Структура оборотного капіталу аграрних підприємств україни на початок 2001 р.
| Складові оборотного капіталу | Структура оборотного капіталу | Структура оборотних фондів і фондів обігу, % | |
| млн грн | % | ||
| Оборотні фонди — всього | 68,6 | ||
| виробничі запаси | 28,8 | 42,0 | |
| тварини на вирощуванні і відгодівлі | 21,3 | 31,0 | |
| незавершене виробництво | 18,5 | 27,0 | |
| Фонди обігу — всього | 31,4 | ||
| готова продукція | 7,2 | 22,9 | |
| товари | 72,0 | 0,6 | 1,8 |
| векселі одержані | 99,6 | 0,8 | 2,5 |
| Дебіторська заборгованість усіх видів | 2508,7 | 19,6 | 62,4 |
| Поточні фінансові інвестиції | 31,7 | 0,2 | 0,8 |
| Грошові кошти та їх еквіваленти | 1,0 | 3,1 | |
| Інші оборотні активи | 2,0 | 6,5 | |
| Оборотний капітал підприємства (всього оборотних активів) | х |
Дані табл. 12.1 свідчать, що на початок 2001 р. більша частка оборотних засобів припадала на оборотні фонди. В їх складі найбільшу питому вагу займають виробничі запаси. Найвищим є цей показник у спеціалізованих господарствах по вирощуванню і відгодівлі великої рогатої худоби та у свиновідгодівельних підприємствах через високу концентрацію поголів’я і значні запаси кормів, необхідних для його утримання.
Частка фондів обігу (особливо грошових коштів) значно залежить від економічного стану аграрних підприємств, розміру інвестицій на розширення виробництва і загальної кон’юнктури ринку. В період економічної кризи підприємства потрапляють у скрутне фінансово-економічне становище, і як показує практика, питома вага грошових коштів (на рахунках банків, валютних рахунках) в них через це істотно знижується. Як видно з табл. 12.1, частка грошових коштів в оборотному капіталі становила лише 1 %. Одночасно переважаюча частка їх знаходилася в розрахунках (19,6 %), що є наслідком ще не до кінця подоланої у 2000 р. платіжної кризи і бартеризації обміну.
При вибутті виробничих запасів — виробничому їх споживанні в процесі створення нових споживних вартостей, при продажу, обміні тощо — їх вартісна оцінка може здійснюватися згідно з П (Ф) БО 9 «Запаси», за одним з таких методів:
· ідентифікованою собівартістю відповідного виду запасів. Використовується для оцінки тих запасів, по яких один вид їх не замінить іншого. Це ж стосується запасів, що використовуються для виконання спеціальних проектів і замовлень;
· середньозваженою собівартістю. Оцінка за цим методом здійснюється окремо по кожному виду запасів за допомогою формули:
де СCj — середньозважена собівартість одиниці j-го виду запасів; Свпj — сумарна вартість залишку j-го виду запасів на початок звітного місяця; ВОj — вартість одержаних у звітному місяці запасів j-го виду; СКпj — сумарна кількість запасів j-го виду на початок звітного місяця; ОЗj — одержана у звітному місяці кількість запасів j-го виду;
· методом ФІФО. Здійснюється таким чином, що запаси, які першими відпускаються у виробництво чи вибувають за іншим каналом, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження екземплярів запасів відповідного виду;
· нормативними витратами. Для практичної реалізації даного методу використовуються норми витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що розроблені підприємством за нормального рівня використання запасів, інших виробничих ресурсів, виробничих потужностей і реального рівня цін;
· цінами продажу. Застосовується підприємствами роздрібної торгівлі, коли ціна продажу запасів встановлюється з урахуванням середньої торговельної націнки.
Важливо пам’ятати, що для всіх видів запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з розглянутих методів.