Рівні та форми пізнання

Рівень пізнання	Об’єкт пізнання (завдання)	Форми пізнання	Результат пізнання
Чуттєвий	Окремі власти- вості та ознаки речей	Відчуття Сприйняття Уявлення	Створення образу реальності
Раціо- нально- логічнии	Зв 'язки, функції, відношення речей	Поняття Судження Умовиводи	Створення понять. учень, теорій, концепцій
Синтезу- вальнии	Синтез абстрак- тного мислення та наочного даного	Експеримент Досвід Практика	Підвищення рівня достовірності знання Вихід на нові обрії пізнання та діяльності

За давньою усталеною традицією філософія виділяє два основні джерела знання та пізнавального процесу: відчуття (або чуття) та мислення. Але їх взаємодія у процесі пізнання виявляється досить складною. Зокрема, визнано, що людські чуття ніколи не бувають "чистими", бо в своєму функціонуванні вони просякнуті розумом, мисленням, міркуванням.

Перший, вихідний рівень пізнання, поза яким неможливе формування знання, є чуттєве пізнання("перцептивний досвід"):

фіксація окремих властивостей та ознак речей органами чуття людини відповідно до їх внутрішніх можливостей. Чуттєвий рівень пізнання ще не творить знання, а розглядається як поштовх до пізнання.

Форми чуттєвого пізнання:

відчуття — чуттєва фіксація окремих властивостей предмета;

сприйняття —поєднання відчуттів та створення певного образу відбиває вже не окремі ознаки, а предмет у цілому;

уявлення — відтворення образу без попереднього контакту з річчю.

Вже на рівні відчуття у діяльність чуття втручаються розумові операції, бо з'єднувати елементи відчуття у сприйнятті можна по-різному. Основне ж полягає у тому, що чуттєве пізнання не може задовольнити людину, бо воно має цілу низку очевидних недоліків:

· відчуття мають свої межі, тобто далеко не все ми можемо бачити, відчувати й т.ін.;

відчуття мінливі, нестійкі, відносні;

самі відчуття не дають нам надійного критерію для розмежування

суттєвого та несуттєвого.

Чуттєве пізнання – основа чуттєвого досвіду. Воно ґрунтується на відчуттях, котрі є необхідним джерелом пізнання. Це – слух, дотик, зір, смак, нюх. Основними формами чуттєвого пізнання є відчуття, коли суб’єктом сприймаються окремі сторони, властивості речі; сприйняття, коли відбувається цілісне відображення предмета і уявлення, коли подумки людина відтворює те, що вона бачила раніше, що колись сприймала безпосередньо. Фактично, чуттєве пізнання – це активне, живе споглядання, “мислення” образами. Отже, для чуттєвого пізнання в цілому характерне відображення дійсності в наочній формі, наявність безпосереднього (без проміжних ланок) зв’язку людини з навколишнім світом, відображення зовнішніх індивідуальних особливостей предметів і процесів, їх деяких загальних властивостей. Вихід же за межі чуттєвого пізнання досягається за допомогою мислення тому, що чуттєве відображення і його основні форми хоч і є необхідною властивістю пізнання, все ж обмежені у своїх можливостях давати істинні знання, оскільки чуттєво даний предмет завжди сприймається в безпосередній єдності з суб’єктом. Тому знання про дійсність досягається подальшим розвитком форм пізнання, які виводять за межі безпосередньої чуттєвості.

Мислення аналізує дані чуттєвого досвіду, даючи узагальнене знання. Отже, наступний рівень пізнання – раціональне пізнання. Раціональне пізнання (від лат. rationalis – розумний) здійснюється на рівні мислення. Вичленовують такі форми раціональної стадії пізнання:

поняття — слова, що відображають загальні, найістотніші властивості предмета чи явища, зв'язки і відношення дійсності;

судження – речення, які зв’язують між собою поняття так, що хід мислення у суттєвих моментах збігається з процесами реальності. Судження граматично виражається розповідним реченням, наприклад: «Троянда червона»;

умовивід — форма думки у вигляді міркування, коли з одного чи кількох вихідних суджень з’являються нові знання, причому без звернення до органів чуття. Наприклад,
уже у стародавні часи люди знали, що Земля має форму кулі», і до цього знання вони прийшли за допомогою такого умовиводу: тільки кулеподібні тіла відкидають тінь у формі диска.