Тема 1. Потенціал національної економіки

Міністерство освіти та науки України

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

Криворізький економічний інститут

КОМПЛЕКСНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

щодо вивчення дисципліни „Національна економіка"

Для студентів усіх спеціальностей та форм навчання

Частина 1

ЗАТВЕРДЖЕНО

На засіданні кафедри

Економіки підприємств

Протокол № 7

Від 28.11.2006р.

Кривий Ріг – 2006

Комплексні методичні вказівки щодо вивчення дисципліни „Національна економіка” для студентів усіх спеціальностей та форм навчання. Частина 1/ Укл. Г.С. Осадчук, М.В. Хільченко, О.А. Ніколайчук. – Кривий Ріг: КЕІ КНЕУ, 2006. - 50с.

Укладачі: Григорій Степанович Осадчук, к.е.н., професор

Микола Васильович Хільченко, к.т.н., доцент

Ольга Анатоліївна Ніколайчук, старший викладач

Рецензент: С.В. Волошина, к.е.н., доцент, завідувач кафедри економіки підприємств

Відповідальний за випуск: С.В.Волошина, к.е.н., доцент, завідувач кафедри економіки підприємств

ВСТУП

В умовах ринкової трансформації економіки України підвищується необхідність усвідомленого впливу держави на формування сучасних цивілізованих соціально-економічних відносин. Саме тому навчальними планами підготовки бакалаврів усіх економічних спеціальностей передбачене вивчення дисципліни «Національна економіка».

Дисципліна „Національна економіка” вивчає економіку як цілісну систему, яка функціонує на основі певних відносин, що забезпечують її рівновагу і сталий розвиток. Предметом дисципліни є механізм функціонування національної економіки, зв’язки та відносини між її складовими елементами.

Головним завданням даного курсу є формування у студентів теоретичних знань та практичних навичок щодо особливостей функціонування механізму національної економіки, а також методології та методики її аналізу. Вивчення дисципліни „Національна економіка” спрямоване на підвищення рівня загальноекономічної підготовки фахівців, формування у них навичок науково-аналітичного опрацювання проблем з позицій державних інтересів.

Внаслідок вивчення курсу студент повинен знати:

1. Закономірності функціонування національної економіки як складної, динамічної системи, сучасні проблеми національної економіки, а також світовий досвід перехідної економіки в ринкових умовах.

2. Структуру національної економіки, взаємозв’язки її складових між собою та з рештою світу.

3. Форми і методи організації державного управління національною економікою та можливості їх реалізації в національних економіках різного типу.

4. Соціальну спрямованість національної економіки, взаємодію національної економіки та екології.

5. Зв’язки національної економіки у глобальному середовищі.

Перша частина комплексних методичних вказівок містить перелік програмних питань і їх стислий зміст, характеристику практичних занять: мету кожного заняття, питання для обговорення на практичному занятті, запитання проблемного характеру, тестові завдання, теми реферативних доповідей, комплекс практичних завдань за основними темами курсу. До другої частини методичних вказівок авторами включено характеристику змісту самостійної роботи та завдань для виконання індивідуальної роботи, перелік рекомендованої літератури.

Поточний контроль вивчення курсу здійснюється згідно за графіком індивідуально-консультативної роботи, який видається студентам на початку відповідного семестру.

Формою підсумкового контролю знань студентів з дисципліни „Національна економіка” є семестровий іспит, який будується на основі завдань теоретичного і практичного характеру.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ ЗА ТЕМАМИ

Модуль 1. Наукові основи державного регулювання національної економіки

Тема 1. Потенціал національної економіки

Основні питання:

1. Предмет дисципліни, мета і завдання курсу та місце її у навчальному процесі.

2. Сутність і оцінка національної економіки.

3. Національне багатство.

4. Потенціал національної економіки: людський, технічний, природно – ресурсний.

5. Ефективність національної економіки.

Мета теми: сформувати знання у студента щодо потенціалу національної економіки та його складових.

Основні терміни і поняття теми: національна економіка, структура та типи, основні риси потенціалу, національне багатство, людський, технічний, природно-ресурсний потенціал, національне майно, основний та оборотний капітал, фонди сфери нематеріального виробництва, нематеріальне багатство, індекс людського розвитку.

Зміст теми:

Національна економіка – велика, складна система, що включає в себе комплекс взаємодіючих об‘єктивних та суб‘єктивних компонентів.

Дисципліна "Національна економіка" вивчає економіку як цілісну систему, яка функціонує на основі певних відносин, що забезпечують її рівновагу і сталий розвиток.

Предметом дисципліни є механізм функціонування національної економіки, зв‘язки та відносини між її елементами.

Мета навчальної дисципліни – дати студентам теоретичні знання та практичні навички з питань механізму функціонування національної економіки в умовах ринкових відносин. При цьому в сфері уваги перебувають причинно-наслідкові зв‘язки в економіці, що знаходять своє відображення через такі категорії, як сукупний попит і пропозиція, інфляція, сукупні видатки і ВВП, зайнятість та безробіття, державний бюджет, платіжний баланс тощо.

Особливого значення набуває з‘ясування ролі інструментів аналізу національної економіки, а саме: прогнозування і програмування.

Формування і функціонування національної економіки регламентується конституцією держави і створеними на її основі законами, що регламентують господарську діяльність загалом і діяльність сфер, галузей, регіонів.

Національна економіка – конституційно, економічно та організаційно єдина система взаємопов‘язаних галузей і сфер діяльності людей, що характеризуються відповідною пропорційністю, взаємозумовленим розміщенням на обмеженій державними кордонами території.

Сучасну національну економіку, характеризують такі групи ознак:

- ознаки національного суверенітету;

- ресурсно-виробничі;

- господарсько – організуючі;

- товарообмінні.

Ознаки є показниками самоорганізації суспільства, зокрема, щодо державотворення, економічної системи, економічної і соціальної політики та ін. Структура і динаміка виробництва, товарообмін на внутрішньому і зовнішньому ринках, бюджет країни і доходи населення – головні критерії, за якими оцінюють стан самодостатності національної економіки.

Розвиток матеріального і нематеріального виробництва сприяє зростанню національного багатства країни. Воно включає людський, фізичний і природний капітал. Найбільш вагому і вимірювану частину національного багатства складає національне майно, що має достатньо складну структуру, основний і оборотний капітал, фонди сфери нематеріального виробництва, майно домашніх господарств, запаси і резерви споживчих благ.

Структура і якість елементів національного багатства – суттєвий чинник розвитку національного виробництва, зростання ВВП, поліпшення умов життя людей.

Національне багатство тісно пов‘язане із доходом націй, адже нагромаджувана частина останнього поповнює багатство нації, саме ж багатство є підґрунтям зростання національного доходу.

Могутнім чинником зростання національного доходу служить виробничий фонд, який визначає потенціал нації.

Національне багатство – це сукупність матеріальних благ і духовних цінностей, нагромаджених нацією за всю її історію.

Масштаби, структура і якісний рівень національного багатства визначають економічну могутність нації, потенціал її наступного соціально – економічного розвитку.

Визначення еволюції наукового розуміння терміна потенціал дає змогу зробити висновок, що його запровадження в економічні дослідження було пов‘язане з розробкою проблем комплексної оцінки рівня розвитку виробничих сил у 20-ті роки минулого століття.

Потенціал означає наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний трудовий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися, або здатності діяти у відповідних сферах. Трактування терміну потенціал в економіці науковцями різним, але, на наш погляд, найбільш вірогідним є наступне.

Потенціал – це засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв‘язання певної задачі.

Розвиток суспільного виробництва багато в чому визначається обсягом, структурою та технічним рівнем економічного потенціалу країни. Розрізняють два типи розширеного відтворення економічного потенціалу: інтенсивний та екстенсивний.

Перший тип передбачає розширення його обсягів за рахунок основного капіталу, робочої сили, матеріальних витрат. Екстенсивний шлях розвитку економіки має витратний характер. Нині його можливості вичерпано. Для оздоровлення економіки потрібно перейти до інтенсивного типу відтворення, його головна ознака – підвищення ефективності виробничих факторів на засадах науково – технічного прогресу.

Жоден з цих типів відтворення на практиці не існує в чистому вигляді. У реальному житті, як правило, переважає один із зазначених типів.

За останню третину минулого сторіччя одночасно в кількох зарубіжних країнах почала поступово розвиватися та формуватися нова концепція людського потенціалу. Розуміння того, що люди і їх розвиток є найважливішою сферою суспільного прогресу почало набувати все більшого розповсюдження та підтримки у соціальних та економічних дослідженнях, і поступово матеріалізувалося у програмах національного розвитку.

Ідея концепції людського розвитку полягає у тому, що акцент розвитку переноситься зі збільшення виробництва ВВП на людських капітал.

Проблема трансформації людського потенціалу в людський капітал в Україні тісно пов‘язана з можливостями і темпами формування майбутнього суспільства, яке, з одного боку створює попит на певну якість і структуру робочої сили, з іншого – перетворює гуманітарний капітал, нові технології та інформацію на основний ресурс розвитку.