Облік основних засобів та нематеріальних активів.

Основні засоби – один із головних компонентів виробничої діяльності кожного підприємства. Відповідно до П(С)БО 7 під основними засобами розуміють матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або здійснення адміністративних чи соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше одного року.

Рух основних засабів, пов'язаний із здійсненням господарських операцій з надходження, внутрішнього переміщення та вибуття основних засобів, обліковують за допомогою типових форм первинної облікової документації, затверджених наказом Міністерства України за № 352, від 29 грудня 1995 року.

ТИПОВІ ФОРМИ:

1. ОЗ-1 – акт приймання – передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

2. ОЗ-2 – акт приймання – здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів.

3. ОЗ-3 – акт на списання основних засобів.

4. ОЗ-4 – акт на списання автотранспортних засобів.

5. ОЗ-5 – акт про установку – «пуск» та демонтаж будівельної машини.

6. ОЗ-6 – інвентарна картка обліку основних засобів.

7. ОЗ-7 – опис інвентарних карток по обліку основних засобів.

8. ОЗ-8 – картка обліку руху основних засобів.

9. ОЗ-9 – інвентарний список основних засобів.

10. ОЗ-14 – розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств).

11. ОЗ-15 – розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій).

12. ОЗ-16 – розрахунок амортизації по автотранспорту.

Основні засоби, що надходять приймає комісія, яка призначається керівником підприємства.

Під час нарахування основних засобів усі витрати на їх придбання (створення), що включаються до первісної вартості, акумулюються на рахунку 15 “капітальні інвестиції”. У бухгалтерському обліку для обліку основних засобів призначений рахунок 10 “ основні засоби” . придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Придбані за грошові кошти об’єкти основних засобів зараховуються на баланс підприємства первісною вартістю, яка включає:

- Суму сплачену постачальникам за придбаний актив або підрядникам за виконання роботи, за вирахуванням суми податку на додану вартість.

- Суму непрямих податків, що не відшкодовуються підприємству.

- Витрати, пов’язані зі сплатою зборів за реєстрацію, державного мита, ввізного мита, інших обов’язкових платежів.

- Витрати, пов’язані зі страхуванням ризиків доставлення.

- Витрати, пов’язані з транспортуванням, монтажем, налагодженням основних засобів.

- Інші витрати пов’язані з доведенням до робочого стану придбаних основних засобів.

Внутрішнє переміщення основних засобів відбувається за рахунок списання частини їх вартості. Основні засоби, які безпосередньо приймають участь в процес доведення продукції до готовності, переносять свою вартість частинами на продукцію. Тобто, переміщення відбувається шляхом зносу.

В результаті того, що основні засоби – це предмети, які підлягають процесу старіння, фірма встановлює строк корисного використання основних засобів. Після введення в експлуатацію основних засобів розпочинається процес списання за методом амортизації встановленим на підприємстві. По закінченню даного строку, даний елемент основних засобів списується з балансу фірми.

Для цілей бухгалтерського обліку під амортизацією основних фондів розуміється систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються протягом терміну їх корисного використання. Нарахування амортизації починається з місяця наступного за місяцем, в якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняється в місяці, наступному за місяцем вибуття основних засобів. Розрахунок амортизації проводиться кожного місяця.

Облік запасів.

Виробничі запаси – актив, за яким існує ймовірність того, що підприємство в майбутньому отримає економічну вигоду.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси на підприємстві включають:

- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року;

- інші матеріальні цінності.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування.

Придбані або вироблені запаси зараховані на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику, за винятком непрямих податків;

- суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати;

- інші витрати , які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до відповідного стану.

При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за методом собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО).

- Для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух запасів, що належать підприємству, призначено рахунок 20 “Виробничі Запаси”.

Облік виплат працівникам.

Заробітна плата займає одне із значних місць в системі бухгалтерського обліку на підприємстві. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оплату праці”, заробітна плата – це винагородою, визначеною, як правело у грошовому вимірнику, яку згідно з трудовою угодою власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності і умов виконуваної роботи, професійно ділових якостей працівника, результатів його праці і господарської діяльності підприємства. На всіх працівників прийнятий на роботу заведені особові картки, необхідні для аналізу й обліку руху кадрів. Особові справи зберігаються у відділі кадрів у спеціальному сейфі. Крім того ведеться книга обліку трудових книжок, де реєструється всі трудові книжки.

До облікових документів належить табель робочого часу.

Заробітна плата нараховується на основі спостережного табелю з оплатою праці згідно штатного розкладу і фактично відпрацьованого часу.

Заробітна плата є основною виплатою, що здійснюється роботодавцем своїм працівникам. Відповідно чинного законодавства зарплата включається до складу об’єкта обкладання соціальними внесками т податком з доходів фізичних осіб.

З 1.01.2007 р. питання оподаткування доходів фізичних осіб в т. ч. зарплати регулюються Законом №889, відповідно до якого, проводиться утримання з зарплати кожного працівника податку в розмірі 15%. Для обкладання даним податком зарплата зменшується на всі соціальні внески, що утримуються із заробітної плати, а також на розмір соціальних пільг.

Податок з доходів фізичних осіб сплачується до бюджету в день виплати зарплати, але на пізніше термінів, встановлених законом для місячного податкового періоду, тобто 30 числа наступного місяця. На основі нарахованого доходу і утриманого податку складається Податковий розрахунок ф. № 1 ДФ, який подається до органів державної податкової служби в строки протягом 40 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Облік розрахунків з бюджетом по податку на доходи фізичних осіб веться на рахунку 641/4.