Поняття легалізації (легітимації) господарської діяльності

Здійснення господарської (підприємницької) діяльності допуска­ється лише за умови її реєстрації у встановленому законом порядку і здійснення інших правовстановлюючих дій. Лише суб'єкт господа­рювання, що виконав всі передбачені чинним законодавством умови і вимоги щодо одержання необхідних свідоцтв, ліцензій (дозволів), патентів та інших документів, має право здійснювати діяльність у законному порядку (ст. 58 ГК України), розраховувати на державну підтримку своєї діяльності (ст. 48 ГК України) і захист прав і за­конних інтересів (ст. 20 ГК України).

У літературі немає єдності думок із приводу того, як назива­ти процедуру державного підтвердження законності входження суб'єкта господарювання в економічний оборот — легалізацією чи легітимацією? Натомість, традиційно ці поняття розмежовуються в конституційному і міжнародному праві, коли під легітимацією розуміється процедура суспільного визнання законності державної влади, а під легалізацією — наділення певного документа чи особи юридичними характеристиками. Крім того, поняття легалізації прямо використовується в законодавстві України (на відміну від легітимації) як інститут підтвердження реєстрації громадських організацій, дійсності документів, боротьби з незаконними до­ходами тощо.

Наслідуючи приклад даної традиції стосовно господарських правовідносин, можна стверджувати, що легалізація господарської діяльності означає наділення суб'єкта господарювання необхідни­ми юридичними документами, що дозволяють йому законно здій­снювати господарську діяльність, а легітимація — підтвердження в різних життєвих ситуаціях законності здійснення господарської діяльності суб'єктом господарювання за результатами перевірки його правовстановлюючих та дозвільних документів і самої діяль­ності на предмет відповідності вимогам законодавства. Остаточну оцінку легітимності діяльності суб'єкта господарювання може дати лише суд.

Наприклад, фіктивне підприємництво є легальною діяльністю, поки судом не буде встановлено інше (тобто поки не буде встановле­на нелегітимність такої діяльності). При реєстрації суб'єкта госпо­дарювання (при легалізації) органи реєстрації видають суб'єктові господарювання свідоцтво встановленого зразка і не несуть відпо­відальності за відповідність його установчих документів вимогам законодавства, окрім вимог щодо передбачених законодавством відомостей. Проте виявлені надалі (в процесі легітимації) факти порушення закону при створенні юридичної особи, які не можна усунути, є підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи (визнання його нелегітимним) згід­но зі ст. 38 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб —підприємців» від 15.05.2003 р.

Таким чином, у тих випадках, коли йдеться про державну реє­страцію суб'єктів господарювання, їх ліцензування, патентування і здійснення інших дозвільних процедур, супроводжуваних надан­ням дозвільних документів таким суб'єктам, слід говорити про їх легалізацію, а не легітимацію.

У літературі під легалізацією розуміється здійснення суб'єктом низки послідовних, юридично значимих дій, спрямованих на набут­тя прав і обов'язків підприємця (правосуб'єктності), І в цьому плані легалізація має розглядатися як сукупність двох груп правових дій: внутрішніх і зовнішніх. Відповідно легалізація характеризується

ініціативною стадією, проходить через організаційну складову і закінчується формалізацією.

Здійснення господарської (підприємницької) діяльності без від­повідної легалізації тягне за собою господарсько-правову (ст. 240 ГК України), адміністративну (ст.ст. 160-2, 164 КУпАП України) і кримінальну (ст.ст. 202-203, 205 КК України) відповідальність.

Ці відносини мають господарсько-правову природу оскільки виникають з приводу організації господарської діяльності, що від­повідає предмету регулювання ГК згідно зі ст. 1 Кодексу. Такий висновок знайшов підтримку в юридичній літературі.

Важливо враховувати, що ГК і закони України припускають процедуру легалізації загалом господарської, а не тільки підпри­ємницької діяльності. І це не випадково. Підприємництво розгляда­ється складовою частиною господарської діяльності — комерційною господарською діяльністю (глава 4 ГК України). Проте іншою її частиною є некомерційна господарська діяльність (глава 5 ГК Укра­їни). Більш того, ст. 58 ГК України, закони України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» тощо поши­рюють процеси легалізації на будь-яку господарську діяльність, а не тільки на підприємництво.

Водночас слід ураховувати, що не будь-яка діяльність фізичної особи у сфері господарювання є підприємництвом і вимагає легалі­зації даної особи як підприємець (див. докладніше розділ 1 цього курсу про підприємництво як предмет господарського права).

Виходячи з характеристики дозвільних процедур, необхідних для державного підтвердження законності входження суб'єкта в господарський оборот, легалізація суб'єктів господарської діяль­ності включає від 1 до 10 і більше складові:

1) державну реєстрацію суб'єктів господарювання;

2) ліцензування певних видів господарської (підприємницької) діяльності;

3) патентування деяких видів підприємницької діяльності;

4) одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів;

5) дозвіл (висновок) органів санітарного, пожежного і екологіч­ного контролю, органів охорони праці та інших органів на початок експлуатації торговельно-промислових об'єктів;

6) квотування і ліцензування господарської діяльності у ЗЕД;

7) реєстрація (поставлення на облік) в податкових, митних орга­нах, органах соціального і пенсійного страхування;

8) дозвіл органів Антимонопольного комітету на концентрацію І узгоджені дії, що обмежують конкуренцію, тощо.

Перелік етапів легалізації не є вичерпним і залежить від виду і сфери господарської діяльності. їх склад залежить від суспільних вимог до безпеки, якості та інших характеристик господарської діяльності. Зокрема, в сфері морських перевезень додатково вста­новлюється порядок реєстрації морських суден, у сфері автоперевезень — реєстрація і періодичний технічний огляд автотранспортних засобів і т. п.