Органи нагляду та контролю в системі державного пенсійного забезпечення.

Постанови правління та інші документи нормативного характеру Пенсійного фонду, які стосуються прав та обов'язків громадян, належать державній реєстрації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виконавча дирекція Пенсійного фонду Виконавчими органами правління Пенсійного фонду є виконавча дирекція Пенсійного фонду та підвідомчі їй органи. Вона є постійно діючим виконавчим органом, який організує та забезпечує виконання рішень правління, діє від імені Пенсійного фонду в межах і в порядку, які визначаються його статутом та Положенням про виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, та підзвітна правлінню Пенсійного фонду.

Виконавчу дирекцію Пенсійного фонду очолює директор. До посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду належать: директор, заступники директора, керівники структурних підрозділів виконавчої дирекції Пенсійного фонду та начальники територіальних органів, які затверджуються правлінням Пенсійного фонду з поданням директора виконавчої дирекції Пенсійного фонду.

Наглядова рада Пенсійного фонду. Наглядова рада Пенсійного фонду створюється з метою здійснення контролю за виконанням Пенсійним фондом законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, статутних задач та цільового використання коштів Пенсійного фонду. В Спостережну раду, яка складається з 15 чоловік, входять представники від держави, застрахованих осіб та роботодавців.

Представники від держави призначаються і відкликаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб та роботодавців обираються (делегуються) та відкликаються сторонами самостійно. Строк повноважень членів Наглядової ради складає шість років .

3.4. Органи нагляду та контролю в системі недержавного пенсійного забезпечення

Для здійснення контролю за поточною діяльністю недержавного пенсійного фонду та вирішення основних питань його діяльності створюється рада фонду в кількості не менше п'яти чоловік. З числа членів ради фонду обираються голова та секретар ради фонду простою більшістю голосів.

Члени ради будь-якого фонду обираються на три роки з правом переобрання на наступний строк з числа осіб, які:

1)дієздатні;

2)відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та статутом недержавного пенсійного фонду;

3)не були засуджені за навмисні злочини;

4)не були в останні сім років керівниками юридичних осіб, визначених банкрутами або які підлягали процедурі примусової ліквідації в період прибуття цієї особи на посаді керівника та ін.

Рада фонду проводить свою діяльність у порядку, визначеному статутом Пенсійного фонду, та відповідно до вимог Закону України «Про недержавне пенсійне страхування». Питання, віднесені нинішнім законом та статутом пенсійного фонду до компетенції ради фонду, не можуть бути передані у компетенцію виконавчих органів в засновника (засновників) фонду, професійного адміністратора або будь-яких інших осіб.

Рада фонду має право здійснювати свої повноваження, якщо в його засіданні беруть участь більше половини загальної кількості його членів.

Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів здійснює спеціальний уповноважений орган — Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг).

3.5.Державне регулювання рівня та якості життя населення.

Соціальна сфера — підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти, які пов'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволенням їхніх потреб та інтересів.

Соціальна політика держави виступає елементом життєздатності суспільства, його стабілізації та розвитку, а також консолідації, вона включає:

- регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламентацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;

- розподіл і перерозподіл доходів населення;

- формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;

- створення системи соціального захисту населення;

- забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства);

- захист навколишнього середовища тощо.

Рівень і якість життя визначаються інтегрованими показниками соціально-економічного розвитку країн. Для визначення рівня життя в різних країнах експерти використовують індекс людського розвитку (ІЛР). Цей показник запропонований ООН у 1990 р. як інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни.

Рівень життя населення — ступінь задоволення матеріальних, духовних та соціальних потреб людей.

Індекс якості життя характеризує:

■ рівень освіти;

■ медичного обслуговування;

■ тривалість життя;

■ ступінь зайнятості населення;

■ його платоспроможність;

■ доступ до політичного життя тощо.

Світова практика широко використовує і таку категорію, як індекс вартості життя — індекс роздрібних цін спеціального набору товарів і послуг, що входить в бюджет середнього споживача (споживчий кошик) і становить його прожитковий мінімум. В Україні в нормативно-законодавчих актах використовується поняття «межа малозабезпеченості».

Межа малозабезпеченості — величина сукупного доходу па душу населення, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів та послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Соціальний захист населення та реалізація конституційних гарантій громадян здійснюється завдяки виділенню фінансових ресурсів на утримання бюджетних галузей (охорона здоров'я, освіта, культура, фізична культура), де комерційна діяльність свідомо обмежена.

План семінарського заняття

1. Загальні положення про нагляд та контроль у системі соціального страхування.

2. Соціальні послуги та їх матеріальне забезпечення.

3. Органи нагляду та контролю в системі державного пенсійного забезпечення.

4. Органи нагляду та контролю в системі недержавного пенсійного забезпечення.

5. Державне регулювання рівня та якості житгя населення.

Перелік питань до самостійної роботи

1. Основні категорії соціального страхування.

Індивідуальні завдання

1. Фінансовий механізм регулювання соціального страхування.

2. Суб’єкти та об’єкти державного соціального страхування.

3. Види страхових випадків за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.