Сучасні моделі розвитку економіки

Історичний процес економічного розвитку виявив різноманітні форми організації суспільного виробництва, соціально-економічного устрою. Вся їх сукупність може бути визначена за допомогою трьох наведених нижче ідеальних моделей, що відрізняються домінуючими формами власності на засоби виробництва і способом координації механізмів економічної взаємодії.

1. Ринкова економіка. В такій економіці домінуючою є приватна власність на засоби виробництва, а способом координації економічної взаємодії є ринковий механізм ціноутворення.

2. Централізована або адміністративно-командна економіка. В такій економіці домінуючою є суспільна власність на засоби виробництва, переважно у формі державної власності, а способом координації економічної взаємодії є управління економічними процесами з боку централізованих державних органів.

3. Традиційна економіка. В такій економіці і форми власності, і спосіб координації економічної взаємодії визначаються традиціями і звичаями.

У сучасному світі різні країни намагаються сформувати власну модель соціально-економічного розвитку, але основою всіх цих моделей є змішана економіка, що поєднує в різних пропорціях елементи наведених вище ідеальних моделей. Але базовою при цьому майже у всіх країнах світу є саме модель ринкової економіки.

За підсумками світового економічного розвитку в 20-му ст. розрізняють три моделі ринку, що досить істотно відрізняються одна від одної, передусім різним ступенем втручання держави в економіку, тобто, різною питомою вагою ринкового саморегулювання і державного регулювання економіки. При цьому впродовж усього періоду формування сучасних ринкових моделей економіки роль держави безперервно змінювалася і змінюється по цей час. У цілому загальновизнаною є тенденція зростання ролі держави в економічному житті. Доказом цього є частка ВВП, яка перерозподіляється державними органами влади всіх рівнів. Так, загальні державні витрати на початку 20-го ст. в групі країн ОЕСР становили 9% загального обсягу ВВП, наприкінці 20-го ст. цей показник дорівнював уже майже 50%.

Однак незважаючи на цю однозначну тенденцію, властиву економікам ринкового типу всіх країн, між ними існують досить значні відмінності. Найбільш розвиненою в ринковому відношенні економікою, тобто такою, за якої роль уряду є найменшою, а економічні суб’єкти мають найвищий ступінь самостійності в організації і здійсненні підприємницьких функцій, вважається економіка США.

Власне, саме тому вона виділяється в окрему модель – ринкової економіки, в якій роль держави полягає в створенні умов, за яких фізичні та юридичні особи займаються організацією, плануванням і виробництвом товарів та наданням послуг ринкового характеру з економічною вигодою. Потреби населення в послугах неринкового характеру уряд задовольняє за рахунок бюджету.

Другою моделлю ринкової економіки є соціально-ринкова. Головними її особливостями є:

- підвищена роль держави через володіння часткою підприємств, надання субсидій окремим виробництвам;

- розвинена система різноманітних програм соціального забезпечення населення;

- участь представників працівників фірм у роботі рад директорів компаній;

- використання державою індикативного планування для визначення цілей розвитку та застосування стимулів для їх досягнення.

Соціально-ринкова модель економіки в країнах з перехідною економікою розглядається як основна, оскільки перехід до неї може бути сприйнятий як найлегший, бо її вважають такою, що найповніше зберігає рівень соціальних гарантій, що були властиві адміністративній господарській системі. Соціально-ринкова модель економіки поширена в країнах Європи.

Третя модель ринкової економіки – ринкова модель дирижистського типу – властива країнам Азійсько-Тихоокеанського регіону та Японії. Вона відрізняється найбільш тісною взаємодією держави і підприємницьких структур.

До особливостей цієї моделі слід віднести такі:

- широке застосування промислової політики;

- соціальні програми в основному є функціями приватного бізнесу.