Поняття абсолютних величин. Види абсолютних величин.
Показник – це узагальнююча характеристика суспільних явищ і процесів, в якій поєднується кількісна і якісна визначеність їх. Якісна визначеність зумовлена суттю явища і відображається назвою (врожайність пшениці, продуктивність праці).
Абсолютні статистичні показники – це такі величини, які в кількісному виразі характеризують розміри (величину) суспільних явищ у певних умовах місця і часу.
За розмірами кількісної оцінки явища абсолютні показники бувають:
Індивідуальні абсолютні показники -відображають розміри окремих явищ в кількісному виразі (посівна площа фермерського господарства, ціна цукру тощо).
Загальні абсолютні показники- це сумарні показники, які характеризують підсумково ознаку певної сукупності і їх отримують шляхом підсумку індивідуальних значень ознак явища (посівна площа фермерських господарств регіону, середня ціна 1кг хлібних виробів тощо).
За одиницями виміру (за іменованими числами):
· натуральні;
· умовно-натуральні;
· трудові;
· вартісні вимірники.
-комбіновані.
Натуральні абсолютні величини мають одиниці виміру, які відповідають природним (фізичним) властивостям даного предмета
Ø одиниці рахунку явища (одиницею виробництва тракторів є трактор, чисельність населення – осіб тощо);
Ø одиниці ваги (кг, цнт, тонна тощо);
Ø одиниці довжини (м, км тощо);
Ø одиниці площі (ар, га, км2 тощо);
Ø одиниці об’єму (см3, м3 тощо);
Ø одиниці часу (сек., хв., година тощо).
Умовно-натуральні одиниці виміру застосовують для вимірювання розміру однотипних явищ, але які відрізняються своїми якісними ознаками (наприклад, умовна кількість тракторів, надій молока в умовному виразі тощо).
Умовно – натуральний розмір явища визначається за формулою:
k – перерахунковий коефіцієнт; g – розмір явища в натуральному виразі; К – обчислюється які співвідношення фактичних якісних показників явища до відповідних базових показників. Так, перевідний коефіцієнт по молоку:
Вартісні (грошові) одиниці виміру є мірою загального розміру явища (виробництво продукції, товарообіг, фонд зарплати тощо). Одиницею виміру може бути національна валюта (грн., коп.), валюта інших держав (долар, євро тощо).
Трудові одиниці виміру використовуються для вимірювання затрат праці на виробництво продукції або для визначення продуктивності праці (людино-година, людино-день).
Комбінованіодиниці виміру застосовуються для вимірювання розмірів деяких складнихекономічних явищ. До них належать попередньо названі, а також деякі інші (т/км;ліжко-день тощо).
Розрізняють індивідуальні (заробітна плата одного робітника) і сумарні (фонд зарплати) абсолютні величини.
2.Види (класифікація) економічних індексів.
1. В залежності від складності економічних явищ
1.1. індивідуальні
1.2. загальні (зведені)
2.В залежності від форми побудови (методології розрахунку)
2.1. агрегатні:
- фіксованого (постійного) складу;
2.2. середні
- середні арифметичні;
- середні гармонічні.
3. В залежності від вирішення економічних завдань
3.1.- динаміки;
3.2. - порівняння; 3
.3. – виконання плану
4. В залежності від бази порівняння
4.1. базисні індекси
4.2. ланцюгові індекси
5. В залежності від періоду обчислення
5.1. річні індекси
5.2. квартальні індекси
5.3. місячні індекси і т.д.
Варіант 16
1.Статистика як наука, її роль в умовах ринкової економіки. Завдання статистики
Статистика як наука, її роль в умовах ринкової економіки. Завдання статистики
Уперше термін "статистика" був уведений німецьким науковцем Г. Ахенвалем, який у 1749р. випустив книгу про державознавство. Термін "статистика" походить від латинського слова "статус" (зіаіик), що означає "визначений стан речей".
Між статистичною наукою та практикою існує тісний взаємозв'язок. Статистична наука використовує дані практики, узагальнює їх і розробляє методи проведення статистичних досліджень. У практичній же діяльності застосовуються теоретичні положення статистичної науки для вирішення конкретних управлінських завдань. Протягом тривалого та складного процесу формування статистики ці дві функції постійно взаємодіяли і практичні потреби неминуче впливали на розвиток статистичної науки.
Наука статистика має власний предмет дослідження. Об'єктом вивчення статистики є суспільство, явища та процеси суспільного життя.
Отже, Статистика – це суспільна наука, яка вивчає кількісну сторону масових суспільно-економічних явищ в конкретних умовах місця і часу і в нерозривному зв’язку з їх якісною стороною.
У складі статистичної науки виділяють такі частини:
загальна теорія статистики;
економічна статистика;
соціальна статистика.
Загальна статистика розглядає категорії статистичної науки. Вона формулює та розробляє основні принципи, правила й методи дослідження, загальні для всіх галузей статистики.
Економічна статистика вивчає явища та процеси в економіці, розробляє систему економічних показників і методи вивчення національного господарства країни чи регіону як єдиного цілого. Завданням економічної статистики є розробка й аналіз статистичних показників, які відображають стан національної економіки, взаємозв'язку економічних галузей, особливостей розміщення продуктивних сил, наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнутий рівень їх використання.
Соціальна статистика формує систему показників для характеристики життя населення та різних аспектів соціальних ві дн осин; її галузі: статистика народонаселення, політики, культури, охорони здоров'я, науки, освіти тощо.
Економічна й соціальна статистики, в свою чергу, поділяються на галузеві статистики, що розробляють зміст і методи обчислення показників, які відображають особливості певної галузі господарства (наприклад, статистика промисловості, статистика сільського господарства, правова статистика).
Статистика як наука тісно пов'язана з іншими суспільними науками (економічною теорією, фінансами і кредитом, економікою підприємств і т.д.). Вона запозичує у цих наук основні економічні категорії і спирається на фундаментальні закони цих наук. Зі свого боку статистика пропонує цим наук цілу систему статистичних методів і забезпечує їх результатами аналізів кількісних закономірностей.
Основні завдання статистики
Головним завданням статистики є одержання і відповідна обробка статистичної інформації для прийняття рішень спрямованих на досягнення бажаного результату в господарській, соціально-економічній, науковій, культурній та інших видах творчої діяльності держави, громадських організацій, економічних структур суспільства і т.д. і т.п.
Статистика покликана сприяти виявленню найбільш гострих проблем економічного і соціально-політичного змісту, а також обгрунтування шляхів досягнення різноманітних цілей розвитку суспільства і в першу чергу таких як активну участь населення в реалізації великих економічних завдань, пов'язаних з розвитком ринкових відносин у нашій країні.
У завдання статистики конкретних напрямків статистичної діяльності входять всі ті питання, які вирішуються відповідною економічною або соціальною структурою.
Поняття індексів та їх роль в статистико-економічному аналізі.
Термін «індекс» походить від латинського слова «index» і в перекладі означає показник. Це слово вживається при нумерації книг, газет, товарів тощо. Статистичні індекси – це категорія економічна, з їх допомогою характеризують зміни найрізноманітніших показників: обсягів виробленої продукції, кількості проданих товарів, посівних площ, цін, урожайності, собівартості, продуктивності праці і т.д. Ці зміни характеризують з допомогою відносних величин.
Отже, індекси – це такі відносні величини, які характеризують зміни соціально-економічних явищ у часі (динаміці), просторі (території) або порівняно з планом, нормою. 
Варіант 17
1.Середні величини. Види середніх величин.
Середня величина в статистиці – це узагальнюючий показник, який характеризує типовий однорідний рівень варіючої ознаки в розрахунку на одиницю сукупності в конкретних умовах місця і часу.
Середня арифметична проста обчислюється шляхом ділення суми індивідуальних значень ознаки на число одиниць індивідуальних значень.
, де х – індивідуальні значення ознаки (варіанти)
n – число одиниць індивідуальних значень (частоти)
Використовується за первинними, не згрупованими даними.
Середня арифметична зважена обчислюється шляхом ділення суми добутку варіантів і частот на суму частот.
, де х – варіанти
f – частоти
Використовується за згрупованими даними.
Послідовність обчислення 
.
1.В ряді розподілу встановлюється ознака, яка відноситься до варіантів х. Слід пам’ятати, що варіантом буде зажди та ознака, за якою необхідно обчислити середню величину. Після встановлення варіантів, легко визначитись з частотами f.
2.Знаходимо добуток x*f.
3.Обчислимо суму добутків 
.
4.Знаходимо суму частот 
.
5.Обчислюємо середню величину за формулою:
Середня гармонічна – це обернена до середньої арифметичної із обернених значень ознак
Проста 
, де n – число варіант; х – варіанти
Зважена 
, де m=хf; х – варіанти
2. Абсолютні показники (величини).
Показник – це узагальнююча характеристика суспільних явищ і процесів, в якій поєднується кількісна і якісна визначеність їх. Якісна визначеність зумовлена суттю явища і відображається назвою (врожайність пшениці, продуктивність праці).
Абсолютні статистичні показники – це такі величини, які в кількісному виразі характеризують розміри (величину) суспільних явищ у певних умовах місця і часу.
За розмірами кількісної оцінки явища абсолютні показники бувають:
Індивідуальні абсолютні показники -відображають розміри окремих явищ в кількісному виразі (посівна площа фермерського господарства, ціна цукру тощо).
Загальні абсолютні показники- це сумарні показники, які характеризують підсумково ознаку певної сукупності і їх отримують шляхом підсумку індивідуальних значень ознак явища (посівна площа фермерських господарств регіону, середня ціна 1кг хлібних виробів тощо).
За одиницями виміру (за іменованими числами):
· натуральні;
· умовно-натуральні;
· трудові;
· вартісні вимірники.
-комбіновані.
Натуральні абсолютні величини мають одиниці виміру, які відповідають природним (фізичним) властивостям даного предмета
q одиниці рахунку явища (одиницею виробництва тракторів є трактор, чисельність населення – осіб тощо);
q одиниці ваги (кг, цнт, тонна тощо);
q одиниці довжини (м, км тощо);
q одиниці площі (ар, га, км2 тощо);
q одиниці об’єму (см3, м3 тощо);
q одиниці часу (сек., хв., година тощо).
Умовно-натуральні одиниці виміру застосовують для вимірювання розміру однотипних явищ, але які відрізняються своїми якісними ознаками (наприклад, умовна кількість тракторів, надій молока в умовному виразі тощо).
Умовно – натуральний розмір явища визначається за формулою:
k – перерахунковий коефіцієнт; g – розмір явища в натуральному виразі; К – обчислюється які співвідношення фактичних якісних показників явища до відповідних базових показників. Так, перевідний коефіцієнт по молоку:
Вартісні (грошові) одиниці виміру є мірою загального розміру явища (виробництво продукції, товарообіг, фонд зарплати тощо). Одиницею виміру може бути національна валюта (грн., коп.), валюта інших держав (долар, євро тощо).
Трудові одиниці виміру використовуються для вимірювання затрат праці на виробництво продукції або для визначення продуктивності праці (людино-година, людино-день).
Комбінованіодиниці виміру застосовуються для вимірювання розмірів деяких складнихекономічних явищ. До них належать попередньо названі, а також деякі інші (т/км;ліжко-день тощо).
Розрізняють індивідуальні (заробітна плата одного робітника) і сумарні (фонд зарплати) абсолютні величини.
Варіант 18
1.Види середніх величин. Середня арифметична проста, порядок обчислення.
Середня величина в статистиці – це узагальнюючий показник, який характеризує типовий однорідний рівень варіючої ознаки в розрахунку на одиницю сукупності в конкретних умовах місця і часу.
Середня арифметична проста обчислюється шляхом ділення суми індивідуальних значень ознаки на число одиниць індивідуальних значень.
, де х – індивідуальні значення ознаки (варіанти)
n – число одиниць індивідуальних значень (частоти)
Використовується за первинними, не згрупованими даними.
Середня арифметична зважена обчислюється шляхом ділення суми добутку варіантів і частот на суму частот.
, де х – варіанти
f – частоти
Використовується за згрупованими даними.
Послідовність обчислення 
.
1.В ряді розподілу встановлюється ознака, яка відноситься до варіантів х. Слід пам’ятати, що варіантом буде зажди та ознака, за якою необхідно обчислити середню величину. Після встановлення варіантів, легко визначитись з частотами f.
2.Знаходимо добуток x*f.
3.Обчислимо суму добутків 
.
4.Знаходимо суму частот 
.
5.Обчислюємо середню величину за формулою:
Середня гармонічна – це обернена до середньої арифметичної із обернених значень ознак
Проста , де n – число варіант; х – варіанти
Зважена , де m=хf; х – варіанти