Рекомендовані теми реферативних повідомлень. 1.Основні напрями формування інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств.

1.Основні напрями формування інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств.

2.Основні риси НТП в ринковій економіці.

3.Історичний розвиток науково – технічного прогресу та науково - технічної революції.

4.Основні напрями розвитку науково – технічного прогресу в сільському господарстві.

5.Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в аграрному секторі.

6.Інноваційні проекти в агропромисловому секторі.

7.Організаційний прогрес, його особливості у сільському господарстві та сучасні тенденції.

8.Основні підходи до створення механізму функціонування НТП в Україні.

9.Сутність агрохімічного напряму НТП та шляхи підвищення його ефективності.

10.Сутність біологічного напряму НТП та шляхи підвищення його ефективності.

ТЕМА 3. Витрати виробництва і собівартість продукції

(робіт, послуг) аграрних підприємств.

Питання для обговорення

1.Поняття витрат, їх класифікація та роль.

2.Суть собівартості продукції (робіт, послуг) і характеритика її видів.

3.Склад виробничої собівартості продукції (згідно П(С)БО 16 „Витрати”).

4.Методика визначення собівартості продукції рослинництва і тваринництва.

Основні поняття і терміни: елемент витрат, об’єкт витрат,собівартість, виробнича собівартість,повна собівартість, склад виробничої собівартості продукції, склад собівартості реалізованої продукції, валові витрати виробництва і обігу, основні витрати, прямі витрати, непрямі витрати, готівкові витрати, безготівкові витрати, постійні витрати, змінні витрати, граничні витрати, повний продукт, середній продукт, структура собівартості у відносному виразі, структура собівартості в абсолютному виразі, калькуляція собівартості.

Методичні вказівки щодо виконання завдань теми

Класифікація витрат

Ознаки	Витрати
1. За місцем виникнення витрат	витрати виробництва витрати цеху витрати дільниці витрати служби
2. За видами продукції (робіт, послуг)	витрати на вироби витрати на типові зразки виробів витрати на групи однорідних виробів витрати на одноразові замовлення витрати на валову продукцію витрати на товарну продукцію витрати на реалізовану продукцію
3. За видами витрат	витрати за економічними елементами витрати за статтями калькуляції
4. За способами перенесення вартості на продукцію	прямі витрати непрямі витрати
5. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	умовно-змінні витрати умовно-постійні витрати
6. За календарними періодами	поточні витрати одноразові витрати

Собівартість- це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Виробнича собівартість – грошовий вираз витрат, що пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортування до франко- місця зберігання.

Згідно П(С)БО 16 “ Витрати “ до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

Повна собівартість – відповідає поняттю “собівартості” ,отже, включає в себе виробничу собівартість та витрати на реалізацію продукції ( робіт,послуг).

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Вивчення методики визначення собівартості продукції рослинництва доцільно розпочати з ознайомлення з об’єктами такого визначення в кожній галузі – зерновиробництві, виробництві цукрових буряків, овочівництві і т.д.

У зерновиробництві, наприклад, визначають собівартість 1 ц зерна і 1 ц зерновідходів. При цьому спочатку розраховують нормативну собівартість усього обсягу одержаної побічної продукції - соломи. Для цього потрібно її вихід з 1 га помножити на нормативну собівартість 1 ц даного виду продукції. Потім загальну суму витрат на 1 га посіву зменшують на нормативну собівартість побічної продукції (соломи). Далі визначають вагу по­вноцінного зерна підсумовуванням одержаного врожаю після доробки із зерном, що міститься у зерновідходах (вагу зерновід­ходів множать на процентний вмісту них зерна). Наступним кро­ком методики є визначення частки повноцінного зерна в зерно­відходах у загальному обсязі повноцінного зерна. На одержаний урожай після доробки і на зерновідходи відносять таку питому вагу витрат, яка дорівнює питомій вазі цих видів продукції у за­гальному обсязі повноцінного зерна. Тоді собівартість зерна після доробки і зерновідходів можна розрахувати як частку від ділення віднесених на них витрат на фізичну масу цих видів продукції.

Вивчення методики визначення собівартості продукції тваринництва також доцільно розпочати з ознайомлення з об’єктами такого визначення в кожній галузі – скотарстві, свинарстві, птахівництві і вівчарстві.

У молочному скотарстві розраховують собівартість 1 ц молока і однієї голови приплоду. Для цього спочатку розраховують собівартість одного кормо-дня у мо­лочному скотарстві діленням всієї суми витрат у цій галузі на кількість кормо-днів (поголів’я тварин множиться на 365). Нор­мативно вважають, що собівартість однієї голови приплоду ста­новить 60 кормо-днів. Множенням одержаного приплоду на 60 кормо-днів і собівартість одного кормо-дня визначають суму ви­трат, що відноситься на приплід. Загальна сума витрат по молоч­ному скотарству зменшується на витрати, віднесені на приплід, і на загальну нормативну собівартість гною. Останню розрахову­ють множенням нормативної собівартості 1 т цієї побічної про­дукції на її загальний обсяг, одержаний протягом звітного року. Залишок витрат відносять на молоко. Собівартість однієї голови приплоду розраховують діленням витрат, що віднесені на при­плід, на його поголів'я.

У м’ясному скотарстві визначають собівартість 1 ц приросту і 1 ц живої маси великої рогатої худоби. При цьому собівартість 1 ц приросту живої маси визначають методом вирахування із загальної суми витрат, що понесені на утримання молодняка великої рогатої худоби на доро­щуванні і дорослої худоби на відгодівлі, вартості побічної продукції (гною). Решту витрат ділять на одержаний приріст живої маси. Як­що у звітному періоді були випадки загибелі вказаного поголів’я, то втрати від такої загибелі відносять на собівартість приросту живої маси, за винятком втрат, що відшкодовуються за рахунок винних осіб і що сталися за рахунок епізоотії та стихійного лиха. Для визначення приросту живої маси необхідно до живої маси тварин на кінець року додати живу масу вибулого за рік пого­лів’я і від одержаного результату відняти живу масу поголів'я лоби на початок року, живу масу поголів’я, що надійшло про­тягом року, і живу масу приплоду.

У завданні визначається собівартість 1 ц живої маси худоби, що була реалізована. Тут використовується простий метод калькулювання, тобто повна собівартість реалізованої продукції (у нашому прикладі продана худоба на м’ясо у живій масі) ділиться на кількість реалізованої продукції в центнерах.

У вівчарстві розраховують собівартість 1 ц вовни і 1 ц приросту живої маси овець. Для цього спочатку загальну суму витрат зменшують на вартість побічної продукції (гній оцінюють за нормативною вартістю, а молоко і шкури заги­блих тварин — за реалізаційними цінами). На собівартість при­плоду в романівському вівчарстві відносять 12% всіх витрат, то­му їх загальна сума також зменшується на цю величину. Решту витрат (без вартості побічної продукції і витрат, що віднесені на приплід) розподіляють між вовною і приростом живої маси за допомогою коефіцієнтного методу. При цьому 1 ц вовни прирів­нюють до 5 ц приросту живої маси. На приріст живої маси і вовну відно­сять таку питому вагу витрат, що дорівнює питомій вазі цих ви­дів продукції в загальному обсязі умовної продукції.

Для виявлення резервів скорочення витрат на виробництво продукції важливо навчитися правильно визначати і аналізувати структуру собівартості у відносному і абсолютному виразі та усвідомити істину, що рівень собівартості продукції в кінцевому підсумку залежить від двох агрегованих факторів: урожайності культури з 1 га посіву (продуктивність однієї голови худоби) і загальної суми витрат на одержання цієї продукції.

Завдання 1.

За даними форми № 50-сг розрахувати стуктуру виробничих витрат окремо в рослинництві і тваринництві в відносному виразі в аграрному підприємстві Миколаївської області за два роки.

Зробити висновки.

Таблиця 28

Склад і структура виробничих витрат в галузях сільгоспвиробництва

__________________________

(назва підприємства, район)

Статті витрат	Базисний рік	Звітний рік	Звітний рік у % до базисного року
Рослинництво	Тваринництво	Рослинництво	Тваринництво
тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	Рослин- ництво	Тварин- ництво
Витрати на оплату праці
Відрахування на соціальні заходи
Матеріальні витрати – всього у тому числі:
- насіння та садівний матеріал
- добрива
- засоби захисту рослин і тварин
- корми
Роботи і послуги
Витрати на утримання основних засобів - всього
у тому числі:
пальне і мастильні матеріали
амортизація
Інші витрати
Разом витрат		100,0		100,0		100,0		100,0

Завдання 2.

Визначити собівартість продукції рослинництва в аграрному підприємстві на прикладі зернових культур і цукрового буряка.

Вихідна інформація.

1.Для розрахунку собівартісті продукції зернових культур:

- урожайність з 1 га посіву – 32 ц зерна після доробки;

- одержано зерновідходів з 1 га - 1,2 ц з концентрацією зерна 40 %;

- вихід соломи з 1 га посіву ­– 33 ц;

- нормативна собівартість 1 ц соломи – 1,2 грн.;

- виробничі витрати на 1 га – 880 грн.

2.Для розрахунку повної собівартісті 1 ц коренеплодів цукрового буряку:

- урожайність коренеплодів – 288 ц/га;

- урожайність гички – 160 ц/га;

- нормативна собівартість 1 ц гички – 0,5 грн.;

- виробничі витрати на 1 га посіву – 1590 грн.;

- витрати на транспортування коренеплодів цукрового заводу – 650 грн.

Завдання 3.

Виначити собівартість продукції тваринництва на прикладі молочно- м’ясного скотарства і вівчарства.

Вихідна інформація.

1.Для розрахунку собівартості 1 ц молока і 1 голови приплоду:

- середньорічне поголів’я корів – 500 голів;

- річна продуктивність – 3 000 кг;

- отримано приплоду – 450 голів;

- отримано гною – 5 000 т;

- нормативна собівартість 1 т гною – 4 грн.;

- витрати по молочній фермі – 760 000 грн.

2. Для розрахунку собівартості 1 ц приросту і 1 ц живої маси ВРХ:

- одержано приросту живої маси за рік – 450 ц;

- одержано гною – 1 725 т;

- нормативна собівартість 1 т гною – 4 грн.;

- витрати на утримання молодняка на дорощуванні та відгодівлі – 325 000 грн.;

- кількість реалізованої живої маси ВРХ – 400 ц;

- повна собівартість реалізованої продукції – 288 000 грн.