Оцінка сучасного стану банківської системи України в контексті рівня її безпеки

Наявність в Україні функціонального фінансового сектору, зокрема банківського, є необхідною умовою створення ефективної ринкової економіки, завоювання міцних позицій на вітчизняному та світовому ринках. Для функціонування банківської системи в Україні роз­роблено нормативну базу, впроваджені принципи діяльності банків, методи та інструменти грошово-кредитної політики тощо. Проте швидкий розвиток фінансових глобалізаційних процесів ставить перед банківською системою щоразу більше завдань, у разі вирішення яких Україна стане активним учас­ником глобалізаційних процесів.

Українська фінансова система стрімко зростала протягом семи років до початку світової фінансової кризи 2008 р. Банківський сектор був основою швидкого розвитку економіки та характеризувався високими прибутками, зростанням особистих доходів, а також легким доступом до кредитів (на той момент доступним був й іноземний капітал), входом іноземних банків та дос­татньо м'якою внутрішньою грошово-кредитною політикою. Банківське кре­дитування зросло більше ніж на 70 % у період між 2006 та 2008 рр., причому більше половини кредитів видавалося в іноземній валюті. Протягом останніх чотирьох років чисті активи банків збільшилися в чотири рази, тоді як спів­відношення кредитів до ВВП підвищилося з 20 % у 2002 р. до 77 % у 2008 р. У другій половині 2008 р. економіка України завершила період стійкого приросту й увійшла в глибоку рецесію, найглибшу з часів початку 1990-х.

Перед українською системою постала ціла низка проблем, основними з яких є такі: низький рівень конкурентоспроможності банківського сектору; низька якість надання послуг за їх високої вартості; недостатній рівень капі­талізації; незалежність Національного банку України. Вирішення зазначених проблем, що стримують розвиток банківського сектору України, забезпечить його стабільність та ефективне функціонування економіки загалом.

Однією з головних проблем розвитку банківської системи є низький рівень її конкурентоспроможності, тобто неможливість вітчизняних банків конкурувати з іноземними. Значна кількість іноземних банків, з одного боку, сприяє фінансовому розвитку країни, а з іншого - несе істотні загрози. Тому доцільно виділити ці

Рис.2 Переваги і недоліки наявності іноземних банків в Україні [1]

Наступною проблемою розвитку банківської системи України є занад­то низький рівень капіталізації, що призводить до витіснення національних банків іноземними.

Збільшуючи рівень капіталізації, банки підвищують свою конкурен­тоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, і забезпе­чують фінансову стабільність економіки України. Існують такі шляхи підви­щення капіталізації банків України, як: створення банківських об'єднань; збільшення капіталу за рахунок прибутку; злиття та реорганізація банків; ви­пуск банківських облігацій, депозитних сертифікатів та єврооблігацій; ви­пуск акцій власної емісії тощо.

Невирішеною проблемою залишається низький рівень якості послуг та їхня висока вартість. Одним із головних показників, який характеризує си­туацію, що склалася, є базова облікова ставка, яка встановлює центральний банк країни. Чим вища відсоткова ставка, тим дорожче надаються кредити банкам і, відповідно, підприємствам та населенню.

Більшість науковців виділяють проблему забезпечення незалежності Національного банку України. Спостерігається така тенденція, що країни з відносно незалежним центральним банком досягають кращих результатів розвитку економіки, порівняно з країнами із залежним центральним банком. Для дослідження цієї проблеми часто використовують індекс Цукермана, який показує наскільки центральний банк є незалежним. Він охоплює чотири компоненти: головний виконавчий директор центрального банку, формуван­ня політики, цілі центрального банку та обмеження кредитування. Дослі­дження незалежності НБУ засвідчило, що індекс Цукермана становить лише 52 % від ідеального значення, тобто надалі необхідно впроваджувати рефор­ми, що будуть спрямовані на підвищення рівня незалежності НБУ.

Аналітичний департамент НРА «Рюрик» на регулярній основі відслідковує та аналізує поточний стан і тенденції розвитку вітчизняної банківської системи, що знаходить своє відображення у відповідних щоквартальних оглядах.

До найважливіших індикаторів банківської системи можна від­нести:

· рівень капіталізації банків (частка банківського капіталу у ВВП);

· адекватність регулятивного капіталу (відношення капіталу до зо­бов’язань і активів банків);

· питома вага активів банківської системи у ВВП (свідчить про тен­денції, зокрема в кредитній діяльності вітчизняних банків);

· показник обсягу вкладів населення відносно ВВП (вказує на тенде­нції здешевлення кредитних ресурсів);

· рівень монетизації економіки (характеризує динаміку середнього рівня цін на товарних ринках або рівня інфляції (розраховується як відношення обсягів грошової маси до ВВП);

· рівень кредитів комерційних банків (розраховується як % від ВВП);

· вартість банківських кредитів;

· питома вага проблемних кредитів (характеризує кредитні ризики);

· фінансова залежність національної економіки від зовнішніх джерел (частка іноземного капіталу в загальному статутному капіталі наці­ональної банківської системи характеризує залежність української економіки від іноземних інвесторів);

· питома вага високоліквідних коштів в обсязі чистих активів банку (дає можливість оцінити середньостроковий рівень ліквідності).

Наступним етапом аналізу фінансової безпеки банків України бу­ло анкетування українських банків різних груп на предмет організації в них управління фінансовою безпекою.

Проведено анкетування близько 15 банків України, які розрізня­ються як за розмірами активів і капіталу, так і за напрямами діяльності. Банки представляють різні групи банківської системи України. Оскільки вибірка становила близько 10 % від усієї кількості банків, то вважаємо її за репрезентативну, а отримані результати як такі, що відповідають реальному стану справ.

Основна проблема, яка заважала проведенню дослідження, - час­тина інформації, на думку респондентів, є конфіденційною. В осно­вному це стосувалося матеріальної оцінки ризиків, зокрема того, яку суму збитків поніс банк внаслідок конкретного випадку реалізації ри­зику. Проте результати анкетування можна вважати достатніми для висновків про особливості управління фінансовою безпекою в банках України.

Результати анкетування були розділені нами на дві групи. Перша характеризує відношення банків України до забезпечення власної фі­нансової безпеки, а друга - основні загрози, з якими стикаються укра­їнські банки.

У таблиці 2. подано результати анкетування стосовно організації забезпечення фінансової безпеки українськими банками.