Тема 9. управління фінансовими ризиками
1. Ймовірність настання несприятливої події, в результаті якої підприємство не отримає бажаних результатів свої фінансової діяльності, являє собою:
А. Фінансова втрата.
Б. Фінансовий ризик.
В. Фінансовий прогноз.
2. За об’єктом виникнення фінансові ризики поділяються на:
А. Прості та складні.
Б. Індивідуальні та портфельні.
В. Ризик окремих фінансових операцій та ризик різних видів фінансової діяльності.
3. За сукупністю об’єктів, які досліджуються, фінансові ризик поділяються на:
А. Прості та складні.
Б. Індивідуальні та портфельні.
В. Ризик окремих фінансових операцій та ризик різних видів фінансової діяльності.
4. За комплексністю фінансові ризики поділяються на:
А. Прості та складні.
Б. Індивідуальні та портфельні.
В. Ризик окремих фінансових операцій та ризик різних видів фінансової діяльності.
5. До видів фінансових ризиків не відноситься:
А. Ризик придбання неякісної сировини.
Б. Податковий ризик.
В. Ризик неплатоспроможності.
6. Фінансовий ризик, який генерується недосконалістю структури капіталу підприємства, що, у свою чергу, породжує незбалансованість позитивного та від’ємного грошових потоків, має назву:
А. Інвестиційного ризику.
Б. Ризику зниження фінансової стійкості.
В. Ризику неплатоспроможності.
7. Ризик, який характеризується можливістю знецінення реальної вартості капіталу, а також очікуваних доходів від здійснення фінансових операцій у умовах інфляції, має назву:
А. Відсоткового ризику.
Б. Інфляційного ризику.
В. Ризику неплатоспроможності.
8. Ризик, який відображає можливість неповернення депозитних внесків (непогашення депозитних сертифікатіВ., має назву:
А. Відсоткового ризику.
Б. Депозитного ризику.
В. Ризику неплатоспроможності.
9. Ризик з низьким рівнем ймовірності реалізації має коефіцієнт варіації:
А. Не більше 10%.
Б. 10%-15%.
В. 20%.
10. Ризик з високим рівнем ймовірності реалізації має коефіцієнт варіації:
А. Не більше 10%.
Б. 10%-15%.
В. 20% і більше.
11. Забезпечення фінансової безпеки підприємства у процесі його розвитку та запобігання можливого зниження його ринкової вартості – це:
А. Головна мета управління фінансовими ризиками.
Б. Головна функція управління фінансовими ризиками.
В. Головний об’єкт управління фінансовими ризиками.
12. Заключним етапом управління фінансовими ризиками на підприємстві є:
А. Формування інформаційної бази управління фінансовими ризиками.
Б. Прийняття ризикових рішень.
В. Моніторинг та контроль за фінансовими ризиками.
13. Припустимий, критичний та катастрофічний фінансові ризики виділяються за ознакою:
А. Рівня можливих фінансових втрат.
Б. Можливості прогнозування.
В. Можливості страхування ризиків.
14. До категорії постійних фінансових ризиків підприємства можна віднести:
А. Депозитний ризик.
Б. Валютний ризик.
В. Інноваційний ризик.
15. До завдань управління фінансовими ризиками на підприємстві відносяться:
А. Формування достатньої інформаційної бази.
Б. Забезпечення мінімізації фінансових ризиків.
В. Оцінка рівня фінансових ризиків.
16. Формування портфелю потенційних фінансових ризиків фінансової діяльності підприємства здійснюється на етапі:
А. Формування системи інформаційного забезпечення управління фінансовими ризиками.
Б. Оцінки рівня фінансових ризиків.
В. Ідентифікації фінансових ризиків.
17. Критерієм катастрофічного ризику для підприємства виступає:
А. Можливість втрати у розмірі власного капіталу підприємства.
Б. Можливість втрати у розмірі чистого прибутку підприємства.
В. Можливість втрати у розмірі чистого доходу підприємства.
18. У широкому розумінні термін «хеджування» характеризує процес:
А. Використання будь-яких механізмів зменшення ризику можливих фінансових збитків.
Б. Використання будь-яких механізмів збільшення ризику можливих фінансових збитків.
В. Використання будь-яких механізмів попередження ризику можливих фінансових збитків.
19. До методів управління фінансовими ризиками на підприємстві відносяться:
А. Уникнення ризику, хеджування ризику.
Б. Лімітування концентрації ризику.
В. Всі відповіді вірні.
20. До заходів уникнення фінансових ризиків підприємства не відноситься:
А. Відмова від здійснення господарських операцій з високим рівнем ризику.
Б. Встановлення максимального розміру товарного кредиту.
В. Відмова від використання високої частки позикового капіталу.