Співробітництво україни з країнами-учасницями снд 4 страница

№68

Платіжний баланс України:витратні та доходні статті.

До 1993 р. статистика міжнародних операцій України була представлена торговельним балансом, балансом фінансових ресурсів та валютним планом країни.Спеціальною Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 17 вересня 1993 р. на Національний банк України було покладено відповідальність за складання узагальненого платіжного балансу України. Поява Концепції побудови банківської та грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу (далі - Концепція) була зумовлена загальнодержавною потребою незалежної України у визначенні її місця в світовому співтоваристві, розвитку банківської та фінансової систем, а також у зв’язку з покладенням на Національний банк відповідальності за формування платіжного балансу держави. Дану Концепцію було затверджено постановою Правління Національного банку України №101 від 20.05.1994 р.Як зазначено у Концепції, розробка і складання платіжного балансу базуються на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації. За формою складання платіжний баланс України визначається як зведений статистичний звіт (за певний період часу) про здійснення міжнародних операцій українських резидентів з резидентами інших країн світу. Інформаційну базу платіжного балансу (як і в світовій практиці) становлять такі джерела:дані банківської системи про надходження платежів з-за кордону і здійснення платежів за кордон (фінансові операції з нерезидентами);інформація про пересування товарних потоків через кордон (міжнародна торгівля);статистичні спостереження підприємств та організацій з метою збирання повної та додаткової інформації (статистична звітність експортерів та імпортерів продукції, інвесторів, та одержувачів іноземних інвестицій тощо). МВФ отримує платіжний баланс України з 1994 р. З квітня 1996 р. розпочато видання щоквартальника “Платіжний баланс України”, в якому публікуються табличні дані з платіжного балансу, аналітичні матеріали щодо розвитку зовнішнього сектора економіки та впливу поточної економічної політики на його стан. Уперше сторінку України з показниками грошово-кредитної статистики (починаючи з грудня 1992 р.) і статистики платіжного балансу (починаючи з 1 кварталу 1994 р.) було надруковано у липневому випуску збірника МВФ - “Міжнародна фінансова статистика” (“International Finansсial Statistics” — публікується англійською мовою і виходить щомісячно з січня 1948 р. – основне статистичне видання Міжнародного валютного фонду). Україна стала шостою серед країн-членів МВФ (які входили до складу СРСР) – після Латвії, Литви, Естонії, Молдови та Росії, котрі представлені у зазначеному збірнику. Національний банк України складає платіжний баланс, який базується на основі м/н операційній системі звітності (ITRS-international transaction reporting system), яка була розроблена у січні 1993 р. Операції звітуються у початковій валюті, накопичуються та кодуються у відповідності з ВРМ5 стандартною класифікацією.

№72

Східноєвропейські інтеграційні процеси. Україна і СНД

Співробітництво України з країнами-учасницями СНД

Україна розглядає СНД як механізм багатосторонніх консультацій і переговорів, який доповнює процес формування двосторонніх взаємин між державами-учасницями Співдружності, оскільки за таких умов СНД має перспективи на існування і відповідно слугуватиме забезпеченню національних інтересів усіх країн-учасниць. Водночас, Україна виступає проти надання Співдружності статусу суб'єкта міжнародного права. Існують перспективи співробітництва України з країнами-учасницями СНД на взаємовигідній двосторонній основі.На мікроекономічному рівніцьому мають сприяти процеси транснаціоналізації з урахуванням рівня ефективної спеціалізації та кооперації в науково-технічних і виробничих сферах різних галузей економіки. Передбачалося, зокрема, створити майже 40 українсько-російських промислово-фінансових груп (ПФГ).

Слід зауважити, що для України доцільно було б дедалі повніше входити до міждержавних координуючих структур Економічного союзу при збереженні статусу асоційованого члена. Найбільш актуальним є створення режиму вільного руху товарів, а також формування ефективної міждержавної розрахункової системи (на основі платіжної або клірингової угоди). Без ; налагодження такого типу інтеграційних зв'язків Україна може втратити «свої» зовнішні ринки в країнах СНД. Вона не буде готова до активних дій на інших ринках (низька конкурентоспроможність українських товарів, насиченість міжнародних ринків, їх закритий характер тощо). Виникає реальна загроза для України втратити ключові елементи свого експортного потенціалу внаслідок розриву не лише неефективних, а й ефективних науково-технічних та виробничих зв'язків.

№27

Міжнародний валютний ринок

Одним із найсуттєвіших елементів міжнародних валют­них відносин є світовий валютний ринок. Валютний ринок — це: і) підсистема валютних відно­син у процесі операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах; 2) інституціо-нальний. механізм (сукупність установ і організацій — бан­ки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечу­ють функціонування валютних ринкових механізмів. Валютний ринок як економічна категорія — це система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіж­них документів в іноземних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторго­вельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти по­купцями, продавцями, посередниками, банківськими устано­вами та фірмами. Існує чотири групи суб'єктів валютного ринку: • державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та казначейства окремих країн; • юридичні та фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;• комерційні банківські установи, які забезпечують ва­лютне обслуговування овнішніх зв'язків, особливо брокерські контори; • валютні біржі та валютні відділи товарних та фон­дових бірж. Основні суб'єкти валютного ринку — великі транснаціо­нальні банки.З практичної точки зору під валютним ринком розуміють офіційні фінансові центри, в яких зосереджено здійснення валютних операцій. Найбільшими міжнародними валютни­ми ринками, представленими сукупністю банків, бірж і фінан­сових компаній, є ринки Лондона, Нью-Йорка, Токіо, Франк -фурта-на-Майні, Парижа, Сінгапура, Цюриха, Гонконга.Головними функціями валютного ринку є:• реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розши­рення зовнішньоекономічних зв'язків;• сприяння поглибленню міжнародного розподілу праці та міжнародної торгівлі;• визначення і формування попиту та пропозиції на іно­земні валюти;• своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;• регулювання валютних курсів;• хеджування валютних ризиків;• диверсифікація валютних резервів;• одержання прибутку від операцій з валютою та валютни­ми цінностями тощо.Види:і. Регіональні ринки: *європейський (Лондон, Цюрих, Па­риж, Франкфурт-на-Майні), *північноамериканський (Нью-Йорк), *азіатський (Токіо, Сінгапур, Гонконг).2. Національні ринки, які забезпечують рух валютних по­токів у даній країні та обслуговують зв'язки з міжнародними валютними центрами.3. Ринки за видами валютних операцій: *ф'ючерсні, *опціон-ні, *форвардні, депозитні тощо.4.Спеціальні ринки: відсоткових ставок на іноземні валюти, *конверсійних операцій, *окремих міжнародних розрахункових одиниць. Залежно від рівня організації валютного ринку розрізня­ють біржовий та позабіржовий валютні ринки.Біржовий ри­нок представляють валютні біржі, апозабіржовий, який ще називають міжбанківським, — банки, фінансові установи, підприємства та організації.

№60

Форми міжнародних розрахунків.

•банківський переказ (Операція банку з виконання доручення клієнта по переведенню грошей в іншій банк для виконання його грошових зобов’язань. Недолік: затримка в часі надходження виручки до експортера); •документарне інкасо(банківська операція по стягненню грошових коштів з платника на користь одержувача на підставі письмового доручення останнього з наданням відповідних документів. Документарне інкасо — це доручення експортера (кредитора) своєму банку одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцент) того, що ця сума буде сплачена в установлені строки. Для імпортера вигодна: він знаходиться під захистом свого банку і документи, які отримує для оплати по акредитивах, залишаються в розпорядженні його банку до моменту розрахунку. А при несплаті повертаються банку-ремітенту із зазначенням причин несплати або неакцепту. Для експортера вигідно те, що йому належить юридичне право розпоряджатися товаром до повної сплати коштів за нього. Недоліками інкасової форми розрахунків є: * значний термін проходження документів через банки;* можливість відмови імпортера сплатити кошти за надані документи;* значний розрив у часі між відвантаженням товару та отримання експортної виручки, особливо в разі тривалого транспортування вантажів) •документарний акредитив (Акредитив — це документ, виданий банком імпортера, який зобов'язує цей банк акцептувати векселі, виставлені йому експортером (бенефіціарієм) відповідно до певних умов. Ці умови включають величину кредиту, термін сплати векселя, загальний опис то­вару, додаткові потрібні документи і кінцевий термін сплати. Підтверджений безвідзивний акр. У випадку, коли експортер не отримує передоплати і не хоче покладати­ся лише на обіцянки імпортера заплатити, він може вимага­ти підтвердженого безвідзивного акр. Непідтвердмсений акр означає, що банк експортер обмежується тільки повідомленням експортера про відкритті акр і платить тільки в тому випадку, якщо банк імпортер перераховує йому відповідну суму. Документарний акр– іменний документ, що містить доручення про сплату коштів отримувачу протягом певного терміну з додержанням вказаних в ньому умов. Недоліки: це найскладніша та найдорожча форма розрахунків), ; •розрахунки по відкритому рахунку (метод платежу, за якого продавець просто відправляє рахунок-фактуру покуп­цеві, який має заплатити у визначений час після її отриманн); •розрахунки з використанням чеків, векселів (Простий вексель – безумовне письмове зобов’язання однієї особи перед іншою виплатити певній особі наказом векселедавця або пред’явника, обумовлену суму грошей на вимогу, або на фіксовану дату, або на визначений момент у майб. Переказний вексель (комерційна трата) — це безумов­ний письмовий наказ, адресований однією стороною (трасан­том) іншій (трасату), що зобов'язує останнього заплатити певну суму грошей третій стороні (ремітентові) у визначений час у майбутньому. Чек – безумовний наказ клієнта банку, який веде його поточний рахунок, про сплату пеіної суми грошей пред’явнику чеку, або іншій, вказаній в сумі особі: 1. Іменний, 2. Ордерний. 3. На пред’явника)

№69

Сутність міжнародної інтеграції , фактори її розвитку і значення

№74

Північноамериканська економічна інтеграція.

Для пн Америки тривалий час був характерний розвиток ек зв'язків переважно на корпоративному рівні, в результаті чого на початку 80-х років почав формуватися регіональний американсько-канадський господарський комплекс. Посилення міждержавної економічної взаємодії зумовило створення 1989 року зони вільної торгівлі "США-Канада".Мета: •усунути тарифи у взаємній торгівлі двох країн в десятирічний період. • зняти національні преференції на всі урядові контракти вартістю понад 25.000 доларів, •заборонити обмеження у взаємній торгівлі паливом та енергією, за винятком тих, що пов'зані з національною безпекою і запобіганням виснажені я енергетичних ресурсів, •усунути тарифні і лібералізувати нетарифні бар'єри у взаємній торгівлі сільськогосподарською продукцією , •увести національні режими для взаємного інвестування;• створити спільну Комісію для координації дій, спрямованих на реалізацію угод.1994 року було створено нове інтеграційне угруповання за участю США, Канади, Мексики - Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА). Формується торговельний блок, що об'єднує країни. Відповідними угодами в рамках НАФТА,зокрема,передбачається:• істотно пом'якшити тарифне регулювання. Протягом 5 років від мита вивільниться 65% американського промислового і сільськогоспо­дарського експорту до Мексики, а також 70% мексиканського експорту до США (одразу після ратифікації угоди); • скоротити наполовину податки на імпорт в Мексику автомобілів і запасних частин до них негайно після ратифікації відповідної угоди, а через 5 років 75% цієї торгівлі зробити безтарифною; • забезпечити вільний допуск американських компаній на мексиканський ринок телекомунікацій (що оцінюється в 6 млрд.дол.США) до 1995р.; • терміново відмінити тарифи на текстильні товари на суму 250 млн. дол, • терміново відмінити ліцензії з боку Мексики на імпорт сільськогоспо­дарської продукції; • відкрити мексиканський фінансовий ринок для партнерів за НАФТА до 2000 р.; • забезпечити активну діяльність американських компаній на Мексиканському страховому ринку (оцінюється в 3,5 млрд.дол. США); • лібералізувати взаємне інвестування, зокрема зняти обмеження з боку Мексики на такі дії американських фірм, що експортують з Мексики, коли ці фірми отримують право на інвестиції в її економіку; • відкрити мексиканську транспортну мережу для американських фірм у два етапи (1995 та 1999 роки. США використовують механізми НАФТА для інтенсифікації дій на перспективних ринках Південної Америки. Водночас НАФТА може і негативно вплинути на економіку США, коли ліквідація обмежень підштовхне процес масового перебазування американських виробництв до Мексики із значно дешевшою робочою силою. Сучасні американсько-західноєвропейські економічні взаємовідносини розвиваються в умовах, коли ринки ЄС більш значущі для економіки США, ніж японський, канадський та інші ринки. Крім цього, значення ринків ЄС для підприємців та інвесторів США вище, ніж американського для ЄС. Водночас країни ЄС залежать від американського ринку меншою мірою, ніж Японія і Канада. У Цьому контексті поглиблення європейської інтеграції може мати для економіки США як позитивні, так і негативні наслідки.

№6

Закони та закономірності розвитку міжнародної економіки.

Екон. Закони- це внутрішньо необхідні, стійкі і суттєві зв”язки між основними протилежними сторонами, властивостями і елементами екон. сис-ми.В між нар. госп-ві і МЕ зв”язках діють певні екон. закони і закономірності. Відмінність між законом і закономірністю є те, що закономір-ть діє протягом певного часу , і сфера її дії- не все СГ, а окремі його частини. В СГ і МЕВ діють слідуючи закони: З-н нтернаціоналізації в-ва -це результат міжнародної кооперації вир-ва, розвитку МПП, а саме розвиток суспільного хар-ру вир-ва в міжнар. масштабах. Вона може здійсн. в рамках декількох країн, регіонів, або між більшістю країн світу. З-н вартості –це об”єктивний екон. закон товарного вир-ва у відповідності з яким обмін товарами здійснюється на основі суспільно необхідних витрат праці. Відмінності дії цього закону в СГ те, що в якості сусп.-необх. витрат праці виступають так звані інтер-ні витрати, які і є основою інтер-ної вартості. На практиці інтер-ними витратами є витрати основних експортерів тих чи інших товарів стосовно витрат на їх вир-во і реалізацію. Ці витрати фактично і є основою цін світового ринку або світових цін. З-н конкуренції- кожна країна на світовому ринку вступає в конкуренцію за ринки збуту своєї продукції. Суб”єктами конкуренції є відповідні нац. компанії міжнар. орган-ції і взагалі держави. Конкуренція-це екон. змагання на ринку виробників аналогічних товарів за залучення можливо більшої кількості покупців і отримання за рах. цього максим. прибутку. Конкуренція може бути ціновою і неціновою. З-н нерівномірного розвитку – в сучасному світі є велика нерівномірність розвитку між країнами. вона проявляється в нерівномірній участі країн в світовій торгівлі, в розподілі країн на експортерів і імпортерів. Дія цього закону і відбиває значний відбиток на міжнар. відносини.

№4

Інтернаціоналізація виробництва.

Інтернаціоналізація виробництва - це міжнародне усуспіль­нення виробництва чи, можна сказати, що інтернаціоналізація ви­робництва є суспільнення виробництва в міжнародному масштабі. Формальне міжнародне усуспільнення виробництва, чи фор­мальна інтернаціоналізація виробництва, - це таке міжнародне усуспільнення, коли країни беруть участь у міжнародному поділі праці, але витрати на виробництво тих самих товарів в окремих країнах неоднакові. Це відбувається в тому випадку, коли границі між ними закриті для вільного пересування товарів, робочої сили та капіталів, іншими словами, формальна інтернаціоналізація вироб­ництва відбувається в результаті встановлення між країнами по­стійних економічних зв'язків, але при збереженні між ними різних бар'єрів - митних та інших. Реальна інтернаціоналізація продуктивних сил будь-яких кра­їн шляхом участі у взаємному поділі праці - це таке міжнародне усуспільнення виробництва, коли країни поєднують свої зусилля з метою підвищення ефективності виробництва всіх учасників цього процесу. Звичайно, зростання ефективності народного господарства може бути досягнуте і кожною країною окремо, але частіше на не­значному рівні. При переході ж на інтеграційний етап розвитку міжнародного поділу праці мова йде про те, що цей крок буде сприяти підвищенню ефективності виробництва кожної країни на приблизно усередненому високому рівні у масштабах певного регі­онального співтовариства держав.

№5

Особливості розвитку сучасних МЕВ.

Становлення і розвиток сучасних МЕВ зумовлені появою низки передумов як на нац, так і на міжн рівнях.Передумови нац рівня:• підвищення рівня інтернаціоналізації розвитку в-чих сил окремої країни;• зростання нац в-ва товарів, що перевищує вн потреби;• прискорення впровадження в ек процес досягнень науково-технічного прогресу.Передумови міжн рівня:• нерівномірність розподілу факторів в-ва;• усвідомленість нації в розвитку і удосконаленні ек переваг і їх місця в формуванні МЕВ;• створення розвинутої інфраструктури зовн-ек зв'язків.Формування МЕВзавжди відбувалося під впливом певних дій і факторів:• постійне і стійке зб обсягів і асортименту товарного обміну;• розширення сфери дій і функцій світового фінансового ринку;• пошук шляхів подолання негативних наслідків глобальних проблем;• лібералізація зовнішньоторговельної політики;• поліпшення інвестиційного клімату;• лібералізація нац і міжн політики;• зміни в системі МПП;• розширення процесів регіональної ек інтеграції;• зростання значення між корпорацій;• створення і постійне удосконалення системи світового і регіонального регулювання МЕВ;• формування всесвітньої інфраструктури МЕВ;• зміни в політичних відносинах між країнами. Особливостями МЕВ як сфери розвинутого ринкового господарства є:• ек відокремлення учасників на базі МПП й нац меж;• міжн обмін факторами і результатами в-ва, що призвів до створення і функціонування світових ринків товарів, послуг, капіталів, робочої сили, технологій тощо;• дія законів попиту, пропозиції, вільного ціноутворення;• конкурентна боротьба продавців, покупців, товарів і послуг;• схильність монополізації до концентрації в-ва і збуту.Об'єктами сучасних МЕВє:• товари в матер формі (сировинні й продовольчі, готові вироби, продукція обробної промисловості, машинотехнічна продукція);• послуги (міжнародні інжиніринг, консалтинг, аудит, лізинг, туризм, транспортування, розрахунки);• технології (патентні й безпатентні ліцензії, товарні знаки);• капітал (прямі й портфельні закордонні інвестиції, міжн кредит);• робоча сила. Однією з особливостей сучасних МЕВ є ІГЖ. Великий вплив на формування і розвиток сучасних міжнародних економічних відносин мають такі фактори:1. Збільшення обсягів і асортименту міжнародного товарообміну.2. Загострення глобальних проблем 3. Лібералізація зовнішньоекономічної політики.4. Зміни в системі міжнародного поділу праці. 5. Процеси регіональної економічної інтеграції.6. Зростаюче значення у світовому господарстві міжнародних корпорацій у сучасних умовах. 7. Створення і постійне удосконалювання системи світового і регіонального регулювання міжнародних економічних відносин.8. Формування всесвітньої інфраструктури міжнародних економічних відносин.9. Політичні фактори.

№11

Еволюція теорії МЕВ.

Ек теорія зародилась у сфері міжн торгівлі, а тому меркантилізм можна вважати початком народження міжн ек теорії. Теорія абсолютних переваг (А. Сміт) базується на тому, що без обмеження торгівлі, кожна країна почне спеціалізуватися на продукції, яка має конкретну перевагу. Це приведе до підвищ продукт праці, збуту надлишків продукції за кордоном, зрост каліф працівн, зб доходів і нагромадж капіталу, зрост нац. Багатства. Теорія порівняльних переваг (Д.Рікардо) –доки при відсутності торгівлі, у співвідношеннях цін між країнами зберігаються хоч найменші відмінності, кожна країна матиме порівняльні переваги, тобто у кожної з них знайдеться такий товар, в-во якого буде вигідним при існуючому співвідношенні витрат, ніж в-во ін. товарів. Теорія міжн вартості(Мілль)стверджує що ціна міжн обміну встановлюється за законом попиту і пропозиції на такому рівні, що сукупність експорту кожної країни дозволяє оплачувати сукупність її імпорту. Теорема Гекшера-Оліна-Самуельсона--- у випадку однорідності факторів в-ва, ідентичності техніки, досконалої конкуренції та повної мобільності товарів міжн обмін вирівнює ціну факторів в-ва між країнами. Теорія життєвого циклу(Раймонд Вернон) –деякі види продукції проходять цикл з 4 етапів(впровадження, зростання, зрілість, занепад), а в-во цієї продукції переміщується із країни в країну в залежності від стану ЖЦТ. Модель економії на масштабі—при певній технології та організації в-ва довгострокові витрати скорочуються при збільшенні обсягу виготовлення продукції. Теорія конкурентної переваги націй(М.Портер) конкурентна спроможність країни на міжн ринку залежить від поєднання 4 детермінант: факторних умов; умов попиту; споріднених і допоміжних галузей; стратегії фірм, їх структури і конкуренції.

№13

Теорія ефекту масштабу(П.Кругман, К.Ланкастер та ін).

На початку 80 рр американські дослідники П.Кругман і Ланкастер запропонували модель економії на масштабі або зростаючої віддачі, як ще одну теорію, котра могла би дати додаткові роз’яснення суті міжнародних економічних явищ і процесів. Суть її зводиться до того, що при певній технології та організації зводиться до того, що при певній технології та організації в-ва довгострокові витрати скорочуються при збільшенні обсягу виготовлення продукції, тобто виникає економія за рахунок зб масштабу в-ва. У міжн плані прихильники цієї моделі розглядають поняття зовнішньої економії, яка фіксує історично утверджену міжн спеціалізацію країн у тих чи інших галузях. При великих масштабах зовнішньої економії країна , яка зявилась на ринку якоїсь іншої країни раніше, легше витримує конкуренцію, ніж ті, хто прийшов туди пізніше.

№16

Теорія життєвого циклу продукту(Р.Вернон)

Запропонована у 1966 р. Раймондом Верноном теорія міжнародного життєвого циклу продукту враховує нереалістичність думки про універсальну доступність будь-якої (зокрема нової) технології для кожного виробника будь-якої країни. Ця теорія відображала реальність 60-х pp., коли розроблені для американського ринку товари почали поступово розповсюджуватися в інших країнах. Життєвий цикл товару – це концепція, яка характери­зує розвиток обсягів збуту продукту і прибутку від його реалізації, пропонує заходи щодо стратегії і тактики маркетингу з моменту надходження продукту на ринок і до його знаття з ринку. Кожному товару, що з явився на ринку, як і людині, судилося пройти через декілька етапів. В маркетингу вони отримали назву: розробка, впро­вадження, зростання, зрілість, падіння. Розробка– ств-ня конструкції виробу,відпрацювання його на технологічність, підготовку виробничих потужностей, персоналу. Впровадження товару на ринок починається з надход­ження у продаж першого зразка товару. Збут зростає повільно, що пояснюється:1) затримками в розширенні вир-ва;2) технічними проблемами;3) неналагодженістю каналів розподілу;4) небажанням покупців змінювати усталені звички;5) утрудненнями, пов’язаними з початковою ціною товару. Витрати на стимулювання значні, що випливає з не­обхідності:1) інформувати потенційного покупця про новий товар;2) спонукати покупців до придбання товару;3) забезпечити розповсюдження товару через роздрібну мережу.На цьому етапі фірма або все ще зазнає збитків, або прибуток її незначний. Зростання в життєвому циклі товару хар-не ак­тивізацією збуту товару, появою його нових модифікацій. Водночас збільшується коло конкурентів. Ціни можуть дещо знижуватися, прибуток зростає. Для зміцнення конкурентного становища фірма може обрати (або викор-ти у сукупності) такі стратегічні напрямки:1) поліпшення якості продукту, створення його нових модифікацій;2) розширення сегментації ринку;3) вихід на нові канали розподілу;4) організація реклами та стимулювання здійснення покупки. Етап зрілості (насичення). Темпи зростання збуту гальмуються. Загострюється конкуренція. Ціни падають. Для підтримання високого рівня продажу необхідно:1) збільшувати зручність та надійність;2) використовувати нові матеріали в конкуренції про­дукту;3) активізувати рекламу;4) підкреслювати нове в упакуванні;5) акцентувати безпечність товару;6) пропонувати набір моделей;7) множити послуги споживачам;8) використовувати нові канали розподілу;9) виходити на нові сегменти ринку;10) пропонувати нові товарні марки;11) знижувати ціни;12) виходити на нові засоби масової інформації;13) поліпшувати сервісне обслуговування. Етап спаду (занепаду, скорочення ринку, оновлення товару). Для гальмування цього процесу необхідні інтенсивні заходи. Доцільним є рішення: вир-во продукції припинити або передати його іншій (напр., дочірній) фірмі.

№18

Міжнародна торгівля: суть, динаміка, структура.

Міжнародна торгівля-с-ма відносин обмінного х-ру, що виникають та існують між суб’єктами МЕВ та базуються на МПП. Особливості розвитку міжнародної торгівлі: 1.зростання обсягів торгівлі послугами; 2. Підвищені темпи зростання міжнародної торгівлі порівняно з темпами зростання в-ва; 3.зміни у товарній структурі міжн торгівлі на користь готової продукції, зменшення частки сировини і палива; 4. Посилення ролі зовнішньоторгівельної політики країн; 5.Регулювання міжнародної торгівлі; 6.Посилення ролі НТП у розвитку між н торгівлі; 7.зміни у регіональній структурі міжн торгівлі. Зростання ролі країн що розвиваються, зменшення частки США, підсилення ролі ЄС та Японії. Структура міжнародної торгівлі:1.Товарна структура МТ-частка тих чи ін. товарів у світовому товарообігу.2.Регіональна-поділ за регіонами або між інтеграційними обєднаннями.3.Соц-ек структура-поділ за ек розвитком.4.Інституційна структура-всі торгові інститути , що забезпечують здійснення міжнародної торгівлі: -міжн торг ор-ції; -міжн установи; -товарні біржі; -міжн аукціони; -міжн виставки, ярмарки; -міжн тендери. Особливості динаміки світового товарного ринку:-структура і напрямки зовн торгівлі окремих країн розвиваються під впливом зміни конкурентоспроможності їхніх товарів на світовому ринку; -нерівномірність розвитку зовн торгівлі окремих країн і всього світового товарообігу; - помітною в світі є д-ть ТНК, котрі конкурують між собою, спираючись на допомогу своїх держав;- створення та розбудова міжн ор-цій з питань регулювання міжн торгівельних процесів.