Основні форми договорів, що регулюють інвестиційний процес.

Тема 12. Організаційно-правове регулювання взаємодії

Суб’єктів інвестиційної діяльності

(4 год)

Мета заняття: визначити, як взаємодіють між собою суб'єкти інвестиційної діяльності на основі договірних відносин.

Лекційне заняття №16 (2 год)

Договірні стосунки між учасниками інвестування.

2. Основні форми договорів, що регулюють інвестиційний процес.

3. Поняття про тендери. Тендерна документація та принципи її опрацювання.

Література: [1, 2, 4, 6, 15, 18, 28, 32].

Договірні стосунки між учасниками інвестування.

Договір — це угода сторін, яка регулює організаційно-еконо­мічні та правові відносини між суб'єктами інвестиційної діяльнос­ті. Він визначає відповідальність учасників угоди та юридично закріплює їхні зобов'язання.

Будь-який договір можна умовно розділити на чотири частини:

—преамбулу (ввідну частину);

—предмет договору;

— додаткові умови договору;

— інші умови договору.

У преамбулізазначаються такі відомості: найменування дого­вору; дата підписання договору; місце підписання договору; пов­не фірмове найменування контрагента; посади, прізвища, імена та по батькові осіб, які укладають договір.

Предмет договорумістить: визначення предмета договору (тобто про що конкретно домовляються сторони); зобов'язання сторін за договором; ціну договору, порядок розрахунків тощо; строки виконання сторонами своїх зобов'язань; строк дії дого­вору; відповідальність сторін; способи забезпечення зобо­в'язань.

Додатковими умовами договоруможуть бути: підстави зміни або розірвання договору в односторонньому порядку; умови кон­фіденційності інформації; порядок вирішення суперечок між сто­ронами; особливості зміни осіб за договором тощо.

Інші умови договорувключають: законодавство, що регулює відносини сторін; особливості узгодженості між сторонами (осо­би, повноважні давати інформацію і вирішувати питання щодо виконання договору; строки і способи зв'язку між сторонами); реквізити сторін (поштові реквізити; адреса підприємства; бан­ківські реквізити сторін; відвантажувальні реквізити); кількість екземплярів договору; підписи сторін.

Договори можуть бути як короткими, тобто з мінімумом умов (предмет договору, що включає найменування і кількість товару; його ціну; вимоги до якості, строк поставки, умови платежу), так і дуже змістовні з великою кількістю додаткових умов.

Нині в Україні існує низка документів, які допомагають регу­лювати взаємовідносини між учасниками інвестиційних проектів, але вони мають суто рекомендаційний характер. Зокрема це:

1) Положення про підрядні контракти в будівництві України,
затверджене Науково-технічною радою Укрбудархітектури Украї­ни (протокол від 15.12.1993 р. № 9);

2) Положення про взаємовідносини організацій—генераль­них підрядників з субпідрядними організаціями, затверджене
Науково-технічною радою Держкоммістобудування (протокол
від 14.12.1993 р. №4);

3) Положення про експериментальне будівництво, затвердже­не наказом Мінбудархітектури від 27.12.1993 р. № 245;

4) Положення про державне кредитування будов і об'єктів ви­робничого призначення, затверджене наказом Мінфінансів і Мін­
економіки від 15.11.1995 р. № 178/170 (у редакції наказу Мінфі­нансів і Мінекономіки від 26.06.1996 р. № 128/79);

5) Положення про фінансування та державне кредитування
капітального будівництва, що здійснюється на території України,
затверджене наказом Мінекономіки, Мінфінансів, Держкоммістобудування від 23.09.1996 р. № 127/201/173;

6) Порядок кредитування будівництва об'єктів, що здійсню­ється підприємствами, установами і організаціями недержавної
форми власності, за рахунок коштів Фонду для здійснення захо­дів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соці­ального захисту населення, затверджений постановою Кабінету
Міністрів України від 07.04.1998 р. № 461;

Тимчасове положення про порядок передачі у державну влас­ність частки (паїв, акцій) статутного фонду суб'єктів недержавної форми власності у разі отримання ними відповідних обсягів бюд­жетних капітальних вкладень, затверджене наказом Мінекономіки, Мінфінансів, Фонду державного майна, Державного комітету з пи­тань розвитку підприємництва від 15.01.1999 р. № 64-20/131-10. Висновок.

Основні форми договорів, що регулюють інвестиційний процес.

Основними видами договорів для підприємства є: договір купівлі-продажу, договір поставки, договір продажу підприємства, договір оренди, договір фінансової оренди, договір підряду.

Договір підряду, як правило, включає загальні умови, додат­кові та особливі умови виконання робіт. Загальні умови встанов­люються чинним законодавством, держстандартами, державними будівельними нормами. Додаткові умови, які не суперечать загаль­ним, передбачають відносини конкретних замовника і підрядни­ка. Особливі умови — це спеціальні, конкретні вимоги до учас­ників контракту щодо розподілу інвестиційних ризиків і розв'я­зання конфліктних ситуацій.

Договір підряду укладається двома сторонами: замовником або інвестором і підрядником. Ці сторони можуть бути як юри­дичними, так і фізичними особами, тобто замовником можуть виступати держава в особі виконавчих або муніципальних орга­нів, міністерство, корпорація, підприємство, установа або приват­на особа, а виконавцем робіт — підрядник або фірма-посередник, яка за його дорученням формує портфель замовлень. У разі неве­ликих обсягів інвестування інвестор не в змозі утримувати управляючого проектом або інших посередників, тому він водно­час є і замовником проекту. У разі реалізації великих проектів за­звичай залучається посередницька фірма — управляючий проектом, або фірма-девелопер, які діють на контрактних засадах. Тоді договір підряду набуває вигляду договору фінансування проекту. Управляючий проектом чи фірма-девелопер у свою чергу укла­дає підрядний договір з підрядником або така фірма сама здійс­нює виробництво будівельно-монтажних робіт.

Розрізняють такі види договорів: генеральний, річний субпід­рядний і прямий. Генеральний договірукладається між інвесто­ром (замовником) і генеральним підрядником, можливо з генера­льним проектувальником (стосовно великих об'єктів). Він укла­дається на виконання будівельних та інженерних робіт, поста­чання та монтаж устаткування, благоустрій території (іноді й на виконання пусконалагоджувальних робіт).

В окремих випадках, при тривалих термінах будівництва, крім генерального договору можуть укладатися й річні договори,в яких деталізуються та уточнюються обов'язки сторін. Вони мо­жуть укладатися в рамках генеральних, якщо строки будівництва (проектування) більше двох років.

Різновидом генерального договору є договір «під ключ»,відпові­дно до якого підрядник бере на себе зобов'язання виконати ком­плекс робіт і поставок, несе відповідальність за спорудження об'єкта й виступає замовником щодо інших учасників інвестиційно­го проекту. При цьому частина робіт і поставок може залишатися за замовником, але відповідальність за здачу «під ключ» несе підряд­ник, який повинен здати об'єкт повністю підготовленим до експлу­атації, відповідно до умов договору та гарантійних зобов'язань.

Субпідрядні договориукладаються між генеральним підряд­ником (генпроектувальником) і субпідрядними фірмами на вико­нання окремих спеціалізованих видів робіт. Прямий договірукладається між замовником і заводом-виробником технологіч­ного обладнання. У прямому договорі може передбачатися шеф-монтаж обладнання, якщо воно того потребує. Такі договори звичайно укладаються замовником (інвестором) у випадку, коли він є автором (власником) технології виробництва, передбачено­го в інвестиційному проекті. Окремо замовник укладає договір з банком, який здійснює фінансування будівництва та виконує розрахунки між суб'єктами інвестування.

У країнах з розвиненою ринковою економікою вже десятки років успішно застосовуються дещо інші організаційно-правові форми підрядного способу виконання робіт. Як приклад можна навести такі три організаційні форми підряду:

1. Виконання робіт і здача підрядником замовнику об'єкта «під ключ».Підрядний договір «під ключ» передбачає зобов'язання підрядника виконати весь комплекс поставок матеріальних ресурсів і будівельно-монтажних робіт. Підрядник несе повну відповідальність за спорудження об'єкта, перебиває на себе всі функції замовника щодо інших учасників інвестиційного проце­су. Згідно з умовами договору замовник може перебирати на себе деякі обов'язки стосовно проекту (впровадження найновітнішої технології, облаштування та оздоблення об'єкта тощо), але від­повідальність за введення об'єкта в дію, повністю підготовленого до експлуатації, та ще з відповідними гарантіями, безумовно, по­кладається на підрядника.

2. Створення великих підрядних угруповань: проектно-промислово-будівельних об'єднань. Такі об'єднання (комбінати) успішно
функціонують у Німеччині та багатьох інших західних країнах.
Особливість цієї форми полягає в тому, що велика будівельна фір­ма, яка взяла підряд на реалізацію інвестиційного проекту, роз­робляє та узгоджує щодо цього проекту проектно-кошторисну документацію, виготовляє або постачає необхідні для нього ма­теріальні ресурси, а також виконує весь комплекс необхідних бу­дівельно-монтажних робіт.

Створення інвестиційних консорціумів упровадження проек­тів — учасники інвестиційного проекту на паритетних засадах беруть участь у фінансуванні, будівництві та експлуатації об'єкта, тобто стають власниками. Найчастіше в західних країнах такими співвласниками проекту стають: інвестор (замовник), будівельна фірма і фінансуючий банк. Висновок.