Господарський підкомплекс населеного пункту
Він охоплює всі галузі народного господарства будь-якої форми власності.
Найбільш узагальненим показником розвитку господарського підкомплексу міста є показник виробленої продукції і послуг у розрахунку на одного жителя.
Для характеристики функціональної структури господарського підкомплексу міста використовуються також показники основних фондів міст. Вони добре характеризують місто як матеріальну систему.
Галузі економіки поділяють на:
> містоутворювальні галузі - галузі, що характеризують значення міста "назовні", його включення в систему міжрегіональних зв'язків;
> містообслуговувальні галузі - такі, що характеризують місто стосовно рівня обслуговування населення, рівня благоустрою, свідчать про якість міст як середовища.
Зовнішньоекономічний підкомплекс населеного пункту
Населений пункт хоча і являє собою локальну соціально-економічну систему, проте забезпечити свої потреби товарами, послугами і продуктами інтелектуальної власності не в змозі. В цьому й немає потреби. Він виступає у зовнішні відносини зі світом, щоб купити те, що не виробляє сам, і продати "решті світу" власні продукти і послуги.
Відповідно до рис. 16, до зовнішньоекономічного підкомплексу належать міжрегіональний економічний обмін, зовнішньоекономічна діяльність, міжрегіональні та міжнародні відносини.
Нові підходи в міжрегіональних економічних відносинах демонструє м. Київ, здійснюючи закупки для сільгоспвиробників мінеральних добрив, пестицидів, комбайнів і запасних частин. Фактично кредитуючи регіони, Київ отримує при цьому гарантовано необхідної якості зерно та іншу продукцію сільського господарства.
Семінар №3
Муніципальні платежі
1. Муніципальні платежі.
2. Муніципальні підприємства в муніципальній конкуренції.
3. Муніципальне замовлення.
Муніципальні платежі
Світова практика управління комунальною власністю свідчить про те, що основними джерелами доходів є такі види власності:
- земля;
- водо- і тепло комунікації;
- оренда житлових приміщень.
Для більшості муніципалітетів господарська діяльність, яка ґрунтується на цих видах власності, збиткова.
В основному українські муніципалітети розраховують на такі неподаткові надходження:
- оренда нежитлових приміщень;
- муніципальну торгівлю;
- банківську, страхову діяльність;
- діяльність підсобних господарств, автостоянок, складів тощо.
Місцеві органи влади можуть самостійно встановити принципи формування ціни на товари та послуги, які надають муніципальні підприємства.
Традиційний підхід до ціноутворення вкладається в таку формулу:
Ціна = Собівартість + Норма прибутку.
Але особливість муніципального ціноутворення полягає в тому, що ціни на муніципальні товари і послуги мають не лише комерційний зміст, а й соціальний, а подекуди й політичний.
У сфері муніципального ціноутворення, а також у формуванні системи адміністрування платежів дуже важливим є "принцип справедливих платежів", базовим положенням якого є: сплачує той, хто споживає. Але впровадити такий принцип заважають такі проблеми:
- платежі не можна застосувати для сплати багатьох муніципальних послуг (пожежники, міліція, освіта тощо);
- платежі за певні муніципальні послуги необхідно вводити з урахуванням того, що адміністрування цих платежів за вартістю може виявитися більшим, ніж самі платежі;
- формування платежів на основі традиційного підходу часто суперечить гуманітарним цілям розвитку муніципалітетів (плата за відвідування музеїв, бібліотек, театрів тощо).
Тому в практиці ціноутворення бажано було б, щоб доходи, які отримують муніципалітети від цього виду діяльності, давали можливість покривати змінні, поточні витрати. Постійні капітальні витрати припустимо за необхідності відшкодовувати з коштів муніципального бюджету.
Крім цього, за рахунок бюджету фінансуються такі види послуг, плату за які стягувати неможливо або складно.
Умовно всі муніципальні платежі розподіляють на фактичні платежі і псевдоплатежі.
Ознаки фактичних платежів:
- сума платежу визначається як доданок обсягу отриманої послуги і ціни одиниці послуги;
- ціноутворення подібне до ринкового ціноутворення;
- такі платежі оптимізують споживання;
- дотримується принцип соціальної справедливості: сплачує той, хто більше споживає.
Псевдоплатежі здійснюються за принципами, відмінними від принципів реальної оплати наданих послуг (тарифи, субсидії).
У деяких випадках податки можуть здійснювати функцію реальних і псевдоплатежів, наприклад дорожній збір
Отже, муніципальне ціноутворення є дуже важливим питанням, яке не може відбуватися за одними принципами до всіх муніципальних товарів, послуг.