Перерозподіл доходів між приватним сектором і державою.

В умовах інфляції існує два шляхи перерозподілу доходів домогосподарств на користь держави. Перший шлях обумовлений тим, що інфляція зменшує реальну вартість грошей або їх купівельну спроможність. Тому домогосподарства несуть певні втрати від зменшення реальної величини своїх грошових залишків (запасів). Ці втрати є інфляційним податком, який отримує держава як емітент грошей.

Інфляція і безробіття.

Підтримання інфляції і безробіття на низькому рівні є двома головними завданнями макроекономічної політики держави. При їх вирішенні використовується крива Філіпса у короткостроковому періоді, яка розкриває зв’язок між інфляцією і безробіттям (рис. 3).

Назва цієї кривої пов’язана з новозеландським економістом А.Філіпом. У 1958 р. він опублікував статтю, в якій на основі статистичного аналізу динаміки заробітної плати у Великобританії за 1861– 1957 рр. обґрунтував криву, що відображала обернену залежність між номінальною заробітною платою і фак-

π

π^е +π^s

π₁

π₂

0 u_n u₁ u₂ u

Рис5. Крива Філіпса у короткостроковому періоді

-тичним безробіттям. Згідно з цим обґрунтуванням рівняння ранньої кривої Філіпса має такий вигляд:

(22.)

де – коефіцієнт, який показує реакцію номінальної заробітної плати (W) на зміну рівня безробіття (u).

До кінця 60-х років ХХ століття макроекономісти спиралися на ранній варіант кривої Філіпса, який адекватно відображав фактичну ситуацію в економіці. Але з часом криву Філіпса стали використовувати для визначення співвідношення безробіття не з номінальною заробітною платою, а з інфляцією. На рис. 6.3. представлено саме цей варіант. Заміна номінальної заробітної плати на інфляцію не змінила суті кривої Філіпса, оскільки ціна і номінальна заробітна плата мають майже одинакову динаміку. Проте така модернізація дозволила краще пристосувати цю криву до потреб економічної політики.

Пізніше, коли в економіці багатьох країн з’явилися значні інфляційні очікування, а також таке явище як стагфляція, виявилося що ранній варіант кривої Філіпса не відображає всі умови, від яких залежить співвідношення між інфляцією і безробіттям. Це обумовило необхідність її вдосконалення.

По-перше, було враховано, що динаміка безробіття і цін залежить від співвідношення між фактичним і потенційним ВВП. Якщо Y <Yp, то u >u_n, а інфляція зменшується. Тому в рівнянні кривої Філіпса фактичне безробіття було замінено на циклічне (u –u_n).

По-друге в наступному періоді інфляція залежить не лише від динаміки циклічного безробіття в цьому періоді, а й від того, як економічні суб’єкти формують свої інфляційні очікування. Ця обставина суттєво впливає на співвідношення між інфляцією і безробіттям. Тому крива Філіпса була доповнена очікуваною інфляцією.

По-третє, в основі кривої Філіпса лежить обернена залежність між інфляцією і безробіттям, яка формується під впливом сукупного попиту. Якщо попит збільшується, то ціни зростають, а безробіття зменшується. І навпаки. Але слід враховувати, що на ціни і безробіття може впливати також і пропозиція, яка породжує протилежне співвідношення між ними. Якщо пропозиція збільшується, то безробіття та інфляція зменшуються, якщо вона зменшується – безробіття та інфляція зростають. Це означає, що зміна пропозиції породжує пряме співвідношення між інфляцією і безробіттям. Це дало підстави доповнити рівняння кривої Філіпса ще одним елементом, який відображав би наслідки, що їх спричиняють збурення сукупної пропозиції.

Спираючись на криву Філіпса, уряд може робити вибір між інфляцією і безробіттям. Цього він може досягати за рахунок політичних заходів, які здатні впливати на циклічний компонент інфляції. Наприклад, уряд може стимулювати сукупний попит, щоб зменшити рівень безробіття.

ПІДСУМКИ

1. Зайнятість і безробіття є основними категоріями, які характеризують ринок праці. Рівень зайнятості визначається як відношення кількості зайнятого населення у віці 15—70 років до всього населення. Рівень безробіття визначається як відношення кіль­кості безробітних віком 15—70 років до робочої сили (економічно активного населення). Роль населення як джерела робочої сили визначається через коефіцієнт участі в робочій силі, який відоб-
ражує процент робочої сили в чисельності дорослого населення.

2. Визначення повної та неповної зайнятості передбачає необхідність розрізняти три види безробіття: фрикційне, структурне та циклічне. Фрикційне безробіття охоплює таких безробітних, які змінюють місце роботи з метою кращого працевлаштування. Структурне безробіття виникає тоді, коли між попитом і пропозицією робочої сили виникає невідповідність за професіями, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками. Циклічне безробіття з’являється в умовах економічного спаду, внаслідок чого на ринку праці виникає нерівновага — пропозиція перевищує попит. Особливість фрикційного і структурного безробіття полягає в тому, що вони викликаються не дефіцитом робочих місць, а втратами часу, пов’язаними з їх зміною. Циклічне безробіття зумовлюється виникненням дефіциту робочих місць.

3. Повна зайнятість не ототожнюється з нульовим безробіттям, а охоплює фрикційне і структурне безробіття, які не порушують рівновагу на ринку праці. Вважається, що наявність цих двох видів безробіття є природною потребою для нормального функціонування економіки. Тому фрикційне і структурне безробіття інтегруються в одну категорію — природне безробіття. Отже, повна зайнятість узгоджується з природним безробіттям. Повна зайнятість — це такий рівень зайнятості, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці, коли фактичне безробіття дорівнює природній нормі. Неповна зайнятість — це такий рівень зайнятості, який спостерігається в умовах нерівноваги на ринку праці, коли фактичне безробіття перевищує природне на величину циклічного безробіття. Надмірна зайнятість виникає тоді, коли фактичне безробіття нижче за природне.

4. В умовах повної зайнятості та природного рівня безробіття економіка виробляє максимальний обсяг виробництва. Такий обсяг виробництва вимірюється потенційним ВВП. Отже, природне безробіття є чинником кількісної визначеності потенційного ВВП.

5. Згідно з класичною теорією попит на робочу силу є спадною функцією від реальної заробітної плати, а пропозиція праці — зростаючою функцією від реальної заробітної плати. За таких умов будь-яке порушення рівноваги на ринку праці усувається за допомогою коливань реальної заробітної плати. При цьому причиною нерівноваги на ринку праці, тобто циклічного безробіття, є надмірна заробітна плата, яка перевищує рівноважну величину. На думку прихильників класичної теорії, таке безробіття швидко усувається, оскільки конкуренція між робітниками примушує їх погодитися на зниження заробітної плати до рівноважного рівня. Якщо певна частка робітників не захоче найматися на роботу за зниженої заробітної плати, то таке безробіття вважається добровільним і тому не є безробіттям.

6. У кейнсіанській теорії попит на робочу силу залежить не від заробітної плати, а від сукупного попиту. Це означає, що сукупний попит зумовлює не лише обсяг реального ВВП, а й ту кількість праці, яка необхідна для його виробництва. Тому попит на працю є зростаючою функцією від сукупного попиту.

7. На природний рівень безробіття впливають чинники, від яких залежить тривалість періоду, протягом якого безробітні ведуть пошуки вільних робочих місць в умовах рівноважного ринку праці. До основних чинників, які впливають на тривалість цих пошуків, належать: допомога по безробіттю, діяльність державних служб зайнятості, демографічні зміни у складі робочої сили.

8. Циклічне безробіття виникає в умовах нерівноваги на ринку праці. Це означає, що чинники, спроможні викликати зменшення попиту на ринку праці відносно її пропозиції, водночас є чинниками циклічного безробіття. До першопричин циклічного безробіття відносять несприятливі збурення на товарному ринку — скорочення сукупного попиту та/або сукупної пропозиції.

9. Інфляція відображає зростання загального рівня цін в країні за певний проміжок часу (місяць, квартал, півріччя, рік). Інструментом вимірювання рівня інфляції є індекси цін.

10. В залежності від рівня інфляції розрізняють три її види: помірна, галопуюча і гіперінфляція. В залежності від природи тих причин, які викликають інфляцію, вона поділяється на два види: інфляція попиту та інфляція витрат.

11. Серед макроекономістів не існує єдиної думки щодо причин (чинників), які викликають інфляцію. Згідно з кейнсіанською теорією причиною інфляції є надмірні сукупні видатки, тобто надмірний сукупний попит. Прихильники монетаристської теорії вважають, що причиною інфляції є надмірна кількість грошей в обігу порівняно з вартістю товарів та послуг за даних цін. При цьому монетаристи спираються на рівняння кількісної теорії грошей, в якому добуток відображає видатки національної економіки на закупівлю товарів і послуг, які є еквівалентом сукупних видатків у кейнсіанців. Оскільки у монетаристів є стабільною величиною, то надмірність сукупних видатків пояснюється надмірністю грошової маси. Таким чином відмінність між цими теоріями щодо причин інфляції полягає у відповіді на питання — що лежить в основі надмірності сукупних видатків. У кейнсіанців цією основою є надмірний сукупний попит; у монетаристів — надмірна грошова маса.

12. Всі чинники інфляції діляться на два види: чинники інфляції попиту і чинники інфляції витрат. Інфляція попиту спричиняється надмірністю сукупного попиту, яка проявляється у формі випереджаючого зростання сукупного попиту порівняно із сукупною пропозицією. Інфляція витрат спричиняється надмірністю сукупного попиту, що проявляється у формі випереджаючого скорочення сукупної пропозиції порівняно із сукупним попитом, яке обумовлюється зростанням середніх витрат (витрат на одиницю продукції).

13. Особливу роль в інфляційному механізмі відіграють гроші, які слугують платіжним засобом та інструментом реалізації сукупного попиту. Якщо домінує інфляція витрат, то збільшення грошової маси є не причиною, а наслідком інфляції. Якщо домінує інфляція попиту, то це свідчить про надмірне збільшення грошової маси, яке є не причиною інфляції, а інструментом реалізації надмірного сукупного попиту.

14. Серйозною проблемою для економіки є висока інфляція, яка викликає негативні економічні та соціальні наслідки. Серед цих наслідків основними є такі: зниження реальних заходів населення, знецінення фінансових активів, деформація відносин між позикодавцями і позичальниками, зниження мотивації до інвестування, перерозподіл доходів між приватним сектором і державою.

Рекомендована література до теми:

Основна навчальна література:

1. Воробьев Е.М. Экономическая теория в вопросах и ответах: Учеб. пособие. – Харьков: ТОВ «Р.И.Ф.». – 2002. – 640 с.

2. Гукасьян Г.М. Экономическая теория: ключевые вопросы: Учеб. пособие. – М.: Инфра-М. - 2000. – 198 с.

3. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с. – С. 131

4. Ефимова Е.Г. Экономика для юристов: Учебник. – М.: Флинта: Московский психолого-социальный институт, 1999. 472 с. - С. 221-231.

5. Курс экономики: Учебник /Под ред. Б.А. Райзберга. - М.: ИНФРА-М, 1997.- с. 140-146.

6. Мочерний С.В. Економічна теорія: Підручник / С.В. Мочерний, М.В. Довженко. – К.: ВЦ „Академія”. - 2004. – 855 с.

7. Основи економiчних теорiй: Навчальний посiбник / За заг. ред. доц. Петрової К.Я. - Харкiв: ун-т внутр. справ, 1999. - с. 136-141.

8. Основи економiчної теорiї: Посiбник /авт. кол.: C.В.Мочерний, С.А. Єрохiн, Л.О. Канiщенко та iн.; За ред. С.В. Мочерного. - К.: ВЦ "Академiя", 1997. - с. 100-106, 363-368.

9. Основи економiчної теорії: Короткий курс. - Тернопiль: Астон, 1999.- с. 42-45, 92-102.

10. Основы экономической теории: Учеб. пособие /Под ред. В.Д. Камаева. - М. Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1997- с. 187-193.

11. Экономическая теория (политическая экономия): Учебник / под ред. В.И. Видяпина, Г.П. Журавлевой. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Российская экономическая академия. – 2000. – 588 с.

12. Экономическая теория: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. В.Д. Камаева. - 10-е изд., перераб. и доп. – М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2004. – 592 с.

13. Экономическая теория: Учебник / Н.И. Базылев, А.В. Бондарь, С.П. Гурко и др. - Мн.: ИП "Экоперспектива", 1997.- с. 256-267, 304-306.

14. Экономическая теория: Учебное пособие / Е.М. Воробьев, А.А. Гриценко, М.Н. Ким и др. – Харьков: «Фортуна-Пресс», 2000. - с. 287-302.

Нормативна та довідкова література:

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. - ст. 43-46.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. – 2003. - №49-50. – С. 6-27.

3. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992. // http//www.rada.gov.ua.

4. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1992. // http//www.rada.gov.ua.