Організація дозиметричного контролю на об’єктах господарської діяльності
Під час діяльності на господарчих підприємствах, де є ризик створення радіаційної загрози, важливим фактором нормального їх існування являється проведення регулярного дозиметричного контролю. Організація на господарствах такого контроль включає в себе комплекс організаційних та технічних заходів для того, щоб не допустити ураження людей вище за допустимі норми. Такий контроль організовують штаб та служби ЦЗ об’єкта та проводять командири формувань і сили розвідувальних підрозділів: групи (ланки) радіаційної та розвідники-дозиметристи.
Дозиметричний контроль включає контроль опромінення людей та контроль радіоактивного зараження (забруднення). Контроль опромінення людей поділяють на такі види, як груповий та індивідуальний. Груповий контроль проводять з метою отримання даних про середню дозу опромінення особового складу формування ЦЗ, робочої бригади, для того, щоб не допустити перевищення встановлених (допустимих) норм в рамках прийнятих урядом України ГОСТів. Для контролю дози опромінення застосовують дозиметричні прилади (вимірювачі доз ИД-1 або дозиметри із комплектів ДП-24, ДП-22В).
Для групового контролю дозиметри видають перед виходом на заражену місцевість за таким розрахунком: один дозиметр на ланку; один–два – на виробничу бригаду (групу з 14–20 осіб); особам, що діють окремо від своїх підрозділів – кожному по дозиметру. Видають дозиметри за відомістю під розписку. Після виходу із зони зараження або в установлений час (не менше одного разу на добу) ведеться облік показників дозиметрів командиром (начальником) або призначеною особою. Дані заносять у журнал (відомість) контролю доз опромінення особового складу формування ЦЗ, бригади, а сумарні дози – в індивідуальну картку обліку доз опромінення. Дозу опромінення на господарчих обьєктах (D) визначають розрахунком за формулою:
D = РсерТ/Косл, (2.7)
де Т – час перебування людей на зараженій місцевості, год; Косл – коефіцієнт ослаблення радіації будинками (спорудами), в яких перебували люди (просто неба Косл = 1); Рсер – середній рівень радіації в зоні перебування людей, Р/год;
Рсер = Р1 + Р2 +...+ Рп/п, (2.8)
де Р1 + Р2 +...+ Рп – рівні радіації, виміряні через однакові проміжки часу впродовж перебування людей у зоні зараження; п – кількість вимірів.
Рівні радіації вимірюють приладом ДП-5 з інтервалами: у першу добу після зараження – через 0,5–1 год; у другу добу – через 1–2 год; у третю та наступні – через 3–4 год.
Індивідуальний контроль опромінення проводять для первинної діагностики ступеня тяжкості променевої хвороби. Для контролю індивідуальних доз опромінення особовому складу формувань, працівникам та службовцям видають індивідуальні вимірювачі дози ИД-ІІ, які забезпечують вимірювання поглиненої дози в діапазоні від 10 до 1500 рад. Контроль радіоактивного забруднення проводять з метою визначення ступеня забруднення людей, їхнього одягу та взуття, засобів індивідуального захисту, тварин, води, фуражу, обладнання, техніки та інших об’єктів радіоактивними речовинами для визначення можливості їх використання й захисту від радіаційного ураження.
Ступінь радіоактивного зараження (забруднення) продуктів харчування та води можна визначати також у радіометричних лабораторіях, більш точно в одиницях активності – Кюрі на кілограм (Кі/кг), Кюрі на літр (Кі/л). Проби хліба, м’яса, риби, твердих жирів беруть, зрізаючи ножем поверхневий шар завтовшки 10 мм. Зрізані шари складають зараженою поверхнею один до одного, поміщають у скляний посуд або поліетиленовий мішок та маркують. На пробі зазначають її вид, де взято, дату й час зараження та взяття проби.
Відбираючи проби рідких продуктів, їх спочатку перемішують. Пробу води з водойми беруть водозабірним пристроєм із поверхневого та донного шарів разом зі збаламученим донним ґрунтом та поміщають у скляну банку (0,5 л).
Контроль радіоактивного зараження об’єктів проводять поза зоною зараження, але за потреби і на зараженій місцевості.
Контроль може бути загальним (100 % людей та техніки) та вибірковим (перевіряється тільки те, що найбільше забруднено, або від третини до половини особового складу і техніки)[35].
ВИСНОВКИ
1. Встановлено, що на електронограмах від плівкових зразків Ag(7,5 – 37 нм)/ Co(6,5 – 20)/П фіксується система ліній, які відповідають ГЦК т.р.(Ag,Co) і ГЩП – Со. Кристаліти ГЩП – Со формуються надлишковими атомами Со, які через обмежену розчинність не приймають участь у формуванні твердого розчину.
2. На основі досліджень температурної залежності опору і термічного коефіцієнту опору встановлено, що у двофазних плівкових системах (т.р.(Ag,Co) + + ГЩП – Со)/П в інтервалі температур 500-650К відбувається заліковування дефектів кристалічної будови, що призводить до зменшення опору при першому термостабалізаційному циклі.
3. Встановлено, що в інтервалі температур 750 – 870К має місце різке зменшення величини термічного коефіцієнту опору, що можна пояснити протіканням процесу упорядкування в т.р.(Ag,Co) і паралельним процесом утворення високоомного інтерметаліду на основі атомів Ag і Co.
4. Порівняння величини ТКО плівкових систем, отриманих при дії магнітного поля( до 45 мТл) і без дії вказують на незначний ефект магнітного поля.
5. Проведений аналіз небезпечних та шкідливих факторів, що діють на людину в процесі роботи у лабораторії, зокрема на приладі ВУП – 5М показав, що є небезпека ураженням електричним струмом, підвищена пожежонебезпека, наявність електромагнітного випромінювання, вібрацій та шумів.