Антимонопольне законодавство 6 страница

4. Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм. Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який очікують отримати при поточних цінах, у майбутньому внаслідок інфляції може суттєво зменшитися в реальному вимірі.

5. Прискорюється матеріалізація грошей. Під час інфляції зростають ціни на товарно-матеріальні ресурси і нерухомість. Тому домашні господарства і підприємства намагаються позбутися грошей і вкласти їх у запаси товарно-матеріальних цінностей та в нерухомість.

6. Інфляція виступає як фактор зайнятості та безробіття. В умовах неповної зайнятості інфляція може виконувати й позитивну функцію, якщо вона набуває вигляду інфляції попиту. В цих умовах держава, збільшуючи сукупні витрати, може ціною помірної інфляції стимулювати збільшення виробництва та зниження безробіття. Але помірна інфляція попиту може також самопримножуватися, якщо стає затяжною За цих умов до неї звикають продавці і тому автоматично наперед підвищують ціни на свої товари і послуги. До неї звикають і покупці, тому намагаються робити закупки заздалегідь.

Приклади розв’язку задач:

1. Сума товарних цін 1200 млрд. гривень, сума цін товарів, проданих у кредит 480 млрд. гривень, сума платежів за борговими зобов’язаннями 640 млрд. гривень, для забезпечення товарного обігу використовується 188 млрд. гривень, кожна гривня здійснює в середньому 5 обертів за рік? Якою буде сума взаємопогашуваних безготівкових платежів?

Дано:

СЦ = 1200 млрд. грн. К = СЦ - КГ + ПП - ВВ

КГ = 480 млрд. грн. Шо

ПП = 640 млрд. грн. ВВ = (СЦ - КГ + ПП) - К ∙ Шо

К = 188 млрд. грн.

Шо = 5 ВВ = (1200 - 480 + 640) - 188 ∙ 5 = 420 млрд. грн.

ВВ - ?

Відповідь: взаємопогашені безготівкові платежі складають 420 млрд. гривень.

2. На підставі наведених даних порахувати М1, М2, М3:

Невеликі строкові вклади – 1630 млрд. грн.,

Великі строкові вклади – 645 млрд. грн.,

Чекові вклади – 448 млрд. грн.,

Ощадні вклади – 300 млрд. грн.,

Готівка – 170 млрд. грн.

Дано: все в млрд. грн.

Готівка – 170

Чекові вклади - 448 М1

Ощадні вклади – 300 М2

Невеликі строкові вклади – 1630 М3

Великі строкові вклади – 645

М1 = 170 + 448 = 618 млрд. грн.

М2 = 170 + 448 + 300 + 1630 = 2548 млрд. грн.

М3 = 170 + 448 + 300 + 1630 + 645 = 3193 млрд. грн.

Відповідь: грошові агрегати складають: М1 = 618 млрд. грн.; М2 = 2548 млрд. грн.; М3 = 3193 млрд. грн.

3. Рік 2 є базовим. Індекс цін для року 1 становив 35%, для року 3 – 98%, для року 4 – 120% Визначити темп інфляції за період 1 – 4 років, 2 – 3 років, 3 – 4 років.

Дано: а

Іц (1) = 35% ТІ = Іц – 100% ТІ (2 – 3) = 98% - 100% = -2%

Іц (3) = 98% ТІ (1 – 4) = 120 – 35 ∙ 100% = 242,9%

Іц (4) = 120% а п 35

Рік 2 - база ТІ = Іц – Іц ∙ 100% ТІ (3 – 4) = 120 – 98 ∙ 100% = 22,4%

п 98

ТІ (1 – 4) - ? Іц

ТІ (2 – 3 ) - ?

ТІ (3 – 4) - ?

Відповідь: в період 2 – 3 років спостерігаємо дефляцію 2%, в період 1 – 4 років – гіперінфляція 242,9%, в період 3 – 4 років – галопуюча інфляція 22,4%.

4. Чому дорівнює темп інфляції у другому році, якщо номінальний ВВП у першому році становив 110 млн. грн., у другому році 135 млн. грн., реальний ВВП у першому році становив 105 млн. грн., у другому році 115 млн. грн. Який вид інфляції спостерігаємо в даному випадку?

Дано: (все в млн. грн.)

ВВПн (1) = 110 ТІ = Іц (2) – Іц (1) ∙ 100% Іц (1) = 110 ∙ 100 = 104,8%

ВВПр (1) = 105 Іц (1) 105

ВВПн (2) = 135 Іц (2) = 135 ∙ 100 = 117,4%

ВВПр (2) = 115 Іц = ВВПн ∙ 100% 115

ВВПр ТІ= 117,4 – 104,8∙100 = 12%

ТІ - ? 104,8

Відповідь: темп інфляції дорівнює 12%, що класифікується як помірний.

Основні поняття і терміни:

Гроші - це особливий вид товару, що слугує загальним еквівалентом, завдяки чому в ньому виражається вартість усіх інших товарів і послуг і встановлюються виробничі відносини між суб’єктами господарювання.

Ціна— вартість товару, виражена у грошовій формі (грошах).

Кредитні гроші— форми грошей, які випускає банк, забезпечуючи їх своїми активами. Такими формами є векселі, банкноти, чеки, грошові знаки.

Вексель -є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити у встановлений строк і в певному порядку зазначену суму грошей його власнику.

Банкноти- випущені в обіг центральним банком і забезпечені його активами і масою товарів країни банківські білети (грошові знаки), тобто векселі, виписані банком під наявні в нього векселі комерційних банків.

Чек- цінний папір певного зразка з наказом власника рахунка (чекодавця) виплатити в кредитній установі пред'явникові чека зазначену в ньому суму.

Грошові знаки- паперові та інші символи вартості, що замінили повноцінні золоті монети, які держави запроваджують в обіг, встановлюючи обов'язковий для всіх установ, організацій і осіб курс.

Грошова маса – сукупність готівкових та безготівкових купівельних і платіжних засобів, що забезпечують обіг товарів і послуг в державі.

Ліквідність – швидкість перетворення грошей у необхідні блага (найліквіднішою є готівка).

Інфляція — це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску товарів та послуг.

Питання для самоконтролю:

1. Результатом першого суспільного поділу праці є:

А) проста форма вартості Б) розгорнута форма вартості

В) загальна форма вартості Г) грошова форма вартості

2. Результатом другого суспільного поділу праці є:

А) проста форма вартості Б) розгорнута форма вартості

В) загальна форма вартості Г) грошова форма вартості

3. Про яку форму вартості йдеться мова: роль еквіваленту закріплюється за одним товаром, однаково цінним на території певного регіону:

А) проста форма вартості Б) розгорнута форма вартості

В) загальна форма вартості Г) грошова форма вартості

4. Про яку форму вартості йдеться мова: роль загального еквівалента закріплюється за золотом і сріблом:

А) проста форма вартості Б) розгорнута форма вартості

В) загальна форма вартості Г) грошова форма вартості

5. Що з перерахованого не відноситься до функцій грошей:

А) міра вартості Б) спосіб обігу

В) спосіб кредитування Г) спосіб утворення депозитів

6. Що з перерахованого не відноситься до функцій грошей:

А) спосіб кредитування Б) спосіб заощадження

В) спосіб нагромадження Г) світові гроші

7. Абсолютно ліквідною вважається грошова маса:

А) М0 Б) М1 В) М2 Г) М3

8. Якщо в державі інфляція досягає 10%, то вона:

А) помірна Б) галопуюча

В) гіперінфляція Г) супергіперінфляція

9. Якщо в державі інфляція досягає 120%, то вона:

А) помірна Б) галопуюча

В) гіперінфляція Г) супергіперінфляція

10. Що з перерахованого є наслідком інфляції:

А) знижується мотивація до інвестування довгострокових програм

Б) прискорюється матеріалізація грошей

В) всі відповіді вірні

Г) всі відповіді помилкові

До лекції 8 виконується самостійна робота 2 «Розв’язок задач до теми “Гроші”»

Заняття 11

Лекція 9 Ринок: сутність, функції, умови формування та механізм функціонування

В результаті вивчення студенти повинні:

Знати: сутність, функції, структуру, інфраструктуру ринку; закон попиту, закон пропозиції, особливості цінової еластичності попиту і пропозиції; особливості утворення і порушення ринкової рівноваги.

Вміти: аналізувати сутність, функції, закони ринку; визначати елементи інфраструктури для різних видів ринків; аналізувати закон попиту і закон пропозиції; визначати цінову еластичність попиту і пропозиції; аналізувати особливості утворення і порушення ринкової рівноваги.

Рекомендована література:

[1, с.358-391]

[2, с.135-168]

[4, с.128-144, 160-169]

План:

9.1 Поняття ринку та його функції.

9.2 Структура ринку.

9.3 Інфраструктура ринку.

9.4 Закони попиту і пропозиції. Ринкова рівновага.

9.1 Поняття ринку та його функції

Згідно із сучасним розумінням ринок є формою організації економічних відносин між господарюючими суб'єктами. Це механізм, що поєднує покупця та продавця на засадах договірних стосунків.

Ринок— сукупність економічних відносин між господарюючими суб'єктами щодо організації виробництва та обміну товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.

Сутність ринкових відносин полягає у поверненні (відшкодуванні) витрат продавцями (виробниками товарів і торговцями), отриманні ними прибутку, а також у задоволенні платоспроможного попиту покупців на засадах вільних угод, можливості еквівалентного обміну та конкуренції. Матеріальною основою цих відносин є рух товарів, послуг і грошей. Він не зважає на соціально-економічний статус його головних суб'єктів (продавців і покупців), сутність соціально-економічної системи, в якій вій функціонує.

Сутність ринку виявляється через його функції:

- узгодження обсягів, асортименту виробництва і споживання; підтримання;

- збалансованості попиту і пропозиції;

- встановлення суспільної цінності виробленого продукту і затрат праці;

- економічне стимулювання ефективності виробництва;

- стимулювання НТП, що підвищує ефективність функціонування всієї економічної системи;

- регулювання економічних мікро- і макропропорцій у виробництві, обміні, розвитку окремих регіонів, областей, територій та ін.;

- забезпечення у відтворювальному процесі суспільного продукту прямого (виробництво — ринок — споживач) і зворотного зв'язку (споживач — ринок — виробництво).

Ці функції свідчать, що ринок є сукупністю економічних відносин між різноманітними суб'єктами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, у яких визначається їх вартість, виявляється конкуренція між виробниками, забезпечується пропорційність

розвитку народного господарства, неперервність суспільного відтворення, цілісність економічної системи, вплив споживачів на виробництво.

Закони ринку відображають внутрішньо необхідні, сталі, суттєві взаємозв'язки між суб'єктами ринку, на основі яких розгортається їх діяльність. До основних законів ринку відносять закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон конкуренції, закони грошового обігу.

Закон вартості- основний закон, що регулює ринок. Згідно з ним обмін товарів здійснюється на основі вартісної еквівалентності, яка визначається суспільно необхідними витратами абстрактної праці на їх виробництво

Закон попиту -згідно з ним зниження або підвищення ціни зумовлює відповідну зміну величини попиту. Залежність між ціною і попитом є обернено пропорційною.

Закон пропозиції -він обумовлює прямо пропорційний зв'язок між зміною ринкової ціни на товар і відповідним зростанням обсягу пропозиції.

Закон конкуренції –згідно з ним, наявність на ринку великої кількості відокремлених продавців (виробників) породжує між ними конкуренцію — змагання за ринки збуту з метою отримання вищих доходів.

Закони грошового обігу -згідно з цими законами кількість грошей та сума цін товарів і послуг в обігу мають бути збалансованими.

Ігнорування законів ринку виводить з рівноваги економічну систему, породжує складні проблеми у сфері виробництва, обігу, споживання, нерідко призводить до соціальних і політичних потрясінь, подолання яких вимагає неабияких зусиль суб'єктів по­літичних та економічних відносин, передусім держави.

Структура ринку

Ринок як певна організація сукупності відносин купівлі-продажу товарів і послуг є цілісним системним утворенням, має власну структуру та інфраструктуру.

Соціально-економічну структуру (внутрішню будову) ринку (розміщення, взаємозв'язок, питому вагу елементів) визначає структура притаманних йому відносин власності. Суб'єктами ринку є продавці і покупці як суб'єкти власності товарів, призначених для обміну. Ринок функціонує в певній економічній системі, що породжує специфіку форм його вияву (специфіку ринкових суб'єктів, обсяги і форми регулювання ринку та ін.). Забезпечуючи в системі відтворення суспільного продукту зв'язок між суспільним виробництвом і суспільним споживанням, опосередкованих первинним і вторинним розподілом, ринок також перерозподіляє товари і послуги між економічними суб'єктами.

Базовим поняттям ринкової системи є поняття комплексного (або цілісного) ринку, структурними складовими якого є: ринок споживчих товарів і послуг, ринок робочої сили (свідчить про наявність капіталістичного економічного укладу), ринок засобів виробництва, ринок капіталу, ринок продуктів інтелектуальної діяльності (науково-технічних розробок, патентів, ліцензій, творів літератури і мистецтва), ринок інформації, ринок фіктивного капіталу (цінних паперів), ринок позичкового капіталу, ринок грошей, ринок землі.

Цілісний ринок як сукупність ринків окремих товарів класифікують за сімома критеріями:

За просторовим критерієм:

1) національний ринок.Це весь внутрішній ринок країни, обмежений її кордонами;

2) регіональний (міжрегіональний) ринок.Є ринком окремого територіального підрозділу (області, району) або частин різних територіальних підрозділів, пов'язаних між собою господарськими зв'язками;

3) локальний (місцевий) ринок.Він обмежений конкретною місцевістю, що включає в себе певну сукупність населених пунктів. На відміну від національного регіональні та локальні ринки не мають чітко окреслених кордонів;

4) міжнародний (світовий) ринок.Є сукупністю національних ринків, економічні зв'язки між якими зумовлені міжнародною торгівлею.

За рівнем свободи конкуренції:

1) вільний ринок.Передбачає необмежену кількість продавців і покупців, вільну конкуренцію між ними, свободу у виборі товарів і встановленні господарських зв'язків;

2) монопольний ринок.Є ринком, де, навпаки, існує один продавець (інколи покупець), що унеможливлює конкуренцію;

3) олігополістичний ринок.Характеризується наявністю кількох продавців, між якими існує конкуренція за домінування. Вона обмежена рамками олігополістичної групи;

4) регульований державою ринок.Він передбачає активний вплив держави на ринкові процеси шляхом використання економічних та адміністративних інструментів (наприклад, на обсяг попиту — через політику оплати праці та соціальних виплат, регулювання маси грошей в обігу; на структуру попиту і пропозиції — через установлення пріоритетів і стимулювання їх реалізації, податкову, інвестиційну, кредитну політику та ін.), що не відміняє конкуренцію. Як правило, вплив держави стосується забезпечення інтересів суспільства, захисту соціальних прав населення, якщо ці права й інтереси не забезпечуються функціонуванням механізмів вільного ринку.

За способом організації купівлі-продажу товарів:

1) оптовий ринок(покупці і продавці — підприємства та організації);

2) роздрібний ринок(покупці — окремі громадяни);

3) ринок закупівель сільськогосподарської продукції(покупці — держава, підприємства та організації; продавці — безпосередні виробники продукції різних форм власності й організації виробництва).

За рівнем дотримання законності:

1) легальний ринок.Передбачає не заборонені законом економічні відносини;

2) нелегальний («тіньовий») ринок.Уособлює дозволену законом діяльність, яка ніде не фіксується і тому не оподатковується;

3) «чорний ринок»є видом тіньової економіки, в межах якої Функціонує певна сукупність заборонених законом економічних відносин між продавцями і покупцями товарів і послуг.

За об'єктним критерієм:

1) ринок споживчих товарів і послуг.Він охоплює продовольчі і непродовольчі товари; побутові, транспортні й комунальні послуги; житло і будинки невиробничого призначення;

2) ринок засобів виробництва.Об'єднує ринки нерухомості, знарядь праці, сировини і матеріалів, енергетичних ресурсів, корисних копалин;

3) фінансовий ринок.Є загальною назвою ринку капіталів (інвестицій), кредитних ринків, ринків цінних паперів, валютно-грошових ринків;

4) ринок робочої сили.Передбачає визнання за кожною особою права вільного продажу своєї робочої сили за власним вибором і за ринковою ціною на основі контракту між працівником і наймачем. Такий ринок є економічною формою руху (міграції) трудових ресурсів;

5) Ринок інтелектуального продукту.Його об'єктами є патенти, ліцензії, науково-технічна література, інформаційні послуги, твори літератури і мистецтва.

Основні види ринків поділяють на ринкові сегменти— сформовані за певною спільною ознакою частини ринку. Під час сегментації ринків використовують, крім об'єктних, і географічні та демографічні критерії.

За географічними критеріями:

1. Регіональна належність(Донбас, Крим, Закарпаття та ін.).

2. Адміністративний поділ(область, район, місто).

3. Щільність проживання населення(місто, передмістя, сільська місцевість).

4. Кліматичні умови(помірно-континентальний, континентальний та ін. клімат).

За демографічним критеріями передбачають групування населення за віком, статтю, розміром сім'ї, рівнем доходів, професійним складом, рівнем освіти, національним складом та ін.

Інфраструктура ринку

Розвинутий ринок з його постійним рухом товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили для забезпечення свого стабільного функціонування вимагає і розвинутої ринкової інфраструктури— комплексу галузей, систем, служб, підприємств, які обслуговують ринок.

Інфраструктуру ринку поділяють на загальну і спеціалізовану.

Загальна інфраструктура ринку.Призначення її полягає в обслуговуванні всієї структури ринку. До головних компонентів загальної інфраструктури належать грошова, фінансова, податкова і кредитна системи.

Грошова система.Вона є формою організації грошового обігу, що історично склалася в країні і закріплена законодавством. Важливість ЇЇ зумовлена роллю грошей як специфічного товару, який опосередковує всі товарообмінні процеси розвинутого ринку, обслуговує всі ринкові відносини та охоплює всі сфери і рівні ринкової економіки. Організаційним механізмом, що забезпечує нормальне функціонування грошової маси є фінанси.

Фінансова система.Сукупність економічних відносин, які забезпечують утворення, розподіл і використання фондів грошових коштів у процесі розподілу і перерозподілу суспільного продукту та національного доходу. Основа фінансової системи — державний та місцеві бюджети, які, виконуючи функцію перерозподілу доходів, є інструментом державного регулювання.

Податкова система.Вона є сукупністю економічних відносин, які забезпечують перерозподіл доходів громадян і підприємств шляхом формування дохідної частини державного та місцевого бюджетів. їх наповнення значною мірою відбувається через податкову систему.

Кредитна система.Сукупність економічних відносин, які забезпечують безперервність руху грошового капіталу, наданого у позику на умовах прибутковості. Посередником між кредитором і позичальником є банки.

Спеціалізована інфраструктура ринку.Вона обслуговує безпосередньо сферу обігу товарів. Утворюють її біржі, аукціони, ярмарки, торгові доми, торгово-промислові палати, страхові й аудиторські фірми, підприємства галузей транспорту і зв'язку.

Біржі.Організаційні форми ринку, які здійснюють вільну торгівлю товарами та послугами, цінними паперами, валютою, наймання робочої сили і формування ринкових цін на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції. За об'єктами продажу існують товарні, фондові біржі та біржі праці. Елементами інфраструктури біржової торгівлі є фірми, що здійснюють маклерські, брокерські та дилерські операції.

Аукціони.Форма продажу попередньо виставлених для ознайомлення товарів у певному місці і в певний час на основі конкурсу покупців. При цьому продавець несе обмежену відповідальність за якість товару. На аукціонах переважно продають товари, що мають підвищений попит.

Ярмарки.Торги, які періодично влаштовують в установленому місці. Вони бувають всесвітніми, міжнародними, регіональними, національними та місцевими. З розвитком виробництва великі ярмарки перетворилися на ярмарки-виставки зразків товарів, які можна замовляти.

Торгові доми.Торгові фірми, які закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оптовим і роздрібним торговцям або закуповують товари у місцевих, виробників та оптовиків і перепродують їх за кордон.

Торгово-промислові палати.Комерційні організації створені для сприяння розвитку економічних і торгових зв'язків із зарубіжними партнерами та надання цільових інформаційних послуг.

Страхові фірми.Комерційні фінансово-кредитні організації які забезпечують повне або часткове відшкодування збитків застрахованим клієнтам, що зазнали їх за непередбаченим обставин (стихійне лихо, аварія та ін.).

Аудиторські фірми.Спеціалізовані організації, які на замовлення підприємств і організацій контролюють І аналізують фінансову діяльність із метою зменшення фінансових ризиків.

Підприємства галузей транспорту і зв'язку.їх вважають окремою ланкою ринкової інфраструктури, яка підпорядкована головній меті функціонування інфраструктури — сприянню встановленню господарських стосунків між виробником та споживачем.

9.4 Закони попиту і пропозиції. Ринкова рівновага

Попит— представлена на ринку платоспроможна потреба у товарах і по­слугах.

Вимірюється він кількістю товару, яку його споживачі готові й спроможні купити за певною ціною протягом певного періоду.

Закон попиту— внутрішній (суттєвий), сталий, обернено пропорційний зв'язок між ціною і величиною попиту, згідно з яким за незмінності всіх інших факторів (доходи споживачів тощо) зниження ціни зумовлює відповід­не зростання попиту.

Графічним зображенням закону попиту є так звана крива по­питу, яка відображає залежність між двома змінними: ціною і кількістю блага.

Цінова еластичність попиту— кількість товарів, на яку люди збільшать або зменшать свої придбання внаслідок зміни ціни.

Визначають цінову еластичність попиту (Ер) як частину від ділення відсоткової зміни величини попиту на відсоткову зміну ціни на конкретний товар А за формулою 9.4.1:

Ерd = ∙ (9.4.1)

Наприклад, якщо збільшення ціни товару на 10% призводить до скорочення кількості проданого товару на 5%, то еластичність попиту дорівнює 0,5: Ер = 5% : 10% = 0,5, (Ер < 1). Такий попитназивають нееластичним. В Україні товаром нееластично­го попиту є хліб.

Навпаки, коли Ер >1, тобто коли відсоткова зміна кількості купівель перевищує відсоткову зміну ціни (фактора, який викли­кає відповідну реакцію), — попит еластичний. Отже, цінова еластичність попиту є виявом його чутливості, реакції на зміну ці­ни. Одинична еластичність попиту залежно від ціни можлива за умови, що відсоткова зміна величини попиту дорівнює відсотко­вій зміні ціни, тобто коли Ер = 1. Вона засвідчує рівнозначну реак­цію покупців на зміну ціни.

На рисунку 9.4.1 D – характеризує закон попиту, D1 – абсолютно еластичний попиту, D2 – абсолютно нееластичний попит.

Р Р

D D2

D1

0 Q 0 Q

Рисунок 9.4.1 Графіки попиту

Пропозиція— сукупність товарів і послуг, яку виробники готові продати на ринку за певну ціну.

Закон пропозиції — внутрішній (суттєвий), стійкий, прямо пропорційний причинно-наслідковий зв’язок між ціною і обсягом пропозиції товару, згід­но з яким зростання ціни на товар зумовлює збільшення обсягу його про­позиції, а зменшення ціни зменшує кількість товару, що пропонується на ринку.

Цінова еластичність пропозиції — кількісна характеристика чутливості пропозиції до зміни ринкової ціни товару.

Оскільки закон пропозиції виражає взаємозв’язок між зміною ціни і відповідною зміною обсягу пропозиції товару, то можна кількісно оцінити ступінь цього взаємозв’язку за допомогою кое­фіцієнта цінової еластичності пропозиції, який засвідчує, на скільки відсотків зміниться обсяг пропозиції товару А внаслідок зміни його ціни на 1%. Розраховують його за тією ж формулою, що й цінову еластичність попиту (формула 9.4.2):

Ерs = ∙ (9.4.2)

Залежно від значення коефі­цієнта цінової еластичності пропозиція товару може бути елас­тична (Е > 1), нееластична (Е < 1), абсолютно еластична (Е = ∞) і абсолютно нееластич­на (Е = 0).

На рисунку 9.4.2, S – характеризує закон пропозиції, S1 – абсолютно еластичну пропозицію, S2 – абсолютно нееластичну пропозицію.

Р Р S2

S

S1

0 Q 0 Q

Рис. 9.4.2 Графіки пропозиції

Ринкова рівновага— спроможність конкурентних сил попиту і пропозиції встановлювати ціну, яка врівноважує їхні обсяги.