Впровадження товару на ринок.

Впровадження товару на ринок починається з надход­ження у продаж першого зразка товару. Збут зростає повільно, що пояснюється:

1) затримками в розширенні вир-ва;

2) технічними проблемами;

3) неналагодженістю каналів розподілу;

4) небажанням покупців змінювати усталені звички;

5) утрудненнями, пов’язаними з початковою ціною товару.

Витрати на стимулювання значні, що випливає з не­обхідності:

1) інформувати потенційного покупця про новий товар;

2) спонукати покупців до придбання товару;

3) забезпечити розповсюдження товару через роздрібну мережу;

На цьому етапі фірма або все ще зазнає збитків, або прибуток її незначний.

60. Сутність зростання в життєвому циклі товару.

Зростання в життєвому циклі товару хар-не ак­тивізацією збуту товару, появою його нових модифікацій. Водночас збільшується коло конкурентів. Ціни можуть дещо знижуватися, прибуток зростає. Для зміцнення конкурентного становища фірма може обрати (або викор-ти у сукупності) такі стратегічні напрямки:

1) поліпшення якості продукту, створення його нових модифікацій;

2) розширення сегментації ринку;

3) вихід на нові канали розподілу;

4) організація реклами та стимулювання здійснення покупки.

61. Особливості стадії зрілості товару.

Етап зрілості (насичення). Темпи зростання збуту гальмуються. Загострюється конкуренція. Ціни падають. Для підтримання високого рівня продажу необхідно:

1) збільшувати зручність та надійність;

2) використовувати нові матеріали в конкуренції про­дукту;

3) активізувати рекламу;

4) підкреслювати нове в упакуванні;

5) акцентувати безпечність товару;

6) пропонувати набір моделей;

7) множити послуги споживачам;

8) використовувати нові канали розподілу;

9) виходити на нові сегменти ринку;

10) пропонувати нові товарні марки;

11) знижувати ціни;

12) виходити на нові засоби масової інформації;

13) поліпшувати сервісне обслуговування.

62. Стадія спаду та її особливості.

Етап спаду (занепаду, скорочення ринку, оновлення товару). Для гальмування цього процесу необхідні інтенсивні заходи. Доцільним є рішення: вир-во продукції припинити або передати його іншій (напр., дочірній) фірмі.

Затримка зі зняттям з вир-ва застарілих виробів різко знижує прибуток фірми внаслідок таких обставин:

1) багато продукції нагромаджується в каналах збуту;

2) збільшуються витрати на рекламу;

3) великі втрати часу, пов’язані з організацією збуту, затримується розробка нових товарів;

4) знижується імідж фірми.

Усе це вимагає негайних заходів щодо зміни товарної політики фірми::

1) визначити товари, які різко втрачають свої споживчі властивості;

2) зібрати для цього всебічну інформацію і ретельно її проаналізувати;

3) прийняти відповідне рішення щодо вир-ва товару;

4) вилучити товари з товарного асортименту фірми.

63. Сутність цінової політики в маркетингу.

Маркетингова цінова політика — це комплекс за­ходів, який включає визначення ціни, знижок, умов оплати -за товари та послу­ги, управління цінами з урахуванням побажань та можливостей споживачів з метою забезпе­чення прибутку підприємства-виробника чи продавця.

Ціна – це грошове вираження вартості товару, призна­чене для непрямого вимі-рювання величини сус-но необхідного робочого часу, витраченого на вир-во товару.

Політика цін — один з традиційних головних елементів маркетингу, оскільки ціна є:

— одним із головних інструментів у конкурентній боротьбі:

— однією з головних передумов купівлі-продажу то­варів;

—чітко і просіо вимірюваною змінною, яка традиційно використовується в економічних розрахунках фірми:

64. Ціна в системі М комплексу.

Комплекс М-гу являє собою поєднання чотирьох скла­дових – товару, виробу (product), ціни (price), місця (place), методів поширення (promotion).

Ціна – це грошовий вираз вартості товару. Важливість рішень щодо цінової стратегії грунтується на наступному:

1.Ціна безпосередньо визначає рівень попиту і обсяг продаж

2.Ціна безпосередньо визначає рентабельність всієї діяльності фірми не тільки задаючи рівень прибутку але і фіксуючи через обсяг продаж умови, в яких досягається окупність витрат в межах заданого періоду часу.

3.Ціна впливає на загальність прийняття товару і вно­сить значний вклад в позицінуванні товару в очах потен­ційних споживачів.

4.В більший мірі ніж інші компоненти М ціна є зруч­ною базою для порівняння конкуруючих товарів.

5.Ціна повинна бути сумісною з іншими складовими стратегіями М.

Важливість цінової стратегії підвищується внаслі­док:

1.Прискорення тех.прогресу і скорочення житєвих циклів товарів

2.Велика кількість слабо диференційованих товарів

3.Зростання цін на сировини, інфляційний тиск, обме­ження заробітної плати вимагає більш жорсткого економ. менеджменту

4.Посилення правового і соціального регулювання цін

5.Зменшення купівельної спроможності у більшісті країн.

65. Взаємозв’язок попиту і ціни.

Ціна – це грошовий вираз вартості товару.

Попит – суспільна або особова потреба в матеріальних благах і цілях, у засобах вир-ва і предметах споживання, забезпе-чена купівельною здатністю, тобто гро-шовими засобами покупців; це плато-спроможна потреба.

Поняття ці дуже тісно взаємопов’язані. Існує закон попиту, існує і цінова елас-тичність попиту. Закон попиту відбиває тенденцію обернено пропорційної залеж-ності попиту і ціни: чим вища ціна, тим нижчий попит. Цінова еластичність по-питу дає можливість відчути, якою мі-рою покупці виявляють своє ставлення до змін у цінах з огляду на к-сть прид-баних товарів.

Ц-ва ел-сть визначається відношенням зміни величини попиту до зміни цін (у %):

де Ц_е – цінова еластичність, Ц_е >< 1; В_с1 – величина попиту на товар у певний час при ціні Ц₁; В_с2 – величина попиту на товар у певний час при ціні Ц₂. Ц_е показує %-ну зміну у величині попиту на кожний %-к зміни в ціні. У зв’язку з тим, що попит зменшується в міру зростання цін, еластичність вимі-рюється від’ємними величинами. Для спрощення розрах-в ел-сть виражають в додатніх числах. Попит вважається елас-м, якщо Це > 1, тобто у тих випадках, коли невеликі зміни в цінах призводять до помітного зростання кількісного обсягу продажу. Не­еласт-й попит спостерігається тоді, коли Це<1.

66. Цінова еластичність попиту, сутність, методи визначення, види еластичності попиту.

Цінова еластичність по-питу дає можливість відчути, якою мі-рою покупці виявляють своє ставлення до змін у цінах з огляду на к-сть прид-баних товарів.

Цінова еластичність попиту визначається за допомогою відповідних коеф.

Цінова еластичність попиту (К_Е)

де К_Е - коефіцієнт цінової еластичності;

Р – початкова ціна;

Х – попит який відповідає ціні Р;

D Р – зміна ціни

D Х – зміна попиту

якщо 0 < К_Е < 1 – попит нееластичний (зменшується) за збільшення доходів – товари низької якості;

К_Е > 1 – нееластичний попит (товари високої якості)

Перехресна еластичність попиту(К_Е)

Де Х_А – початкова к-сть продукту А;

DХ_А – зміна обсягів продажу прод.А;

Р_Б – початкова ціна продукту Б;

DР_Б - зміна ціни на продукт Б;

коли К_Е = 0 – існує взаємозамінність продуктів;

К_Е >0 – існує взаємодоповненність продукту;

К_Е< 0 – продукти не мають ні замінності, ні конкурент­ного співвідношення;

Фактори які впливають на значення еластичності попиту:

ª замінність товарів

ª ставлення споживачів до зміни цін на товари

ª їх питома вага у витратах споживачів

ª категорія товару(предмет першої необхідності чи предмет роскоші)

ª фактор часу.

Види еластичності попиту.

1) Еластичний або відносно ел-й попит – К_Е> 1 -- %-ва зміна к-сті покупок продукції вища за %-ву зміну ціни;

2) Одинична ел-сть попиту – К_Е= 1 -- %-ва зміна к-сті покупок продукції = %-вій зміні ціни;

3) Неел-й чи відносно неел-й попит – К_Е < 1 – відсот­кова зміна к-сті покупок прод-ї менша за зміну ціни.

67. Ціна в маркетингу.

Ціна – це грошовий вираз вартості товару. Важливість рішень щодо цінової стратегії грунтується на наступному:

1.Ціна безпосередньо визначає рівень попиту і обсяг продаж

2.Ціна безпосередньо визначає рентабельність всієї діяльності фірми не тільки задаючи рівень прибутку але і фіксуючи через обсяг продаж умови, в яких досягається окупність витрат в межах заданого періоду часу.

3.Ціна впливає на загальність прийняття товару і вно­сить значний вклад в позицінуванні товару в очах потен­ційних споживачів.

4.В більший мірі ніж інші компоненти М ціна є зруч­ною базою для порівняння конкуруючих товарів.

5.Ціна повинна бути сумісною з іншими складовими стратегіями М.

Важливість цінової стратегії підвищується внаслі­док:

1.Прискорення тех.прогресу і скорочення житєвих циклів товарів

2.Велика кількість слабо диференційованих товарів

3.Зростання цін на сировини, інфляційний тиск, обме­ження заробітної плати вимагає більш жорсткого економ. Менеджменту

4.Посилення правового і соціального регулювання цін

5.Зменшення купівельної спроможності у більшісті країн.

Головними чинниками, під впливом яких формується ціна, є:

1) собівартість продукції;

2) вийняткові якості, відмінні особливості, що приваб­люють покупця;

3) ситуація на ринку, де аналогічний товар пропо­нується іншими фірмами конкурентами.

68. Стратегія престижних цін: сутність та умови застосування.

Протягом тривалого періоду ціна зали-шається незмінно високою, оскільки є символом ексклюзивності (коштовності, хутро, антикваріат тощо).

Високі, “престижні” ціни асоціюються у споживачів із високою якістю товарів, що зумовлена викор-м коштовних мате-ріалів, ретельним виготовленням, суворим контро­лем, а також високим рівнем сервісу. Висока ціна, відіграючи роль індикатора якості, має найбільший вплив при купівлі складних і цінних товарів (автомобілів, дорогої парфумерії тощо). Покупець має можливість прид-бати якісь особливі товари з особливими якостями. Продаються звичайні товари, однак належать вони престижним фірмам і купити їх можна лише в престижних салонах.

69. Стратегія низьких цін: сутність та умови засто­сування.

Товар виводиться на ринок за високими цінами, які зі зростанням конкуренції, появою аналогів поступово зменшуєть-ся. Низькі ціни, привабливі для значної чатини ринку, дають змогу збільшувати обсяги продажу товарів, вести активну цінову конкурентну боротьбу.

70. Стратегія “зняття вершків”: сутність та умови застосування.

Хар-на для модних новинок. Хар-ся максимально висо­ким рівнем цін на щойно виведені на ринок товари і відносно коротким часом використання. При викор-ні стратегії “зняття вершків” фірма спочатку встановлює на свій товар високу престижну ціну, яка робить його досяжним лише для верхніх ешелонів ринку. Після уповільнення першої хвилі збуту ціни поетапно знижують, що дає змогу поступово залучати до купівлі товару дедалі більшу к-сть ринкових сегментів, знімаючи з кожного з них фінансові “вершки”.

Викор-ня стратегії “зняття вершків” зумовлюють такі фактори:

1) вона допомагає компенсувати значні витрати на науково-дослідні розробки нових (“піонерних”) товарів і впрова-дження їх у вир-во, а також витрати на рекламу при виведенні новинок на ринок;

2) перша група споживачів нового това-ру (сегмент із високим рівнем доходів) менш чутлива до високої ціни, ніж подальші елементи;

3) висока початкова ціна створює образ високої якості товару;

4) збільшення початкової найчастіше викликає опір ринку, тоді як поступове зниження ціни сприймається доброзичливо.

71. Стратегія прориву на ринок: сутність та умови застосування.

Хар-ся початковим низьким рівнем ціни, який посту­пово підвищується. Викор-ся за виведення товару на нові ринки. Деякі фірми ефективно викор-ть стратегію “про­никнення”, відразу встановлюючи на свою новинку відносно низьку ціну, сподіваючись у такий спосіб залучити велику к-сть споживачів та захопити значну частку ринку. Встановленню ціни проникнення сприяють такі умови:

© ринок хар-ся високою ціною еластичністю попиту;

© збільшення обсягів збуту сприяє зниженню витрат на вир-во і реалізацію продукції;

© низька ціна не приваблює потенційних конкурентів.

72. Ціноутворюючі фактори в М.

Ценовая политика является составляющей конкуренто­способности товара, конечная цель которой – определить ценовую стратегию, конкурентную цену товара.

Методика определения оптимального уровня цен учи­тывает спрос на продукцию и чувствительность покупате­лей к изменению цены; издержки производства и реализа­ции продукции; цены конкурентов.

Соответственно с целями ценообразования, маркетин­говая служба должна выбрать из нескольких ценовых стратегий самую эффективную: стратегию единых или дифференцированных цен; стратегию высоких или низких цен; стратегию стабильных или нестабильных цен; стратегию льготных или дискриминационных цен, а также разнообразные скидки и надбавки.

Определение цены – едва ли не самая важная задача комплексного маркетинга. С одной стороны, она должна быть такой, чтобы ее смог заплатить потенциальный покупатель, а с другого – чтобы обеспечить прибыльность сбыта. В этом разделе рассматривается методика ценооб­разования, которая схематично может быть представлена такой последовательностью действий:

- подсчитать себестоимость продукции;

- определяется возможный спрос на продукцию при установлении цены;

- прогнозируется реакция конкурентов на разные цены;

Ценообразующие факторы:

Рыночная цена формируется под воздействие множе­ства факторов, определяющих состояние соответствую­щего рынка: на практике выделяют 3 группы основных факторов

спрос, издержки, конкуренты .Спрос определяет макси­мальную цену, необходимо оценить интенсивность спроса: более высокие цены назначаются тогда, когда спрос слабый, даже если стоимость единицы продукции в обоих случаях одинакова.Цена постоянно меняется и становится эффективным оружием в руках продавца. такая система эффективна по отношению к марочным потреби­телям и многих видов товаров производственного назна­чения. Минимальная цена определяется издержками фирмы по производству и комерциализации товара. Фирма, кот. приняла за основу политику ценообразования, ориентированную на затраты, будет устанавливать цену = затраты + % прибыли.Пост. издержки – з\п вспом. и управляющего персонала, уплата %, аренда, амортизация, расх на рекламу. Премен. издержки -- расх. инструмента, расходы по приведению в движение оборудования, з\п основная и дополнительная.

Основные ценообразующие факторы :

общественная цена производства (издержки производ­ства, средняя прибыль), состояние денежной сферы (покупательная способность денег, валютный курс, соотношение спроса и предложения ; конкуренция (ценовая, неценовая), государственное регулирование цен (прямое, косвенное), монопольное регулирование цен (прямое, косвенное); качество товаров, объем поставок, отношение продавец – покупатель, условия поставок, франкирование цены.

Любой конъюнктурообразующий фактор оказывает непосредственное или опосредованное влияние на рыночную цену, поскольку прямо или косвенно воздейст­вует на спрос или предложение товара. В этом смысле все факторы, влияющие на конъюнктуру рынка могут одно­временно считаться и ценообразующими факторами.

73. Споживачі як ціноутворюючий фактор марке­тингу.

Любая фирма функционирует в определенных социаль­но-политических условиях и испытывает воздействие имеющейся экономико-правовой базы, научно-техни­ческих факторов и специфической культурно-этической среды. Это необходимо учитывать в маркетинговой стратегии фирмы. Силы макросреды представляют собой “не поддающиеся контролю” факторы, за которыми фирма должна внимательно следить и на которые должна реагировать. Главные факторы, которые действуют в макроокружении:

1. Демографический.

2. Экономический.

3. Природный.

4. Технологический.

5. Политико-законодательный.

6. Культурный.

Тенденции развития факторов оказывают значительное влияние на потребление. Ранее выявленная тенденция позволяет предприятию пользоваться конкурентным преимуществом. Демография - наука, изучающая население с точки зрения его численности, плотности и т. д. Население - потенциальные потребители продукции фирмы. В связи с происходящим демографи­ческим взрывом особое внимание привлекают 2 про­блемы:

1. Ограниченность природных ресурсов планеты и возросшие требования к уровню жизни.

2. Неравенство демографического роста (В зависимости от стран, в развивающихся одна ситуация, в развитых - другая).

Темп демографического роста имеет существенное значение для делового мира. Рост народонаселения влечет рост потребностей - развитие рынка (однако, если покупа­тельная способность окажется недостаточной, наступит спад и произойдет сужение рынков). Но когда рост оказывает существенное давление на существующие ресурсы, цены имеют тенденцию повышаться, а конкуренто­способность падать.

Старение- означает существенное изменение струк­туры общества по возрасту. Падение рождаемости - угроза для одних сфер деятельности и благо для других.

Рост бессемейных хозяйств - существуют различные формы: одинокие (разведенные, вдовы, молодые...), безбрачные хозяйства, проживание общиной. Такие изменения порождают разнообразные потребности.

Географическая миграция - урбанизация, рост пред­местий.

Возросший уровень образования - с ростом образова­ния увеличивается спрос на товары высокого качества и предприятия досуга.

Структуризация по этическим группам.

Информационной базой здесь могут служить данные государственной статистики, почтового ведомства, переписей, опросов, специальных выборочных обследова­ний.

В рамках краткосрочных и среднесрочных периодов демографические тенденции являются исключительно надежными факторами изменения рынка (развития). Фирма может взять перечень основных демографических тенденций и точно определить, какое значение будет иметь для нее каждая из них.

Изучение окружающих условий позволяет выявить как имеющиеся возможности, так и трудности для предпри­ятия.

74. Конкуренти як ціноутворюючий фактор марке­тингу.

Сущность рыночной экономики заключается в конку­ренции. Для того, чтобы выжить и добиться успеха, предприятия должны знать своих конкурентов и их успехи, особенно, когда речь идет ключевых критериях. Поскольку конкуренты прямо и косвенно влияют на сбыт продукции и прибыль предприятия, необходимо тща­тельно изучить их в ходе анализа рынка.

При идентификации конкуренции определяющими являются 5 вопросов:

1. Кто является конкурентом.

2. Какова их стратегия.

3. Каковы их силы и слабости.

4. Каков способ их реакции на изменение внешних условий.

5. Каковы их цели.

Можно определить 4 уровня конкуренции:

1. Предприятие оценивает тех, кто предлагает подобный товар в той же ценовой зоне.

2. Предприятие распространяет определение конкурента на всех продавцов такого же товара.

3. Предприятие распространяет определение конкурента на все фирмы, удовлетворяющие одну и ту же нужду.

4. предприятие включает в число своих конкурен­тов предприятия, которые продают товары такого же назначения.

Существует также 4 типа конкурентов: желания-конкуренты, товарно-родовые конкуренты, товарно-видовые конкуренты, марки-конкуренты (Пр.-велосипеды).

Сектор - все предприятия, которые предла­гают товары, заменяющие друг друга (субституты).

Схема анализа сектора.

1. Начальные условия - Предложение (исходные мате­риалы, технология, рабочая сила, продолжительность жизни товара, добавленная стоимость, способы управле­ния, возможности рекламы) и Спрос (эластичность по цене, субституты, цикличность и сезонность спроса, процедура покупки, маркетинг).

2. Структура сектора - Число поставщиков, дифферен­циация товаров, барьеры входа и выхода для сектора, структура себестоимости, вертикальная интеграция.

3. Практические действия - цена, стратегия товара и рекламы, исследования и развитие, инвестиции и юриди­ческая тактика.

4. Преимущества - эффективность управления ресур­сами, технический прогресс, полная занятость, рентабель­ность.

В зависимости от количества покупателей (пк) и продавцов (пр) различают - обоюдная монополия (1пк,1пр), монополия (1пр, много пк), олигополия (несколь­ко пр, много пк), монопсония (много пр, 1 пк), олигопсония (много пр, несколько пк), полиполия (много пр, много пк). На многих рынках существуют барьеры, связанные с: требуемыми для производственной деятель­ности капиталами, масштабами, изобретениями и лицен­зиями, недостаточностью ресурсов, недостаточностью распределительных систем, предприятиями которые уже имеют репутацию в секторе. Барьеры на выходе - выпол­нение предприятием своих моральных обязательств, обязательств перед своими клиентами, кредиторами и перед своими служащими. Каждый сектор характеризу­ется структурой издержек, что определяет природу принятой стратегии. Важно определить наиболее чувстви­тельные зоны издержек (центры ответственности) и искать возможности управления ими.

75. Посередники як ціноутворюючий фактор марке­тингу.

Существуют фирмы, которые помогают компании в продвижении, сбыте и распространении ее товаров среди клиентуры. К ним относятся торговые посредники, фирмы-организаторы товародвижения, агентства по оказанию маркетинговых услуг и кредитно-финансовые учреждения.

Торговые посредники – это фирмы, помогающие ком­пании подыскивать клиентов или непосредственно продавать ее товары. Они могут обеспечить заказчикам более удобное место, время и процедуры приобретения товара с меньшими издержками, чем смогла бы это сделать фирма. Удобство места торговые компании создают путем накопления запасов в местах нахождения самих клиентов, удобство времени – за счет экспонирова­ния и обеспечения наличия товаров в период, когда потребитель захочет их купить. Удобство процедуры приобретения заключается в продаже товара с одновре­менной передачей права владения им.

Выбор торговых посредников и организация работы с ними – трудная задача. Производитель часто сотрудничает с крупными постоянно растущими посредниками. Все больше продукции продается через торговые предприятия крупных фирменных сетей, через крупных оптовиков и розничных торговцев. Это мощные объединения, и они могут диктовать свои условия, а то и вообще не допускать проникновения производителя на некоторые рынки.

Фирмы-организаторы товародвижения помогают ком­пании создавать запасы своих изделий и продвигать их от места производства до места назначения. В их числе склады-предприятия, обеспечивающие накопление и сохранность товаров на пути к месту назначения. Фирме нужно выбрать самые экономичные методы отгрузки с учетом стоимости, объема и скорости поставок, а также сохранности грузов.

Агентства по оказанию маркетинговых услуг оказы­вают услуги с маркетинговых исследований. Они помо­гают компании также нацеливать и продвигать товары на рынки. Компания должна решить, нужны ли ей эти услуги или она произведет их сама.

К числу кредитно-финансовых учреждений относятся банки, кредитные и страховые компании, прочие органи­зации, помогающие фирме финансировать сделки и страховать себя от риска в связи с покупкой или продажей товаров.

76. Законодавство як ціноутворючий фактор М.

Любая фирма функционирует в определенных соци­ально-политических условиях и испытывает воздействие имеющейся экономико правовой базы, научно-техни­ческих факторов и специфической культурно-этической среды. Это необходимо учитывать в маркетинговой стратегии фирмы. Силы макросреды представляют собой “не поддающиеся контролю” факторы, за которыми фирма должна внимательно следить и на которые должна реагировать.

Главные факторы, которые действуют в макроокруже­нии:

1. Демографический.

2. Экономический.

3. Природный.

4. Технологический.

5. Политико-законодательный.

6. Культурный.

Тенденции развития факторов оказывают значительное влияние на потребление. Ранее выявленная тенденция позволяет предприятию пользоваться конкурентным преимуществом.

Взаимосвязанный комплекс экономико-правовых фак­торов представляет собой внешнюю среду функциониро­вания фирмы. Однако, как правило, экономическая деятельность фирмы формируется в рамках существую­щего законодательства.

Традиционно государство действует в ряде областей но для общих интересов: оборона, общественные услуги (транспорт, страхование, банки, образование, энергетика, авиация...).

Условно, всю систему законодательных актов и норма­тивов можно подразделить на: регулирующие взаимоот­ношения с потребителями; с другими фирмами, поставщи­ками и посредниками; защищающие высшие интересы общества и формирующие экономический базис государ­ства.

Государство оказывает влияние на экономическую среду через следующую систему законов и указов: закон “О налогообложении”, закон “О налоге на добавленную стоимость”, закон “Об акцизном сборе”, закон “О пред­приятиях”, закон “О предпринимательстве”, закон “О собственности”, закон “О хозяйственных товариществах”, система таможенных пошлин.

77. Маркетингові цінові стратегії на нові товари.

Ценовая политика цен фирмы формируется исходя из общих маркетинговых целей. в арсенале маркетинговых служб предприятия существует больше 15 вариантов маркетинговых стратегий. Целесообразность применения каждой из них определяется прежде всего целями марке­тинговой стратегии и ориентирами ценообразования, которые выбрала фирма..

наиболее применимы при установлении цены на новые товары 2 стратегии:

1. Стратегия “снятия сливок”. Она заключатся в том, что назначают очень высокую цену (обычно это длиться недолго). Эта стратегия может применяться при выполнении следующих условий:

- высокий уровень спроса со стороны большого числа покупателей.

- высокая цена служит показателем высокого качества для потребителя

- высокие изначальные вложения (издержки) непривлекательны для конкурентов.

2. Стратеги “прочного проникновения на рынок”. Условия:

- конкуренты не должны иметь возможности ввести более низкие цены.

- низкая цена не должна ассоциироваться с более низким качеством

Эта стратегия приемлема для сильных с финансовой точки зрения фирм, так как на начальных стадиях необхо­димо финансировать большое количество изделий. При использовании этой стратегии повышать цену можно только после признания товара потребителем.

78. Маркетингова ціль орієнтована на збільш. збуту та відповідні цінові стратегії.

Фірма знижує ціни, сподіваючись, що зростання обсягу збуту поліпшить її позиції на ринку і приведед до збіль­шення прибутку у майбутьньому. Викор-ся стратегія "проникнення", пов'язана з проник-ням на нові цільові ринки, коли ціна встановл-ся на рівні, нижчому за звичай­ний.

79. Марк-ва ціль на питомий прибуток та відповідні цінові стратегії.

Оцінюють попит на товар і витрати стосовно різних рівнів цін і відповідних обсягів збуту та обирають ціну, яка забезпечує max поточний прибуток. У такому разі фірма орієнтується на сьогодення і менше уваги приділяє перспективі. Ціна, що забезпечує певний прибуток розраховується

Приб.=доход-витрати.

80. Марк-ві цілі і цілі ціноутв-ня.

Вибираючи цінову стратегію перш за все необхідно вирішити яка маркетингова мета повинна бути досягнута. Ціноутворення є складовою роботи з досягнення стратегіч­них цілей фірми. 3 основні цілі ціноутворення: 1)орієнтовані на збут (забезпечити певний обсяг продажу, збільшити частку ринку) 2)орієнтовані на прибуток (забезпечити отримання максимального або задовільного прибутку, доходу від інвестицій, швидкенадходження готівки) 3)основані на становище, яке склалось (прове­дення цінової політики, яка б забезпечила стабільний стан справ на ринку або створила вприятливий клімат для діяльності фірми на ринку). Цілями маркетингової політики може бути: максимізація прибутку, завоювання більшої частки ринку, виживання фірми.

82. Класифікація цінових стратегій в М.

Цінова стратегія -статегічна лінія (план) фірми у сфері ціноутворення з орієнтацією на досягнення стратегічних цілей. Тобто цінові стртегії класифікуються в залежності від методів ціноутворення і цілей цінової політики.

Мет. ціноутв., орієнт. на попит включає стратегії: "Збирання вершків" товари спочатку продають за цінами, які значно перевищують витарти на в-во, а потім фірма поступово їх знижує, пропонуючи товар новим сегментам. "Проникнення" пов'язана з проникненням на нові цільові ринки, коли ціні встановлюються на рівні, нижчому за звичайний. "Пресижних цін" передбачає продаж товарів за високими цінами і розрахована на сегменти ринку з низькою еластичністю, які особливу увагу приділяють якості товару, товарній марці, чутливо реагують на фактор престижності. "Зв'язаного ціноутв-ня" є актуальною якщо фірма

Виходить на ринок не з одним товаром, а з комплексом. "Гнучких, еластичних цін" різний рівень цін залежно від можливості покупця заплатити певну суму та вміння торгувати. "Стабільних,стандартних, незмінних цін" продаж товарів за незмцнними цінами протягом тривалого періоду. Мет. ціноутв., орієнт. на конкурентів "Низьких цін" встановл-ся з метою витіснення конкурентів, завою­вання масового покупця і значної частини ринку. "Ціно­вого лідера" ціни встановл-ся залежно від цінової політики конкурентів.

83. Сут-ть маркетин. політики комунікацій.

Комунікаційна політика - це комплекс заходів щодо забезпечення іфомрваності споживачів та посередників, інших контактних аудиторій про фірму або її товари з метою просування товарів. До інструментів КП входять реклама, пропаганда, стимул-ня збуту, персональний продаж . А цілями можуть бути : збільшеня обсягів продажу, зиеншення товарних запасів, виведення на ринки нового товару, створення певного іміджу фірми або його удосконалення.

84. Стр-ра та елементи комплексу маркетин. кому­нікацій.

Маркет. політика комун-й здійсн-ся завдяки комплексу маркет-х комун-й. Його основ. елементами є: 1) Пере­шкоди (інформаційні, технічні, психологічні тощо) 2)Кодування (перетв-ня інф-ії в ефективну форму)3)Отримувач (спожмвач) 4)Звернення (набір символів і момент їх передавання) 5)Засоби поширення інф-ії (канали комунікації та її носії) 6)Декодування (розшифро­вування інф-ії споживачем ) 7) Зворотна р-ія (дії спожи­вача) 8)Зворотний зв'язок (частина зворотної р-ії, що доводиться до відома відправника) 9)Відправник (джерело інф-ії) п-во товаровир-ик.

85. Сут-ть та особлив-ті прямого М.

важливий елемент комунік. пол.

Прямий М. – цілеспрямоване, безпосереднє особисте звернення до фактичних і потенційних споживачів товару чи послуги, які чітко визначені зо адресами або навіть іменами. Основою Пр.М. є адресна баз даних, яку слід постійно оновлювати та поповнювати. Головний вид Пр.М. – це пряма поштова реклама – розсилання реклам­них листів, прейскурантів, лисівок, подарунків. Ця форма прямого М. передбачає можливість отримання відповіді у вигляді купону, поштової картки, бланку, замовлення.

86. Цільова аудиторія та її роль та місце в маркетин­говій сис-мі комунікацій.

Цільова аудиторія – потенційні учасники каналів збуту. Це є ті конкретні спожвачі на яких направлена маркетин­гова політика комунікацій. Знання мотивів цільової аудиторії забезпечує значною мірою ефективність рек­лами. При цьому враховуються соц.-демогр.хар-ки, фактори поведінки споживачів тощо.

86.Цільова аудиторія, її роль і місце в сис-мі маркет-вої політики К.

Визначення Ц.А. є першим етапом розробки рекламної стратегії. Ц.А.- це адресат рекламної комунікації, як звичайно вона мало відрізняється від цільового ринку фірми. Тобто це реальні і потеційні споживачі товару, а також і ті хто впливає на прийняття рішень про покупку. Приміром лікарі можуть рекомендуватисвоїм пацієнтам ті чі ін.ліки, рекламуючи чоловічі сорочки треба включити до цільової аудиторії і жінок чоловіків, які часто їх їм купують. Отже,щоб досягти ефективності й результатив­ності полвтики комунікації, треба дізнатися якомога більше про поведінку, хар-р, стиль життя, розпорядок дня, цінності і т.п. цільової аудиторії.

На ціьому ж етапі визначається і бажана зворотна реак­ція Ц.А., тобто той результат комунікації, що його можна буде отримати.

87. Сутність і зміст маркетингової політики просу­вання.

Просування – це створення і підтримка постійних зв’язків п-ва з ринком для інформування, переконання і нагадування про свою д-сть з метою активізації продажу товарів і формування сприятливого образу (іміджу) на ринку.

В основі просування – процес комунікативних зв’язків п-ва з ринком.

Засобами просування є:

1) реклама;

2) персональний продаж;

3) стимулювання збуту;

4) зв’язки з громадськістю.

Просув-ня спрямоване на досягнення необхідної проін­формованості потенцій-них споживачів про вигоди і переваги, які споживачі отримують, купуючи товари п-ва за певною ціною і умовою продажу.

Комунікативні зв’язки п-ва з ринком передбачають:

з одного боку – направлення товарів п-ва на ринок і інформацію про них,

з іншого боку – ринок повертає п-ву гроші за реалізо­вану продукцію і інф-ю про сприйняття товару ринком.

Комунікативна модель складається з таких елементів:

І. джерело інформації (відправник).

Джерелом інформації є безпосередньо п-во, яке встано­влює комунікативний зв’язок з ринком.

ІІ. інформація.

Інф-я складається з даних, які виробник хоче донести до споживачів відносно своєї продукції, ціни на неї та умов продажу.

ІІІ. кодування.

К-ня інф-ії здійснюється з метою більш глибокого про­никнення у свідомість споживачів (зображень, символів, звук, текст та ін.).

ІV. канали розповсюдження.

Повідомлення надсилаються до спож-в з викор-ням різних каналів розповсюдж-ня (телебачення, друковані видання та).

V. адресат.

Адресат – це цільова група споживачів (обраний п-вом сегмент ринку).

VI. декодування.

Декодування (сприйняття) – відгук спо-живачів на отриману інф-ю (відношення до товару, дії спож-в по відношенню до п-ва).

Реклама – це процес розповсюдження інф-ії, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

Ефективність реклами проявляється у формуванні пози­тивного відношення споживачів до окремого п-ва і його продукції.

Персональний продаж – це особисті контакти торго­вого персоналу з покуп-цями, презентація товару в процесі бесі-ди з метою його продажу або укладання торгової угоди.

В процесі ведення переговорів, комівояжерських циклів, демонстрації товару, проведення консультацій торговельний персонал виконує не тільки функ-ю продажу товару, але і функ-ю засобу маркетингової інф-ії.

Формування попиту і стимулювання збуту – це дії, які спрямовані на збільшення продажу шляхом активного залучення до цього процесу покупців, посередників, постачальників з викор-ням різного роду стимулюючих дій.

Формування попиту будується на підвищенні проінформованості спож-в про товар і безпосередньо п-во.

Це передбачає:

© необхідність розробки фірмового стилю;

© проведення виставок і конференцій;

© видання журналів;

© прямого розповсюдження рекл-х матеріалів;

© розповсюдження зразків і т.п.

Стимулювання збуту – організується на основі на­дання постачальникам, посередникам, продавцям, спожи­вачам різних пільг і знижок.

Зв’язки з громадськістю – це тривалі зусилля, спрямо­вані на створення і підтримку доброзич-х відносин і взаєморозуміння між організацією і громадськістю.

Засоби:

1) корпоративна реклама;

2) формування позитивного враження;

3) відгуки в ЗМІ;

4) спонсорство.

88. Стр-ра маркетингової політики просування.

Планування просування товарів передбачає 7 послідов­них етапів.1)Визначення цілей та об'єктів реклами. Вона має сприяти досягненню маркетингових цілей. 2) Визна­чення цільової аудиторії. Враховуються соц.-демо­граф.хар-ки, фактори поведінки споживачів. Цільовою аудиторією можуть бути потенційні учасники каналів збуту- дистриб'ютори, дилери тощо. 3) Вибір засобів реклами.Це може бути вибір як одного засобу реклами так і комбінація рекламних звернеь у пресі тощо. Критеріями прийняття рішень при виборі носіїв реклами є: об'єкти та цілі реклами, охоплення цільової аудиторії, вартість реклами. 4) Підготовка рекламного звернення. Включає підготовку тексту, слогану, ілюстрацій тощо. 5)Розробка графіків виходу. Передбачає визначення часу та періодич­ності виходу реклами, тривалість демонстрації плакатів тощо.6)Планування бюджету просування товару. 1)Б.рівноваги і рентабельності (1.1.визн-ся фін. можлив-ми п-ва,1.2. розр-ся як витрати на рекламу поділені граничний прибуток від од.прод-ії,1.3. визн-ся розрахованим % від розрахованої виручки ) 2)Б. Виходячі з задачі і цілі комунікації (2.1. Б. Контакту. Має вигляд розрах-ку витрат, які забезпечують задане охоплення і повторність рекламних повідомлень в цільовій аудиторії 2.2. Б.впливу на сприйняття має вигляд розрахунку витрат, що забезпе­чує досягнення цільових показників, заданих для окремих складових по реакціїї аудиторії) 3) Б. орієнтований на обсяги продажі або долі ринку (3.1. Оптимальний Б. дозволяє встановити чи є рівень Б. надлишковим чи недостатнім по відношенню до оптимального рівня. Оптимальний рівень розрахов-ся як добутокеластичності прожажів по рекламі, граничного прибутку і відношення витрат на 1000 мешканців до обсягу продажів) 7) Попе­редня оцінка ефективності реклами. При цьому аналізу­ються такі питання: наскільки ефективно рекламне звернення привертає увагу цільової аудиторії, наскільки повно повідомляється про споживчі хар-ки товару, наскільки чітко визначені аргументи тощо.Ек. ефектив­ність реклами визначаються рекламним доходом (зміна збуту товару, обумовлена рекламою) та рекламним прибутком (різниця між рекламним доходом і витратами на рекламу).

89. Маркетингова політика просування як складо­вий елемент маркетингової діяльності.

Просування – це будь-яка форма пові-домлення, вико­ристовувана фірмою для інф-ії, переконування чи нагаду­вання спож-м про свої товари, образи, ідеї, громадську д-сть чив плив на сус-во. Головна мета процесу просування – стимулювання попиту.

Функції просування:

1) створює образ престижності, низьких цін або інноваційності для компанії, її продукції;

2) інформує про параметри товарів;

3) сприяє пізнаванню нових товарів;

4) підтримує популярність існуючих;

5) може змінити образи чи використан-ня товарів, які втрачають свої позиції;

6) пояснює, де можна придбати товари;

7) створює атмосферу ентузіазму серед учасників збуту;

8) переконує споживачів переходити до купівлі дорож­чих товарів;

9) інформує споживачів про розпродаж;

10) відповідає на запити споживачів;

11) забезпечує обслуговування клієнтів після покупки товару;

12) обгрунтовує ціни на товари та послуги;

13) завершує угоди.

В основі просування – процес комунікативних зв’язків п-ва з ринком.

Засобами просування є:

1) реклама;

2) персональний продаж;

3) стимулювання збуту;

4) зв’язки з громадськістю.

Просув-ня спрямоване на досягнення необхідної проін­формованості потенцій-них споживачів про вигоди і переваги, які споживачі отримують, купуючи товари п-ва за певною ціною і умовою продажу.

Комунікативні зв’язки п-ва з ринком передбачають:

з одного боку – направлення товарів п-ва на ринок і інформацію про них,

з іншого боку – ринок повертає п-ву гроші за реалізо­вану продукцію і інф-ю про сприйняття товару ринком.

90. Персональнний продаж товару: сутність та умови застосування.

Персональний продаж – це особисті контакти торго­вого персоналу з покуп-цями, презентація товару в процесі бесіди з метою його продажу або укладання торгової угоди.

ПП застосовується у таких випадках:

1) коли йдеться про значні замовлення та прямий канал розподілу виробник – покупець;

2) через торговельну мережу ефективніше обслугову­вати географічно сконцентрованих споживачів;

3) дорога і складна техніка потребує докладного інформув-ня споживачів, демонстрацій, повторних відвідувань, додаткових послуг при збуті (упаковка, доставка, установка);

4) персональний продаж може знадобитися для виз­нання на ринку нових товарів;

5) організації-споживачі віддають перевагу вищому ступеневі персонального контакту і сервісу.

91. Різновиди недозволеної реклами.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

У рекламі забороняється:

1) поширювати інформацію щодо продукції, виробниц­тво або реалізацію якої заборонено законодав­ством України;

2) вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, став­лення до релігії, за мовними ознаками, за родом і характе­ром занять, місцем проживання, за інших обставин або такі, що дискредитують продукцію інших осіб;

3) подавати відомості або закликати до дій, які мо­жуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров’ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спону­кають до нехтування засобами безпеки;

4) використовувати засоби і технології, які безпосеред­ньо діють на підсвідомість споживача;

5) наводити твердження, що дискримінують осіб, які не користуються продукцією, що рекламується;

6) використовувати або імітувати зображення Держав­ного Герба України, Державного Прапора України та звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством;

7) рекламувати продукцію, яка підлягає обов’язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої вимагає наявності спеціального дозволу (ліцензії), у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;

8) вміщувати зображення фізичної особи або використо­вувати її ім’я без згоди останньої;

9) імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено законодавством України про авторське право та суміжні права.

92. Планування рекламної діяльності.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

Планування реклами складається з таких пунктів:

1) визначення мети реклами – створює основу для рек­ламного бюджету, для розробки стратегії реклами;

2) визначення і розподіл рекламного бюджету;

3) розробка стратегії реклами;

4) вибір засобів інформації (планування засобів інформації);

5) перевірка впливу реклами.

93. Суб’єкти та об’єкти реклами.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

Суб’єкти:

виробники – ті, хто здійснює рекламу:

© рекламні агенства;

© фірми.

Об’єкти:

1) споживачі (покупці);

2) посередники;

3) експертні організації.

94. Мотиви реклами: сутність та різновиди.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

Головним мотивом є отримання прибутку від рекламної д-сті або визнання з боку цільової аудиторії.

Особи, які здійснюють на безоплатній основі діяльність щодо виробництва і розповсюдження соціальної рекламної інформації, передачі свого майна (в тому числі коштів) іншим особам для виробництва і розповсюдження соціальної рекламної інформації, користуються пільгами, передбаченими законодавством про благодійну діяльність.

95. Функції реклами в залежності від стадії життєвого циклу товару.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

1)На етапі виведення товару на ринок, в період ство­рення первинного попиту застосовується інформативна реклама, функціями якої є розповідь про новинку, про зміну цін тощо.

2) На етапі зростання, коли фірма тільки формує вибірковий попит, озираючись на конкурентів, застос-ся запобіжна реклама, функціями якої є навіювання думки про перевагу марки, переконати споживача тут же зробити покупку, спонукає замовника до зустрічі з торговельним агентом фірми.

3) До нагадувальної реклами зверта-ються на етапі зрілості для підтвер-дження раніше прийнятого вибору (де купувати товар, товар може знадоби-тися найближчим часом, підтримування знань про товар).

96. Сутність та мета реклами.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

Без реклами неможливе формування широких ринків товару, перетворення потенційно існуючих потреб на попит. Перед покупцем світ виробів, послуг, ідей постійно розширюється, що спону-кає його дедалі частіше зверта­тися за порадою до спеціалістів, прислухатися до думки авторитетних людей, фірм. Покупець звичайно довіряє Р., яка в силу своєї специфіки найбільше впливає на його уяву. Р. має на меті не тільки зародити думку про потребу споживача в якомусь товарі, а й викликати палке бажання купувати, вдаватися в разі необхідності до послуг банків для отримання кредитів, шукати заробітків. Успіх супро­воджує тих п-ців, яким вдалося знайти найтонші, найгнуч­кіші методи впливу на розум, почуття, поведінку людей через рекламу.

97. Види реклами в залежності від цілей.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

Види реклами:

1) Інформативна – цілі реклами: доводить до відома споживачів інф-ю про товари, їх види, призначення, пок-ки якості, особливості, принципи дії таін., інформує про рівень і динаміку цін на них; формує образ фірми. Особ­ливо важливою є на етапі зростання випуску продукції для формування селективного попиту.

2) Переконувальна – заохочує спож-ча віддати пере­вагу тому чи тому товару (марці); змінює на ліпше ставлення споживача до товару; переконує у необхідності придбати товар.

3) Нагадувальна – нагадує про товар, місце й умови його продажу та використання.

4) Підкріплювальна – підтримує, підтверджує добру думку про товар після його купівлі та викор-ня спожива­чем.

5) “Обличчя фірми” – своєю солідністю, якістю підкреслює статус фірми, її надійність, прогресивність, стабільність.

98. Оцінка ефективності рекламної програми.

Реклама – це процес розповсюдження інф-ї, який має за мету просування товарів або ідей певного замовника без його безпосередньої участі, але за його рахунок.

Розрізняють торговельну і комунікатив-ну ефективність рекламної кампанії.

Торговельна еф-сть визначається:

1) методом оцінки збільшення обсягів продажу до і після проведення рек-ої компанії;

2) аналітичним методом на основі кореляції витрат на рекламу і обсягів продажу;

3) експериментальним методом за доп. рекламних (з проведенням реклами) і контрольних (без проведення реклами) ринків.

Оцінку комунікативної еф-ті рек-ої компанії можна отримати на основі тестування ринку до її початку і в період її проведення.

99. Сутність та задачі стимулювання збуту.

Стимулювання збуту – комплекс захо-дів, звернутих до споживача, особисто ознайомленого з даним товаром, а також до продавців, посередників комерційних операцій: демонстрація товару, виставки, каталоги, фільми, су­веніри, вікторини, видача купонів тощо.

Об’єктами уваги, як видно з визначення, можуть бути покупці, посередники і торговий персонал фірми. Покуп­ців за-кликають безпосередньо до здійснення купівлі, посередників і продав-в спону-кають до активної і професій-ї вправ-ності заради досягнення найвищого рівня продажу.

Завданням СЗ є прискорення чи поси-лення відповідної реакції ринку за доп. різноманітних засобів активізованого впливу.

До сфери завдань стимул-ня спож-в входить:

1) заохочення до інтенсивних покупок і застосування товару;

2) привернення уваги до товару тих, хто користу-ся ідентич-м тов-м конкурентів.

Стимул-ня посер-в спрямоване на:

1) включення пропонованих фірмою товарів до нового асортименту;

2) підтримку більш потрібного рівня запасів товару;

3) проникнення у нові сегменти ринку;

4) збільшення частки товару порівняно з конкурентами.

Стимул-ня працівників торгівлі спря-моване: на за­охочення їх підтримувати актуальність нового товару, чутливо реа-гувати на зауваження клієнтів, залучати якомога більше відвідувачів, підвищува-ти рівень позасе­зонного продажу.