Попит на споживчому ринку.
Закон попиту
Попитомявляється залежність між кількістю товару, який купується споживачем за певний період часу, і ціною даного товару при постійних інших умовах. Графічно попит на товар можна виразити кривою DD (рис. 2.1), яка має негативний нахил.
Р
QA QA' QB QB' Q
РИС. 2.1. Формування кривої попиту
Як видно із кривої попиту, загальна дія закону попиту полягає в тому, що вищій ціні товару РА відповідає менший попит на нього QA, а нижній РВ – більший попит QB.
При зниженні ціни товару покупець намагається замінити цим дешевим товаром ті товари, які він використовував раніше. Крім цього, при зниженні ціни товару у людей зростає покупна спроможність, і вони купують більше речей і, частіше за все того товару, який подешевшав.
Необхідно розрізняти поняття «величина попиту» і «заміна попиту». Величина попиту характеризує залежність попиту від ціни при інших рівнях умовах і виражається кривою DD. Зміна попиту означає зміну попиту щодо кожного значення ціни, в результаті чого крива попиту зміщується (з положення DD в положення D'D' на рис. 2.1).
Якщо зміна величини попиту(рух впродовж кривої) має місце в результаті зміни ціни товару, то зміна попиту(зміщення кривої попиту) може бути викликана тільки дією якоїсь нецінової перемінної, не відображеної на осях графіку попиту. Попит може змінюватися внаслідок зміни цін інших взаємозамінюваних і взаємодоповнюючих товарів, зміни доходів споживачів, їх очікувань, смаків.
До взаємозамінюваних товарів (або субститутів) відносяться такі пари товарів, для яких ріст ціни одного товару викликає зростання попиту на другий товар. Наприклад, з підвищенням цін на бензин збільшується попит на газ.
Взаємодоповнюючі товари ( або компоненти) – це такі пари товарів, які можуть використовуватися лише разом. Наприклад, ріст цін на бензин приведе до зменшення попиту на автомобільні покришки.
Одній й ті самі товари можуть бути як взаємозамінюваними, так і взаємодоповнюючими, в залежності від відношення до них покупців. Наприклад, деякі люди можуть вважати сир і яловичину взаємозамінюваними джерелами протеїну, ф інші швидше вважатимуть їх взаємодоповнюючими.
Зміна очікувань має місце при очікуванні покупцями зміни цін товарів, своїх доходів і впливу інших нецінових факторів. Наприклад, очікування інфляції веде до значного підвищення попиту.
Економісти розріз6няють також нормальні і нижчі товари. Нормальні – це товари, попит на які зростає при збільшенні доходів. Однак існують і такі товари, попит на які зменшується при рості доходів. Наприклад, при збільшенні доходів люди менше купують маргарину, а більше вершкового масла, менше ремонтують взуття, а купують нове.
Необхідно звернути увагу на те, що попит не означає те ж саме, що й бажання чи потреба. Попит виражається в конкретній можливості купити товар і обумовлюється наявністю коштів для цього у споживача. Якщо людина бажає купити автомобіль, але у неї немає для цього грошей, то величина попиту на автомобіль в даному випадку дорівнює нулю.
У табл.. 2.1 показані основні причини, які впливають на зміщення кривої попиту.
Таблиця 2.1
ПРИЧИНИ ЗМІЩЕННЯ КРИВОЇ ПОПИТУ
| Причини зміщення | Напрямки зміщення Л-ліворуч П - праворуч |
| Ріст ціни заміщую чого товару | П |
| Зниження ціни заміщую чого товару | Л |
| Ріст ціни доповнюю чого товару | Л |
| Ріст доходу споживача (нормальний товар) | П |
| Зменшення доходу споживача(нормальний товар) | Л |
| Ріст доходу споживача(нижчий товар) | Л |
| Зменшення доходу споживача (нижчий товар) | П |
| Віддавання переваги тора вів покупцями зростає | П |
| Віддавання переваги товарів покупцями падає | Л |
| Зміна споживачів очікувань з приводу майбутнього стану ринку | Л чи П |
2.2.ХАРАКТЕРИСТИКА І ЗАКОН ПРОПОЗИЦІЇ
Якщо на ринку споживачів визначають попит на товари, то бізнес формує пропозицію товарів, виробляючи їх для продажу з метою одержання прибутку.
Пропозиція – це залежність обсягу пропозиції товару від його ціни при інших рівних умовах. Відповідно до закону пропозиції чим вища ціна, тим більше товарів поставляються на ринок, і навпаки. Цю залежність можна показати графічно (рис.2.2).
Крива пропозиції товару SS, яка має позитивний нахил, показує залежність між пропозицією товарів і ціною.
При підвищення ціни у виробників появляється стимул для збільшення виробництва продукції. Крім того, підвищення ціни повинно покривати зростаючи витрати на виробництво додаткової продукції при фіксованих виробничих можливостях. Наприклад, меблева фабрика з фіксованою кількістю машин може виробляти більше меблів, якщо підвищити за робітню плату робітників, щоб вони понадурочне використовували наявне обладнання.
Рис. 2.2. формування кривої пропозиції товару
По аналогії з поняттями « величина попиту» та «зміна попиту» розрізняються поняття « величина пропозиції» та «зміна пропозиції». Під величиною величиною пропозиції розуміють кількість товару Q, яка поставляється на ринок протягом певного періоду по певній ціні, а зміна величини пропозиції в залежності від ціни при інших рівних умовах зображується кривою SS.
Зміщення ж кривої SS під впливом зміни будь-якого нецінового фактора називається зміною пропозиції. Зміна пропозиції являє собою зміну кількості товару, яку бажають і можуть продати виробники, в результаті зміни нецінового фактора – крива S 
S'.
До важливих нецінових факторів, які впливають на зміну пропозиції, відносяться зміна технології, зміні цін на ресурси, зміна цін на інші товари, зміна очікувань. Коли підприємці знижують альтернативну вартість виробництва при застосуванні більш ефективних технологій, то стане вигідним продавати більше товарів при будь даній ціні. Ріст цін на ресурси приводить до росту альтернативної вартості, а значить, понижує кількість товару,яку доцільно продати по доній ціні. Зміні цін на інші товари, у виробництві яких використовуються такі ж ресурси, як і у виробництві даного товару, також може змістити криву пропозиції. Якщо, наприклад, для виробництва м’яса птиці і яловичини використовуються однакові ресурси, а ціна яловичини підвищиться, то більша частина ресурсів буде переміщена для виробництва яловичини. При цьому крива пропозиції м’яса птиці зміниться вліво. Очікування майбутнього підвищення ціни на певний товар приведе до збільшення пропозиції даного товару.
В табл.2.2 показано основні причини, які впливають на зміщення кривої пропозиції.
Таблиця 2.2
ПРИЧИНИ ЗМІЩЕННЯ КРИВОЇ ПРОПОЗИЦІЇ
| Причини зміщення | Напрямок зміщення Л П |
| Ріст цін на ресурси | Л |
| Зниження цін на ресурси | П |
| Поява технологій,яка зменшує виробничі затрати | П |
| Ріст ціни товару, який виробляється з тих самих ресурсів, що й даний товар | Л |
| Зміна очікувань виробника з приводу майбутнього стану ринку | Л чи П |
ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ ПО ДОХОДУ
ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ на товар по доходах визначається як відношення відносної зміни величин попиту на товар до відносної зміни доходів. Формула середньої точки для еластичності попиту по доходах така:
Загальна тенденція, як правило, заклечається в тому, що із збільшенням доходу попит на товар зростає.
Для переважної більшості товарів еластичність по доходу – величина позитивна. При цьому товари повсякденного попиту мають, як правило, низьку позитивну еластичність. Предмети розкоші та дорогі товари довгострокового користування мають високу еластичність по доходу, так як з ростом доходу вони виключаються із споживання і замінюються іншими, більш якісними і дорогими. Наприклад, при високому рівні життя такі товари, як свинина ( внаслідок значного вмісту жирів), маргарин, вважаються товарами примітивного попиту.
4.2. УМОВИ ОПТИМАЛЬНОГО
СПОЖИВЧОГО ВИБОРУ
Корисність є метою споживання. Але здійснюючи ринковий вибір споживчих благ на основі корисності як мети, люди зіштовхуються з обмеженнями, з яких до визначальних відносяться ціни товарів і бюджет споживачів. Або, можна сказати, вибираючи з багатьох варіантів покупки, споживач купує те, чого більше хочеться, але в межах певної суми грошей, тобто він максимізує свою функцію корисності споживання в умовах обмеженого бюджету.
Розглянемо приклад споживчого вибору при ціновому і бюджетному обмеженнях. Уявімо, що ви знаходитесь в ресторані, де порція піцци продається за 2 гр. од., а склянка содової води - за ціною 1 гр. од. Ваш бюджет становить 9 гр. од. Вашою метою є вибір сніданку, який принесе вам найбільш можливу корисність. Що ви замовите? Чи потратите ви всі свої гроші на купівлю 4,5 порцій піцци? Очевидно – ні, тому що ви не одержите від останнього шматочка піцци стільки ж задоволення, як від першого. Якщо ви купите замість 5-ї половини порції піцци склянку скланку содової води, щоб запити перші 4 порції піцци, то ви збільшите одержану вами користь. Далі ви, можливо, захочете відмовиться від половини четвертої порції піцци заради ще однієї склянки види.
В міру того, як ви скорочуєте споживання піцци і збільшуєте споживання содової води, гранична корисність піцци зростає, а содової – знижується. Врешті-решт ви досягаєте точки, в якій ви вже не в стані збільшити загальну корисність, витрачаючи більшу суму на одне благо і меншу – на інше в межах обмеженого бюджету, тобто ви вже не в змозі збільшити споживну вартість набору товарів за рахунок перерозподілу бюджету.
Ви досягли точки споживчої рівноваги. Ця точка ( в табл.4.2)- 3 порції піцци і 3 склянки содової води загальною корисністю 13,5 одиниць. При всіх інших поєднаннях кількості піцци і води при бюджеті 9 гр.од. загальна споживча корисність є меншою.
Таблиця 4.2
ВИЗНАЧЕННЯ СПОЖИВЧОЇ РІВНОВАГИ
ПРИ КУПІВЛІ ПІЦЦИ І СОДОВОЇ ВОДИ
| Бюджет споживача в гр.. од | Кількість товару Q | Корисність U | Гранична корисність | ||||
| Порції піцци | Склянок содової води | Піцци- U піцци | Содової води – U води | Загальна на піцци і води | Піцци MU піцци | Содової води-MU води | |
| 4,5 | - | 6,75 | - | 6,75 | 1,5 | - | |
| 2,5 | 10,5 | 2,5 | |||||
| 3,5 | 8,75 | 12,75 | 2,5 | ||||
| 4,5 | 13,5 | 1,5 | |||||
| 2,5 | 8,75 | 12,75 | 3,5 | ||||
| 2,5 | 10,5 | 4,0 | 0,5 |
Отриманий набір товарів буде сформований тоді, коли по всіх вибраних товарів буде мати місце рівності між співвідношення приросту корисності U на одиницю розподіленого бюджету В по кожному з товарів:
5.4.ЗАКОН СПАДАЮЧОЇ ВІДДАЧІ.
ГРАНИЧНИЙ ПРОДУКТ
ІЗ ЗБІЛЬШЕННЯМ виробництва продукції умовно-постійні затрати на її одиницю зменшуються, що веде до зниження собівартості одиниці продукції. Проте на певній межі із зростанням обсягів виробництва, коли до постійної кількості основних засобів приєднується все більша кількість змінних ресурсів, вступає в дію закон спадної віддачі (дохідності).
Відповідно до даного закону, поширення використання одного фактора виробництва при незмінних затратах решти факторів веде до зниження обсягу граничного продукту, вироблюваного за допомогою затрат даного фактора, починаючи з певної стадії виробництва.
Граничний (маргінальний) продукт певного фактора (marginal product)- це додатковий продукт або додаткове розширення виробництва, отримані в результаті збільшення цього фактора на одну додаткову одиницю при незмінному значенні решти факторів виробництва. Наприклад, граничний продукт праці – це додатковий випуск продукції, одержані при використані додаткової одиниці праці при незмінній величині всіх інших господарських затрат.
При збільшенні затрат певного змінного фактора затрати постійного фактора, залишаючись незмінними, відносно зменшується ( у відношенні до затрат змінного фактора). Тому і розміри граничного продукту зменшується.
Приклад утворення граничного продукту і дії закону спадаючої віддачі показаний в табл. 5.2. уявімо, що робітники у фірми складають комп’ютери. Якщо робітників немає, то виробництво неможливе. В даній фірмі один робітник також не в змозі нічого виробити, так як на деяких ділянках робіт потрібно щонайменше дві людини, що ,працюють разом. Однак два робітники можуть скласти за день лише один комп’ютер, так як їм потрібно багато часу на зміну видів робіт. Коли ж в роботу включається третій робітник, становиться можливою певна спеціалізація, і виробництво зростає до трьох одиниць за день. Включення в роботу четвертого, п’ятого, шостого і сьомого робітників доводить випуск продукції до максимуму - тридцять комп’ютерів за день. Але починаючи з цієї точки, збільшення кількості виробників лише погіршує результат. Адже інструменти і обладнання зайняті, і додаткові робітники змушені простоювати в очікуванні того, кого в них з’явиться потреба.
Таблиця 5.2.
ОБСЯГ ГРАНИЧНОГО ПРОДУКТУ ТА СПАДАЮЧА ВІДДАЧА
| Кількість праці Q,одиниць | Загальна кількість продукту Р | Граничний продукт |
В діапазоні від одного до семи робітників з ростом затрат праці випуск зростає, але не з постійною швидкістю. В колонці 3 таблиці показано, на скільки змінюється випуск продукції на кожного додаткового робітника. Ця кількість продукції – це і є граничний продукт. Спочатку, в міру збільшення кількості робітників, граничний продукт зростає. Однак за певною точкою збільшення кількості робітників при незмінній кількості інших факторів приведе до зменшення росту, а потім і до скороченні граничного продукту, в чому і проявляється дія закону спадаючої віддачі.
Закон спадаючої віддачі стосується всіх виробничих процесів і всіх змінюваних витрат. Наприклад, у сільському господарстві з внесенням більшої кількості добрив випуск продукції спочатку буде зростати, але з певного моменту цей приріст на кожну додатково внесену одиницю добрив буде знижуватись. Надлишок же добрив, в кінці кінців, може спричинитись до загибелі посівів, коли граничний продукт стане негативним.
Слід відмітити, що і відношенні до землі як природного фактора виробництва, синонімом закону спадаючої віддачі являється закон спадаючої родючості, у відповідності з яким родючість землі зменшується із збільшенням періоду використання, якщо не змінюється заходи по її поліпшенню.
Дія законі спадаючої віддачі має місце при незмінному рівні науково-технічного прогресу. При застосуванні досягнень науково-технічного прогресу у довгостроковому періоді виробництва дія закону спадаючої віддачі зменшується або й зовсім припиняється. Так, при поліпшенні землі її родючості не тільки не знижується, але й зростає.
5.5. ГРАНИЧНІ ВИТРАТИ
грАничними (маргінальними) витратами(mirginai cost) є додаткові витрати, зв’язані із збільшенням випуску продукції на 1 одиницю. Граничні витрати визначаються відношенням додаткових загальних витрат (total cost) до додаткового випуску продукції:
МС= 
.
Але так як зміна загальних витрат ТС обумовлюється, в своїй основі, змінюваними витратами VC, так як фіксовані витрати FC являються практично незмінними, то граничні витрати МС визначаються як змінювані витрати на додаткову одиницю продукції:
МС= 
Використовуючи дані табл. 5.2. і прийнявши, що витрати на оплату праці одного робітника в день становлять 10 гр.од., визначимо повні і граничні витрати (рис. 5.І,а).
А)
| Випуск, одиниць | Затрати праці, Чол. | Повні затрати на оплату праці,гр.од. | Граничні витрати,гр.од. |
| 2,5 | |||
| 3,3 | |||
Б) в)
Рис.5.1. випуск продукції і змінювані та граничні витрати
Для випуску першої одиниці продукції необхідно два робітники. Таким чином, додаткові( граничні) витрати на дану одиницю становлять 20 гр. од.. Для збільшення випуску ще на дві одиниці ( від однієї до трьох) необхідний ще один робітки із заробітної платою 10 гр.од., тому граничні витрати на додаткову одиницю випуску в цьому інтервалі складуть 5 гр. од., і т. д.
Необхідно відмітити, що дія закону спадаючої дохідності і співвідношення між змінюваними витратами і фізичним продуктом при незмінних цінах на всі види витрат дає результат у формі оберненої S-подібної кривої повних витрат і U- подібної кривої граничних витрат.
Розділ 14
КРУГООБОРОТ ДОХОДІВ І ПРОДУКТІВ
14.1 ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ
І ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД ТА ЇХ УТВОРЕННЯ
ОСНОВНИЙ ПОКАЗНИК економічного стану суспільства – обсяг волового національного продукту (ВНП),який являє собою ринкову цінність всіх кінцевих продуктів і послуг, вироблених у сфері бізнесу на протязі року і реалізованих для кінцевого використання,включаючи інвестиції на зміщення зносу(амортизацію) і розширення капіталу.
Кінцевими продутими являються товари і послуги, які купуються для кінцевого (ОСТАТОЧНОГО) використання, а не для перепродажу чи подальшої обробки або переробки. Товари і послуги,які купуються для подальшої обробки чи переробки або для перепродажу, відносяться до проміжних продуктів. У ВНП не включаються продажі проміжних продуктів, так як всі проміжні угоди, які мали місце, уже входять у вартість кінцевих продуктів. Включення проміжних продуктів у ВНП означало б подвійний рахунок і завищену оцінку ВНП.
ВНП без включення амортизації називається чистим національним продуктам (ЧНП) як вираження доданої цінності
( валового доходу). Валовим доходом фірми являється різниця між виручкою від реалізації продукції і вартістю використаних сировини і матеріалів, придбаних у постачальників.
Утворення ЧНП можна показати на такому гіпотетичному прикладі (табл.14.1). Нехай, приклад, процес виробництва і реалізації хліба включає а себе п’ять стадій. На кожній стадії різниця між вартістю продукції, яка реалізована, і виплачена за матеріали і продукцію сумами і являє собою валовий дохід, який розподіляється н заробітну плату і прибуток. Валовий дохід, створений на всіх п’яти стадіях, і являє собою цінність хліба як кінцевого товару.
Сума доданих цінностей, створених у сфері бізнесу в цілому в суспільстві з включенням амортизації, і являє собою ВНП.
ВНП виражає цінність продукції бізнесу і визначає його сукупний дохід від реалізації товарів населенню С, державі G, чистого експорту Х як різниці між експортом Е і імпортом М, а також інвестицій в бізнес І (розділ ІІІ табл.14.2):ВНП=C+G+I+X.
Таблиця 14.1
ФОРМУВАННЯ ЧИСТОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ
| Стадії виробництва | Продажна ціна матеріалів і продуктів | Додана вартість ЧНП | Ціна реалізації |
| 1.вирощування насіння | - | ||
| 2.вирощування пшениці | |||
| 3.виготовлення борошна | |||
| 4.випічка хліба | |||
| 5. роздрібна торгівля хлібом | |||
| Загальна вартість |
Виробляючи ВНП, бізнес, с другої сторони, формує також валовий національних дохід (ВНД), так як витрати бізнесу являються доходами споживачів у вигляді плати за ресурси, які використовує бізнес (розділ І табл.14.2).
Таблиця 14.2
ФОРМУВАННЯ ВАЛОВОГО НАЦІОНВЛЬНОГО ПРОДУКТУ
ТА ВАЛОВОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ(ДАНІ ГІПОТЕТИЧНІ)
| І.ВНД як доход власників ресурсів і витрати бізнесу як вартість його продукції | ІІ.Напрямки розподілу ВНД | ІІІ. ВНП як доходи бізнесу і цінність його продукції для спиживачів |
| Заробітна плата=40 Рента=15 Відсоток на власний капітал=5 Відсоток по інвестиційних позиках=5 Підприємницький прибуток=15 Амортизаційні відрахування на власний капітал бізнесу=10 Повернені бізнесом інвестиційні позики=10 Всього ВНД=100 | Податки Т=20 Витрати на споживання:С=50 а)продукції бізнесу С-М=30 б)імпорт М=20 Заощадження :S=30 а) позики державі L=10 б) інвестиції в бізнес І=20 Всього ВНД=100 | Надходження від реалізації товарів і послуг: С=50 а)споживачам С-Е=30 б)імпорт Е=20 Державні закупівлі товарів і послуг G=T+L=30 Інвестиції в бізнес І=20 Всього ВНД=100 |
ВНД виражає суму доходів власників ресурсів, затрачуваних на виробництво продукції бізнесу.
ВНД за мінусом амортизації називається чистим національних доходом.
ВНД перерозподіляється між населенням, урядом і бізнесом, забезпечуючи покриття відповідних витрат і фінансування інвестицій. Структура ВНД як потоку розподілених доходів споживачів(в тому числі бізнес, в доходи якого входять плата за надавані ним у використання ресурси) і уряду виражається як ВНД= С+Т+S, де С-витрати населення на споживання, S - заощадження, Т- податки (розділ ІІ табл.14.2).
МОДЕЛЬ РІВНОВАГИ
ДОХОДІВ І ВИТРАТ КЕЙНСА
КРИВА СПОЖИВАННЯ
У даному розділі розглядаємо більш детально кейнсіанську модель доходів і витрат споживачів. При цьому рівень цін в економіці будем вважати за постійний. Дохід приймається як особистий наявний дохід, який фактично одержують споживачі. В цьому обсязі приймається і національний продукт.
Як відомо, ключем до регулювання процесу кругообороту ВНД і ВНП Кейнс вважав поділ реального наявного доходу на дві частини (споживання і збереження). Він показав наявність залежності між реальними витратами на споживання. Ця залежність зображена кривою споживання , або функцією споживання (рис.18.1).
А)
| Наявний дохід | Витрати на споживання | Зміна доходу | Зміна споживання | Гранична схильність до споживання |
| - | 7,5 | - | ||
| 17,5 | 7,5 | 0,75 | ||
| 25,0 | 7,5 | 0,75 | ||
| 32,5 | 7,5 | 0,75 | ||
| 40,0 | 7,5 | 0,75 | ||
| 47,5 | 7,5 | 0,75 | ||
| 55,0 | 7,5 | 0,75 | ||
| 62,5 | 7,5 | 0,75 | ||
| 70,0 | 7,5 | 0,75 | ||
| 77,5 | 7,5 | 0,75 | ||
| 85,0 | 7,5 | 0,75 | ||
| 92,5 | 7,5 | 0,75 | ||
| 100,0 | 7,5 | 0,75 |
Рис. 18.1. а) Залежність між реальним доходом і реальними витратами на споживання
160 РЕ
0 40 80 120 160 200
Наявність реальних дохід
Рис.18.1. б) Крива споживання
Крива споживання перетинає вертикальну вісь у точці дещо вище початку координат. Обсяг споживання в 10 млрд. гр. од., якому відповідає відрізок осі координат між точкою перетину кривою споживання вертикальної осі і початком координат, називається автономним споживанням. Це фактичний обсяг споживання, який не залежить від рівня доходу, і буде мати місце, якщо навіть реальний дохід буде рівний нулю. Адже споживачі не скоротять свого споживання до нуля. Вони здійснюватимуть його за рахунок своїх збережень або за рахунок позичок, під заставу майбутніх доходів.
Гранична схильність до споживання в даному випадку дорівнює 0,75 (7,5 млрд.гр.од.: 10 млрд.гр.од.). графічно гранична схильність до споживання дорівнює нахилу кривої споживання.
18.2. ГРАФІЧНА МОДЕЛЬ
РІВНОВАГИ ДОХОДІВ І ВИТРАТ
3 розділу 14 відомо, що кругооборот ВНП і ІНД знаходиться в стані рівноваги тоді, коли планові витрати(сукупний попит) дорівнюють національному продуктові(сукупній пропозиції). Якщо планові витрати споживачів перевищують національний продукт, то це приведе до незапланованого скорочення товарно-матеріальних запасів. Фірми збільшать випуск продукції, наслідком чого буде збільшення масштабу кругообороту.
При відставанні ж планових витрат від росту національного продукту товарні запаси будуть збільшуватися швидше, ніж планувалось. Фірми будуть скорочувати обсяги випуску продукції і (в моделі з гнучкими цінами) знижувати ціни.
Ці принципи мають ключове значення в кейнсіанській теорії рівноважного національного доходу. На рис.18.2 відображена графічна модель цієї теорії. Так як Кейнс вважає, що планові витрати залежать перш за все від доходів, а не від цін, то ця модель одержала назву моделі доходів і витрат. Називається вона також кейнсіанським хрестом.
а)
| Реальний національних дохід | Реальні планові витрати | Реальний національний продукт | Незапланована зміна обсягу товарно-матеріальних запасів | Тенденція зміни національного доходу |
| -30 | збільшення | |||
| 37,5 | -27,5 | збільшення | ||
| -25 | збільшення | |||
| 52,5 | -22,5 | збільшення | ||
| -20 | збільшення | |||
| 67,5 | -17,5 | збільшення | ||
| -15 | збільшення | |||
| 82,5 | -12,5 | збільшення | ||
| -10 | збільшення | |||
| 97,5 | -7,5 | збільшення | ||
| -5 | збільшення | |||
| 112,5 | -2,5 | збільшення | ||
| без змін | ||||
| 127,5 | 2,5 | скорочення | ||
| скорочення | ||||
| 142,5 | 7,5 | скорочення | ||
| скорочення |
б)
0 40 80 120 160 200
Реальний національний дохід
Рис.18.2, а),б). Використання моделі доходів і витрат для визначення рівноважного рівня реального національного доходу
На даному рисунку крива планових витрат 
показує як змінюється сукупний попит із зміною національного доходу при постійних цінах. Крива «національний дохід – національний продукт» є графічним вираженням рівності рівності національного доходу і національного продукту і нахил її дорівнює одиниці.