Класифікація економічних систем

Аналіз економічних систем обумовлює необхідність їх класифікації. (більшість економічних процесів носить соціальний характер, соціальні протиріччя продовжують бути джерелом розвитку і вдосконалення систем. Тобто будь-яка економічна система може бути названа соціально-економічною).

Відповідно до вибору певного критерію класифікації розрізняють різні види систем:.

У залежності від форм економічної діяльності і техніко-економічного укладу виділяємо такі економічні системи:

- замкнуте господарство;

- ремісниче господарство;

- капіталістична економіка;

- колективістська економіка;

- корпоративна економіка.

У залежності від зв’язку між виробництвом і споживанням виділяють:

- замкнуте (натуральне) господарство;

- міське господарство( з розвинутим ремісничим господарством);

- національне господарство (функціональний поділ праці, ринковий зв’язок між елементами системи);

Відповідно рівня техніко-економічного виробництва виділяють такі типи систем:

- доіндустріальне суспільство (натуральне господарство);

- індустріальна економіка (епоха після промислового перевороту);

- постіндустріальна (на основі досягнень НТР) економіка;

- неоіндустріальне або інноваційно-інформаційна економіка, основу якої складає комп’ютеризація усіх процесів.

К. Маркс виділяв п’ять суспільно-економічних формацій:

- первіснообщинну (панує спільна, общинна власність;

- рабовласницьку;

- феодальну;

- капіталістичну (приватна власність і боротьба класів);

- комуністичну (засновану на суспільній власності);

Кожна з економічних систем не може існувати і розвиватися, не задовольняючи потреби нації і функціонуючих у цій системі суб’єктів.

У більшості вітчизняних та ряді зарубіжних видань прийнято виділяти три основні типи економічних систем:

- система вільного або чистого ринку;

- система централізовано-планової економіки;

- система змішаної економіки.

Звичайно, що така класифікація дещо умовна, оскільки в реальності практично кожній економічній системі у процесі відтворення властиві як ринкові, так і адміністративні регулятори. Проте співвідношення між ними може істотно відрізнятися. Тому співвідношення між адміністративними і ринковими регуляторами і слід брати як визначальну ознаку.

Система вільного або чистого ринку (економіка вільного підприємництва). Визначення ідеальної ринкової економіки було дано відомим американським економістом М. Фрідменом. Це така економічна система, в якій рівень державного регулювання економічних процесів є найменшим, а сили вільної конкуренції, ринкового саморегулювання досягають максимального поширення.

Характерні риси цієї системи:

- приватна власність на інвестиційні ресурси — капітал, землю, засоби виробництва, природні багатства

- конкуренція;

- встановлення цін на товари у залежності від співвідношення попиту та пропозиції;

- вільне підприємництво — свобода підприємницької діяльності тих, хто має капітал;

- обмежене державне втручання в системі вільного (чистого) ринку (захист приватної власності, прийняття державою відповідних урядових указів та постанов).

Окремі елементи і риси системи вільного ринку збереглися до сьогодення.

Централізовано-планова економіка — ця система функціонувала раніше в СРСР, країнах Східної Європи, в деяких азіатських державах.

Їх характерні риси:

- суспільна (а в реальності державна) власність на всі засоби виробництва і економічні ресурси;

- жорстка централізація в розподілі ресурсів і результатах виробничої діяльності;

- суттєве обмеження або навіть недопущення приватного підприємництва;

- директивне планування, затратне ціноутворення, цільові капіталовкладення тощо.

Нежиттєздатність цієї системи, її несприйнятливість до нових умов життя зробили неможливим подальші соціально-економічні перетворення у всіх колишніх соціалістичних країнах.