Державного регулювання національної економіки

Мета заняття: практичне оволодіння підходами, принципами, функціями та методами прогнозування та програмування соціально – економічного розвитку країни.

Ключові поняття: прогноз, гіпотеза, план, економічне прогнозування, мікро - та макропрогноз, пошуковий і нормативний прогноз, ретроспекція, діагноз, проспекція, інтуїтивні методи, формалізовані методи, факторні, структурні, сітьові, імітаційні методи, побудова прогнозів, система прогнозів, економіко-математичні методи і моделі; програмно-цільовий метод планування, цільова комплексна програма, довгострокові, середньострокові, короткострокові програми, комплексність, альтернативність, керованість, ресурсне забезпечення, організаційно-економічний механізм управління процесом реалізації, ціль програми, запобіжний, поточний, завершальний контроль програми.

Питання для обговорення на практичному занятті:

1. Місце і призначення соціально-економічних прогнозів у системі державного регулювання національної економіки.

2. Функції та принципи економічного і соціального прогнозування.

3. Прогнозування економічного і соціального розвитку України.

4. Система та класифікація соціально-економічних прогнозів.

5. Система та класифікація методів прогнозування. Експертні методи прогнозування.

6. Сутність програмно-цільового методу планування національної економіки.

7. Класифікація макроекономічних програм. Життєвий цикл та етапи цільової комплексної програми, їх зміст.

8. Методи обґрунтування програм соціально-економічного розвитку та організація розробки програм.

9. Основні сучасні державні програми економічного і соціального розвитку в Україні.

Проблемні питання:

1. Чим поняття “прогноз” відрізняється від поняття “економічний прогноз”?

2. Які є джерела прогнозної інформації?

3. Які спільні риси мають пошуковий та нормативний прогноз? Які відмінні?

4. Які методи прогнозування (інтуїтивні чи формалізовані) можуть дати найбільш повне уявлення про розвиток об’єкта у майбутньому? Відповідь обґрунтуйте.

5. Чому наявність вад ринкового саморегулювання та вад державного втручання в національну економіку породжує складні соціально-економічні проблеми, які вирішують розробкою програм?

6. Що таке життєвий цикл комплексної програми?

7. Хто є учасниками формування та реалізації комплексних цільових програм?

Реферати:

1. Методи і моделі економічного прогнозування.

2. Статистичні методи та економіко-математичні методи і моделі в економічному та соціальному прогнозуванні національної економіки.

3. Рівні прогнозної роботи в Україні.

4. Державне економічне програмування.

5. Основні сучасні державні програми економічного і соціального розвитку в Україні.

Рекомендована література: [1, c. 38-50; 3, с. 38-50, 60-72; 4, с.48-60, 69-72; 7, с. 66-103; 9, 10, c. 291-300; 15, с.150-154; 28, с. 95-105, 120-136].

Практичні завдання:

1.Обговорення основних положень:

· Закону України “Про державне прогнозування та розробку програм економічного і соціального розвитку України” від 23 березня 2000 року //Урядовий кур’єр. - 2000. - 23 березня;

· Закону України «Про державні цільові програми» від 18 березня 2004р. // Урядовий кур’єр. – 2004. – 21 квітня.

2.Обговорення та використання методики розрахунків планово-прогнозних показників соціально-економічного розвитку.

3.Оцінка сучасних державних програм економічного і соціального розвитку в Україні.

4. Задача.Визначити обсяг ВНП у наступному році, якщо передбачається зростання продуктивності праці на 2% та трудових ресурсів на 4%. В базовому періоді чисельність населення працездатного віку становила850 тис. осіб, з яких інвалідів І та ІІ груп – 90 тис. осіб, а непрацюючих громадян – 170 тис. осіб; ВНП складав 2,3 млрд. грн. Загальна чисельність зайнятих від числа трудових ресурсів – 67%.

5. Задача. Визначити прогнозований обсяг ВНП, якщо передбачається зростання розміру основних фондів до 130% від базового рівня, а фондовіддачі – на 12%. Вартість основних фондів звітного року – 1510 млн. грн., а ВНП – 3,8 млрд. грн.

6. Задача. Розрахувати прогнозований обсяг виробництва продукції, якщо залишки продукції на кінець базового року 4200 тис. шт. Поповнення державного резерву передбачається в розмірі 720 тис. шт. Згідно з міжнародними договорами, необхідно поставити даної продукції на зовнішній ринок в обсязі 5050 тис. шт., а обсяг надходжень продукції для задоволення внутрішніх потреб передбачається на рівні 4220 тис. шт. Вилучення з державного резерву складе 660 тис. шт. Залишки продукції на кінець прогнозного періоду плануються на 3% вище порівняно з попереднім періодом. Для задоволення потреб народного господарства на прогнозний період необхідно даної продукції в обсязі 32890 тис. шт.

Тести:

1. Який принцип прогнозування витікає з можливості розвитку економіки та соціально-економічних процесів у різних напрямках:

а) адекватності;

б) альтернативності;

в) системності;

г) цілеспрямованості.

2. Гіпотеза – це:

а)наукове передбачення на рівні загальної теорії;

б) передбачення на рівні конкретно-прикладної теорії;

в) постановка точно визначеної цілі і передбачення конкретних подій досліджуваного об’єкту;

г) фіксація шляхів і засобів розвитку об’єкту.

3. Припущення того, що закономірність розвитку об'єкта в минулому буде незмінною протягом певного часу в майбутньому, - це:

а) екстраполяція;

б) ретроспекція;

в) прогноз;

г) тренд;

д) експоненційне згладжування.

4. Етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об'єкта для одержання його систематизованого опису, - це:

а) ретроспекція;

б) діагноз;

в) проекція;

г) синтез;

д) погляд в майбутнє.

5.До методу прогнозування на основі індивідуальних експертних оцінок відносять:

а) метод Дельфі;

б) метод написання сценарію;

в) екстраполяція;

г) мозкова атака;

д) метод комісій.

6. Програмування – це:

а) науково обґрунтоване передбачення можливого стану об’єкта у майбутньому, можливих шляхів і строків його досягнення;

б) виявлення стану та можливих напрямків розвитку економічних явищ і процесів на різних рівнях економічної системи;

в) свідома діяльність держави з метою досягнення бажаного стану національної економіки;

г) розробка комплексних програм розвитку національної економіки або її секторів.

7.Метою програмування є:

а) досягнення прийнятного для держави варіанту розвитку економіки;

б) описання можливої перспективи, стану, вирішення проблем майбутнього;

в) визначення бажаного стану розвитку явищ;

г) реалізація цілей державного впливу на економічний та соціальний розвиток.

8.За якою ознакою класифікуються ЦКП:

а) за цілями;

б) за рівнем агрегування;

в) за очікуваним результатом;

г) за суб’єктами;

д) правильна відповідь відсутня.

9.Виділіть третій етап програмно-цільового програмування:

а) вибір переліку проблем, що підлягають програмному розв’язанню;

б) розробка проекту програми;

в) затвердження програми;

г) реалізація програми;

д) правильна відповідь відсутня.

10.На якому етапі програмно-цільового програмування відбувається визначення головної цілі програми:

а) на стадії реалізації програми;

б) на стадії формування вихідного завдання на розробку програми;

в) на стадії розробки проекту програми;

г) на стадії вибору переліку проблем, що підлягають програмному розв’язанню;

д) правильна відповідь відсутня.

11.Який контроль за реалізацією заходів ЦКП передбачає встановлення цілей та функцій замовників та виконавців ЦКП:

а) запобіжний;

б) поточний;

в) початковий;

г) завершальний.

12.За об’єктами виділяють такі види ЦКП:

а) загальногосподарські програми та програми розвитку окремих галузей економіки;

б) кон’юнктурні та структурні програми;

в) економічні та соціальні програми;

г) короткострокові та довгострокові програми.

13.За яким видом програмування складаються програми терміном на 5 років із щорічним коригуванням і продовженням на рік?

а) за короткостроковим програмуванням;

б) за середньостроковим програмуванням;

в) за ковзним програмуванням;

г) за структурним програмуванням.

14.Який учасник ЦКП впливає на всі етапи програмно-цільового програмування:

а) державний орган – замовник ЦКП;

б) головний розробник ЦКП;

в) державний орган – виконавець ЦКП;

д) підприємство – виконавець ЦКП.

15.Який орган схвалює пріоритетні напрями, що потребують програмного вирішення:

а) Кабінет Міністрів;

б) Міністерство Фінансів;

в) Верховна Рада;

г) НБУ;

д) правильна відповідь відсутня.