Винайдення книгодрукування.
Урок № 22
Тема. Середньовічна культура Західної Європи
Мета:
ü визначити основні досягнення середньовічної культури;
ü показати релігійний характер середньовічної освіти, її поширення, розкрити процес зародження і розвитку університетів;
ü з’ясувати що таке схоластика, показати рівень розвитку наукових знань у Середні віки.
ü Розвивати логічне та історичне мислення;
ü виховувати в учнів повагу до культурних надбань людства.
Тип уроку: комбінований
Обладнання: підручник, атлас, дидактичний матеріал.
Основні поняття і терміни:
ü «Каролінгське відродження», “Академія”, аннали, схоластика, університет, студент, тривіум, квадривіум, книгодрукування.
Основні дати:
ü кінець VІІІ ст.- початок ІХ ст. – „Каролінське відродження”;
ü ХІ ст.— поява перших університетів;
ü 1445 р.— винайдення книгодрукування.
ХІД УРОКУ
І. Організація навчальної діяльності
ІІ. Перевірка ДЗ
1. Коли весь Піренейський півострів був завойований арабами. VII-VIII ст.
2. Кого називали європейці маврами? Арабів
3. Як називалась арабська держава, заснована поч. X ст. в Іспанії — Кордовський халіфат.
4. Як можна охарактеризувати рівень культурного розвитку мусульманської Іспанії найрозвиненіша країна Європи
5. Яке місто було в XI ст. найбільшим містом Європи? Столиця халіфату Кордова
6. Що таке Реконкіста?
7. Хто у ХІ ст. очолив виступ проти арабів та звільнив давню столицю Толедо? Король Кастилії Альфонсо VІ
8. Які чотири християнські держави утворилися на визволеній від арабів території на початку XII ст.? Королівства Кастилія, Арагон, Наварра і Португалія.
9. Який характер носили війни Реконкісти? Священна війна християн проти мусульман
10. Як називалася невелика територія, яка залишилася під владою арабів у 40-х рр. XIII ст. Гранадський емірат.
11. Які правителі отримали від папи почетний титул – Католицькі королі? Фердинанд та Ізабелла
12. Які наслідки для господарства Іспанії мала Реконкіста? Занепад торгівлі, ремесел, сільського господарства, знелюднення багатьох теренів
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1.Культура на початку середньовіччя
Перші століття середньовіччя називали „темними віками” і навряд чи їх можна назвати сприятливими для поступу культури.
Проте саме в цей період відбувалося народження нової європейської середньовічної культури, яка черпала свої початки з античної спадщини, культури варварів і християнства.
Перші результати такої взаємодії стали відчутними в період «Каролінгського відродження».
Так називали піднесення культури у Франкському королівстві за часів правління Карла Великого і його найближчих наступників.
Це був перший в історії середньовічної Європи прояв глибокого і свідомого інтересу до античної культури і освіти.
Сам Карл мав добру, як на той час, освіту: знав грецьку і латинську мови, полюбляв читати книжки, а от писати так до кінця життя й не навчився. Він запрошував до себе і залучав до управління державою вчених з усієї Європи.
Вони створили гурток при дворі імператора під назвою “Академія” — на кшталт філософської школи грецького філософа Платона, — де читали, за присутності Карла, твори античних філософів і церковних богословів, складали вірші, вільно обмінювалися думками з різних тем, сперечалися.
За допомогою членів “Академії” Карл заснував при центрах єпископств школи, де готували освічених людей для управління державою.
Він видав указ про обов’язкове навчання всіх дітей вільних людей. Організацією цих шкіл і написанням для них перших підручників зайнявся вірний соратник Карла сакс Алкуін.
Однак наказ не змогли виконати через брак достатньої кількості вчителів.
Із шкіл, заснованих Карлом при єпископствах, згодом виникли середньовічні університети.
Школа, де готували людей до управління державою, існувала і при дворі.
Карл Великий цікавився історією. За його наказом збирались і переписувалися давні римські та грецькі рукописи.
Він доручив записувати щорічно всі події, що відбувались у державі. Ці записи отримали назву аннали (від лат. annus - рік).
За його наказами будувалися кам’яні палаци й собори, прокладалися нові шляхи.
Культурне піднесення мало свій вияв і у досить широкому будівництві. Було збудовано понад 300 палаців, соборів, церков і монастирів.
У своїй резиденції в Ахені Карл збудував величний палацовий комплекс.
Капела – палацова церква. Сучасники оцінювали капелу як „чудо дивної і високої краси”. Вона була взірцем для наслідування.
Проте все це було вивезено з Італії – відчувався дефіцит майстрів, які б все це могли зробити.
„Каролінське відродження” виявилося нетривалим. Воно не створило якихось відомих шедеврів. Але завдяки йому було збережено багато з античної спадщини і були закладені основи для розквіту у майбутньому середньовічної європейської культури.
У наступні два століття (ІХ-Х ст.) у культурі знову спостерігався занепад і вони „замкнулася” за стінами монастирів.
2. Схоластика. Фома Аквінський
У тиші монастирських стін були найсприятливіші умови задуматися над вічним.
Коментоване читання – стор 99
Для пізнання схоласти рідко застосовували такі методи, як дослід і експеримент. Їм це не було потрібно, тому що основним джерелом знань для їхніх логічних побудов було Святе Письмо.
Згодом, коли людство охопило бажання глибше пізнати світ, коли дослід і експеримент стали основним джерелом нових знань, слово “схоластика” набуло негативних рис, що означало безплідні роздуми, знання, відірване від життя, безконечні сухі логічні побудови, які не дають жодного результату. Але на той час це був великий крок уперед у пізнанні людиною Всесвіту.
Схоласти називали себе “карликами, що стоять на плечах гігантів” (тобто на плечах античних мислителів), а тому вони бачать далі, ніж їхні попередники.
Додаткова інформація
Вершиною середньовічної схоластики стала діяльність Фоми Аквінського (1225-1274). Він народився у знатній італійській родині. Виховувався у знаменитому монастирі св. Бенедикта Монте-Касіно, навчався в Неаполітанському університеті. Сім’я підтримувала його прагнення стати ченцем, але доти, доки не дізналася, що він хоче пов’язати свою долю з жебрущим орденом св. Домініка. Незважаючи на заборону, він утік із дому і вступив у домініканський орден.
Будучи монахом, він навчався в Парижі та Кельні. Студенти недолюблювали високого, гладкого, розважного, тихого, доброго і смиренного Фому. Навіть дали йому прізвисько “тупий віл”. Але його вчитель Альберт Великий зумів розгледіти у Фомі великий талант.
Головна праця Фоми Аквінського “Сума богослов’я” об’єднала всі тодішні уявлення про Бога і людину. Кожен розділ твору містить обговорення якої-небудь філософської думки, її спростування і викладення того висновку, що автор вважає правильним. Розроблене Фомою Аквінським вчення стало згодом для католицької церкви офіційним, оскільки містило декілька “доказів” існування Бога.
Цікаво знати
Крім схоластики, в середні віки існував інший напрям, що вів із нею запеклу полеміку. Цей напрям у філософії називався містикою.
Містики вважали, що тільки в думках, відірваних від дійсності, людина може спілкуватися з Богом. З цього робився висновок, що людині потрібно вести доброчинне життя і боротися проти гріха.
Особливого поширення містицизм набув у XIV-XV ст., коли європейську цивілізацію вразила криза, і всі люди звернулися до Бога.
Наприкінці XIV ст. у Нідерландах з’явився релігійний рух, який сповідував ідеї містицизму. Засновником його був Герард Гроот. Будучи заможною людиною, він відмовився від матеріальних благ і став проповідником. Незважаючи на загрозу бути звинуваченим у єресі, його учні засновували світські товариства, які вели життя, схоже на чернецьке. Вони проповідували індивідуальне почитання Бога і тісний зв’язок із ним. Принципи цього руху було викладено у творі Фоми Кемпійського “Про наслідування Христа” (1427 р.), де описано значення любові Бога до людини і божу благодать.
3. Школи та університети
Освічених людей у середні віки було відносно небагато. У ранньому середньовіччі, як ви вже знаєте, освічені люди жили здебільшого в монастирях.
Піднесення Європи, що почалось у X ст., викликало потяг до знань і потребу в освічених людях. Освіта почала виходити за межі монастирів.
У середньовічній Європі можна вирізнити три рівні шкіл.
Нижчі школи існували при церквах, монастирях, даючи елементарні знання тим, хто бажав присвятити себе служінню Богові. Тут вивчали латинську мову, якою велося богослужіння, молитви і сам порядок богослужіння.
Середні школи найчастіше утворювалися біля резиденцій єпископів. У них вивчали сім “вільних наук” — граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію. Остання містила географію, астрологію, музику.
Починаючи з XI ст. в Європі зароджувалися вищі школи, що їх згодом назвали університетами (від лат. universitas — сукупність). Така назва походила від того, що перші університети були громадами, які об’єднували учителів і учнів (учні ще називали університет “альма матер” — ласкава матір).
Такі об’єднання мали свої чіткі правила поведінки, свою структуру і претендували на свою незалежність від влади міста, в якому вони розташовувалися.
Перші такі об’єднання виникли в італійських містах Салерно і Болоньї, де вивчали медицину і римське право.
Впродовж XII-XIII ст. кількість університетів неухильно зростала.
Найвідомішими були Паризький (Сорбонна), Оксфордський і Кембриджський (в Англії), Саламанкський (в Іспанії) тощо.
У 1500 р. в Європі нараховувалося 65 університетів.
Додаткова інформація
Взірцем для університетів Європи став Паризький університет. Він виник ще в першій половині XII ст. та існував як “вільна школа”. У 1200 р. король Франції Філіпп II Август надав “школі” спеціальні права. В університеті було чотири факультети: артистичний (підготовчий, на якому вивчалися “сім вільних наук”), медичний, юридичний, богословський (філософський).
Викладання в університетах велося латинською мовою. Це давало змогу студентам почати навчання в одному, а закінчувати в іншому. Чіткого терміну навчання в університетах не було, і тому деякі студенти вчилися досить довго. Студентів, які подорожували з одного університету до іншого, називали вагантами (бродягами). Основними формами навчання були лекції та диспути між професорами.
4. Зародження дослідницьких знань, алхімія
Люди замислювалися над пізнанням навколишнього світу.
Одним із перших цікавість до природничих наук виявив професор Оксфордського університету монах францисканського ордену Роджер Бекон.
Він доводив, що знання можна отримати тільки вивчаючи природу за допомогою дослідів. Бекон зробив чимало відкриттів. Особливого значення він надавав математиці, фізиці, хімії, намагався створити мікроскоп і телескоп, пояснив походження райдуги.
Сучасники вважали Бекона магом і чарівником: розповідали, що він нібито створив мідну голову, яка вміла говорити. Вчений був переконаний, що можна побудувати саморухомі судна й візки, зробити апарати, які літали б у повітрі та рухалися морським дном.
Слава про його досягнення поширилася усією Європою. Заздрісники звинуватили дослідника у зв’язках із дияволом. Монаха кинули до в’язниці, де він провів 14 років і вийшов на волю лише перед смертю.
Важливі практичні знання накопичували алхіміки та астрологи.
Алхіміки переймалися пошуками “філософського каменя”, за допомогою якого звичайні метали можна було б перетворити на золото. Панацея
Ці зусилля виявилися марними, але побіжно алхіміки вивчили властивості різних речовин, створили чимало дослідних приладів тощо.
Астрологи, які віщували долі людей за розташуванням небесних тіл, зробили багато відкриттів у царині астрономії.
Збагатилися й географічні знання європейців. Венеціанський купець Марко Поло здійснив подорож до Китаю і Центральної Азії. Свої враження він описав у “Книзі”, яка впродовж усього середньовіччя залишалася найулюбленішим чтивом європейців.
Враження від подорожей розширювали знання про світ і сприяли вдосконаленню географічних карт. Цим закладався підмурівок для майбутніх великих географічних відкриттів.
Винайдення книгодрукування.
Самостійна робота – повідомлення
У середні віки книги були рідкістю. Це пояснювалося тим, що кожна книга була оригінальним рукописним твором. Зі зростанням кількості письменних людей, поширенням паперу збільшився попит на книгу і відбувалося їх здешевлення. З’явилися майстерні з перепису книг. У XIV-XV ст. цікавість до писаного тексту значно зросла, особливо до Слова Божого. Щоб задовольнити зростаючий попит, потрібно було винайти новий спосіб виготовлення книг. На початку XV ст. в Європі з’явилися перші книги, виготовлені за допомогою відбитків вирізаних на дощечках текстів. Проте такий спосіб був трудомістким і не задовольняв потреб часу, до того ж переписувачі працювали швидше, ніж виготовлявся макет такої друкованої книги.
Близько 1445 р. німецький ремісник Йоган Гутенберг (1399-1468 рр.) винайшов спосіб книгодрукування, що його використовували й до недавніх часів. З металевих кубиків із випуклими дзеркальними відбитками літер у спеціальних рамках набирається текст сторінки, яка потім за допомогою пресу друкується. Цей винахід докорінно змінив систему передачі інформації: усну форму заступило друковане слово.
ІV. Підсумки уроку
Розвиток середньовічної культури підтверджує висновок, що середні віки не були темною сторінкою історії людства. У цей період, ламаючи опір церкви, були закладені основи сучасної вищої освіти, відбувалося поширення знань.
V. Домашнє завдання
§ §2-2 стор. 96-105
§ Повідомлення «Винайдення книгодрукування» в зошиті. (1-2 стор.)