Відбудова і розвиток господарства України в післявоєнні роки (1945-1950 pp.).
Вiдбудова зруйнованого війною господарства вiдбувалася у надзвичайно складних умовах. За роки війни змiнилася структура економiки.З усьго, що було евакуйовано пiд час вiйни з України, поверталася незначна частина.За вивезене майно Україна не отримала ніякої компенсацiї.Натомiсть за нове обладнання яке поступало в Україну після війни, доводилось платити з власного бюджету.Вiдбудова промисловості здiйснювалася однобоко.Випереджаючими темпами розвивалися галузi важкої промисловості, хронiчно вiдставали харчова та легка промисловiсть. Внаслiдок вiйни та колективноi системи господарюваня сiльське господарство повністю деградувало. Хронiчно не вистачало технiки, реманенту, тяглової худоби, насiння, рабочих рук. Колгоспник був вiдчужений вiд засобiв виробництва, вiд розподiлу створеного ним продукту. Вироблена колгоспамк продукцiя державою не закуповувалася, а фактично вилучалася методом продрозкладки. Оплата працi сiльських виробникiв була символiчною.Село не забезпечувалося пенсiями.
Катастрофу сiльського господарства України довершила жорстока посуха, ака знищила врожай у пiвденних областях республiки. Почався голод, який охопив мiльйони жителiв Україiни. Майже 800 тие. осiб загинуло.Голоду 1946—1947 рр. можна було уникнути. У краiнi були достатнi продовольчi резерви.Однак добiрву пшенищо вивозили за кордон.Вуло вiдбудоваио Днiпрогес, заводи “Азовсталь”, машинобудiвнi заводи Киева, Харкова, введено в дiю газопровід Дашава—Київ. На кiнець 1950 р. бiльше, нiж до вiйни,видобували залiзної руди, виробляли прокату чорних металiв,продукції машинобудування, електроенергii, цементу тощо.
У груднi 1947 р. з метою змiцнення фiнансiв (скорочення грошовоi маси, випущеноi пiд час вiйни) було здiйснено горшову реформу, яка ще бiльше погiршила становище простого населення.ЇЇ проводили конфiскацiйними методами. Старi гроші обмiнювалися на новi у спiввiдношенні 10:1.Пiсля голоду 1946—1947 рр. розпочалося повiльне пiднесення сільского господарства. Проте пiдхiд до розв’язання аграрних проблем залишався старим: форсування виробництва в умовах жорстокої централізації та регламентацiї колгоспного життя. З метою боротьби проти порушення Статуту.Введено грошiовi та натуральнi податки, що призвели до знищення домашнiх тварин, вирубування садiв.
У цiлому до початку 50-х рокiв сiльське господарство залишалося збитковкм. В бiльших мiстах краю почали будувати заводи-гiганти.В захiдних областях розширювалиюя старi виробництва: видобуток нафти , природного газу. Швидкимк темпами зростало число промислових робiтникiв.
У 1948—1949 рр. сталiнський режим здiйснив колективiзацiю сiльського господарства:посилення податкового тиску на заможних селян, примус, депортацiя непокiрних до Сибiру,Середньої Азiї.Отже, у вiдбудовi народного господарства України були певнi успiхи, однак довоенного рiвня в провiдних галузях промисловостi не було досягнуто, темпи розвитку сiльськогосподарського виробництва вiдставали вiд темпiв розвитку промисловостi,не задовольняли потреб населення у предметах споживання.
65.Розвиток економіки України в 50-60 pp. XX ст.
У 50 х першiй половині 60 х рокiв основні напрямки економічноi політики в Украiнi залишалися практично незмінними. Однак пiсля смерті Сталiна було зроблено спроби переглянути деякi аспекти економічної політики, не зачіпаючи при цьому основ тоталитарного суспільства.Насамперед було Розпочато реорганізацію управлiння промисловістю. На думку Хрущова, першого секретаря ЦК КПРС і головного реформатора, надцентралізованi галузеві міністерства були неспроможними забезпечити швидке зростання промислового виробництва
Щоб зменшити розтратнiсть централізованого виробництва, уже з 1953 р.почалося скорочення кількості всесоюзних міністерств і передача частини екокомічної влади республiканському керiвництву. Якщо у 1950 р. в Укра~нi 65% всього виробництва було пiдпорядковано центру, ТО. у 1956 р. ця астка зменшилась аж ДО 24%. Решту 76% контролювали республiканські мiнiстерства У 1957 р Хрущов замість староi міністерсько вертикальноi системи ввiв нову територіально-горизонтальну систему управлнiння, засновану на радах народного господарства (раднаргоспи). Новоутворенi органи здiйснювали улравління господарством в окремих економічно-адміністративних районах. Уряд вважав, що реформа допоможе рацiональніше виконистовувати ресурси подолати галузеву роз ‘єднаність і вiдомчі бар’єри.Органiзація раднаргоспiв мала певний ефект. Було закрито сотні дрiбних підприемств, якi дублювали одне одного. Вивільнені виробничі площі задіяні для виробництва нових видів продукції.
Проте кардинальних змін у розвитку економіки не вiдбулося. Реформи М. Хрущова носили половинчастий характер. По-старому Москва ставила виробничi завдання, встановлювала цiни на основнi види товарiв,забирала значнi суми прибуткiв. I найголовнiше — держбанк СРСР, який регулював господарську дiяльнiсть пiдприемств, не став ближче до Україiни.
Поставивши у 1957 р. перед країною завдання за 20 рокiв догнати i перегнати CШA,він старанно вираховував,скiльки тон залiза має виробити Радянський Союз на душу населення, щоб реалiзувати задумане. Iронiя полягала в тому, що США, як й iншi промислово розвинутi країни, у той самий час розвивали новi технології,якi не потребували такої кiлькості металу. Хрущов зайнявся реформуванням сiльського господарства. Були пiдвищенi закупiвельнi цiни на сiльгосппродукцiю, збiльшено асигнування аграрного сектору, змiцнена його матерiально-технiчна база тощо. Колгоспам i радгоепам було наказано збiльшити посiви кукурудзи, гороху та деяких iнших культур, що повинно було пiдняти рiвень кормової бази тваринництва. У цiлому добру iдею в умовах радянськоi дiйсностi, безвiдповiдальностi i загальної безгосподарностi було по~нiстю дискредитовано. Кукурудзу почали сiяти на пшеничних полях. Що привело до значних збитків всого господарства країни. Волюнтаристським методом Вирiшував М. Хрущов проблеми забезпечення людей продуктами харчування. .
У 1965 р. до влади в СРСР прийшло нове партiйно-державне керiвництво, очолене Л. Брежневим.Свою дiяльнiсть воно також роэпочало з економiчної реформи, яка часто ототожнюсться з iменем тогочасного Голови Ради Мiнiстрiв СРСР О. Косигiна. Цією реформою передбачалось: скоротити планові показники для пiдприемств, створити на пiдприемствах фонди матерiального стимулювання; фiнансувати промислове будівництво шляхом кредитування, а не дотацiй; лiквiдувати раднаргоспи і вiдновити галузеву систему управлiння;підвищити закупiвельнi цiни на сiльськогосподарську продукцію;перерозподiлити долю нацiонального прибутку на користь аграрного сектору.
Першi кроки реформи принесли позитивнi результати, але це тривало не довго.
Причини невдачi економiчних реформ 50—60-х рокiв лежать в основi тоталiтарно керованоi економiки, якою й була економiка радянська.Економiчне реформування не могло принести ycпixy без полiтичних змін, демократизації і без реального суверенiтету республiк.