Тема 2. структура підприємства

План

1. Загальна структура підприємства.

2. Виробнича структура підприємства, її види та чинники, що впливають на неї.

3. Інфраструктура підприємства

4. Структура управління підприємством (організаційна структура управління).

Діяльність кожного підприємства визначається виробничим процесом – сукупністю організованих у визначеній послідовності процесів праці та природних процесів, необхідних для виготовлення продукції. Конкретна форма виробничого процесу формує структуру підприємства.

Структура підприємства – це його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів та систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодій між ними за розміром зайнятих площ, чисельністю робітників і потужностей. Розрізняють поняття виробничої структури, загальної структури підприємства та організаційної структури управління.

Склад підрозділів, що виконують виробничі процеси, характеризує виробничу структуру. Треба знати, що залежно від підрозділу, діяльність якого покладено в основу виробничої структури, розрізняють цехову, безцехову, корпусну та комбінатську виробничі структури. З розвитком та поглибленням спеціалізації, кооперування визначились три способи (принципи) побудови виробничої структури: технологічна, предметна, змішана. Потрібно з'ясувати їх сутність, відмінність, переваги та недоліки.

Виробнича структура динамічна. Вона змінюється під впливом таких факторів: якісна та кількісна характеристика, вдосконалення структури здійснюється за допомогою показників, які необхідно вміти розраховувати.

Відповідно до виробничої структури підприємства формуються органи управління дільниць, цехів, підприємства в цілому. Управлінський персонал поділяється на лінійний та функціональний (штабний). Лінійний персонал забезпечує безпосереднє керівництво виробництвом, а функціональний допомагає лінійним керівникам виконувати функції управління. Сукупність лінійних і апаратних органів управління та відносин між ними утворюють систему управління виробництвом.

Варто уяснити сутність і функції управління (планування, організація, мотивація, контроль) як об'єктивно зумовлених загальних напрямів управлінської діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці. Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Необхідно вміти розібратися у змістовій характеристиці економічних, соціально-психологічних та організаційних методів управління.

Організаційна структура управління – це форма системи управління, яка визначає взаємодію та підпорядкованість її елементів. Необхідно з'ясувати, яке місце в організаційній структурі управління займає кожний її елемент, які зв'язки забезпечують їх взаємодію (лінійні, функціональні, міжфункціональні), де вони мають місце. В залежності від характеру зазначених зв'язків визначається відповідний тип організаційної структури управління: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, дивізіональна, матрична. Потрібно охарактеризувати кожний тип організаційної структури управління, знати особливості, переваги кожного із них. Необхідно охарактеризувати структуру управління підприємствами різних форм власності.

На початку вивчення третього питання потрібно з’ясувати, що інфраструктура підприємства являє собою спеціальний комплекс підрозділів, які обслуговують основну діяльність цього підприємства. Слід розрізняти виробничу і соціальну інфраструктуру підприємства. Елементами виробничої інфраструктури являються: допоміжні та обслуговуючі цехи, дільниці й господарства; комунікаційні мережі; засоби збирання та обробки інформації; природоохоронні споруди. Елементами соціальної інфраструктури є: заклади громадського харчування; установи охорони здоров'я; дитячі дошкільні заклади; спортивні споруди; заклади освіти; житлово-комунальне господарство; заклади культури та відпочинку тощо.

Необхідно знати, що роботи з технічного обслуговування виробництва здійснюються спеціальними підрозділами підприємства: інструментальним, ремонтним, транспортним, складським, енергетичним. Потрібно уяснити, які функції виконують ці підрозділи, які особливості організації їхньої роботи, як планується діяльність.

Слід розкрити зміст соціальної діяльності підприємства. Особливу увагу треба приділити розробці плану соціального розвитку, який фіксує в собі систему заходів, спрямованих на вдосконалення соціальної структури кадрів, поліпшення умов праці й побуту всіх категорій працівників, їхнього соціально-культурного обслуговування, підвищення трудової активності.

Термінологічний словник

ВИРОБНИЧА ДІЛЬНИЦЯ – сукупність робочих місць, територіально відособлених, на яких виконується технологічно однорідна робота або різні операції з виготовлення однакової або однотипної продукції.

ВИРОБНИЧА СТРУКТУРА – частина загальної структури, яка являє собою склад і взаємозв’язки основних і допоміжних виробничих підрозділів.

ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА – характеризує склад виробничих ланок, а також організацій з управління підприємством і обслуговуванням його працівників, їх взаємозв’язки в процесі виготовлення продукції і обслуговування колективу підприємства, співвідношення за чисельністю зайнятих працівників, виробничою площею і устаткуванням, їх територіальне розміщення.

ІНФРАСТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА – комплекс цехів, гос­подарств і служб підприємства, забезпечуючих необхідні умови для функціонування підприємства; розрізняється виробнича і соціальна інфраструктура підприємства.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТ­ВОМ – сукупність стійких зв'язків об'єктів і суб'єктів управління підпри­ємством, які реалізовані в конкретних організаційних формах і забезпе­чують цілеспрямованість і ефективність управління.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА – структура управління, тобто склад і взаємозв’язки органів управління виробництвом і заводоуправління.

РОБОЧЕ МІСЦЕ – частина виробничої площ, оснащена відповідними знаряддями праці, де працівник або група робітників здійснює окрему операцію з виготовлення готового продукту або обслуговування виробничого процесу.

СТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА – це склад його підрозділів, система взаємозв’язку, підлеглості та взаємодії між ними.

УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ – діяльність власників (або органів, діючих від їх особи і в їх інтересах) підприємства, направ­лена на узгодження роботи окремих його підрозділів по досягненню поставлених перед ними цілей, які витікають з мети розвитку підпри­ємства в цілому.

ЦЕХ – адміністративно і технологічно відособлена частина підприємства, що спеціалізується на виготовленні певного виробу або на виконанні технологічних процесів.

Запитання для самоперевірки знань

1. Визначте поняття загальної та виробничої структури підприємства.

2. Назвіть види виробничої структури.

3. Охарактеризуйте способи (принципи) побудови виробничої структури.

4. Що таке управління?

5. Охарактеризуйте функції управління.

6. Назвіть та охарактеризуйте методи управління.

7. Що таке організаційна структура управління?

8. Які Ви знаєте типи організаційних структур управління?

9. Охарактеризуйте структуру управління підприємствами різних форм власності.

10. Розкрийте поняття і обґрунтуйте значення виробничої інфраструктури підприємства щодо ефективності господарювання.

11. Назвіть елементи системи технічного обслуговування виробництва.

12. Охарактеризуйте форми організації ремонтних робіт.

13. Розкрийте суть системи планово-запобіжного ремонту.

14. Розкрийте потреби в інструменті універсального та спеціального призначення.

15. Визначте потреби виробництва в енергії та паливі.

16. Як обчислюються обсяги ремонтних робіт?

17. Які підрозділи входять до складу інструментального господарства?

18. Сформулюйте завдання, які вирішують транспортне та енергетичне господарство на підприємстві.

19. Дайте поняття та обґрунтуйте значення соціальної інфраструктури підприємства.

20. Які завдання можуть бути зафіксовані в плані соціального розвитку підприємства?

21. Перелічіть основні тенденції розвитку об’єктів соціальної інфраструктури.

22. Охарактеризуйте шляхи вдосконалення інфраструктури.

ТЕМА 3. СУСПІЛЬНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

План

1. Сутність і форми організації виробництва.

2. Концетрація виробництва: поняття, форми, види та показники. Деконцентрація.

3. Спеціалізація та кооперування: поняття, форми, види та показники.

4. Комбінування: поняття, форми, види та показники.

5. Конверсія та диверсифікація виробництва.

6. Структура та принципи організації виробничого процесу.

7. Типи виробництва, їх характерні риси.

8. Методи організації виробництва, їх характерні риси.

9. Виробничий цикл: поняття, склад, шляхи скорочення.

Суспільними формами організації виробництва є концентрація, спеціалізація, конверсія, кооперування, комбінування, диверсифікація та деконцентрація виробництва. Необхідно вивчити кожну з них.

Концентрація виробництв – це зосередження випуску продукції на великих підприємствах. Необхідно розкрити сутність та основні форми концентрації виробництва, дати характеристику показників, які характеризують її рівень. У період переходу до ринку проходить процес зворотний концентрації – деконцентрація виробництва. Потрібно з'ясувати необхідність деконцентрації.

Спеціалізація виробництва – це така форма організації, за якої виготовлення продукції, її частини або виконання окремих операцій з виготовлення продукції відбувається у самостійних галузях і на відокремлених підприємствах (у цехах, на дільницях). Важливо розкрити не тільки сутність спеціалізації виробництва, але й дати характеристику форм її існування, а також системи показників, які визначають її рівень.

Кооперування – це система довготривалих виробничих зв'язків між підприємствами, що спільно виготовляють визначну продукцію, але зберігають свою господарську самостійність. Характеристика рівня кооперування повинна бути додана системою показників.

Конверсія виробництва характеризує перепрофілювання частини чи всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища, або глобальних чинників розвитку економіки (наприклад, перепрофілювання підприємства військо-промислового комплексу.)

Комбінування виробництва – це процес органічного сполучення в одному підприємстві (комбінаті) багатьох виробництв, що відносяться до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому. Треба знати форми комбінування і показники, які визначають його рівень.

Необхідно з'ясувати, що розуміється під типами виробництва, які риси розрізняють їх.

Необхідно з'ясувати сутність методів виробництва, переваги поточного методу організації виробництва. Поточне виробництво – економічна доцільна форма організації процесу виготовлення виробів та його елементів, яка втілює в собі принципи спеціалізації, прямоточності, паралельності, безперервності, пропорційності та ритмічності виробництва. Необхідно дати основні параметри поточних ліній і методику їх розрахунку.

Розкриваючи дану тему, необхідно дати визначення виробничого циклу, а також характеристику його складових частин. Слід вивчити, який вплив на організацію роботи промислового підприємства та його якісні показники чинить тривалість циклу, від чого залежить його величина. Підлягає з'ясуванню порядок розрахунку тривалості виробничого циклу та його складових частин. При цьому варто мати на увазі, що час технологічний визначається по-різному, залежно від виду сполучення операцій (послідовне, паралельне, паралельно-послідовне).

Термінологічний словник

ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС НА ПІДПРИЄМСТВІ – сукупність взаємозв'язаних дій людей, засобів праці та природи, у результаті яких виготовляється продукція.

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА – одночасний розвиток декількох або багатьох, непов'язаних технологічно один з одним, видів виробництва і обслуговування, розширення асортименту виро­бів і послуг.

КОМБІНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА – форма суспільної орга­нізації виробництва, що є поєднанням в одному підприємстві вироб­ництв, що відносяться до різних галузей промисловості або галузей народного господарства.

КОНВЕРСІЯ ВИРОБНИЦТВА – перепрофілювання виробниц­тва на випуск іншої, потрібнішої та рентабельнішої, конкурентоздат­ної продукції.

КОНКУРЕНЦІЯ – боротьба відособлених товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту продукції; стихійний регу­лятор пропорцій суспільного виробництва.

КОНЦЕНТРАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА – форма суспільної органі­зації виробництва, що виражається у формуванні підприємств круп­ного розміру.

КООПЕРАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА – форма суспільної організації виробництва, що виражається в тривалих виробничих зв'язках між підприємствами, що спільно виготовляють певну продукцію.

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ПРОГРЕС – поліпшення організаційних умов для здійснення господарсько-фінансової діяльності підпри­ємств у цілому або в розрізі окремих її напрямів, окремих заходів.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА – сукупність форм і методів найефективнішого поєднання основних елементів виробничого про­цесу (живої праці, знарядь і предметів праці).

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ – сукупність спосо­бів, методів, прийомів, що забезпечують з'єднання робочої сили з засо­бами виробництва і цілеспрямоване, планомірне використання праці робітників для досягнення корисного ефекту; є складовою частиною великої системи — організації виробництва.

ОСНОВНЕ ВИРОБНИЦТВО – сектор виробничого процесу, де здійснюється переробка сировини і матеріалів у готові вироби і на­півфабрикати.

ТИПИ ВИРОБНИЦТВА – комплексна характеристика органі­заційно-технічного рівня підприємства, заснована на його спеціалізації, повторюваності, стійкості номенклатури і кількості продукції, що випускається: може також застосовуватися відносно робочого місця, дільниці, цеху. Розрізняються три основні типи ви­робництва: одиничне, серійне, масове.

Запитання для самоперевірки знань

1. Розкрийте сутність організації виробництва.

2. Обґрунтуйте об'єктивну необхідність та економічну ефективність деконцентрації виробництва.

3. У чому полягає об'єктивна необхідність диверсифікації виробництва?

4. Назвіть переваги великих і малих підприємств.

5. Назвіть форми комбінування виробництва.

6. Які Ви знаєте форми та види спеціалізації і кооперування виробництва?

7. Яку роль відіграє конверсія в сучасних умовах?

8. Охарактеризуйте принципи організації виробничого процесу.

9. Розкрийте сутність організаційних типів виробництва, їх відмінності.

10. Чому потокове виробництво є найбільш ефективною формою організації виробничого процесу?

11. Назвіть складові виробничого циклу виготовлення продукції.

12. Охарактеризуйте методи поєднання (сполучення) операцій.

13. Назвіть шляхи скорочення часу технологічних операцій.

ТЕМА 4. ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

План

1. Поняття та об'єктивна необхідність планування.

2. Види планування розвитку підприємства.

3. Зміст та порядок розробки річного плану.

4. Бізнес-план, його зміст та порядок розробки.

При вивченні цієї теми, перш за все, необхідно з'ясувати значення планування в умовах ринку, виходячи з того, що планування – це сукупність дій колективу працюючих з формування цілей, визначення пріоритетів, засобів та шляхів їх досягнення. Потрібно знати принципи планування такі, як вибір та обґрунтування цілей і кінцевої мети, системності, безперервності, оптимальності використання ресурсів, збалансованості. Необхідно з'ясувати, які є методи планування, їх роль і особливості використання. В залежності від орієнтації у часі відрізняють чотири типи планування: реактивне, інактивне, інтерактивне та преактивне. Необхідно вміти їх характеризувати, знати переваги та недоліки.

У залежності від тривалості планового періоду планування поділяється на перспективне і поточне. Необхідно з'ясувати зміст і значення прогнозування передпланової проробки можливого розвитку підприємства, перспективних довгострокових і середньострокових та поточних планів. Особливо необхідно звернути увагу на об'єктивну необхідність розробки стратегії розвитку підприємства в умовах ринку, знати її різновиди (стратегія зростання, стратегія стабілізації, стратегія виживання). Потрібно також знати основні розділи поточного (річного) плану підприємства, склад їх показників.

В умовах формування ринкової економіки зростає значення бізнес-плану. Потрібно добре з'ясувати необхідність бізнес-плану, його зміст та порядок розробки. Завершальною ланкою в системі планування є оперативне планування. Необхідно знати його зміст, завдання, основні системи, напрямки оперативного регулювання виробництва.

Термінологічний словник

БІЗНЕС-ПЛАН ПІДПРИЄМСТВА – різновид плану підприєм­ства, що виділяється залежно від об'єкта планування; розробляється для обґрунтування створення підприємства, розширення, технічного вдосконалення або придбання підприємства, майна, отримання по­зики; проекту виготовлення і реалізації нового виду продукції, слу­жить інструментом розробки концепції ведення бізнесу і визначення його результатів.

ВИРОБНИЧИЙ ПЛАН – розробляється стосовно діючого ви­робництва, містить завдання з випуску і реалізації продукції, за­безпечення виробництва матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами, технологічного вдосконалення виробництва і по інших сферах господарсько-фінансової діяльності підприємства («техпром-фінплан»).

ДИСПЕТЧИРУВАННЯ – постійний контроль, регулювання і облік ходу виробництва відповідно до календарних графіків.

ІНАКТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ сприймає існуючі умови як сприйнятливі і формує цілі, виходячи із ситуації, не вважаючи за потрібне звертатися до минулого.

ІНТЕРАКТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ – цепартисипативне планування (тобто передбачає участь і мобілізацію творчої активності працівників організації), воно передбачає, що майбутнє підвладне контролю і в значній мірі визначається зусиллями персоналу.

КАЛЕНДАРНЕ ПЛАНУВАННЯ – розрахунки завантаження устаткування по цехах і по його видах, календарних нормативів руху процесу виробництва, календарних графіків запуску і випуску виробів, оперативних планів по бригадах, змінах, дільницях, а також оперативна підготовка виробництва.

ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНЕ (оперативно-виробниче) планування є системою планових документів, призначених для конкретизації річного техніко-економічного плану в розрізі календарних періодів планового року і підрозділів підприємств, тобто в часі та в просторі.

ПЕРІОДИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ – планування, що регулярно повторюється за періодами або на період (місячне, квартальне, річне).

ПЛАН РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА – документ, що регламе­нтує розвиток підприємства на певний період часу і за певними па­раметрами, що містить обґрунтовані відомості про цілі, задачі, напря­ми розвитку підприємства і про засоби, способи, необхідні для за­безпечення виконання прийнятих завдань; план – це початковий елемент (момент) розвитку, необхідна умова керованості процесу розвитку; виділяються види планів підприємства за ознакою періоду планування (перспективні, які можуть бути довгостроковими і середньостроковими, поточні, або річні, оперативні), за ознакою об'єкта планування (виробничі плани, стратегічні плани, бізнес-плани, про­грами).

ПЛАНУВАННЯ – орієнтований в майбутнє системний процес прийняття рішень.

ПРЕАКТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ – це попереджуюче планування, яке передбачає постановку цілей з врахуванням майбутніх змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі. Це планування орієнтовано на пошук оптимальних рішень.

ПРОГНОЗУВАННЯ (передбачення) – базується на системі виявлених причиново – наслідкових зв’язків і закономірностей, визначення стану та ймовірних шляхів розвитку явищ і процесів.

РЕАКТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ передбачає постановку цілей, головним чином н основі аналізу передпланового періоду. При цьому передбачається, що ситуації яка склалася в минулому, буде автоматично перенесена на майбутнє. Головна задача такого планування – знайти в минулому причину проблеми і подолати її.

СТРАТЕГІЧНИЙ ПЛАН (СТРАТЕГІЯ) – різновид плану під­приємства, що виділяється за ознакою об'єкта планування, включає визначення і обґрунтування цілей діяльності підприємства, набір рішень і дій, необхідних для досягнення цих цілей; служить основою для розробки виробничих планів.

Запитання для самоперевірки знань

1. Розкрийте сутність планування?

2. Обґрунтуйте об'єктивну необхідність планування.

3. Охарактеризуйте місце планування в системі господарського керівництва підприємством.

4.У чому відмінності директивного та індикативного планування?

5. Назвіть і охарактеризуйте види планів у залежності від періодів та і об'єктів планування.

6. Назвіть і охарактеризуйте типи планування.

7. Назвіть і охарактеризуйте розділи річного плану підприємства.

8. У чому сутність оперативно-виробничого планування?

9. Обґрунтуйте необхідність розробки та склад довгострокової економічної стратегії підприємства.

10. Сутність бізнес-плану та необхідність його розробки, зміст його розділів.