Основні засади теорії економічного зростання

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Донецький юридичний інститут

Луганського державного університету внутрішніх справ

Кафедра економіко-правових дисциплін

"ЗАТВЕРДЖУЮ"

Начальник кафедри

економіко-правових дисциплін полковник міліції

Т.В. Філіпенко

____________________

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ

з курсу "Економічна теорія"

Тема № 13. Економічне зростання та економічна нестабільність

Лекцію підготувала:

к.е.н., доцент кафедри

економіко-правових дисциплін

Новікова Н.І.

Донецьк, 2007

В С Т У П

Економічне зростання е однією з найважливіших проблем суспі-льного розвитку.Адже саме від цього зростання передусім залежать потенційні можливості будь-якої країни щодо забезпечення життєво-го рівня свого народу.У результаті розподілу та перерозподілу національного доходу утворюються кінцеві доходи,які використовуються для споживання та нагромадження. Нагромадження е необхідною умовою розширеного відтво-рення всіх елементів економічної системи:технологічного способу ви-робництва в єдності продуктивних сил і технікоекономічних відносин, відносин власності та господарського механізму. Матеріальною основою такого відтворення є виробництво зростаючого обсягу матеріальних благ та послуг.

Велике значення для збільшення величини національного доходу, прискорення соціально-економічного прогресу та розширенного відтворення економічної системи має оптимальне співвідношення між споживанням і нагромадженням національного доходу.

Зростаюча еконо-міка в більшій мірі спроможна задовольнити нові потреби суспільства і вирішувати соціально-економічні проблеми як в самій країні, так і на міжнародному рівні. В першу чергу це стосується вирішення проблеми обмеженості ресурсів. Економічне зростання повинно бути пропорційним, відповідати пріоритетам структурної політики країни і бути безперервним,і саме наце буде акцентована увга в цій лекції.

Мета 13 теми – засвоїти сутність економічного зростання та показники, що його характеризують, визначити чинники економічного зростання та шляхи його забезпечення, уяснити взв’язок між споживанням та нагромадженням та фактори, що впливають на співвідношення між споживанням та нагромадженням, обґрунтувати циклічність економічного розвитку та виробити вміння аналізувати різні фази економічного циклу та причини економічних коливань, зрозуміти роль НТП в економічному прогресі та притоку інвестицій для розвитку національної економіки.

ТЕМА № 13

ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ ТА ЕКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ

ПЛАН

Вступ

1.Основні засади теорії економічного зростання

2. Модель Солоу

3. Джерела економічного зростання

4. Економічні цикли

Висновки

Основні засади теорії економічного зростання

При першому наближенні під економічним зростанням розуміють збільшення обсягів виробництва товарів і послуг, тобто збільшення реального ВВП. Але слід зауважити, що обсяг виробництва може збільшуватися двома шляхами: 1) на умовах усунення рецесійного розриву, тобто розриву між сукупним попитом і потенційним ВВП; 2) на умовах збільшення потенційного ВВП. Графічна інтерпретація двох шляхів зростання обсягів виробництва представлена на рис. 13.1 і 13.2.

Рис. 13.1. Зростання реального ВВП Рис. 13.2. Зростання реального

на умовах усунення рецесійного ВВП на умовах збільшення

Розриву потенційного ВВП

Як свідчить рис. 12.1 перший шлях зростання обсягів виробництва не збільшує виробничий потенціал економіки, тобто потенційний ВВП, а здійснюється завдяки наближенню сукупного попиту до рівня довгострокової сукупної пропозиції, яка дорівнює потенційному ВВП: АS^L = Y₂=Y_p . Тому збільшення обсягів виробництва в такий спосіб є не зростанням економіки, а економічним відновленням, тобто поверненням економіки до стану повної зайнятості. На рис. 13.1 збільшення ВВП від Y₁ до Y₂ забезпечується за рахунок зростання сукупного попиту, про що свідчить переміщення кривої сукупного попиту з положення АD₁ в положення АD₂.

Інший шлях зростання обсягів виробництва спирається на збільшення виробничого потенціалу економіки, тобто потенційного ВВП. Збільшення обсягів виробництва в такий спосіб свідчить про зростання масштабів економіки, тобто про економічне зростання. Рис. 10.2 показує, що обсяг виробництва збільшується від Y₁ до Y₂, тобто настільки, наскільки збільшилася довгострокова сукупна пропозиція і потенційний ВВП. Про це свідчить переміщення кривої довгострокової сукупної пропозиції з положенням в положення .

Збільшення обсягів виробництва за рахунок зростання виробничого потенціалу економіки може відбуватися лише за умов, якщо динаміка сукупного попиту відповідає динаміці потенційного ВВП. Як ми знаємо, зазначена умова забезпечується лише в довгостроковому періоді. Тому на рис. 10.2 крива сукупного попиту переміщується з положення АD₁ в положення АD₂, тобто на відстань переміщення кривої АS^L. При цьому впродовж довгострокового періоду зростають ціни. Це пояснюється випереджаючим зростанням сукупного попиту порівняно з короткостроковою сукупною пропозицією, що створює мотивацію для нагромадження капіталу і збільшення потенційного ВВП. Отже, під економічним зростанням слід розуміти довгострокове зростання обсягів виробництва за рахунок збільшення потенційного ВВП і на умовах адекватного зростання сукупного попиту.

Економічне зростання вимірюється двома показниками. Перший — річний темп приросту реального ВВП; другий — річний темп приросту реального ВВП на душу населення. Міжнародна статистика свідчить, що економіка більшості країн світу щорічно зростає на кілька процентів. Так, за останні п’ять років темпи приросту реального ВВП в країнах Європейського Союзу складають в середньому більше 2 %. Після тривалого спаду в 90-х роках ХХ століття економіка України, починаючи з 2000 року, теж вийшла на позитивні щорічні темпи приросту реального ВВП.

Економічне зростання не слід ототожнювати з економічним розвитком. Категорія економічного розвитку країни є змістовнішою, ніж категорія економічного зростання. Економічний розвиток відображає не лише збільшення обсягів виробництва, а й здатність економіки за рахунок цього підвищувати якість життя населення. Це означає, що економічне зростання може відбуватися і без економічного розвитку, але економічний розвиток неможливий без економічного зростання.

Основним показником економічного розвитку є індекс людського розвитку. Зазначений індекс обчислюється за спеціальною методикою як середньозважена величина від індексів чотирьох показників, які характеризують рівень людського розвитку з різних сторін. До цих показників відносяться: очікувана тривалість життя, яка визначається при народженні, виходячи із рівня смертності в даний період часу; грамотність дорослого населення, яка передбачає вміння читати і писати; рівень охоплення населення початковою, середньою та вищою освітою; індикатор матеріального добробуту, в основі якого лежить реальний ВВП на душу населення, обчислений згідно з паритетом купівельної спроможності.

При визначенні індексу людського розвитку кожної країни її індивідуальні показники співставляються ізсвітовими. Тому за допомогою цього індексу всі країни ранжируються за рівнем людського розвитку. Чим вище цей індекс, тим вище рівень людського розвитку країни. Згідно з загально прийнятою класифікацією, країни з індексом людського розвитку менше за 0,5 мають низький рівень людського розвитку; від 0,5до 0,8 – середній рівень; 0,8 і вище – високий. В Україні індекс людського розвитку нижче 0,8 і за цим показником вона входить в першу сотню країн світу.

Економічне зростання є функцією певних факторів (причин). До них відносяться збільшення обсягів факторів виробництва (земля, праця, капітал) та підвищення рівня їх ефективності (продуктивності), яке переважно, досягається за рахунок технічного прогресу. Зазначені фактори здатні збільшувати виробничий потенціал економіки і в такий спосіб забезпечувати зростання сукупної пропозиції. Але, як уже зазначалося вище, збільшення виробничого потенціалу економіки і сукупної пропозиції не може втілитися в економічне зростання без адекватного збільшення сукупного попиту. Тому збільшення сукупного попиту є фактором, який реалізує спроможність економіки до зростання обсягів виробництва.

В залежності від того, які фактори спричиняють збільшення обсягів виробництва, розрізняють дві форми економічного зростання: екстенсивне та інтенсивне. Екстенсивне зростання досягається за умов, якщо обсяг виробництва зростає лише за рахунок збільшення обсягів факторів виробництва при їх незмінній ефективності. Це означає, що економічне зростання є чисто екстенсивним, коли обсяг виробництва збільшується прямопропорційно збільшенню кількості факторів виробництва. Якщо, навпаки, зростання обсягів виробництва відбувається лише завдяки підвищенню продуктивності виробничих факторів, то це означає, що економіка зростає на чисто інтенсивній основі.

Проте слід зауважити, що в реальній економіці не буває чисто екстенсивного або чисто інтенсивного економічного зростання. Фактично обсяг виробництва збільшується на основі певного поєднання екстенсивного та інтенсивного типів економічного зростання. Тому, оцінюючи реальну економіку, можна говорити про переважно екстенсивне або переважно інтенсивне її зростання.

Сучасні уявлення про економічне зростання сформувалися на базі двох економічних теорій — кейнсіанської і неокласичної. Зазначені теорії обумовили виникнення двох відповідних теорій економічного зростання.