Стаття 320. права замовника 4 страница

7) лізинг;

8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіж­них інструментів;

10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також ма­ють право здійснювати:

1) інвестиції у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

2) випуск, обіг, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

4) операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку;

з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

5) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

6) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України. Національний банк України має право встановити спеціальні вимоги, включаючи вимоги

щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, стосовно певного виду діяльності, передбаченого статтею 47 Закону «Про банки і банківську діяльність».

Певні обмеження щодо діяльності банків встановлені статтею 48 Закону «Про банки і бан­ківську діяльність».

Стаття 340. Депозитні операції банків

1. Депозитні операції банків полягають у залученні коштів у вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

2. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або у безготівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодав­ства та умов договору. Договір банківського вкладу (депозиту) укладається у письмо­вій формі.

1. Як випливає із змісту частини 1 коментованої статті, депозитні операції можуть здій­снюватися двома способами: а) шляхом залучення коштів у вклади і б) шляхом розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів (щодо правового режиму ощадних сертифікатів див. ко­ментар до ч. 5 ст. 164 ГК).

Приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб, є виключно банківською операцією.

2. Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних за­садах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Таким чином, договір банківського вкладу може бути укладений на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановле­ного договором строку (строковий вклад).

Відповідно до пункту 9.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття ра­хунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національ­ного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492 [152], якщо суб'єкт господарювання не має рахунків у цьому банку, то відкриття йому вкладного (депозитного) рахунка здійс­нюється в такому порядку.

Особа, яка від імені суб'єкта господарювання відкриває вкладний (депозитний) рахунок, має:

пред'явити паспорт або документ, що його замінює, і документ, що підтверджує її повно­важення. Фізична особа - резидент додатково пред'являє документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номе­ра платника податків;

подати документи (копії документів, засвідчені в установленому порядку) за переліками, визначеними главою 9 згаданої Інструкції;

на підставі цих документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію су­б'єкта господарювання та осіб, уповноважених розпоряджатися вкладним (депозитним) ра­хунком;

між банком і суб'єктом господарювання укладається в письмовій формі договір банків­ського вкладу.

Якщо юридична особа не має рахунків у цьому банку, то банк відкриває вкладний (депо­зитний) рахунок за умови подання нею таких документів:

копії свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі, упов­новаженому здійснювати державну реєстрацію, засвідченої нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію (крім бюджетних установ та організацій);

копії належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту / засновницького договору / установчого акта / положення), засвідченої органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально. Положення юридичних осіб публічного права, які затверджуються розпорядчи­ми актами Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Респуб­ліки Крим або органу місцевого самоврядування, засвідчення не потребують. Юридичні осо­би публічного права, які діють на підставі законів, установчий документ не подають;

копії довідки про внесення юридичної особи до ЄДРПОУ, засвідченої нотаріально або ор­ганом, який видав довідку, чи підписом уповноваженого працівника банку;

копії документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік відповідним органом державної податкової служби, засвідченої органом, який видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Юридична особа, яка використовує найману працю і є платником страхових внесків, до­датково до цих документів подає копію документа про повідомлення нею органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо наміру відкрити вкладний (депозитний) рахунок, засвідчену в установленому порядку. Інформацію про те, що юридична особа не використовує найману працю і не є плат­ником страхових внесків, клієнт обов'язково має зазначити в договорі банківського вкладу або в довідці за довільною формою. Ця довідка має бути засвідчена підписом керівника і від­битком печатки юридичної особи.

Якщо в договорі банківського вкладу передбачено перерахування коштів з вкладного (де­позитного) рахунка після закінчення строку зберігання з використанням платіжного дору­чення клієнта, то під час відкриття вкладного (депозитного) рахунка юридична особа додат­ково має подати картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену в установленому порядку (п. 9.2 Інструкції).

Згідно з пунктом 9.3 Інструкції відокремленому підрозділу, який не має рахунків у цьому бан­ку, вкладний (депозитний) рахунок відкривається за умови подання ним таких документів:

клопотання юридичної особи або відповідного органу приватизації (щодо структурних підрозділів, які відокремлюються в процесі приватизації) до банку, в якому відкривається вкладний (депозитний) рахунок відокремленому підрозділу, про відкриття рахунка, із зазна­ченням місцезнаходження юридичної особи, її ідентифікаційного коду, номера поточного рахунка та назви банку, у якому він відкритий, а також назви органу державної податкової служби, де юридична особа перебуває на обліку;

копії належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідченої нотаріально або органом, що створив відокремлений підрозділ;

копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, ін­шому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідченої нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію (крім підрозділів бюджетних установ і організацій);

копії документа, що підтверджує взяття відокремленого підрозділу на облік відповідним органом державної податкової служби, засвідченої тим органом, який видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;

копії довідки про внесення відокремленого підрозділу до ЄДРПОУ, засвідченої органом, який видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Якщо відокремлений підрозділ розташований на території іншої територіальної громади, ніж юридична особа, що його створила, має окремий баланс, здійснює розрахунки з оплати праці самостійно і є платником страхових внесків, то цей підрозділ додатково до вищезазна­ченого переліку документів має подати копію документа про повідомлення ним органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних за­хворювань України щодо наміру відкрити вкладний (депозитний) рахунок, засвідчену в установленому порядку. Інформацію про те, що відокремлений підрозділ не є платником страхових внесків, цей клієнт обов'язково має зазначити в договорі банківського вкладу або в довідці за довільною формою. Ця довідка має бути засвідчена підписом керівника та від­битком печатки відокремленого підрозділу.

Якщо в договорі банківського вкладу передбачено перерахування коштів з рахунка після закінчення строку зберігання з використанням платіжного доручення клієнта, то під час від­криття вкладного (депозитного) рахунка відокремлений підрозділ додатково має подати картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену в установленому порядку.

Фізичній особі - підприємцю, яка не має рахунків у цьому банку, вкладний (депозитний) рахунок відкривається за умови подання нею документів, зазначених у пункті 9.4 Інструкції, а саме:

копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця уповноваженим органом державної влади України, засвідченої нотаріально або органом, що його видав;

копії документа, що підтверджує взятгя фізичної особи - підприємця на облік в органі державної податкової служби, засвідченої органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.

Фізична особа- підприємець, яка використовує найману працю, додатково до вищезазна­ченого переліку документів має подати копію документа про повідомлення нею органів Фонду соціального страхування віл нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо наміру відкрити вкладний (депозитний) рахунок, засвідчену в установленому порядку. Інформацію про те, що фізична особа - підприємець не використо­вує найману працю, цей клієнт обов'язково має зазначити в договорі банківського вкла­ду або в довідці за довільною формою. Ця довідка має бути засвідчена підписом фізичної особи - підприємця та за наявності - відбитком його печатки.

Якщо вкладний (депозитний) рахунок відкривається суб'єкту господарювання, який уже має в цьому банку поточний рахунок (тобто коли банком здійснено ідентифікацію клієнта і сформовано справу з юридичного оформлення рахунка), то вкладний (депозитний) рахунок відкривається на підставі договору банківського вкладу.

Суб'єкт господарювання, який використовує найману працю і є платником страхових внесків, під час відкриття вкладного (депозитного) рахунка має подати банку копію доку­мента про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо наміру відкрити вкладний (депозит­ний) рахунок, засвідчену в установленому порядку. Інформацію про те, що суб'єкт господа­рювання не використовує найману працю і не є платником страхових внесків, цей клієнт обов'язково має зазначити в договорі банківського вкладу або в довідці за довільною фор­мою. Ця довідка має бути засвідчена підписом керівника та відбитком печатки суб'єкта гос­подарювання.

Відокремлений підрозділ додатково має подати клопотання юридичної особи про від­криття вкладного (депозитного) рахунка відокремленому підрозділу.

Кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання перераховуються з його поточного рахунка і після настання обставин їх повернення, визначених договором бан­ківського вкладу, повертаються на поточний рахунок суб'єкта господарювання. Проведення розрахункових операцій і видача коштів готівкою з вкладного (депозитного) рахунка суб'єк­та господарювання забороняється (п. 9.6 Інструкції).

Нараховані проценти за депозитами суб'єктів господарювання відповідно до умов дого­вору банківського вкладу можуть перераховуватися на поточний рахунок або зараховувати­ся на поповнення депозиту.

За договором банківського вкладу банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника - суб'єкта господарювання, крім вкладів, внесених юридичною особою на інших умовах повернення, що встановлені договором банківського вкладу.

Договір банківського вкладу (депозиту) укладається в письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (абз. 2 ч. 1 ст. 1059 ЦК).

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчем­ним (ч. 2 ст. 1059 ЦК).

Стаття 341. Розрахункові операції банків

1. Розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері.

2. Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках.

3. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, пла­тіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній бан­ківській практиці.

4. При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунка платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Платежі здійснюються у ме­жах наявних коштів на рахунку платника. У разі потреби банк може надати платникові кредит для здійснення розрахунків.

5. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються бан­ком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

1. Розрахункові операції банків відносяться до основних видів банківських операцій. Во­ни спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відно­син (оплата продукції, робіт, послуг), а також інших розрахунків у фінансовій сфері (напри­клад платежів до бюджету тощо).

2. За загальним правилом на території України всі юридичні особи усіх форм власності, а також фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами господарювання, здійснюють між собою розрахунки у безготівковій та готівко­вій формах через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касо­вих операцій, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до частини 1 статті 1087 ЦК розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в без­готівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Отже, сфера застосування готівкового обігу досить обмежена і визначається спе­ціальними нормами.

Переважна ж більшість розрахунків між суб'єктами господарювання проводиться у без­готівковій формі на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електрон­ному вигляді. Як встановлено частиною 2 статті 1087 ЦК, розрахунки між юридичними осо­бами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підпри­ємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами мо­жуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в уста­новах банків на відповідних рахунках (див. коментар до ст. 342 ГК).

3. Частина 3 коментованої статті наводить перелік платіжних інструментів, за допомогою яких суб'єкти господарювання можуть здійснювати безготівкові розрахунки. Такі розрахун­ки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Платіжна вимога - це розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при до­говірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погоджен­ня з платником переказ визначеної суми грошей з рахунка платника на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що містить вимогу отримува­ча безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунка на ра­хунок отримувача.

Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Видавати переказні й прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Розрахунковий чек - це паперовий розрахунковий документ, що містить нічим не обумов­лене розпорядження платника банку, що його обслуговує, провести переказ суми грошей на користь визначеного в ньому отримувача.

Платіжна картка - це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установлено­му законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, пе­редбачених відповідним договором.

До інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжна­родній банківській практиці, відносяться акредитивна та інкасова форма розрахунків, а та­кож форма розрахунків за гарантійним зобов'язанням тощо.

4. При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунка платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Слід, проте, мати на увазі, що відповідно до статті 1087 ЦК та частини 3 статті 47 Закону «Про банки і банківську діяльність» відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошо­вих коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них мають право здійснювати й інші юридичні особи на підставі ліцензії на здійснення окре­мих банківських операцій.

Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платника. Наприклад, платіж­не доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного до­ручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановле­но договором між платником і банком (ч. З ст. 1090 ЦК).

Згідно з пунктом 22.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Укра­їні» [385] банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходжен­ня та виключно в межах залишку грошей на рахунках платників, крім випадків надання плат­нику обслуговуючим його банком кредиту.

Порядок визначення залишку грошей встановлюється Національним банком України.

У разі недостатності на рахунку платника грошей для виконання у повному обсязі розра­хункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника останній здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми гро­шей, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу (ч. 1 ст. 1069 ЦК).

5. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієн­та, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Основними нормативно-правови­ми актами, що регулюють здійснення розрахунків, є Цивільний кодекс України, Господар­ський кодекс України, закони «Про банки і банківську діяльність» та «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», а також нормативно-правові акти Національного банку Укра­їни, серед яких слід виділити Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах [152], Правила організації розрахунково-касо­вого обслуговування банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між територіальни­ми управліннями Національного банку України та банками в національній валюті [261], Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті [150].

Договір на розрахункове обслуговування повинен містити реквізити сторін, умови від­криття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відпо­відальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

Стаття 342. Банківські рахунки

1. Рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін. Поря­док відкриття рахунків в установах банків за межами України встановлюється законом.

2. Суб'єктам господарювання, які мають самостійний баланс, рахунки відкривають­ся для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробіт­ної плати, сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також інших розрахунків, пов'язаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності.

3. Суб'єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

4. Юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберіган­ня грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національ­ним банком України.

5. Суб'єктам господарювання, яким виділяються кошти для цільового використання з Державного бюджету України або місцевих бюджетів, відкриваються рахунки відпо­відно до закону.

6. Порядок відкриття рахунків в установах банків, форми розрахунків та порядок їх здійснення визначаються законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

1. Рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін.

Так, згідно із статтею 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Укра­їні» банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам -інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

Банки мають право відкривати своїм клієнтам (крім інших банків) поточні та вкладні (де­позитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, пе­редбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представ­ництвам і представництвам юридичних осіб — нерезидентів, які не займаються підприєм­ницькою діяльністю на території України;

поточні рахунки типу «П», що відкриваються в національній валюті постійним представ­ництвам;

карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками. Опера­ції за цими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених відповідними нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення операцій із застосуванням платіжних карток;

поточні рахунки виборчих фондів.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договір­ній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Платник може розпоряджатися грошима, що зберігаються на його поточному рахунку, за допомогою платіжних інструментів, зокрема платіжної картки.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних) та поточних рахунків ви­значаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Зарахування грошей на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу грошей у безготівковій формі з інших рахунків.

Юридичні особи - нерезиденти можуть відкривати на території України поточні рахунки для здійснення інвестицій у національній та іноземній валюті у встановленому порядку. По­точні рахунки для здійснення господарської діяльності в Україні відкриваються представ­ництвам юридичних осіб - нерезидентів.

Фізичні особи - нерезиденти можуть відкривати рахунки в національній та іноземній ва­люті на території України за умови надання нотаріально засвідченої копії легалізованого дозволу центрального банку іноземної держави, громадянином якої є фізична особа, якщо це передбачено угодами, укладеними між Національним банком України та центральними бан­ками іноземних держав.

Порядок відкриття рахунків в установах банків за межами України встановлюється законом.

2. Суб'єктам господарювання, які мають самостійний баланс, рахунки відкриваються для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також інших розрахунків, пов'язаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності.

3. Суб'єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових кош­тів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм ви­бором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Відносини, що виникають при відкритті клієнтам банків поточних, депозитних (вклад­них) рахунків у національній та іноземній валюті, а також поточних бюджетних рахунків у національній валюті України, регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використан­ня та закриття рахунків в національній та іноземній валютах [152].

4. Зазначеною Інструкцією встановлено порядок відкриття рахунків для зберігання гро­шових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій юридичними особами, їх фі­ліями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридич­ної особи, та громадянами-підприємцями.

5. Суб'єктам господарювання, яким виділяються кошти для цільового використання з Державного бюджету України або місцевих бюджетів, відкриваються поточні бюджетні ра­хунки (див. коментар до ч. 6 цієї статті).

6. Порядок відкриття рахунків в установах банків, форми розрахунків та порядок їх здійс­нення визначаються законом «Про банки і банківську діяльність», іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

Так, відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах для відкриття поточних рахунків та поточних бюджет­них рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

заяву про відкриття поточного рахунка, яку підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи. Якщо в штатному розписі немає посади головного бухгалтера або іншої особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву під­писує лише керівник;

копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, ін­шому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію. У разі відкриття поточних рахунків юридичним особам, які утримуються за рахунок бюджетів, цей документ не вимагається;