асоціації між науковим дослідженням та судовим дізнанням. Про це свідчать вже смислові конотації між такими словами як «(наукове) дослідження» та «(судове) слідство», які англійською мовою взагалі тотожні - investigation. У російскій мові аналогічні конотації існують між термінами «естество-испытатель (природо-допитувач, натураліст – укр.)» та «пытать (допитувати, катувати – укр.)»; наукове дослідження передбачає отримання достовірної інформації від джерела-суб'єкта, що не має такого бажання (в цьому випадку - природи.)

● Наука як об’єктивне знання. Наука - система об’єктивних, деперсоніфікованих (позаособистісних), логічно несуперечливих, підтверджених даними чуттєвого досвіду знань, які дозволяють прогнозувати хід явищ і процесів у світі, що оточує людину, і всередині його. Системність наукового знання дає можливість отримувати нову інформацію з вже наявного наукового знання, не вдаючись кожного разу до глибокого дослідження емпіричних фактів. Об’єктивність наукового знання робить можливим його ефективну передачу від особи до особи та його практичне використання в процесі діяльності.

● Наука як соціальні інститут. У цьому значенні наука є сукупністю, по-перше, усіх осіб, які професійно займаються науковою діяльністю, і, по-друге, установ і організацій, які здійснюють і забезпечують наукові дослідження, зберігання і розповсюдження наукових знань і підготовку науковців-спеціалістів.

Таким чином, наука – це специфічна сфера діяльності людини, яка спрямована на виробництво нових об’єктивних знань про природу, суспільство і про саму людину, яка включає в себе всі передумови, умови та елементи такого виробництва:

вчених, які володіють кваліфікацією і досвідом згідно із розділенням науки на окремі дисципліни;

наукові установи і устаткування;

методи наукового пізнання;

понятійно-категоріальний апарат і узагальнення наукових даних;

систему збереження, відтворення та систематизації наукової інформації;

усю сукупність накопичених у теперішній час наукового знання, яка виступає одночасно як результат, умова і передумова наукового пізнання.

Атрибути тахарактерні ознаки науки. Наука виникає всередині і в результаті буденного пізнання. Її головна відмінність від буденного пізнання – здатність до довгострокового прогнозування результатів практичної діяльності. Для цього наука вимушена вийти за межі безпосереднього виробничого досвіду, пізнати об’єкти, які не використовуються в практичній діяльності зараз, і, можливо, ніколи не будуть використані і в майбутньому. Звідси виходять характерні ознаки науки:

1. Об’єкти наукового дослідження. Їх можна розглядати як специфічну “зброю” для отримання нового знання;

2. Мова науки. Повсякденна мова придатна тільки для об’єктів, безпосередньо втягнутих у буденне життя. Вона неоднозначна, конкретний сенс сказаного виявляється лише у зв’язку із конкретною ситуацією. Наука потребує особливий понятійно-категоріальний апарат, придатний для однозначного описування об’єктів наукового дослідження, і який не використовується і не спостерігається в практичному житті (атоми, гени, молекули тощо).

3. Система опису і обґрунтування. Вірогідність повсякденних знань обґрунтовується результатами їх безпосереднього використання. Наука потребує особливих способів перевірки обґрунтування своїх припущень.

4. Методологія науки. Специфічні прийоми і засоби виявлення об’єкта наукового дослідження, його опис та виявлення істотних властивостей і зв’язків.

5. Етика науки. Етика професійної діяльності науковця містить принципи, спрямовані на забезпечення її основної соціальної функції – отримання нового знання. До них можна віднести наступне:

● Самоцінність знання.

● Пріоритет нового знання.

● Відсутність посилань на авторитет як доказ..

● Чесність і точність при описувані результатів наукового дослідження.

Ці надспрощені визначення будуть розглянуті детальніше у наступних підрозділах.