Організація та проведення АРІНР у НС на ОЕ

Здійснення заходів щодо захисту персоналу ОЕ при загрозі і виникненні НС природного та техногенного походження. З одержанням інформації про загрозу виникнення надзвичайної ситуації КТЕБ та НС об'єкта починає функціонувати в режимі підвищеної готовності і приймає на себе безпосереднє керівництво всією діяльністю об'єктової ланки ЄГС НС. Чергова служба доповідає обстановку голові КТЕБ та НС і оповіщує членів комісії. Голова КТЕБ та НС вживає заходів щодо перевірки імовірності отриманих даних і додаткових відомостей про обстановку. За необхідністю терміново висилає оперативну групу безпосередньо на місце, де створилася загроза НС. Діяльність комісії з моменту одержання даних про загрозу виникнення НС повинна сприяти: забезпеченню виконання всього комплексу заходів щодо захисту персоналу об'єкта і населення, яке мешкає поблизу в стислий термін; прийняттю рішень завчасно, у можливо ранній термін, відповідно до обстановки, що складається на ОЕ; вибір заходів і здійснення їх у послідовності, визначеною обстановкою, що складається. Здійснення заходів щодо захисту персоналу об'єкта, попередженню НС або зменшення можливих збитків від них комісія виконує на основі “Плану дій з попередження і ліквідації НС”, у якій вносяться уточнення з урахуванням очікуваного виду (типу) НС і обстановки, що складається. Голова КТЕБ та НС із виникненням загрози НС вводить у дію “План…”, залучаючи всіх членів комісії, керівників структурних підрозділів і рятувальних формувань, організує і здійснює на об'єкті наступні заходи: посилення чергово-диспетчерської служби; посилення спостереження і контролю за станом навколишнього середовища, обстановкою на потенційно небезпечних ділянках об'єкта і прилягаючих до них територіях; прогнозування можливої обстановки на об'єкті, її масштабів та наслідків; перевірку систем і засобів оповіщення та зв'язку; вживання заходів з захисту персоналу, населення, території і підвищенню стійкості роботи об'єкта; підвищення готовності сил та засобів, призначених для ліквідації можливої НС, уточнення планів їхніх дій і за необхідністю висування до ділянок передбачуваних робіт (дій); підготовку до можливої евакуації персоналу і населення прилягаючих до об'єкта ділянок міста (селища), а за необхідністю її проведення (у заміську зону - тільки за розпорядженням вищестоящої КТЕБ та НС). Одночасно про виниклу погрозу інформується КТЕБ та НС і головне управління з питань НС облдержадміністації та відділи (управління) з питань НС та ЦЗН районів, категорованих міст. Методика і послідовність роботи голови та членів КТЕБ та НС об'єкта при загрозі і виникненні НС в кожнім конкретному випадку буде визначатися: типом аварії (з викидом радіоактивних або небезпечних хімічних речовин, транспортна, пожежа і т.ін.), видом стихійного лиха (землетрус, повінь, бура і т.п.), або події соціально-політичного характеру; масштабом наслідків НС (об’єктова, місцева, регіональна, загальнодержавна); відстанню джерела аварії від об'єкта; метеоумовами на момент виникнення НС; рельєфом місцевості і характером забудови; наявністю засобів індивідуального і колективного захисту, а також іншими факторами. Заходи щодо захисту персоналу, ліквідації НС та її наслідків при цьому поділяються на два етапи. Перший етап: здійснення екстрених заходів щодо захисту персоналу, запобіганню розвитку НС і виконанню АРР. До екстрених заходів захисту персоналу об'єкта належать: оповіщення про небезпеку й інформування про правила поведінки; використання засобів захисту і медичної профілактики (виходячи з обстановки); евакуація працівників з ділянок, на яких існує небезпека поразки людей; надання постраждалим першої медичної й інших видів допомоги. Для запобігання або зменшення наслідків НС здійснюються передбачені “Планом…” дії щодо локалізації аварії, припиненню або зміні технологічного процесу виробництва, попередженню вибухів і пожеж. Одночасно здійснюється розвідка й оцінка обстановки, що складається на ОЕ, уточнюються заходи для захисту персоналу і ліквідації НС. Відповідно до "Плану …” вводяться і нарощуються сили і засоби для проведення АРР. Голова КТЕБ та НС ОЕ здійснює загальне керівництво формуваннями і проведенням заходів у структурних підрозділах з пункту управління або знаходячись безпосередньо на ділянці робіт. У цьому випадку керівництво роботою комісії на пункті управління здійснює заступник голови комісії - начальник відділу ЦО і НС. В разі необхідності і наявності можливості безпосередньо в зоні проведення робіт розгортається оперативний пункт управління КТЕБ та НС. Для зв'язку застосовується радіо, провідні, пересувні і сигнальні засоби. Засоби зв'язку КТЕБ та НС і формувань, залучених до ведення АРІНР, повинні застосовуватися комплексно і забезпечувати надійність, вірогідність і швидкість передачі наказів, розпоряджень, сигналів і іншої інформації. У ході робіт організуються комендантська служба, охорона матеріальних цінностей, облік постраждалих і загиблих. Медична допомога потерпілим організується в порядку само - і взаємодопомоги, силами медичного персоналу формувань, на медичному пункті й у найближчих лікувально-профілактичних установах системи охорони здоров'я. На другому етапі зважуються задачі щодо першочергового життєзабезпечення населення, що мешкає поблизу ОЕ, яке постраждало в наслідок нещастя. Здійснюються роботи по відновленню енергетичних і комунальних мереж, ліній зв'язку, доріг і споруд в інтересах забезпечення АРР і першочергового життєзабезпечення населення. Виконується санітарна обробка людей, дезактивація, дегазація, дезінфекція одягу і взуття, транспорту, техніки, доріг, споруд, територій об'єкта і т. ін. Створюються необхідні умови для життєзабезпечення постраждалого населення для збереження і підтримки здоров'я і працездатності людей під час перебування їх у зонах НС і при евакуації (тимчасового відселення).

Основні заходи щодо життєзабезпечення постраждалого і евакуйованого населення виконуються під керівництвом КТЕБ та НС місцевих територіальних органів влади з залученням КТЕБ та НС об'єктів. З цією метою здійснюються наступні заходи: тимчасове розміщення населення, яке залишилося без даху; забезпечення людей незабрудненими (незараженими) продуктами харчування, водою і речовинами першої необхідності; створення умов для нормальної діяльності підприємств комунального господарства, транспорту й установ охорони здоров'я; організація обліку і розподілу матеріальної допомоги; проведення необхідних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів; проведення роботи серед населення щодо зниженню наслідків психологічного впливу НС, ліквідації шокових станів; розміщення евакуйованого населення в безпечних районах, забезпечення продовольством, речами першої необхідності, надання медичної допомоги.

Про виникнення НС, хід її ліквідації й остаточних результатах у встановленому порядку надаються повідомлення до вищестоящої комісії з НС та орган управління ЦО і НС.

Дії голови комісії з ТЕБ та НС ОЕ щодо організації АРІНР. Голова КТЕБ та НС призагрозі або виникненні НС свою діяльність починає, у пункті постійної дислокації, де на основі отриманих даних про обстановку приймає попереднє рішення і віддає необхідні розпорядження. З прибуттям у район НС, уточнює обстановку, приймає остаточне рішення і керує проведенням АРІНР. Його робочим органом є оперативна група. Післяз'ясуваннязадачі, оцінки обстановки і проведених розрахунків голова КТЕБ та НС визначає: задум дій, завдання підлеглим та іншим залученим силам, евакуаційній комісії, функціональним ланкам (службам ЦО), основні питання взаємодії, порядок організації управління, завдання за видами забезпечення. З'ясування задачі (майбутніх дій) здійснюється відповідно до стану обстановки, прогнозування її наслідків, “Плану…” і вказівкам старшого начальника. Голова КТЕБ та НС повинен чітко уявляти: характер і складність завдань; обсяг робіт, місце і роль підлеглих сил; можливість подальшого ускладнення ситуації. Він робить розрахунок часу, визначає метод і режим роботи КТЕБ та НС і інших підрозділів. Вирішує, які, кому віддати попередні розпорядження, які здійснити екстрені заходи щодо захисту виробничого персоналу, населення та ліквідації НС, встановлює час готовності сил до майбутніх дій. Потім голова КТЕБ та НС із залученням необхідних йому посадових осіб приступає до оцінки обстановки, визначення задуму й ухваленню рішення. При оцінці обстановки усвідомлює: характер і складність ситуації в осередку ураження, можливий її розвиток (прогнозування) і очікувані наслідки; склад, дислокацію і стан своїх та взаємодіючих сил, їх укомплектованість, забезпеченість і можливості по ліквідації НС, резерв сил і засобів, який необхідно створити, його призначення; найбільш важливі об'єкти, де необхідно зосередити основні зусилля з ліквідації НС; ступінь руйнування будинків і споруд, ОЕ; можливу радіаційну, хімічну, біологічну (бактеріологічну), епідемічну, інженерну, пожежну й інші види обстановок; попередні данні про втрати персоналу ОЕ, населення і заподіяних матеріальних втратах; орієнтований обсяг наступних робіт та першочергових заходах щодо захисту персоналу і населення, яке мешкає поблизу (укриття у ЗС, евакуація, відселення); вплив на виконання завдань характеру місцевості, шляхів та маршрутів висування, метеорологічних умов, часу року, доби, температури повітря, напрямку і швидкості вітру, характеру опадів, прогнозу погоди. Задум дій відпрацьовується одночасно з оцінкою обстановки. В ньому голова КТЕБ та НС визначає: які роботи, заходи, в якій послідовності слід виконувати; напрямки зосередження основних зусиль; які сили та засоби залучити, порядок створення угрупування сил і засобів ЄДС та їх використання. В рішенні голови КТЕБ та НС вказуються: який обсяг за видами АРІНР необхідно виконати підлеглим підрозділам; на якій ділянці зосередити основні зусилля; послідовність виконання робіт, розподіл сил і засобів посилення; задачі підлеглих та доданих формувань, способи і терміни їх виконання; порядок висування в район дій та взаємодії; заходи щодо організації управління і забезпечення рішення на виконання встановлених завдань. Рішення голови КТЕБ та НС, а також завдання підлеглим доводяться наказами та розпорядженнями. У наказі голови КТЕБ та НС вказується: у першому пункті - стислі висновки з оцінки обстановки; у другому пункті – склад залучаємих сил та засобів і задум дій; у третьому пункті - після слова "наказую" - завдання підлеглим, а також доданим формуванням; у четвертому пункті – порядок надання доповідей про хід виконання завдань; у п’ятому пункті – з якого часу і де буде знаходитися голова КТЕБ та НС, місце ПУ; у шостому пункті – заступники голови КТЕБ та НС та дублюючи органи управління. У ході виконання АРІНР комісія з ТЕБ та НС разом з іншими органами управління ЦО і НС зобов'язана: підтримувати стійкий зв'язок з вищестоящими та підлеглими органами управління, у тому числі з оперативними групами, розгорнутими в районі НС, сусідами; постійно здійснювати збір даних та аналіз обстановки, вчасно доповідати керівництву розрахунки, висновки і пропозиції; здійснювати оцінку обсягу і характеру майбутніх аварійно-рятувальних і інших невідкладних робіт, вести облік їхнього виконання; вносити уточнення в розроблені плани і вчасно доводити завдання до підлеглих, взаємодіючих органів управління, контролювати правильність їхнього виконання; створювати сприятливі умови для результативної діяльності голови КТЕБ та НС з організації і керівництву роботами, готувати необхідні дані і розрахунки для уточнення їм рішення або прийняття нового; забезпечувати підтримку безупинної взаємодії між своїми та взаємодіючими органами управління і силами ЄДС; вести облік втрат виробничого персоналу, населення, особового складу і техніки, вживати заходів із створення (відновлення) резерву сил та засобів; вчасно доповідати до вищого органу управління про прийняті рішення, завданнях підлеглим та їх виконання; вживати заходів для підвищення стійкості і безупинного керівництва.

Організація та проведення АРІНР у НС на ОГД при застосуванні ЗМУ. Завдання діям формувань в осередку ураження надає начальник ЦО особисто чи через штаб ЦО.З отриманням завдання на проведення АРІНР командир формування після з'ясування і прийняття рішення доводить його до підлеглих, віддає розпорядження, організує висунення формування в осередок ураження. При наданні завдань командир формування вказує: засоби посилення, визначення ділянки робіт, порядок розшуку уражених, надання їм медичної допомоги, місця довантаження уражених на транспорт і маршрути евакуації їх в лікувальні заклади, тощо. Формування об'єкту висуваються до осередку ураження в складі спільної колони сил ЦО району або самостійно. Порядок шикування сил для висунення формувань до осередку ураження встановлюється залежно від існуючих обставин на маршруті руху і ділянках (об'єктах) робіт, але в будь-якому випадку містять в собі: розвідувальні підрозділи; загін забезпечення руху (ЗЗР); за ЗЗР висовуються протипожежні формування, охорони громадсь­кого порядку, радіаційного і хімічного захисту (РХЗ), аварійно-технічні та інші, що призначені для забезпечення АРІНР; основні сили. Типова структура зведеної команди (ЗвК) наведена на рис. 5.1.

Розвідувальні підрозділи з'ясовують наявність і ступінь зараження місцевості, стан шляхів та дорожніх споруд, характер руйнувань, затоп­лень, пожеж, а також напрямки їх розповсюдження.

ЗЗР призначено для здійснення безперешкодного просування формувань до осередку ураження та найбільш важливим ділян­кам (об'єктам) робіт. На кожний маршрут, що накреслений для руху формувань до осередку ураження, надається; як правило, один ЗЗР. Рухаючись за вказаним маршрутом він веде розвідку, відновлює зру­йновані ділянки шляхів, за необхідністю прокладає колонні шляхи в об­хід завалів, руйнувань, пожеж, зон з високими рівнями радіації, від­новлює переправи, а також обладнує їх через водні перешкоди; влаштовує проїзди в завалах; локалізує та гасить пожежі; знезаражує окремі ді­лянки шляхів; закріплює або завалює конструкції будівель та споруд, що погрожують обвалом. Проїзд при завалах до 1 м прокладають крізь завал, при цьому розчищають проїзну частину, а при суціль­них завалах, висотою більш ніж 1 м, трасу прокладають по завалу. Ширина проїзду 3…4 метри для однобічного руху та 7…8 метрів для двобічного. При однобічному русі через кожні 150…200 м робляться роз'їзди протягом 15…20 м. Залежно від обставин, наявності сил та засобів, харак­теру та обсягу робіт ЗЗР виконує завдання одночасно на декількох ді­лянках робіт на всьому маршруті, а за відсутністю такої можливості послідовно від однієї ділянки до іншої. Першими в осередок ураження вводяться формування механізації, ава­рійно-технічні, протипожежні, медичні, рятувальні та інші формування. Для управління формуваннями на ОГД обладнається ПУ начальника ЦО об'є­кту в одній із ЗС, що уціліла. Управління здійснюється через штаб. В першу чергу силами механізації виконуються роботи: з обладнання проїздів до ЗС, до пошкоджених та зруйнованих будівель, де можуть знаходитись люди; до місць аварій та пожеж, які ускладнюють ведення АРІНР. До обладнання проїздів (проходів), для уточнення обставин і ло­калізації аварій на КЕМ пішим порядком висуваються розвідувальні і аварійно-технічні підрозділи, а для розшуку уражених та надання їм пер­шої медичної допомоги-рятівні групи, посилені санітарними дружинами.

Рятувальні формування, які посилені засобами механізації, з ви­ходом на ділянку (об'єкт) робіт здійснюють розшук уражених, дістають їх із завалів, розкривають завалені захисні споруди, рятують людей з пошкоджених та палаючих будівель й надають їм першу медичну допомогу. Розшук потерпілих ведеться методом суцільного дослідження тери­торії, будівель та споруд. Діставання потерпілих з-під завалів здійснюється шляхом розбирання зверху вручну, а тих, хто знаходиться в глибині - через проходи, що зроблені збоку, використовуючи пустоти та щілини: які стались через крупні елементи зруйнованих будівель. Зазначені формування діють в тісній співпраці з медичними та ін­шими формуваннями. Перша медична допомога ураженим надається особовим складом медич­них пунктів формувань, санітарних дружин та рятувальних формувань безпосередньо на місці їх виявлення. Перша лікувальна допомога ураженим надається в загонах першої ме­дичної допомоги та в лікувальних закладах, що збереглися в осередках ураження. Загін першої медичної допомоги розгортається в районі ді­лянок (об'єктів) робіт (на мінімальній відстані поза зони руйнувань та заражень). В підрозділах загону першої медичної допомоги організується при­йом, реєстрація, сортування, надання першої лікувальної допомоги, лікування (не транспортованих) і евакуація уражених в лікувальні закла­ди приміської зони.

Формування РХЗ ведуть радіаційну і хімічну розвідку; здійснюють дозиметричний контроль, спеціальну обробку особового складу формувань та населення, дезактивацію місцевості, шляхів, проїздів, проходів і таке інше.

Формування охорони громадського порядку забезпечують: оточення осередків ураження (зараження), спостерігання режимів допуску та пере­сування, вивід населення з небезпечних районів, охорону місць відпо­чинку, надання медичної допомоги, пошук цінного обладнання і таке інше.

Інженерні формування спільно з іншими формуваннями й підрозді­лами військових частин ЦО або самостійно відновлюють шляхи та дорожні споруди, ліквідують завали, обладнують водні переправи, відновлюють лінії зв'язку і виконують інші роботи з метою забезпечення дій формувань з рятування людей, а також виконують аварійно-відновлювальні роботи з метою забезпечення діяльності ОГД та життєдіяльності міста.

Формування матеріального і технічного забезпечення розгортають пункти харчування, продовольчого та майнового забезпечення, автозаправні станції, пункти ремонту пошкодженої техніки і таке інше.

Під час проведення АРІНР організуються й постійно здійснюються заходи з захисту особового складу і техніки від засобів ураження. Для захисту від повторних ядерних ударів супротивника та РЗ використовують сховища, укриття, підвали, заглиблені споруди, що збереглися та природні згортки місцевості.

Зведення та обладнання ЗС і простіших укриттів здійснюється за необхідністю і залежно від обставин під час проведення АРІНР.

Під час зміни та виводу формувань з осередку ураження начальник ЦО району (об'єкту) контролює своєчасність зміни формувань, встановлює час і порядок їх проведення. Зміна формувань здійснюється: коли мине час виконання робіт; при отриманні особовим складом встановлених доз опромінення; для відпочинку та прийому їжі. З метою забезпечення безперервного ведення АРІНР зміна працюючого особового складу здійснюється безпосередньо на робочих місцях. Тех­ніка формування, що замінюється, за необхідністю передається особовому складу формування, що прибуває. Формування, що прибуло на зміну, зупиняється поблизу ділянки (об'єкту) робіт. Командир формування, що змінюється повідомляє командиру, який прибув місця робіт, обсяг та умови майбутніх робіт, місця завантаження, пункти та маршрути евакуації уражених, місця укриття особового складу, порядок зв'язку зі старшими начальниками. Під час зміни старшим є командир формування, що замінюється. Після зміни особовий склад формування, що замінилося вирушає до району збору, а звідти на спеціальну обробку в район розташування. По закінченню виводу формувань з осередку ураження запроваджуються заходи, щодо від­новлення їх готовності до подальших дій.

Особливості організації і проведення АРІНР в осередку комбінованого ураження. Дії формувань в осередку комбінованого ураження організуються з урахуванням наявності пожеж, руйнувань, РЗ, ХЗ, БЗ. При цьому до встановлення виду застосованих БЗ всі заходи здійснюються в режимі захисту від особливо небез­печних інфекційних хвороб. При наявності БОР формування, що залучаються до АРІНР, забезпечують­ся ізолюючими протигазами або відповідними зазначеному типу отруй­них речовин промисловими протигазами, або ДПГ-1 і ГП-7. При організації та проведенні АРІНР в осередку комбінованого ура­ження передбачається: безперервне ведення всіх видів розвідки; обов'язкове використання особовим складом формувань ЗІЗ органів дихання та шкіри, а також забезпечення уражених протигазами; проведення режимних заходів з ізоляції осередків ураження від оточуючих районів; запровадження обмежених заходів щодо перебування на зараженій тери­торії; встановлення карантину в місцях розташування формувань, які виведені з осередку ураження; проведення негайної профілактики особового складу формувань та уражених; термінова евакуація уражених та всього населення із зон хіміч­ного і сильного РЗ й розміщення їх на території в межах карантину; відокремлення значних сил та засобів для проведення дегаза­ції і дезактивації шляхів евакуації, окремих ділянок території, спо­руд, транспорту і техніки; проведення санітарної обробки людей з урахуванням вірогідного одночасного зараження їх РР, БОР та БЗ, а також наявності у них травм та опіків. Залежно від характеру осередку комбінованого ураження головні зусилля розвідувальних формувань направлені на встановлення: типа (групи), концентрації і напрямку розповсюдження БОР та НХР; види збудників інфекційних хвороб та способів їх застосування; меж зон ХЗ та БЗ. При виявленні БЗ, що застосовується супро­тивником, пости радіаційного і хімічного спостереження, розвідгрупи району (об'єкту) беруть проби повітря, води, ґрунту, рослинності та ін. об'єктів навколишнього середовища й спрямовують їх до лабораторії для виявлення виду збудника, що застосовується. Формування ПР та ПХЗ проводять знезараження ділянок території, шляхів, проїздів, проходів, споруд, техніки та ін. При цьому спочат­ку здійснюється дегазація та дезінфекція об'єктів, а потім за необ­хідністю їх дезактивація.

Формування загального призначення і інженерні формування влашто­вують проїзди, розчищають завали, розкривають ЗС, розшу­кують і виносять уражених, тобто виконують ті ж роботи, що і в осе­редку звичайного ядерного ураження. Аналогічно діють протипожежні рятувальні та інші формування.

Медичні формування надають ураженим і особовому складу підроз­ділів першу медичну допомогу. При цьому в першу чергу - ураженим БОР і НХР. В загонах першої медичною допомоги здійснюється негайна профілактика і спостерігання за всіма ураженими для виявлень інфекцій­них хворих та їх ізоляції. Евакуація уражених виконується з дотриманням суворого проти епідеміологічного режиму за ізольованими та охоронними маршрутами.

Формування охорони громадського порядку охороняють осередки ураження, оточення ділянок можливих інфекцій, контролюють вико­нання населенням та особовим складом формувань встановленого режиму поведінки, порядку та інших заходів. Особлива увага при цьому звертається на ро­боту контрольне перепускних, санітарно-контрольних, ветеринарно-карантинних і приймально-передаточних пунктів.

Зміна формувань в осередку комбінованого ураження здійснюється при суворому дотриманні режимних заходів. Формування, що змінилися, виводяться в райони за межі зони карантину або обсервації, де здійснюється їх спеціальна обробка з урахуванням можливої наявності РЗ, ХЗ та БЗ.

Організація і способи проведення спеціальної обробки після застосування ЗМУ. Для запобігання шкідливого впливу на людей та тварин РР, БОР, НХР, БЗ, виконується комплекс робіт зі спеціальної обробки (знезаражуванню) територій, приміщень, техніки, приладів, устаткування, меблів, одягу, продуктів харчування, води, відкритих ділянок (частин) тіла людини. Вона передбачає насамперед механічне видалення, а також нейтралізацію хімічним і фізичним способами небезпечних речовин і знищення хвороботворних мікробів. Спецобробка включає дезактивацію, дегазацію, дезінфекцію заражених поверхонь, а також проведення санітарної обробки людей. Вона може бути частковою і повною. Часткова - коли обробляються основні проїзди, вантажно-розвантажувальні площадки, склади, виробничі і житлові приміщення, в тому числі і підсобки, проходи до них, особовий склад формувань і виробничий персонал. При цьому кожен після виходу з осередку зараження самостійно видаляє РР, знезаражує БОР, НХР, БЗ, що потрапили на відкриті ділянки шкіри, одяг, взуття, засоби захисту. Так при зараженні РР одяг витрушують, обмітають, вибивають з урахуванням напрямку вітру (від себе); взуття протирають вологим дрантям, відкриті ділянки шиї, рук обмивають; лицьову частину протигаза протирають і тільки після цього знімають. Потім умиваються, полощуть рот і горло. При зараженні рідкими БОР, НХР для часткової санобробки застосовують індивідуальні протихімічні пакети ІПП-8, 9, 10, 11. Спочатку обробляють відкриті ділянки шкіри, а потім заражені місця одягу і взуття. Якщо немає ІПП, необхідно все ретельно промити теплою водою з милом. Одяг, заражений вище допустимих норм, складають у спеціальні прогумовані мішки і відправляють на станцію знезаражування. Одяг, заражений БЗ, попередньо піддається зрошенню 0,5%-м розчином монохлораміну. Часткова спецобробка не забезпечує повного знезаражування і тим самим не гарантує людям захист від враження РР, БОР, НХР, БЗ. Тому з першою нагодою запроваджується повна. Це - миття людей у лазні чи душових установках теплою водою з милом і мочалкою, зі зміною білизни й одягу ( улітку його можна здійснювати в незаражених проточних водоймах), знезаражування всієї території об'єкта (а при необхідності і території довкола нього), житлових, підсобних приміщень, устаткування. Спецобробку здійснюють у ЗІЗ органів дихання і шкіри при суворому дотриманні заходів безпеки. Улітку слід дотримуватися встановлених термінів роботи в захисному одязі, щоб не спричинити перегріву організму. Так, у захисному одязі ізолюючого типу при роботі середньої ваги і температурі 15…19⁰С можна працювати протягом 90…120 хв., при температурі 20…24⁰С - уже тільки 40…60 хв., а при температурі 25…29⁰С - всього 20…35 хв. Узимку під захисний одяг надягають теплі речі, на голову — підшоломник. Обов'язкові протигаз (респіратор), гумові фартухи, чоботи і рукавички. Працювати в приміщенні, де знаходиться заражений одяг, одній людині забороняється. Не можна розстібати або знімати засоби захисту шкіри, лягати, сідати на заражені предмети чи доторкатися до них, приймати їжу, пити воду, курити і відпочивати на робочих місцях. Це можна робити тільки на спеціально відведеній території. Забороняється відкрите збереження, у тому числі і тимчасове, а також транспортування зараженого одягу. Усі речі повинні знаходитися в зав'язаних прогумованих (поліетиленових) мішках. Необхідно обережно поводитися зі знезаражуючими речовинами і технікою. Активні розчини варто готувати лише у відповідній посуді і на спеціально відведених для цих цілей ділянках. Використане дрантя, ганчірки й інші матеріали, що стикалися з зараженими предметами, знезаражують, а потім закапують. За дотриманням заходів безпеки на об'єкті відповідає начальник ЦО, у кожному формуванні — його командир (начальник). Видалення із заражених об'єктів РР, що виключає поразку людей від впливу ІВ і забезпечує їхню безпеку має назву дезактивації. Об'єктами її можуть бути житлові і виробничі будинки, ділянки території, устаткування, транспорт і техніка, одяг, речи домашнього побуту, продукти харчування. Позитивний результат може бути отриманий при застосуванні диференційованого підходу до визначення об'єктів, які слід знезаражувати в першу чергу, виділяючи з них найбільш важливі для життєдіяльності людей (особливо при обмежених силах та засобах).Процес дезактивації зазвичай відбувається у дві стадії. Перша — це руйнування зв'язку між носіями радіоактивних забруднень і поверхнею оброблюваного об'єкта. Спочатку витягають глибинні радіоактивні елементи на поверхню, потім їх видаляють. Друга — транспортування радіоактивних забруднень з оброблюваного об'єкта. Якщо її виконано не повною мірою, то відбувається перерозподіл забруднень на поверхні, а не їхнє видалення. Обидві стадії можуть застосовуватися одночасно або з перевагою якої-небудь з них. Виключення складає дезактивація шляхом зняття верхнього забрудненого шару. Розділяють рідинні та без рідинні способи дезактивації. Рідинний - коли видалення РР здійснюється за допомогою струменя води чи пара або фізико-хімічних процесів між рідким середовищем і РР. Без рідинний — механічне видалення РР, а саме: змітання, відсмоктування, здування, зняття зараженого шару. Ефективність рідинного способу залежить від витрати і напору води, напрямку її струменя, відстані до оброблюваної поверхні, а також від якості спецдомішок, якщо вони застосовуються. Так, найбільший коефіцієнт дезактивації досягається, наприклад, при напрямку струменя під кутом 30…45⁰ до оброблюваної поверхні. Стосовно спецдомішок, то це, як правило поверхнево-активні миючі речовини, відходи виробництв, що містять у своєму складі лугу, речовини окисно-хлорної дії, а також органічні розчинники, сорбенти, іонообмінні матеріали. Вони істотно підвищуються миючі здібності води, особливо це стосується поверхнево-активних речовин (ПАР). Їх зовсім небагато, кількість - 0,1…0,5% сприяє відриву від зараженої поверхні і виведенню в дезактивуючий розчин радіоактивних часток. До ПАР, що мають миючу здібність, належить звичайне мило, гардиноль, сульфонол, препарати ОП-7 і ОП-10.Відходи промислових підприємств, що містять у своєму складі ПАР характерні для об'єктів текстильної промисловості, масложиркомбинатів, фабрик хімічного чищення, лазень та пралень. Органічними розчинниками (дихлоретаном, бензином, гасом, дизельним паливом) дезактивують головним чином металеві поверхні. У цьому випадку РР змивають дрантям, щітками, пензликами, змоченими в розчинниках. На ділянках з твердим покриттям дезактивують поверхню сильним струменем води з брандспойтів. Струмінь повинний зустрітися з дезактивуючою поверхнею в 4…6 м від брандспойта. Якщо покриття має тріщини, поглиблення, треба зменшити цю відстань до 2…3 м, при рівній і гладкій поверхні — збільшити до 8…9 м. Це підвищує продуктивність при проведенні робіт. На ділянці без твердого покриття основним способом дезактивації є зняття поверхні зараженого шару ґрунту чи снігу. Ґрунт зрізають лопатою на глибину 5…10 см, щільний сніг - на глибину до 6 см, пухкий - до 20 см, після чого заражений ґрунт (сніг) відвозять або виносять на носилках у спеціально відведене місце. При знезаражуванні приміщень (споруджень) спочатку дезактивують дахи і навколишню територію. При цьому приміщення обробляють, якщо до них потрапив радіоактивний пил через розбиті вікна, ушкоджені двері, стіни, інші отвори чи був занесений людьми з одягом і взуттям. Знезараження стель і стін, меблі й інших речей, виконується обмітанням їх щітками, обмиванням водою чи дезактивуючим розчином, витиранням вологим дрантям. М'які меблі чистять пилососом, а потім протирають вологим дрантям. Після обробки стелі, стін, меблів миють підлоги з милом (іншими миючими засобами). Устаткування на робочих місцях протирають спеціальним розчином або розчинником. Роблять це зверху вниз, ретельно обробляючи пази, щілини і зчленування. Ефективна дезактивація устаткування змиванням РР струменем гарячої води під тиском. Для знезаражування одягу, взуття, ЗІЗ обладнають спеціальну ділянку, де встановлюють щити, натягають мотузки, вбивають коли для дезактивації взуття. Біля цих робочих місць створюють запаси води, розчинів, дрантя, віників, вибивачів (ціпків). Для стоку брудної води риють канави і вбирні колодязі. Кожне робоче місце позначають табличками з указівкою напрямку вітру — з чистої половини на брудну. На чистій половині обладнають місце для дозиметриста. Якщо він виявляє, що після дезактивації зараженість перевищує допустиму величину, то повертається майно на додаткову обробку. На чистій половині обладнається склад (приміщення) для обмінного фонду одягу і взуття. На брудній розміщають склад (приміщення) для майна, що не піддається дезактивації. Витрушування, обмітання, вибивання і чищення щітками — прості і доступні способи і застосовуються для дезактивації усіх видів одягу. Спеціальні захисні костюми з прогумованої тканини, взуття зі шкіри і гуми, ЗІЗ дезактивують шляхом протирання вологим дрантям, обмиванням струменем води або спеціальним розчином із щітками. Для більшого ефекту застосовується гаряча вода з додаванням миючих засобів — 0,1…0,5% на 1 л води. Норма витрати оброблюваної поверхні — 1,5…3 л на м². Щоб підвищити ефективність дезактивації, застосовують різні способи обробки й у різних сполученнях (комплексна дезактивація). Наприклад, без рідинні і рідинні - комбіновано (застосовувалися в Чорнобилі). Дезактивація перегрітою парою належить до без рідинного способу, але з часом на поверхні об'єкта утворюється водяна плівка, і тоді очищення йде вже за рідинним способом. При великих обсягах забруднення може виникнути необхідність багаторазового очищення. Наприклад, у Чорнобилі його здійснювали вимушено, у зв'язку з численним вторинним забрудненням тих самих об'єктів і недостатньою ефективністю одноразової обробки. Знищення (нейтралізація) НХР та БОР чи їхнє видалення з поверхні доти, поки зараженість не знизиться до допустимих меж або зникне цілком має назву дегазації. Найчастіше використовують механічний, фізичний або хімічний способи дегазації. Дегазація території — трудомісткий процес, тому, як правило, спочатку знезаражують ті місця, де можливо пересування людей, тварин і техніки. Інші ділянки обносять знаками огородження. Механічний — це видалення НХР чи БОР з якої-небудь поверхні, території, техніки, транспорту й інших окремих предметів. Заражений шар ґрунту звичайно зрізують і вивозять у спеціально відведені місця для поховання або, якщо це допускається їх властивостями, засипають піском, землею, гравієм, щебенем. Прифізичному способі верхній шар ґрунту пропалюють паяльною лампою чи спеціальними вогнетворними пристосуваннями. З розчинників використовують дихлоретан, чотири хлористий вуглець, бензин, гас, спирт. Найбільше поширення знайшовхімічний спосіб дегазації. Він заснований на застосуванні речовин що окислюють і хлорують - дії хлорного вапна, двуосновной солі гипо - хлориту кальцію (ДС-ГК), дві треті основної солі гипохлориту кальцію (ДТС-ГК), хлористого сульфурилу (ХС), моноетаноламіну, дихлораміну, а з речовин основного характеру - їдкого натру, аміаку, гашеного вапна, сірчистого натрію, вуглекислого натрію, двовуглекислого амонію. Якщо ґрунт пухкий, то дегазацію доріг і проходів виконують таким чином: заражену ділянку засипають порошком хлорного вапна з розрахунку 1 кг на 1 м² і переорюють його на глибину 3…4 см, а потім повторно покривають хлорним вапном. Заражені ділянки на твердому ґрунті, асфальтовому, бетонному покритті обробляють хлорним вапном чи ДТС-ГК (0,5 кг на м²), а потім через 20 хв. поливають водою (1 л на 1 м²). При вітряній погоді роблять навпаки. Норма витрати сухої здрібненої глини, торф'яної крихти, золи — 1,2…2,0 кг/м². Їх також змочують водою і перетирають щітками, мітлами. Через визначений час використані речовини зчищають, поверхню змивають водою. Повна дегазація Б0Р, НХР залежить від їхнього типу і займає від 30 хвилин до 2 годин. Стіни будинків дегазують кашкою або розчинами з використанням будівельних агрегатів (насосів), розпилювачів. Приміщення провітрюють, а при зараженні краплинно - рідкими БОР, НХР обтирають дрантям, змоченим дегазаційним розчином. Процес самодегазації БОР, НХР потім відбувається за рахунок випару, усмоктування в ґрунт і хімічного розкладання. Підвищення температури повітря, збільшення швидкості вітру й опадів прискорюють розкладання БОР, НХР. Треба пам'ятати: чим глибше отрутні або отруйні речовини проникнули в матеріал, тим сутужніше його дегазація. Тому природа матеріалу, з якого зроблені одяг, взуття, комбінезони, костюми, істотно впливає на їхнє знезаражування. Наприклад, бавовняні, вовняні, трикотажні тканини через їхню пористість дуже легко заражаються. У метал, скло, деякі пластмаси такі речовини зовсім не проникають, заражаючи лише їхню поверхню. Усе це треба брати до уваги при використанні зараженого майна, техніки і приладів. Дегазація одягу, взуття, ЗІЗ здійснюється в основному кип'ятінням, обробкою пароаміачною сумішшю, пранням і провітрюванням.

Знищення в навколишньому середовищі збудників заразних хвороб називають дезінфекцією. Існує 3 її види: профілактична, поточна і заключна.

Профілактична - запроваджується постійно і передбачає виконання звичайних гігієнічних норм (миття рук, посуду, прання білизни, вологе прибирання приміщень).

Поточна - передбачає реалізацію комплексу протиепідемічних заходів при інфекційних захворюваннях і полягає у виконанні санітарно-гігієнічних правил, проведенні знезаражування різних об'єктів навколишнього середовища, а також виділень хворої людини (фекалій, сечі, мокротиння). Вона є обов'язковою і спрямована на попередження поширення інфекційних захворювань за межі осередку ураження.

Заключна - здійснюється після госпіталізації хворого або після його смерті.

Дезінфекцію здійснюється фізичним, хімічним і комбінованим способами. Фізичний - заснований на руйнуванні хвороботворних мікробів під впливом високих температур (застосування пари, кип'ятіння, прання гарячою праскою). Хімічний — на застосуванні дезинфікуючих розчинів, що здібні знищувати хвороботворні мікроорганізми. Але найбільш надійним способом є комбінований, коли руйнування хвороботворних мікробів та їхніх токсинів забезпечується одночасним впливом хімічних речовин і високої температури розчину. Звичайно використовуються хлоровмісні препарати: хлорне вапно, монохлорамін, ДТС-ГК, лізол, карболова кислота. Термін повної дезінфекції території, що заражена неспоровими мікробами і токсинами, складає 2 години, а споротворними мікробами - 4 і більш годин. Людям, що виконують роботи з дезінфекції, повинні бути зроблені щеплення від особливо небезпечних інфекційних хвороб. При дезінфекції одягу, взуття, засобів захисту, застосовуються два способи: пароповітряний і пароформаліновий. Тривалість обробки залежить від кількості і стану майна, ступеня та характеру зараження. При проведенні робіт з дегазації та дезактивації щогодини повинно запроваджуватися зміна працюючих у брудній половині. Для знезаражування техніки, (транспорту), споруд і території використовуються наступні технічні засоби:

а) для обробки техніки - індивідуальний комплект для спецобробки (ІДК). Робоча ємність — 18 л, робочий тиск — 1,2 кПа, час розгортання — 3…4 хв., вага комплекту — 3,5 кг витрата розчину: при дегазації — 0,4…0,6 л/хв., при дезактивації — 2 л/хв.; дегазаційний комплект (ДК-4). Час розгортання — 3…4 хв., вага — 14…16 кг, витрата розчину — 1,5 л/хв., час на обробку автомобіля — 30…40 хв.; начіпний насос НШН-600, що працює від двигуна автомобіля. Продуктивність — 600 л/хв., довжина викидних рукавів — 200 м, довжина водяного струменя — до 30 м, вага — 23 кг;

б) для знезаражування території і споруджень: піско розбризкувачі, поливо - моєчні і підмітально - прибиральні машини, шнекороторні снігоочисники, бульдозери, автогрейдери, скрепери, плуги тракторні, начіпні відвали, обприскувачі, насоси для подачі розчинів при будівництві (усіх модифікацій);

в) для санітарної обробки людей: індивідуальні протихімічні пакети всіх типів; санітарно-обмивальні пункти на базі лазень, санперепускників, душових; дезінфекційно-душові пересувні установки (ДДП, ДДА й ін.) на автомобілях і причепах; комплекти санітарної обробки (КСО), що складаються з наметів і душових установок з відділеннями для роздягання, миття і вдягання. Санітарно-обмивальний пункт влаштовують так, щоб не було зустрічних і пересічних потоків людей. При цьому необхідно мати приміщення для роздягання і вдягання, комори для збереження чистої і зараженої білизни, оглядові відділення з дозиметристами, обмивальне відділення, обладнане душовими приладами. Особовий склад, що прибуває на санітарно-обмивальний пункт, перед входом у роздягальне відділення знімає верхній одяг і засоби захисту (крім протигаза) і складає їх у зазначеному місці. У роздягальному приміщенні знімається білизна, проходиться медогляд, дозиметричний контроль, після чого він спрямовується в обмивальне відділення. Під кожною душовою сіткою одночасно миються два чоловіки. Після виходу з обмивального відділення проводиться повторний медичний і дозиметричний контроль. У вдягальному відділенні особовий склад одержує незаражений одяг (свій оброблений, чи з обмінного фонду). Тривалість санітарної обробки - у межах 30 хв.

Особливості проведення АРІНР при ліквідуванні АКСЛ в районах ава­рій та стихійних лих. Такі АРІНР характеризуються великою різноманітніс­тю робіт за видом, характером та масштабом виконання. Необхідні спеціальна підготовка підрозділів, які залучаються та їх забезпечення необхідним обладнанням, яке потрібно тільки для зазначених специфічних умов стихійного лиха або виробничої аварії. В першу чергу це стосується умов ведення робіт на об'єктах промис­ловості, що мають підвищену небезпеку виробництва (шахти, нафтопромис­ли, заводи хімічної промисловості, рудники та ін.). Рятувальні роботи в районах аварій і стихійних лих в цілому за своїм скла­дом аналогічні роботам в осередках ураження при ядерному вибухові. Однак є ряд особливостей, тих, що полегшують їх виконання і тих, що мають специфічний характер. До числа перших (тих, що полегшують) можна віднести менший, як правило, обсяг робіт, ніж від можливого ядерного вибуху; умови мирного часу, які дозволяють мобілізувати і використати значні сили для ліквідування на­слідків стихійних лих і аварій. Іноді при ліквідуванні наслідків АКСЛ проводяться тільки ок­ремі види АРІНР, наприклад пожежегасіння або відновлювання ЛЕП. При таких стихійних лихах, як урагани, повені, цунамі виникнення та наближення небезпеки може бути прогнозовано, про неї завчасно можна зробити оповіщення. Це дає можливість для від­повідної підготовки і прийняття термінових заходів з попередження або о­слаблення можливих наслідків. Для чого крім спеціалізованих формувань (по­жежних, гірсько-рятувальних, медичних та інших) ЄДС та ЦО можуть залучатися місцеве працездатне населення, військові частини.

Особливості ліквідування пожеж. Супутниками багатьох НС звичайно є пожежі, що створюють у деяких випадках найбільшу небезпеку. Боротьба з вогнем пов'язана із рятуванням людей, які опинилися у зоні, охопленій полум'ям. При виникненні пожежі у населеному пункті чи на виробництві у першу чергу треба повідомити про це пожежну команду, а після цього розпочинати боротьбу із вогнем. Кожний учасник гасіння пожежі у населеному пункті (на виробництві) зобов'язаний слідкувати за станом будівельних конструкцій і технологічного устаткування на об'єкті пожежі і у випадку небезпеки негайно повідомити про це всіх учасників гасіння пожежі. Треба бути уважним при наявності обвислих чи обірваних (обгорілих) електричних проводів. Не з'ясувавши, що провід знеструмлений, слід вважати його під напругою і вживати відповідні заходи безпеки. При саморятуванні і рятуванні інших людей у будівлях, охоплених вогнем, діяти слід швидко, оскільки основною небезпекою є висока температура повітря, задимлення, можливі обвалення будівельних конструкцій. У випадку, коли пожежа трапилася у лісі виходити із зони пожежі, швидкість розповсюдження якої невелика, треба в навітряну сторону, тобто у сторону вогню, використовуючи галявини, просіки, дороги, ріки та ін. Пожежі впливають на людей своїм сильним психологічним ефектом. Паніка серед людей навіть при невеликих пожежах служить причиною значних жертв. До ліквідації пожежі обов’язково необхідно залучити технічний персонал підприємства, який добре знає розташування апаратури, що знаходиться під великим тиском, місцезнаходження вибухонебезпечних чи отруйних речовин, а також можливості використання стаціонарних засобів пожежогасіння.

Правила гасіння займань і пожеж. Для зменшення можливості виникнення пожеж повинно суворо дотримуватися встановлених правил і обов'язків щодо їх попередженню у житлових будинках, на лісових масивах, на промислових підприємствах та в інших місцях. Порушники цих правил підлягають штрафу, що стягується в адміністративному порядку, а злісні порушники, з вини яких виникли пожежі, що завдали значних матеріальних збитків, притягуються до кримінальної відповідальності. Про пожежу можна сповістити за телефоном 01. Коротко, виразно і спокійно повідомити: де виникла пожежа, що горить і хто повідомляє про пожежу. Крім того, для цього застосовуються кнопкові повідомлювачі спеціальної пожежної сигналізації. Для повідомлення про пожежу необхідно розбити скло будь-яким предметом, після чого натиснути до відказу пускову кнопку і відпустити її. Не очікуючи прибуття пожежної команди слід одразу ж розпочинати гасіння пожежі, використовуючи для цього первинні засоби гасіння - вогнегасники: воду, пісок, покривало, ін. Зволікання з викликом пожежної команди, невміння користуватись первинними засобами пожежогасіння може привести до великих пожеж. На початковій стадії пожежі вогонь, як правило, поширюється досить повільно, і вогнище його може бути ліквідоване за короткий час обмеженими силами і засобами населення, робітниками і службовцями без залучення пожежних команд. Починати гасіння пожеж треба з того місця (ділянки), де вогонь може спричинити загрозу для людей, заподіяти найбільші матеріальні збитки, викликати вибух, руйнування конструкцій, створити загрозу подальшого поширення вогню. Гасіння пожеж у будинках включає дві фази: локалізації та ліквідації пожежі. У перший фазі основним завданням є обмеження розповсюдження полум'я і одночасне здійснення заходів по рятуванню людей із палаючих будівель. У другій фазі - здійснюються заходи щодо безпосередній ліквідації горіння. При цьому розміри вогнища пожежі можуть бути різними. В окремих випадках займання можна ліквідувати первинними засобами пожежогасіння, а саме, заливанням вогнища водою із відра, використовуючи воду із водопроводу або сторонніх ємностей, засипанням вогнища пожежі піском або землею, використовуючи лопати та пісок із ящика, встановленого біля входу в будівлю, гасіння вогнища пожежі за допомогою вогнегасників. Особовий склад формувань пожежогасіння повинен суворо додержуватись правил безпеки, слідкувати за станом будівельних конструкцій, що загрожують обвалом, і не допускати, щоб вогонь оточував працюючих. При сильній задимленості особовий склад, що приймає участь у гасінні пожежі, повинен діяти у протигазах і використовувати інші захисні засоби. При самопорятунку і рятуванні інших людей у будинках, охоплених вогнем, діяти слід швидко, оскільки основною небезпекою є висока температура повітря, задимлення, можливі обвалення будівельних конструкцій. Палаюче приміщення треба долати, накрившись з головою мокрою ковдрою, цупкою тканиною чи верхнім одягом, крізь сильно задимлене приміщення слід повзти чи рухатись пригинаючись. Двері у задимлене приміщення слід відчиняти обережно, бо швидкий потік повітря спричиняє спалах полум'я. Ввійшовши у приміщення, де можуть бути люди, слід гукнути їх, відшукуючи потерпілих, треба пам'ятати, що діти від переляку ховаються під ліжко, шафу, забиваються у кутки, в інші місця. Під час пожеж на людях спалахує одяг. При невеликих ділянках палаючого одягу вогонь може бути погашений шляхом збивання його курткою, головним убором, рукавицею. Не виключено, що у деяких випадках люди в палаючому одязі намагаються бігти. Необхідно зупинити їх, накинувши на таких потерплих будь-яке полотнище, щільно притуливши його до тіла потерпілого. Цим може бути досягнуте припинення припливу повітря до місця горіння і самогоріння. Бензин, гас, різні органічні масла і розчинники, палаючу електропроводку водою гасити не можна. Їх слід гасити за допомогою пінних і порошкових вогнегасників, шляхом засипання піском і землею, а якщо вогнище пожежі невелике-накрити його брезентовим покривалом, важкою тканиною, одягом, змоченим водою. Палаючу електропроводку гасити можна лише впевнившись, що немає напруги.

Засоби безпеки при гасінні пожеж у будівлях. Згідно діючих правил, до безпосереднього гасіння пожеж не допускаються підлітки до 18 років, вагітні і годуючи груддю жінки, інваліди, глухонімі і психічно хворі. Кожний працюючий по гасінню пожежі зобов'язаний слідкувати за зміною обстановки, станом перекриттів, стін, сходових клітин, щоб уникнути загибелі людей при їх обваленні і у випадку виникнення небезпеки негайно попередити всіх працівників на ділянці і керівника гасіння. При явній загрозі обвалення особовий склад виводиться у безпечне місце. Для швидкого оповіщення людей, що працюють у небезпечній зоні, керівники гасіння пожежі встановлюють єдині сигнали і доводять їх до всього працюючого складу. При роботі слід враховувати можливе отруєння людей окисом вуглецю. Необхідно передбачити використання ізолюючих протигазів (або протигазів з додатковими патронами ДП-1) або, за їх відсутності, частіше підмінювати пожежників, особливо тих, що працюють на верхніх поверхах приміщень. Для захисту тіла від опіків пожежники повинні бути одягнуті у відповідний одяг, мати протипожежне спорядження: сталеві каски, рукавиці, пояси, сокири. Працювати без бойового одягу і спорядження забороняється. При наявності даних про витік газу необхідно входити в приміщення в ізолюючих протигазах і провітрювати його. При роботі на височині слід застосовувати страхувальні пристосування - для виключення можливості падіння працюючих. Заборонено залишати без нагляду ствол, навіть після припинення подачі води. До початку вскриття і розбирання конструкції необхідно знеструмити всі розташовані на ділянці роботи електричні мережі, відключити всі газові мережі і прилади. За необхідністю звалювання димових труб, обгорілих опор чи частин будівлі повинно проводитися під керівництвом керівника гасіння пожежі і після виведення з небезпечної зони людей і техніки.

При гасінні легкозаймистих і горючих рідин. Гасіння пожеж з горючими рідинами може ускладнюватись розривами резервуарів, закипанням і викидами нафтопродуків і розповсюдженнях вогню по місцевості. Кожний робітник зобов'язаний слідкувати за зміною обстановки, при явній загрозі вибуху, закипання, викидів і розтікання горючої рідини особовий склад виводиться у безпечне місце. Для швидкого оповіщення людей, що працюють у небезпечній зоні, керівник гасіння пожежі зобов'язаний встановити єдині сигнали і довести їх до всього особового складу. Працюючи із піною, розчинами піноутворювачів, особовий склад повинен уникати потрапляння їх на шкірні покрови і особливо на слизову оболонку очей. При потраплянні піноутворювача ОП-1 слід промити очі 2-відсотковим розчином борної кислоти. Пінні вогнегасники не допускається застосовувати для гасіння приладів і устаткування, що знаходиться під напругою електричного струму більш як 36 В, а також для гасіння речовин і матеріалів, що взаємодіють із водою. Перед застосуванням пінного вогнегасника його вихідний отвір необхідно прочистити підвішеною до ручки шпилькою. Перед пуском у дію вуглекислотного (брометиленового) вогнегасника раструб (розпилювач) повинен бути спрямований у сторону вогню. Братися рукою (голою) за раструб працюючого вуглекислотного вогнегасника не можна.