Соціальні наслідки безробіття

Негативні

загострення криміногенної ситуації

посилення соціальної напруженості

зростання кількості фізичних і душевних захворювань

збільшення соціальної диференціації

зниження трудової активності

Позитивні

підвищення соціальної цінності робочого місця

збільшення особистого вільного часу зростання свободи вибору місця роботи

збільшення соціальної значущості і цінності праці

Економічні наслідки безробіття

Негативні

узагальнюючою економічною ціною є невироблена продукція (скорочення виробництва) знецінення наслідків навчання

витрати на допомогу безробітним

втрата кваліфікації

зниження життєвого рівня

недовиробництво національного доходу

зниження податкових надходжень

Позитивні

створення резерву робочої сили для структурної перебудови економіки

конкуренція між працівниками як стимул до розвитку здібностей до праці

перерва в зайнятості для перенавчання і підвищення рівня освіти.

стимулювання зростання інтенсивності і продуктивності праці

Закон Оукена 1928—1980 рр. емпірична залежність між темпом зростання безробіття і темпом зростання ВНП у США почала 60-х років, що припускає, що перевищення рівня безробіття на 1% над рівнем природного безробіття знижує реальний ВНП порівняно з потенційним (збільшує розрив ВВП) на 2,5%. Для інших країн, при інших умовах і для різних проміжків часу він може бути чисельно іншим 27 де Y - фактичний ВВП, Y * - потенційний ВВП, - рівень циклічного безробіття, B - емпіричний коефіцієнт чутливості (звичайно приймається 2,5). По кожній країні в залежності від періоду буде свій коефіцієнт B. практика засвідчує, що закон Оукена виконується далеко не завжди, тобто не є універсальним економічним законом Наприклад якщо фактичний рівень безробіття в якійсь країні становить 18,3%, що більше природного рівня на 10,5%, а обсяг ВВП становить 65 000 млн. дол., то відставання реального обсягу ВВП від обсягу за умов повної зайнятості становить 17 062,5 млн дол. (10,5 o 2,5 = 26,25%; 65 000 o 26,25/100 = 17062,5 млн. дол.) тобто якщо б економіка створила робочі місця для усього працездатного населення країни, то обсяг виробництва товарів та послуг був би більше на 17 062,5 млн дол.

Державна політика зайнятості це сукупність заходів прямого і непрямого впливу на соціально-економічний розвиток суспільства загалом і кожного з його членів зокрема. Вона має декілька рівнів: державний, регіональний і локальний. державне регулювання здійснюється мережею спеціальних державних установ для підтримання прийнятного рівня зайнятості, підвищення мобільності робочої сили, створення нових робочих місць. Основні моделі державної політики зайнятості

Європейська модель це скорочення числа зайнятих при підвищенні продуктивності праці і, як наслідок, зростання доходу, передбачає дорогу систему допомоги для великої кількості безробітних

Скандинавська модель це забезпечення зайнятості практично всіх трудящих шляхом утворення робочих місць в державному секторі з середніми умовами оплати праці, розрахована в основному на державні кошти, при дефіциті яких наступає спад виробництва, що спричиняє звільнення

Американська модель орієнтується на утворення робочих місць, які не потребують високої продуктивності, для значної частини економічно активного населення, безробіття формально зменшується, але збільшується кількість людей з низькими доходами

Державне регулювання зайнятості населення ґрунтується на:

забезпеченні соціального партнерства суб'єктів ринку праці

сприянні забезпеченню ефективної зайнятості,

запобіганню безробіття,

створенню нових робочих місць;

добровільному виборі сфери діяльності й робочих місць

дотриманні комплексності заходів щодо регулювання зайнятості населення

підтримці працездатних громадян в працездатному віці, які потребують соціального захисту

забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо регулювання зайнятості населення та відтворення робочих місць

повній гарантії збереження робочих місць і професій,

одержання доходів тощо

Активна політика зайнятості це сукупність правових, організаційних і економічних заходів, які проводить держава з ціллю зниження рівня безробіття

передбачає заходи з профілактики звільнення, навчання і підвищення кваліфікації, активний пошук і підбір робочих місць, фінансування створення нових робочих місць. Пасивна політика зайнятості передбачає виплату допомоги безробітним і надання простих послуг щодо підбору робочих місць через державну службу зайнятості може себе виправдати лише при високій гнучкості ринку праці в цілому

Наши рекомендации