Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница

Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається додаванням до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами введення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів пражці. Середньорічне введення (вибуття) визначають за результатом множення абсолютного його розміру та коефіцієнта функціонування протягом розрахункового року засобів праці, що будуть уведені в дію і виведені з дії, тобто відношення кількості місяців експлуатації до числа 12.

4. Спрацювання і амортизація основних фондів

Просте й розширене відтворення основних виробничих фондів відбувається в безперервному процесі здійснення різних його взаємозв'язаних форм -- ремонту, модернізації та заміни окремих елементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих цехів, виробництв і підприємств у цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів. Необхідною передумовою нормального перебігу відтворювальних процесів є постійний облік ступеня спрацювання (старіння) та амортизації основних фондів.

Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацьовуванням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості - економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: ту, що періодично усувають проведенням ремонтів, і ту, що її в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання поступово збільшується і врешті решт стає таким, що унеможливлює дальше використання засобу праці у виробництві, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, коли треба замінити такий засіб праці на новий аналогічного призначення. У зв'язку з цим розрізняють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (через зіставлення фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстежень технічного стану. Відносну величину економічного спрацювань окремої фізичної одиниці або певної сукупності основних фондів визначають як відношення накопиченої суми спрацювання, тобто їхньої вартості, вже перенесеної на вартість продукції, до загальної балансової вартості.

Техніко-економічне старіння основних фондів -- це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок .удосконалення існуючих та створення нових засобів виробництва, запровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва. Старіння властиве передовсім знаряддям праці та транспортним засобам і зв'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Ступінь техніко-економічного старіння того чи того засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта (відносного показника) Ктес, що його розраховують за формулою:

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru ,

де В0, В1 -- повна вартість (ціна) застосовуваного й нового засобів праці, грн..;

П0, П1 -- відповідно продуктивність тих самих засобів праці або витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник).

Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10, 15 або 20 років.

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Між окремими видами спрацювання й старіння засобів праці та формами їхнього відшкодування існує певний взаємозв'язок.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація основних фондів -- це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

За встановлення норм амортизаційних відрахувань слід виходити з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко-економічного їхнього старіння. Найбільш складним є правильне визначення тривалості амортизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності та економічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експлуатації, строків настання техніко-економічного старіння, можливих темпів оновлення тощо.

5. Методи амортизації основних фондів та їх характеристика

Для здійснення економічно вигідного процесу нарахування амортизації важливо правильно вибрати метод амортизації.

Згідно з П(С)БО 7 “Основні кошти” підприємство може використовувати наступні методи амортизації:

  1. Прямолінійний (рівномірний)

Річна сума амортизаційних відрахувань розраховується за формулою:

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru , грн.,

де åА – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

АС -- це амортизаційна вартість основних фондів, грн.;

n -- корисний термін використання основних фондів на підприємстві, рік;

Амортизаційна вартість основних фондів визначається за формулою

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru , грн.,

де Вл – ліквідаційна вартість основних фондів, грн.

Вn – первісна вартість основних фондів, грн.

  1. Метод зменшення залишкової вартості

Норма амортизаційних відрахувань цім методом визначається за

формулою:

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru ,

де Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru - річна норма амортизації, %;

Річна сума амортизаційних відрахувань цим методом визначається за формулою

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru , грн.

де Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru -- залишкова вартість основних фондів, грн.

  1. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості основних фондів на початок звітного року та річної норма амортизації, яка використовується при прямолінійному методі амортизації, і подвоюється.

Норма амортизаційних відрахувань визначається за формулою

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru , %

При нарахуванні амортизації за допомогою цього методу ліквідаційна вартість не враховується.

  1. Кумулятивний метод

Річна сума амортизаційних відрахувань цим методом визначається за формулою

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru , грн.,

де Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru -- кумулятивний коефіцієнт

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru ,

де Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru – кількість років залишилося до кінця корисного терміну використання основних фондів на підприємстві, рік;

п – сума років строку служби об’єкта основних фондів.

  1. Виробничий метод

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru , грн.,

де Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru – виробнича ставка амортизації, грн./од.;

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru – фактичний обсяг виробництва продукції у звітному періоді, натур. од.

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru , грн. / натур. од.,

де Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru – загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити із використанням об’єкта основних фондів, натур. од.;

Підприємства в Україні можуть застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних фондів, передбачені податковим законодавством. Згідно з чинним законодавством ( стаття 8 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств”) амортизаційні відрахування обчислюються окремо за кожною із 4 груп основних фондів, для кожної з яких встановлена квартальна норма амортизації: 1 група – 2%, 2 група – 10%, 3 група – 6%, 4 група – 15%

До першої групи належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування).

Друга група включає автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання та устаткування, приладдя до них.

До третьої групи відносять усі інші основні фонди, що не ввійшли до першої, другої та четвертої груп.

До четвертої групи основних фондів віднесено електронно-обчислювальні машини, інші машини, призначені для обробки інформації, їх програми забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у т.ч. стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Квартальна сума амортизації цим методом визначається за формулою:

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru , грн.,

де Б(а) – балансова вартість основних фондів на початок звітного кварталу, грн.

Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного кварталу розраховується за формулою:

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru , грн.,

де Б (а-1) – балансова вартість групи основних фондів на початок кварталу, що передував звітному, грн.;

П(а-1) – сума витрат на придбання нових основних фондів, здійснення капітального ремонту основних фондів, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів протягом кварталу, що передував звітному, грн.;

В (а-1) – вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом кварталу, що передував звітному, грн.;

А (а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував звітному, грн..

Метод амортизації обирається підприємством самостійно із врахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання.

6. Поняття, види і чинники формування виробничої потужності підприємства

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску – продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.

Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило такс: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг).

Для багатономенклатурних виробництв потужність може визначатися також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг). У паспорті такого підприємства потужність позначають двома вимірниками: у чисельнику - натуральні показники за видами продукції; у знаменнику - загальний вартісний (грошовий) показник.

На підприємствах окремих галузей (наприклад цукрової та молочної промисловості) виробнича потужність характеризується кількістю сировини, що переробляється за добу.

Наука та практика господарювання виокремлюють три види потужності підприємства: проектну, поточну (фактично досягнуту), резервну. Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства: вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути досягнута протягом нормативного терміну її освоєння. Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства. Резервна потужність повинна формуватись і постійно Існувати в певних галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості - для покриття так званих пікових навантажень в електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчовій індустрії - для переробки істотно збільшеного обсягу сільськогосподарської сировини, що швидко псується, у високоврожайні роки; на транспорті - для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні місяці; в машинобудуванні та інших галузях - для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і конструкційних матеріалів тощо.

Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом багатьох чинників. Головними з них є:

- номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

- кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ;

- можливий фонд часу роботи устаткування;

- прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються).

7. Методичні основи розрахунку виробничої потужності

Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств.

Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі ви роби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик цього представника за допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості.

Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів. Наприклад, на металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окремо потужність доменного, сталеплавильного і прокатного виробництва.

За розрахунків потужності багатономенклатурних виробництв у грошовому виразі обов'язково додається виробнича програма підприємства, стосовно якої визначено потужність.

Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного виробництва з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньовиробничого кооперування.

До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції. Наприклад, для підприємств чорної металургії провідними виробництвами заведено вважати доменні, сталеплавильні та прокатні цехи; машинобудування та металообробки - механічні, складальні, ливарні й ковальсько-пресові цехи; цементної промисловості - печі з виробництва клінкеру; текстильної індустрії - прядильне і ткацьке виробництво.

За наявності кількох провідних підрозділів підприємства виробнича його потужність обчислюється за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають: а) усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів; б) устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду; в) понаднормативне резервне устаткування; г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не завищеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20 - 25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.

Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

Для підприємств з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості змін у годинах з відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості діб роботи окремих технологічних цехів (ліній).

У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (переробки сировини, виконання інших виробничих операцій) можна визначити за однією з таких формул:

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru ,

Або

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru

де Пi -- потужність і-го виробничого підрозділу підприємства. у відповідних одиницях виміру і-ої продукції;

Вi -- продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ої продукції за годину;

Фкор -- річний фонд часу роботи устаткування, год.;

n -- середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;

ti -- трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах).

Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд з провідними цехами чи дільницями).

Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих виробничих підрозділів і забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємозв'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, що характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.

Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність (Пвих.). Для цього використовується формула

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru

де Пвх -- вхідна потужність підприємства (виробнича потужність на початок року);

Потз -- збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;

Пр -- нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;

Пна -- збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;

Пв -- зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування.

Визначення й регулювання резервної виробничої потужності підприємства здійснюється з допомогою розрахунків необхідної кількості резервних агрегатів (груп устаткування) та обґрунтування розмірів експериментально-дослідних виробництв. Зазвичай величина резервних потужностей для покриття пікових навантажень не перевищує 10 - 15%, а для підготовки та освоєння виробництва нових виробів – 3 - 5% загальної потужності. При цьому треба враховувати, що резерв виробничої потужності передбачається, головне, для підприємств, що вже досягли рівня використання поточної потужності не нижче за 95% і випускають понад 25% нової продукції.

Середньорічна виробнича потужність визначається за формулою:

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru , натур. од. або грн.,

де Пввод -- виробничі потужності, що вводяться у дію протягом року;

ВПви6 -- виробничі потужності, що вибувають протягом року з експлуатації;

t1 -- кількість повних місяців до кінця року, коли введені потужності будуть діяти;

t2 -- кількість повних місяців до кінця року, коли вибуваючи потужності не будуть

діяти.

Обсяг випуску продукції з діючих потужностей (Q) розраховується за формулою

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru , натур.од. або грн.,

де Квикор -- коефіцієнт використання виробничої потужності.

8. Показники і шляхи підвищення ефективності використання основних фондів і виробничої потужності підприємства

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два блоки: перший -- показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий -- показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів. Необхідність виокремлення в самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їхнього руху, технічний стан та структуру, зумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно й безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.

Чинна система показників ефективності відтворення основних фондів в Україні потребує вдосконалення щодо методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці. Так, наприклад, коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їхньої наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття - відношенням обсягу вибуття основних фондів до їхньої наявності на початок року, що унеможливлює порівнювання цих відносних показників. Тому визначення коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їхньою вартістю треба вважати методологічно більш правильним.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів -- екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих і спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці. Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, а й передачу певної їхньої частини з балансу одного підприємства на баланс іншого.

Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного).

Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви:

1. Фондовіддача, що характеризує, яка частка обсягу випущеної продукції припадає на 1 грн. середньорічної вартості основних фондів, і визначається за формулою

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru , грн.,

де Q – річний обсяг випуску продукції ( вартість товарної або реалізованої продукції), грн.;

Вср.річ – середньорічна вартість основних фондів, грн.

2. Фондомісткість, що характеризує, яка частина середньорічної вартості основних фондів припадає на 1 грн. випущеної підприємством продукції, і визначається за формулою

Фемк = Всер.річ / Q., грн.,

3. Фондорентабельність, що характеризує, яка частка прибутку підприємства припадає на 1 грн. середньорічної вартості основних фондів. Обчислюється за формулою

Продуктовий (виготовлення певного продукту); 6 страница - student2.ru , грн.,

де П – прибуток, отриманий підприємством за рік, грн.

4. Фондоозброєність, що характеризує, яка частка вартості основних фондів припадає на одного працівника промислово-виробничого персоналу підприємства. Обчислюється за формулою

Наши рекомендации