Взмод— змінні поточні витрати на виробництво одиниці продукції.

Показниками собівартості продукції, що використовуються в господарській практиці, є:

1). Затрати на 1 грн. товарної продукції:

В_{1 грн.тп} = Стп / Отп

де С тп — собівартість всієї товарної продукції підприємства, грн.;

О тп — обсяг товарної продукції підприємства, грн.

2). Собівартість окремих видів продукції (визначається на основі калькуляцій собівартості окремих видів продукції);

3). Зниження собівартості порівняльної товарної продукції (використовується на підприємствах зі сталим асортиментом продукції).

Розрахунок зниження собівартості продукції за факторами виконують в такій послідовності:

1. Визначають затрати на 1 грн. ТП в базовому році:

В_{1 грн.тп б} = Стп б/ Отп б

2. Визначають вихідну собівартість ТП в плановому році:

С вих.пл = В_{1 грн.тп б}* О тп пл

де О тп пл — плановий обсяг товарної продукції підпри­ємства, грн.

3. Визначають економію затрат за техніко-економічними факторами методом прямого розрахунку:

• підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів (Ем):

Е м = (Но х Ц – Н ₁ х Ц ) х N₁

де Н о ,Н ₁ — норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу, в натур, один.;

Ц— ціна одиниці матеріального ресурсу, грн.;

N₁— обсяг випуску продукції після здійснення заходу, натур, один.

• ріст продуктивності праці, тобто зниження тру­домісткості виготовлення продукції :

Е т= [(to * С го – t1 *Сг1)х (1 + % дод/100) х (1 + %соц.зах/100)] х N₁

де to ,t1— трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н-год.;

Сго, Сг1 — середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грн./год.;

% дод — середній процент додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;

% соц.зах. — встановлений процент відрахувань на соці­альні заходи.

• удосконалення організації виробництва і праці спричиняє еко­номію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розши­рення кооперування виробництва :

Е ск = [С- (Цс + Тр)] х Nk

де С — собівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн./од.;

Ц с - гуртова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн./од.;

Тр– транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн./од.;

Nk –кількість виробів, щоотримують по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, натур.од

• зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження умовно-постійних витрат:

Е у-п = ( ΔОпл *Пу-п)/ 100

де ΔОпл -приріст обсягу випуску продукції в плановому році, %;

Пу-п - сума умовно-постійних витрат в базовому році, грн.

4. Визначають планову собівартість продукції :

С тп.пл = Свих.пл. ± Есум

де Есум -- сума економії витрат по всіх техніко-економічних факторах, грн.

5. Визначають рівень затрат на 1 грн. ТП в плановому році :

В1грн.тп.пл = Стп пл / Отп пл

6. Розраховують процент зниження затрат на 1 грн. ТП в плановому році в порівнянні з базовим (γ):

γ = ((В1грн.тп.б - В1грн.тп.пл)/ В1грн.тп.б)* 100%

Індексний метод дає можливість врахувати вплив усіх фак­торів укрупненим способом.

ü Зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них :

∆См = (1 – І н * Іц ) * Пмз

де Ін — індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;

Іц — індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;

Пмз — питома вага матеріальних затрат в собівартості продукції, %.

ü Зниження собівартості продукції за рахунок росту продук­тивності праці:

∆Спп = (1 – І зп / І пп) х П зп

де Ізп — індекс росту середньої заробітної плати;

Іпп — індекс росту продуктивності праці;

Пзп — питома вага заробітної плати в собівартості про­дукції, %.

ü Зниження собівартості продукції за рахунок зниження умов­но-постійних витрат :

∆Су-п =(1 – Іу-п / І q)* П у-п

де Іу-п — індекс росту умовно-постійних витрат;

І q— індекс росту обсягу виробництва продукції;

П у-п — питома вага умовно-постійних затрат в собівартості продукції, %.

Метод "витрати+прибуток". За цим методом ціна (Ц) ) обчислюється за формулою:

Ц=С + П

де С — собівартість продукції, грн.;

П — величина прибутку в ціні, грн.

залежність загальних витрат і виручки від обсягу продажу:

Ц = Взм + ( Впост + П заг ) / N

де В зм — величина змінних затрат на одиницю продукції,грн.;

В пост— постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік), грн.;

П заг — загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції, грн.;

N— обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

ІНВЕСТИЦІЙНІ РЕСУРСИ

Оцінка економічної ефективності інвестицій будується на порівнянні витрат (інвестицій) з результатом , який забезпечує ці витрати. Якщо отримані позитивні значення , то інвестування доцільне :

Проект капітальних вкладень визначають доцільним ( ефективним) за умови, якщо Ер >Ен (для народного господарства Ен=0,16).

Якщо відбувається вибір декількох варіантів інвестувань , то перевага надається тому варіанту , де :

Економічну ефективністьвиробничих інвестицій можна визначити за допомогою показників їх абсолютної та по­рівняльної економічної ефективності.

Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі та обчислюється співставленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат.

Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити за допомогою показників :

1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних за­трат (Ер):.

Ер = ∆П / КабоЕр = П / К

де ∆П –приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, грн.

П - загальна сума прибутку для новостворюваних об'єк­тів, грн.;

К — загальна сума капіталовкладень (кошторисна вартість проекту), грн.

Абсолютну ефективність капітальних затрат можна обчис­лити також через ефективність використання виробничих фондів:

Ер= П / ( ОФ + Ок)

2.Строк окупності капіталовкладень (Тр), який є оберне­ним показником до Е:

Тр = 1 / Ер,роки.

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень Ер повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Ен, який встановлюється Міністерством еко­номіки України на певний період. Якщо Ер>Ен, то вкладення капіталу вважають доцільними.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкла­день є мінімум приведених витрат (Зприв):

Зприв ⁼ Сі + Ен х Кі —> min, грн.,

де Сі — собівартість річного випуску продукції по і-му варіанту капіталовкладень, грн.;

Кі — капіталовкладення по і-му варіанту, грн.;

Зприв можуть визначатись і в розрахунку на одиницю продукції.

Той проект вважається найкращим з економічної точки зору, при якому сума приведених витрат є мінімальною.

1.Початкові інвестиції ( початкова вартість проекту) –розмір капітальних вкладень, необхідних для реалізації проекту, розраховується як сума всіх інвестиційних витрат за мінусом початкового доходу ( виручки від продажу зайвого обладнання).

2. Грошовий потік – фінансовий показник, який обчислюється як сума чистого прибутку підприємства, амортизаційних вкладень, приросту оборотного капіталу та приросту вартості основних активів.

3. Ставка дисконту ( капіталізації) – процентна ставка, що характеризує норму прибутку ( відносний показник) мінімального щорічного доходу інвестора, на який він сподівається.

4. Теперішня вартість – вартість майбутніх доходів на теперішній час, яка обчислюється шляхом множення грошового потоку за кожний рік на так званий відсотковий чинник теперішньої вартості ( коефіцієнт приведення) відповідного року за прийнятою дисконтною ставкою.

5. Внутрішня ставка доходності – ставка дисконту, при якій теперішня вартість грошових потоків та початкові інвестиції є приблизно однаковими за величиною ( це дисконтна ставка , при якій чиста теперішня вартість дорівнює 0).

Основними показниками ефективності інвестиційного проекту :

1. Чиста теперішня вартість ( чистий приведений дохід )– абсолютна величина ефекту від реалізації проекту, яка обчислюється, як різниця між теперішньою ( дисконтована майбутня ) вартістю грошових потоків та величиною початкових інвестицій ( інвестиційні кошти):

ЧТВ = ДП – ІК,

деДП –теперішня вартість грошового потоку,

ІК –сума інвестиційних коштів у реалізацію проекту.

2. Індекс дохідності –співвідношення дисконтованого грошового потоку до інвестиційних коштів

ІД = ДП/ІК

3. Період окупності –період часу впродовж якого повертаються початкові інвестиції у вигляді приведених до теперішньої вартості грошових потоків

ТО = ІК/ ДП сер.

де ДП сер.- середньорічна величина грошового потоку за певний період

Якщо :