Зовнішнє передавання технологій

Різноманітність стосунків, що об'єднуються під назвою «зовнішнє передавання технологій», складає одну з найпрогресивніших форм ЗЕД. Передавання технологій відбувається за певними законами та правилами, до особливостей яких належать поступове зближення тех­нологічного рівня всіх конкуруючих підприємств, досягнення світового рівня якості, створення нових ринків збуту тощо. Проте найхарактернішою рисою зовнішнього передавання технологій є особливий об'єкт цієї форми ЗЕД, адже технологію намагались типізувати впродовж трива­лого часу, підносячи її до різновидів товару чи послуги. Сьогодні теорія міжнародних відносин визначає технологію як "систематизовані знан­ня, що використовуються для випуску відповідної продукції, для засто­сування відповідного процесу або надання відповідних послуг". Прак­тика ж зовнішньоекономічної діяльності свідчить, що під технологією розуміють певну інтелектуальну власність, котра може передаватися іноземним контрагентам у тимчасове або постійне користування.

Отже, інтелектуальна власність – результат творчої діяльності, об'єктом якої є не матеріальні носії, в яких реалізовані результати творчості, а саме ті ідеї, думки, міркування, образи, символи тощо, які реалізуються чи втілюються у певних матеріальних носіях. Кожен з таких об’єктів інтелектуальної власності має певний рівень правової охорони; найвищий рівень мають ті з них, на які видається спеціальний документ – патент, тобто техніко-економічний документ, що засвідчує авторство, визнання заявленої пропозиції винаходом, моделлю або промисловим зразком.

Тема 12

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Поняття та види ризиків

Поняття ризику пов’язується з усвідомленням небезпеки, за­грози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку дослідників, термін «ризик» походить від ла­тинською слова «resecum» – скеля або небезпека зіткнення з нею. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоцію­валося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуа­цій, а й часто вживалося як їх синонім.

В економічній літературі відомі численні спроби сформулю­вати теоретичні визначення поняття ризику. Найбільш послідов­ним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першо­основі є невизначеністю. Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв’язку між основними елементами процесу гос­подарської діяльності суб’єкта господарювання чи суспільного буття. Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно мож­ливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб’єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосуван­ня, а тому його зміст потребує об’єктивного визначення. Отже, потрібний перехід від суб’єктивно сприйманої непевності та ви­падковості до об’єктивного поняття ризику, що на ній базуєть­ся. Єдиний спосіб такого переходу – оцінити непевність (ви­падковість) кількісними методами, надавши їй реальних числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визнано лише таку невизначеність, яку можна оцінити кількісно.

Дати найточнішу кількісну оцінку невизначених величин мо­жна, обчисливши ймовірність їх появи. Ця ймовірність має ту характерну особливість, що вона одночасно як два необхідні компоненти загального оцінювання враховує такі взаємодоповняльні випадковості:

· частоту настання події щодо місця та часу;

· розмір збитку, тобто абсолютну величину від’ємного від­хилення фактичного результату від очікуваного.

Отже, показник ризику за своїм змістом – це не лише ймовір­ність появи непевної (випадкової) події, а й імовірність настання негативного результату.

Негативними наслідками непевної події можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі, скажімо, недоотримана (втрачена) очікувана користь, якої планувалося досягти у процесі господарської діяльності. Звідси випливає такий ви­сновок: ризик – це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через по­яву непевної (випадкової) події, що стосується майнового ін­тересу членів суспільства.

У всіх сферах суспільно-економічного життя існує безліч ризиків, які потрібно класифікувати за видами, щоб далі мож­на було піддавати їх системному аналізу, приймаючи раціона­льні управлінські рішення. Залежно від завдань класифікації ризики класифікують за різними якісними та кількісними кри­теріями. Найбільшого прикладного значення набула класифі­кація за критеріями, які характеризують найважливіші складо­ві поняття ризику: випадкову подію як причину виникнення ризику; ризикогенний об’єкт як його носій; ймовірність на­стання випадкової події щодо місця, часу та наслідків. Іноді беруть до уваги й інші критерії класифікації, які дають змогу повніше схарактеризувати прояви ризиків у різних сферах су­спільного життя (рис.12.1).

Рис.12.1 Види ризиків за критеріями наслідків, об’єкта, обсягу та причин

За своїм походженням ризики поділяються насамперед на природні та антропогенні. Причини природних ризиків – випадкові події та стихійні явища зовсім не залежать від діяльності людини, тоді як антропогенні ризики виникають лише внаслідок різноманітної господарської та науково-технічної діяльності людей. З постійним розширенням сфери діяльності людини вплив її на появу ризиків стає дедалі відчу­тнішим. Антропогенні ризики давно є предметом спеціальних наукових досліджень, оскільки їм, на відміну від природних ризиків, які мають статичний характер, притаманна надзви­чайна динамічність. Динамізм антропогенних ризиків зумов­люється економічними, технологічними та організаційними змінами, що супроводжують розвиток суспільства. У деяких випадках поділ ризиків на природні та антропогенні стає умо­вним. Так, ризик аварії ядерного реактора можна одночасно вважати антропогенним, оскільки людина започатковує ядер­ну реакцію, і природним – тією мірою, якою така реакція може відбуватися далі неконтрольовано під дією природних сил.

Ризики, ототожнювані з ризикогенними об'єктами, можуть класифікуватися згідно з критерієм сутності їх безпосередніх но­сіїв. З огляду на це ризики поділяються на майнові та особис­ті. Незалежно від випадкової події майнові ризики стосуються майнових об'єктів та майнових інтересів відповідних власників, а особисті – конкретних осіб. Особа як об'єкт ризику є незрівнян­но складнішою за майновий об'єкт. Адже вона є одночасно фізи­чним, фізіологічним та соціальним тілом і здатна генерувати від­повідно ширшу гаму ризиків. Залежно від того, якій із зазначених субстанцій завдала шкоди випадкова подія, особисті ризики можуть виявлятися як ризики фізичного, фізіологічного та соціального походження.

Оскільки ризики сприймаються здебільшого за кількісними параметрами, то дуже важливим є їх поділ на класи за критерієм розміру. За цим критерієм розрізняють катастрофічні, великі, середні, малі та незначні ризики. Ризик відносять до однієї із цих категорій залежно від ймовірності настання більших чи менших матеріальних втрат, які можуть виникнути в кожному конк­ретному випадку. Очевидно, що втрати в разі катастрофічних ри­зиків найбільші, а в разі незначних – найменші. Проте частота появи катастрофічних ризиків набагато менша, ніж малих чи не­значних.

Особливістю катастрофічних ризиків є не лише великомасштабність негативних наслідків, а й неможливість їх передбачити та розрахувати. Поняття катастрофи пов'язується, як правило, і з природними катаклізмами: землетрусами, циклонами, вивержен­нями вулканів, повенями та іншими стихійними явищами. При­чинами катастрофічних ризиків можуть бути й різні види людсь­кої діяльності: винахідницька, політична чи економічна. Катастрофічний ризик означає загрозу появи численних негатив­них наслідків однієї події. Проте до катастрофічних наслідків може призвести також збіг у часі та просторі багатьох окремих незначних подій. Катастрофічні ризики називають «ризиками іс­нування», оскільки вони можуть загрожувати нормальному існуванню людського суспільства. Одне з поширених визначень катастрофічного ризику харак­теризує його як «явище природи або людської діяльності, котре може зумовити численні кумульовані окремі ризики та призвести до майнових і особистих збитків у особливо великих розмірах».

Великі ризики порівняно з катастрофічними менш відчутні економічно, але виявляються з більшою закономірністю, а тому піддаються точнішому передбаченню й розрахунку. З огляду на це Міжнародна комісія з великих ризиків дійшла висновку, що великий ризик – це можливість появи події, котра завдає вели­ких збитків, які значно перевищують середній рівень збитків від порівнянних, тобто однакових за походженням ризиків.

З метою уніфікованого підходу до страхового обслуговування великих і катастрофічних ризиків усі ризики спеціальними дирек­тивами ЄС були умовно поділені на дві основні категорії: великі та масові. Масовими визнаються такі ризики, які немає підстави відносити до великих. У свою чергу, до великих ризиків віднесе­ні ті ризики, які генеруються в найбільш ризикогенних галузях господарської діяльності. Це – транспортні та повітряні ризики, ризики кредиту і застави, ризики загальної відповідальності та майнові, що виявляються на великих підприємствах.

Наслідками випадкових подій, передусім антропогенного по­ходження, можуть бути не лише негативні, а й позитивні резуль­тати. Тобто в цих випадках альтернативою ризику стає його про­тилежність – шанс.

Імовірність настання при цьому негативних результатів також набуває ознак ризику, але особливого, спекулятивного характеру. Отже, враховуючи можливі наслідки випадкових подій, ризики можна поділити на чисті та спекулятивні – згідно з критерієм можливих наслідків. Коли ризики чисті, наслідок ви­падкової події завжди альтернативний: збитки або їх відсутність. Спекулятивні ризики, як правило, виникають під час азартних ігор, які не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат , а й прибутків.

Системний поділ ризиків на види, зумовлений як практичними, так і теоретичними потребами, визначає їх видово-просторову структуру променевого типу.