Людина в системі соціальних звязків

Ключові слова:антропосоціогенез, людина, індивід, особистість, індивідуальність.

Основні теоретичні питання до теми семінарського заняття

1.Проблема людини в історії філософії.

2.Проблема походження людини. Антропосоціогенез.

3.Людина як соціальна істота. Цінності людського буття.

Методичні поради:

Відповідь на питання, присвячене проблемі людини в історії
філософії, передбачає висвітлення специфіки філософської проблеми
людини. Необхідно вказати, чому людина є проблемою, відмітити, чим
вона відрізняється від інших живих створінь, тобто вказати, що
складає власне людське буття.
Далі висвітлюються особливості розуміння людини у різні
культурно-історичні епохи. Тут необхідно вказати, коли, власне,
питання про людину виникає в філософії як самостійна проблема,
особливу увагу приділити сократівській філософії та тим школам
античності, які наслідували їй.
Далі можливі різні варіанти відповідей. Можна вказати окремі
філософські вчення, які розробляли питання про людину (вчення про
людину Августина та Фоми Аквінського, ренесансні уявлення про неї,
зміни у відношенні до людини у новий час і поява суто
матеріалістичних позицій щодо неї, вчення про людину в межах
німецької класичної філософії (особливо, позиції Канта та Фейєрбаха),
актуалізація проблеми людини у некласичній філософії (наприклад,
марксизмі) та в європейському ірраціоналізмі (Шопенгауер, К’єркегор,
Ніцше, Бергсон), перетворення проблеми людини на одну з основних філософських проблем у ХХ ст., зокрема, поява суто антропологічних
напрямків у філософії (фрейдизм, екзистенціалізм, філософська
антропологія, тощо), зміни у антропологічній проблематиці у другій
половині ХХ ст. (структурна антропологія, постмодернізм).

Згідно іншої схеми відповіді, можна вказати не окремі
філософськи позиції, а визначити своєрідні образи людини, які
формувалися та були домінуючими у певні історичні проміжки часу:
космоцентричний образ – в Античності, теоцентричний – у
Середньовіччі, антропоцентричний – у Новий час тощо. Звичайно,
кожний образ підкріплюється певними філософськими позиціями та
поглядами.
Особливу увагу необхідно приділити такій світоглядній позиції,
як гуманізм: чим вона є, коли виникла, чому, й чому гуманістичні
уявлення та наміри далеко не завжди виявляються можливими та
навіть бажаними.

Необхідно зазначити, що гуманізм як духовно-культурне явище є
головним напрямком і змістом усього цивілізаційного процесу. Тому
важливо згадати історичний шлях гуманістичних поглядів, а також
підкреслити, що найвищого розквіту гуманізм знайшов за часів
Відродження. Окрім того, вказати, що на теперішній час гуманізм – це
єдність теорії з практикою, що найперше і найголовніше у гуманізмі –
це визнання первинним самого відношення до людини, що від кожної
людини сучасного суспільства, особливо від технічного фахівця,
гуманізм вимагає бути носієм високих соціальних і духовних якостей,
високої самосвідомості й поваги до інших. Для сучасної людини має
бути неможливим приниження гідності інших, бо це є свідченням
невисокого рівня культури і відсутності гуманістичного начала в того,
хто це робить.

Це питання потребує викладення як особистої думки студента,
так і використання матеріалу вивченої філософської літератури.
Далі треба перейти до висвітлення поняття «антропосоціогенез»,
а також найбільш відомих теорій походження людини як соціальної
істоти (трудової теорії, теорії символізації). При цьому необхідно
вказати, на якій світоглядній та науковій базі побудовані ці теорії, хто
є їх авторами і яке вони мають значення в межах знання про людину,
який вплив здійснюють на світогляд людини.
Окремо необхідно зазначити, як у філософії розуміється природа людини й чому вона є філософською проблемою. Слід зазначити
унікальність положення людини у світі й обґрунтувати, чому це так.
Особливу увагу необхідно приділити питанню про мову як одному з
найважливіших факторів у становленні людини. Питання про природу
мови, її особливості, функції, значення в житті людини і суспільства
потребують ретельного висвітлення.

Слід вказати також про значення в процесі становленні людини
такого феномену, як праця, цілеспрямована діяльність, її сутність,
специфічність цього явища як суто людської особливості, значення
праці в житті людини та суспільства.
Висновки по цьому питанню обов’язково мають містити власну
позицію студента, а також певну аргументацію, чому саме ті, чи інші
позиції були обрані.

Переходячи до вивчення специфічного боку людського буття –
соціального, важливо висвітлити питання про формування соціальних
якостей людини, тобто про процес її соціалізації. Вказати значення
соціальних відносин для формування повноцінної людини.
Особливо слід зупинитися на аналізі понять «індивід»,
«індивідуальність», «особистість». Тут важливо вказати специфіку
кожного поняття, зазначити, які саме риси відрізняють їх. Крім того,
висвітлюється соціальна значущість кожного з понять. Особливої
уваги тут потребує поняття «особистість», оскільки з боку суспільства
воно є найбільш значущою характеристикою людини. Необхідно
вказати на такі складові соціального аспекту особистості, як мотиви,
настанови, ціннісні орієнтації. Окрім того, важливим є розуміння
соціальної ролі особистості, її місця в історичному процесі.
Щодо питання про цінності людського буття, то тут необхідно
вказати, що будь-які цінності зумовлені, в першу чергу, потребами
людини. Звідси – безумовна залежність значущості певної цінності від
людської потреби в ній. Дуже важливим тут є розуміння того, що усе
життя будується згідно уявлень людини про головні цінності, й тому
необхідно відрізняти базисні, біологічні потреби та потреби
соціального рівня, які для людини, частіше за все, є важливішими.
Саме обрання певних потреб як найбільш значущих наповнює
змістом дві найважливіші цінності в житті людини – свободу та сенс
життя. Важливо зазначити, що свобода й сенс життя (через
усвідомлення його скінченності) зумовлюють життєву стратегію людини, пошук нею свого місця у світі. Поняттями, які необхідно
розуміти під час розгляду цього питання, є свобода, волюнтаризм,
фаталізм, вибір, необхідність, відповідальність, усвідомлення
людиною своєї смертності, сенс життя, самозбереження, самопожертва
тощо. При розгляді питання про свободу важливим моментом є
необхідність розрізняти свободу соціальну, фізичну й свободу
внутрішню, справжню.

Додаткові теоретичні питання до теми семінарського заняття

1. Специфіка проблеми «людина-суспільство». Який вплив більш
вагомий: суспільства на людину чи навпаки?

2.Різні концепції про походження людини.

3. Природне та соціальне в людині

4. Проблема сенсу життя.

5. Феномен «Я-Інший» у посмодерні

6.Екзистенціальний підхід до вивчення людини

7. Самотність та комунікація

Питання для роздумів

1.Як ви вважаєте, особистісна та соціальна реальність в певному значенні тотожні?

2. Чому національне приниження може викликати почуття глибокого
особистого смутку?
3. Поясніть, чому труд являє собою складне, багатоякісне,
багаторівневе явище? Чи згодні ви з тим, що труд повинен
розглядатися в усьому своєму соціальному обсязі і фундаментальному
значенні саме як та соціальна реальність, в якій і через яку діють,
функціонують закони матеріально-виробничої сфери, в якій
здійснюється життєдіяльність людини?
4. Людина в ході свого суспільного розвитку створила соціальний світ,
що розвивається за особливими законами, створила свою другу
природу, успішно створює сферу розуму – ноосферу. Чи можна
провести чіткі розмежування між природою, суспільством і
людиною?5. Поясніть, чому рушійною силою будь-якої людської
діяльності є задоволення певних потреб.
6. Чи погоджуєтеся ви з тим, що одним із аспектів прояву людської
свободи є здатність людини перетворювати навколишній їй світ, її
здатність перетворювати саму себе і той навколишній соціум,
частиною якого вона є?
7. Невід’ємною рисою абсолютної більшості релігій є уява про смерть
як про кінець плотського, земного життя і перехід до вічного –
безтілесного, духовного життя. Як ви вважаєте, чи змінилося б
ставлення людини до світу, якщо б вона могла жити набагато довше або стала безсмертною? Як би це відбилося на духовності?

Проблемно-пошукові питання

1. «За ступенем більшої чи меншої поваги до праці, – писав Н.А.
Добролюбов, – і за умінням оцінювати працю більш або менш відповідно її істинній цінності можна дізнатися про ступінь цивілізації
народу». Чи погоджуєтеся ви з таким твердженням? Наведіть
приклади.
2. П. Гольбах зазначав: «У всіх своїх вчинках людина
підпорядковується необхідності... її свобода волі є химерою».
Проаналізуйте вислів.

3.У К. Маркса подолання смерті в соціальному безсмерті – це
продовження справ і думок індивіда нащадками; фактично це
розчинення індивіда в житті роду, символічне безсмертя результатів
людської творчості. Наведіть приклади символічного безсмертя.
4. «У боротьбі за існування тварини, озброєні зубами та кігтями,
здаються сильнішими за людину, але природа обдарувала людину
двома властивостями, які роблять цю слабку істоту найсильнішою у
світі: розумом і спільнотою. Товариськість забезпечила людині
панування над тваринами. Товариськість дала йому, сину землі,
можливість вступити в чуже йому царство природи і зробитися також
володарем морів... Вона не дозволяє випадку здолати його, бо її можна
покликати для протидії випадку. Усунь товариськість, і ти розірвеш
єдність людського роду, на якому основане життя людини». Сенека.
Проаналізуйте вислів .

5. «Якщо б у який-небудь момент розвитку людства була побудована
схожа, повністю завершена система всіх світових зв’язків, як фізичних,
так і духовних та історичних, то тим самим галузь людського пізнання
була б завершена, і подальший історичний розвиток перервався би з
того моменту, як суспільство було б влаштовано у відповідності до цієї
системи, – а це було б абсурдом, чистою нісенітницею. Таким чином,
виявляється, що люди знаходяться перед суперечністю: з одного боку,
перед ними завдання – вичерпно пізнати систему світу в її сукупному
зв’язку, а з іншого боку, їх власна природа, як і природа світової
системи, не дозволяє їм коли-небудь повністю вирішити це завдання».
Виділіть основні ідеї цього вислову Ф.Енгельса.

Тести

І рівень

1.Антропосоціогенез – це:

а) процес формування та розвитку людини та суспільства;
б) вчення про всезагальний зв'язок природних та соціальних явищ;
2. Людина – це істота, що рухається за допомогою комплексу
сексуальної енергії:

а) ідея І. Канта;

б) ідея З. Фрейда;

в) ідея Платона.

3. Новий тип активності, що перетворює природу і саму людину:

а) діяльність;

б) воля;

в) свобода.

ІІ рівень

1.Одиничний представник людського роду без урахування його
біологічних особливостей, специфіки реального життя і діяльності:

а) людина;

б) особистість;

в) індивід.

2. З точки зору якого вчення діяльність людини не розв’язує проблем, бо доля людини визначена наперед:

а) волюнтаризм;

б) фаталізм.

Самостійна робота

Теми рефератів

1.Сучасні проблеми людини.

2. Можливості розвитку особистості у сучасному суспільстві?

3. Багатомірність людського буття.

4. Проблема «Я-Інший» в мовному контексті

5. Різновиди антропологічного Пізнання.

Теми доповідей

1. Проблема «Я-Інший»: антропологічна рефлексія.

2.Філософська антропологія та спеціальні науки про людину.

3.Людина як частина всесвіту. Проблема антропного принципу.

4.Екзистенціальний підхід до тлумачення людини. Сенс життя.

5. Специфіка людського буття.5. Специфіка людського буття.

6. Людина та техніка. Проблема технолюдини. Надлюдина, кіборг та
інші прояви надлюдського у культурному просторі.

Напишіть есе на тему:

«Як я бачу Людину майбутнього»

Рекомендована література

1. Абсава Н.Д. Где задержался человек? / Н.Д. Абсава //
Сборник «Перспективы человека в глобализирующемся мире» / ред.
Парцваний В.В. – СПб. : Санкт–Петербургское философское общество,
2003. – С. 32-40. – Режим доступа:
http://anthropology.ru/ru/texts/absava/global2_03.html.
2. Абышко О.Л. Фигуры Танатоса / О.Л. Абышко.
Специальный выпуск: «Тема смерти в духовном опыте человечества».
– № 3 // Материалы первой международной конференции, С.-
Петербург, 2-4 ноября 1993 г.– СПб.: Изд-во СПбГУ, 1993. – С. 16-18.
– Режим
доступа:http://anthropology.ru/ru/texts/abyshko/thanatos03_06.html.
3. Городиська О.М. Проблема людини у вимірах
філософського аналізу/ О.М. Городиська, О.О. Дольска, Ю.В.
Мелякова. – Х. : НТУ «ХПІ» , 2008.
5. Зиммель Г. Человек как враг / Г. Зиммель. – Режим доступа:
http://musa.narod.ru/bib.htm.
6. Леви-Стросс К. Предметная область антропологи / Клод
Леви-Стросс. – Режим доступа: http://musa.narod.ru/bib.htm.
7. Плеснер Х. Ступени органического и человек. Введение в
философскую антропологию / Х. Плеснер. – Режим доступа:
http://musa.narod.ru/bib.htm.

Семінарське заняття 5