Економічна сутність інвестицій і міжнародних інвестицій. Внутрішні, зарубіжні та іноземні інвестиції.

Економічна сутність інвестицій і міжнародних інвестицій. Внутрішні, зарубіжні та іноземні інвестиції.

Функціонально-елементний склад інвестицій. Ефект мультиплікатора.

Систематизація, структура і особливості міжнародних інвестицій.

Сучасні теорії міжнародних інвестицій (індивідуальна робота у формі наукового гуртка).

Література:

1. Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник / Д.Г. Лук’яненко, Б.В. Губський, О.М. Мозковий та ін. За ред. д-ра екон. наук, проф. Д.Г. Лук’яненко. – К.: КНЕУ, 20003 – 387 с.

1. Реверчук С.К. Інвестологія. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2001. – 264 с.

2. Федоренко В.Г, Гойко А.Ф. Інвестознавство. – К.: МАУП, 2000. – 408 с.

3. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К.: «Лібра», 1998 -389 с.

4. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, 1995. – 447 с.

5. Лук’яненко Д.Г., Мозковий О.М., Гунський Б.В. Основи міжнародного інвестування. – К.: КНЕУ, 1998. – 124 с.

6. Сазонець І.Л., Джусов О.А., Сазонець О.М. Міжнародна інвестиційна діяльність: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 156 с.

7. Мельник В.В., Козюк В.В Міжнародна інвестиційна діяльність: Навч. посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2003. – 249 с.

8. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 160 с.

9. Федоренко В.Г. Іноземне інвестування економіки України: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2004. – 272 с.

Економічна сутність інвестицій і міжнародних інвестицій. Внутрішні, зарубіжні та іноземні інвестиції.

Міжнародні інвестиції є широким та містким поняттям. Воно охоплює процес руху і поєднання матеріальних та фінансових ресурсів з метою зростання і розвитку економіки. Міжнародні інвестиції виступають формою міжнародного руху капіталу. Вільні міжнародні капітали спрямовуються насамперед в ті галузі та регіони світу, де їх об’єднання гарантує найвищу віддачу. Існує багато тлумачень терміну «інвестиції». Так, наприклад, Дж. Кейнс визначає інвестиції як заощадження [1]. Уільям Шарп відмічає, що інвестиції – це «відмова від певної цінності в теперішній момент (тобто зараз) заради можливої цінності в майбутньому» [2]. Лоренс Дж. Гітман і Майкл Джонк характеризують інвестиції як «засіб (спосіб) розміщення капіталу, який повинен забезпечити збереження або зростання вартості капіталу і (або) принести додатну величину доходу» [3]. Д. Бортманн, Л. Воротіна і Р. Федерманн схильні стверджувати, що «інвестиції – це використання капіталу, пов’язане з об’єктом, для отримання самостійних підсумків, тобто довготривале зв’язування капіталу в будь-якому об’єкті» [ ]. Б. Нідлз, а також Р. Холт акцентують увагу на тому, що до інвестицій відносяться «вкладення коштів, які забезпечують дохід (здобуття прибутку) протягом періоду, що перевищує один рік» [ ].

__________________________________________________________________

1. Дж. Кейнс. Общая теория занятости, процента и денег // Антология экономической классики. Т. 2. – М., 1992.

2. У.Ф. Шарп, Г.Дж. Александер, Д.В. Бейли. Инвестиции. – М.: Инфра-М, 1997.

3. Л.Дж. Гитман, М. Джонк. Основы инвестиций. – М.: Дело, 1996.

__________________________________________________________________

В працях С. Фішера, Н. Дорнбуша, Р. Шмалензі зустрічається тлумачення інвестицій як «використання частини поточного випуску для додавання до капітального запасу, що є» [ ]. Е.Дж. Долан і Д. Ліндсей розуміють під інвестицією «збільшення обсягу капіталу, що функціонує в економічній системі, тобто запропонованої кількості засобів виробництва, яка створена людьми» [ ]. На думку К.Р. Макконнелла і С.П. Брю, інвестиції являють собою «витрати на створення і накопичення засобів виробництва, а також збільшення матеріальних запасів виробництва, а також збільшення матеріальних запасів» [ ]. Нерідко в окремих спеціалізованих виданнях відображено погляд на інвестиції як на використання грошей з метою одержання доходу і нарощування капіталу.

Такий узагальнюючий підхід набагато відрізняється від погляду вітчизняних економістів, який домінував до 1991 р., коли інвестиції переважно ототожнювалися з капітальними вкладеннями і розглядалися як сукупність витрат, які реалізуються у формі вкладення грошових коштів у відтворення основних фондів.

Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність», введеним в дію у 1991 р. з наступними змінами і доповненнями, під інвестиціями розуміють всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності для отримання прибутку (доходу) або досягнення певних соціальних ефектів.

Як інвестиції можуть розглядатися:

- грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме й нерухоме майно;

- майнові права, що випливають із авторських прав та інших видів охорони інтелектуальних цінностей;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань («ноу-хау»), документально зафіксованих, але не запатентованих;

- права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Під міжнародними інвестиціями найчастіше розуміють вкладення вільних на даний момент коштів, які залишилися після задоволення необхідних потреб учасників інвестиційного процесу, в іноземні цінні папери або майнові цінності з метою отримання доходу в майбутньому (проф. Пивоваров).

Проте існують також інші формулювання. К. Дікенсон використовує термін «міжнародні інвестиції» для позначення «інвестицій в цінні папери, які котируються на внутрішньому фондовому ринку однієї країни інвесторами, що знаходяться в іншій країні» [4]. При цьому він відмічає, що «торгівля іноземними цінними паперами може відбуватися або в одній країні між двома учасниками, або в міжнародному масштабі між місцевими та іноземними учасниками» [5].

Міжнародні інвестиції за економічним змістом являють собою купівлю-продаж міжнародних інвестиційних товарів, тобто товарів, що приносять доход, який можливо використовувати у майбутньому для задоволення будь-яких потреб чи відкласти їх задоволення ще на деякий термін.

Міжнародні інвестиційні товари відносять до так званих біржових товарів. Адже вони характеризуються масовим характером, ліквідністю, вільним обігом. На цю групу товарів повинен зберігатися сталий підвищений попит, бо інвестиційний процес лише тоді має сенс, коли він приносить доход. Саме тому важливим є вільне переміщення капіталів від одного виду товарів до іншого та швидке вивільнення грошових ресурсів. Міжнародна інвестиція завжди передбачає наявність країн базування і приймаючих країн.

Країна базування – це країна розташування міжнародного інвестора (експортер капіталу). Приймаюча країна – країна, в яку спрямовується міжнародний потік капіталу (імпортер капіталу).

Характер співвідношення понять «міжнародна», «зарубіжна» та «іноземна» інвестиція пояснює схема.

За регіональними ознаками інвестиції поділяють на:

1) внутрішні, тобто кошти, інвестовані вітчизняними інвесторами в межах даної держави;

2) зарубіжні, тобто ті, що здійснюються вітчизняними інвесторами на території іншої держави (придбання або створення виробництв, придбання цінних паперів зарубіжних компаній, нерухомості, будь-якого майна тощо);

3) іноземні, тобто інвестиції іноземних юридичних та фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій на території конкретної країни.

Джерелом внутрішніх інвестицій є фонд нагромадження, тобто заощаджувана частина національного доходу, що спрямовується на розвиток факторів виробництва, а також фонд заміщення, який компенсує знос засобів виробництва у вигляді амортизаційних відрахувань. Іншим джерелом інвестицій є залучені капітали іноземних інвесторів.

Основні мотиви (причини) «втечі капіталу»:

1) спад доходності;

2) несприятлива соціально-політична ситуація;

3) висока ризик овість вкладень;

4) різке погіршення фінансової кон’юнктури та інше.

Міжнародні корпорації чутливо реагують на стан інвестиційного клімату і швидко згортають обсяги спочатку портфельних, а згодом і прямих інвестицій.

Поряд з поняттям «інвестиція» широкого розповсюдження набув термін «реінвестиція».

Під реінвестицією розуміють спрямування доходу від інвестицій на подальшу реалізацію інвестиційного проекту, або переміщення капіталу з одних активів у інші, більш ефективні.