Попит і проп-я на ринку праці
З деякого рівня (Wn) ефект доходу починає переважати.Чим більший дохід отримують робітники, тим більше їхнє прагнення витрачати його на відпустки, розваги.А для цього потрібно більше вільного часу.В цьому випадку крива пророзиції праці починає вигинатися і нубувати відємного нахилу.
61. Капітал як фактор виробництва
Капітал є ресурсом тривалого користування, що створюється з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна риса капітального блага полягає в тому, що воно є водночас і фактором виробництва, і продуктом. Коли йдеться про капітал як про об’єкт купівлі-продажу на ринку ресурсів, то мається на увазі не весь запас капітальних благ, наявний в економіці, а потік нового капіталу, що з’являється в даний період у виробництві. Підприємства пред’являють попит не просто на якісь матеріальні капітальні блага, а на тимчасово вільні грошові засоби, які можна витрачати на зазначені блага і повернути, віддавши частину прибутку від їх використання у майбутньому. Таким чином, якщо мова йде про ринок капіталу, то мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об’єкт купівлі-продажу переходить з рук в руки тимчасово, а тому всі економічні форми угод тісно переплетені з системою прав власності і дуже різноманітні. Інструментами ринку капіталу можуть бути і безпосередньо кредитні ресурси, і цінні папери (акції, облігації, векселі), і різні похідні контракти.
62.Інвестування .Визначення поточної вартості активу довгос-го і безстрокового володіння.
Діяльність будь-якого виробника пов’язана необхідністю здійснювати капіталовкладення, або інвестиції – витрати грошових засобів в даний момент з розрахунком отримати доход в майбутньому.
Прийняття підприємцем рішення про придбання капітальних ресурсів грунтується на порівнянні очікуваного доходу, який він отримає від використання даного капітального товару, і витрат на його придбання та експлуатацію.
Капітальні блага можуть приносити дохід протягом деякого періоду. Поточна, або дисконтована, вартість довгострокового активу обчислюється так: визначається, скільки потрібно вкласти грошей сьогодні за наявної процентної ставки, щоб отримати майбутній дохід від цього активу. Для безстрокового (довічного) володіння, наприклад, таким активом, як земля, що приносить N грош. од. доходу кожного року від цього моменту аж до вічності, поточна вартість землі PV обчислюватиметься за формулою PV = N / i, де і — ринкова процентна ставка, %.
У більш загальному випадку поточна вартість будь-якого активу, що приносить дохід, який з часом змінюється, обчислюється як дисконтована вартість кожної частини потоку доходів.
Якщо сума майбутнього доходу FV через n років відома, величина коштів, які потрібно вкласти сьогодні, розраховується за формулою PV = FVn / (1 + i)n. У цьому випадку і є ставкою дисконту, величина якої може бути прийнята як процентна банківська ставка. У випадку використання позичкових коштів потрібно порівнювати внутрішню норму окупності r і процентну ставку і.
Підприємства, намагаючись максимізувати прибуток, інвестуютьтоді, коли доходи на інвестиції вищі від ринкової процентної ставки. Якщо процентна ставка вища від норми прибутку на інвестиції, то підприємство не інвестуватиме. В ідеальних конкурентних умовах рівновага досягається тоді, коли конкуренція серед підприємств збиває дохід на інвестиції до рівня ринкової ставки процента.
63. Рівновага на ринку капітальних благ у коротко- і довгостроковому періоді.
Визначення ставки процента і доходу у короткостроковому періоді
Рівновага у точці Е спостерігається тільки у короткостроковому періоді, тому що за такої високої (10%) процентної ставки домашні господарства продовжуватимуть заощаджувати.
Рівновага на ринку капіталу у довгостроковому періоді
Нагромадження капіталу продовжується, тому лінія пропозиції є не вертикальною, а висхідною. Тривала рівновага у точці Е* спостерігається тоді, коли величина фінансових активів, якою люди хочуть володіти у довгостроковому періоді, відповідає величині капіталу, яку підприємства хочуть мати за даної процентної ставки.
64. Земля як фактор вир-ва. ЕК-на і земельна рента.
Земля, як і капітал, є фактором виробництва довгострокового використання. Її особливістю є те, що вона обмежена, тобто пропозиція землі є відносно стабільною. На рис. 16.3 видно, що лінія пропозиції на землю S є вертикальною, тобто пропозиція абсолютно еластична.
Рис. Визначення ренти на землю на ринку досконалої конкуренції
Абсолютна нееластичність пропозиції землі означає, що ціни на землю визначаються рівнем попиту на окремі її ділянки. Ціни на землю пов’язані з ціною власності на земельну ділянку, яку слід відрізняти від земельної ренти, тобто ціни послуг землі як різновиду економічної ренти. Ціни на землю визначаються, як дисконтована вартість майбутньої земельної ренти, тобто шляхом капіталізації земельної ренти. Лінія попиту на землю D має низхідний характер внаслідок дії закону спадної родючості землі.
Рівновага у точці Е означає рівень щомісячної ренти за одиницю площі землі pE.
Ця модель показує активну роль попиту, а саме: за умов нееластичної пропозиції землі ціна землі та абсолютна рента цілком залежать від зміни попиту.
65. Часткова та загальна рівновага ринкової економічної системи.
Часткова рівновагапередбачає формування рівноважної ціни та обсягів продукції під впливом тих факторів, які діють лише на даному, конкретному ринку
Загальна ринкова рівновага передбачає формування рівноважної ціни та рівноважного обсягу продукції на даному ринку з урахуванням змін рівноважного стану на всіх інших ринках. Можна вважати, що стан загальної ринкової рівноваги є композицією усіх станів часткової рівноваги на взаємопов’язаних ринках факторів і продукції
66. Рівновага в економіці обміну.
Ефективність при обмініобумовлена, насамперед, граничними нормами заміщення, які притаманні учасникам мінових (торгових) операцій. До тих пір, поки ці норми різняться між собою, існує можливість взаємовигідного обміну й підвищення ефективності. Розподіл товарів є ефективним тоді, коли граничні норми заміщення між будь-якими парами товарів однакові для всіх споживачів, тобто подальше продовження мінових операцій призведе до зниження ефективності розподілу.
Умови ефективності обміну у формалізованому вигляді можна представити таким чином. Два споживачі С і П шляхом взаємообміну міняють кількості придбаних товарів А і В доти, поки співвідношення цін на них не дорівнюватиме їхнім граничним нормам заміщення товару А товаром В:
.
Якщо розглядати споживання товару В як еквівалент грошових витрат (З) на придбання всіх інших товарів, крім товару А, то можна сформулювати такі умови ефективності:
.
При цьому можна визначити суму грошей (З), яку споживачі С і П можуть залучити для додаткової кількості товару А. Значення 
або 
характеризує певну суму грошей, призначену для придбання інших товарів, яку потрібно спрямувати для додаткової одиниці товару А.
67. Рівновага у виробничій сфері.
Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої однакового обсягу виробництва (ізокванти) відображає рівновагу виробника (рис. 7.6)
.
Рис. 7.6. Графічне зображення рівноваги виробника
68.Проблеми оптимальності та загальна економічна рівновага
Загальна ринкова (економічна) рівновага передбачає формування рівноважної ціни та рівноважного обсягу продукції на даному ринку з урахуванням змін рівноважного стану на всіх інших ринках. Можна вважати що стан загальної ринкової рівноваги є композицією усіх станів часткової рівноваги на взаємоповязаних ринках факторів і продукції . Очевидно що при аналізі загальної рівноваги головна увага має приділятися вівченню взаємозалежності різних товарів. У звязку із цим нацпростіший аналіз має передбачати як мінімум чотири етапи
1. первинна зміна на даному ринку
2.зміни на ринках товарів субститутів
1. зміни на ринках товарів комплеметів
2. ефект зворотного звязку
Поняття загальна ринкова рівновага тісно повязано із ефективністю розміщення ресурсів в економічній системі на стадіях виробництва обміну та споживання. Ефективним вважається таке розміщення коли жоден з ресурсів не витрачаеться марно.
69. Інституціональна природа сучасної фірми. Загальні, специфічні, інтерспецифічні ресурси фірми. Трансакційні витрати.
Інституції – формальні і неформальні норми і правила поведінки що розробляються та встановлюються державою, суспільством і дають змогу індивідам структурувати і координувати свою діяльність.
Інституціональне середовище функціонування економічних суб’єктів багато в чому визначається правами власності. Сучасна економ теорія під правом власності розуміє санкціоновані норми поведінки, сукупність яких регулює відносини між людьми щодо використання ними економічних благ. Ефективність цих норм прямо залежить від панівної в суспільстві форми власності а також від структури форм власності що склалася, та тенденції її розвитку.
Теорія прав власності дає змогу по новому побачити роль і природу економічних організацій. У рамках цієї теорії під фірмою, як економічною організацією, розуміють коаліцію власників скооперованих факторів вир-ва, які зв’язані між собою контрактними зобов’язаннями з метою мінімізації трансакційних витрат.
Трансакційні витрати – це витрати у сфері обміну, пов’язані з передачею прав власності. Вирізняють 5 основних форм транс витрат:
¨ Витрати, пов’язані з пошуком, збиранням, обробкою та аналізом ринк інформації;
¨ Витрати, пов’язані з пошуком партнерів, веденням переговорів та укладанням контрактів;
¨ Витрати, пов’язані із стандартизацією та забезпеченням і контролем виконання вимог стандартів;
¨ Витрати, пов’язані з захистом прав власності;
¨ Витрати, обумовлені опуртуністичною поведінкою партнерів, тобто невиконання ними контрактних зобов’язань.
В основу фірми як економічної організації покладено систему котрактів, які укладаються між власниками певних ресурсів. Фірмова коаліція по-різному оцінює скооперовані ресурси і ділить їх на три групи:
¨ Загальні ресурси, цінність яких не залежить від того, чи знаходяться вони у даній фірмі, чи ні;
¨ Специфічні ресурси, які всередині фірми цінуються вище, ніж за її межами;
¨ Інтерспецифічні ресурси – взаємодоповнюючі до найбільшого синергетичного ефекту ресурси, максимальна цінність яких досягається тільки в даній фірмі. Фірма розглядається як об’єднання щодо спільного використання передусім інтерспецифічних ресурсів.
Унікальність інтерспецифічних ресурсів, об’єднуваних коаліцією, та різноманітність трансакційних витрат й обумовлюють численність видів сучасних фірм.
70. Позаринкові ефекти, їх регулювання.
Позаринкова діяльність суб'єктів ринку та неринкові механізми регулювання. Відносини між суб'єктами господарювання мо-жуть регулюватися не тільки ринковим механізмом (втручання дер-жави, існуюча політична система, законодавча база тощо).
Наявність низки причин обмеженої спроможності ринкового регулювання обумовлює неможливість досягнення максимуму ефективності в економічній системі. За цих умов загальна рівновага досягається на новому рівні — на рівні квазіоптимуму. Теорія вказіоптимуму стверджує що у випадку коли в одній галузі викревлення не можуть бути усунені краще відмовитися від досягнення максимуму ефективності в іншій галузі щоб збалансувати економіку в цілому.
1. Концептуальні основи сучасної теоретичної економіки. Мікроекономіка як її складова частина.
2. Предмет, суб’єкт і методологія мікроекономіки.
3. Мета, роль і особливості функціонування мікросистем у ринковій економіці .
4. Характеристика основних моделей ринкових структур.
5. Поняття: корисність блага; сукупна та гранична корисність; принцип спадної граничної корисності.
6. Рівновага споживача: сутність та обгрунтування з кардиналістських позицій.
7. Рівновага споживача: сутність та обгрунтування з ординалістських позицій.
8. Бюджетне обмеження вибору споживача та його зміни під впливом зміни доходів і цін.
9. Ефекти доходу та заміщення товарів як обгрунтування закону попиту.
10. Залежність споживання благ від зміни доходу споживача. Лінія Енгеля.
11. Залежність споживання від варіацій цін на блага. Побудова ліній «ціна—споживання» та ліній попиту.
12. Визначення ефектів доходу та заміщення для різних благ.
13. Зміст поняття «попит». Індивідуальний і ринковий попит. Закон попиту та обгрунтування його дії.
14. Аналіз змін у попиті й у величині (обсязі) попиту. Чинники попиту.
15. Цінова еластичність попиту: суть, зміни, чинники.
16. Вплив зміни цін на сукупну виручку товаровиробників за умов різної еластичності попиту.
17. Еластичність попиту за доходом.
18. Перехресна еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери використання.
19. Мікроекономічна модель підприємства. Поняття «виробничі фактори».
20. Виробнича функція: поняття і параметри.
21. Віддача (продуктивність) змінного фактора виробництва: поняття, закономірності зміни.
22. Характеристика виробничої функції з двома змінними факторами.
23. Технічне заміщення факторів виробництва: допустимі межі, норма заміщення.
24. Ефект від збільшення масштабу виробництва та його відображення в характері виробничої функції.
25. Концепція витрат «втрачених можливостей». Альтернативні витрати: поняття і склад.
26. «Економічний» та «бухгалтерський» підходи до визначення витрат і прибутку підприємства.
27. Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді.
28. Принцип неухильного зростання граничних витрат: сутність, графічна інтерпретація, значення в діяльності підприємства.
29. Ізокоста: поняття, графічна побудова, зміна положення під впливом варіацій цін виробничих факторів.
30. Обгрунтування рівноваги виробника на основі спільного аналізу виробничої функції та витрат.
31. Типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді.
32. Поняття «нормальний прибуток», «чистий економічний прибуток». Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємців.
33. Рівновага споживача: технологічний та економічний вибір.
34. Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі.
35. Обгрунтування розширення виробничої діяльності підприємства. Графічна побудова лінії «експансії».
36. Поняття «пропозиція». Індивідуальна і ринкова пропозиція. Закон пропозиції та обгрунтування його дії.
37. Аналіз змін у пропозиції і у величині (обсязі) пропозиції. Чинники пропозиції.
38. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага.
39. Реакція ринку на одночасні одно- та різноспрямовані зміни попиту і пропозиції.
40. Сутність і взаємозв’язок показників середньої і граничної виручки з ціною продукції за умов досконалої конкуренції.
41. Стратегія поведінки підприємства за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку.
42. Стратегія поведінки конкурентної фірми за певних витрат виробництва та варіаціях ринкових цін на її продукцію.
43. Рівновага фірми, галузі, ринку в довгостроковому періоді за умов досконалої конкуренції
44. Ефективність ринків досконалої конкуренції.
45. Поняття і види монополій. Умови довгострокової рівноваги монополістів різних видів.
46. Ринково-продуктова стратегія підприємства-монополіста (визначення ціни та обсягу виробництва).
47. Цінова еластичність попиту і поведінка монополіста.
48. Цінова дискримінація: поняття, умови, види.
49. Економічна ефективність монополії.
50. Ринково-продуктова стратегія підприємства у короткостроковому періоді на ринку з монополістичною конкуренцією.
51. Нецінова конкуренція на ринку монополістичної конкуренції.
52. Механізм встановлення рівноваги підприємства у довгостроковому періоді за умов монополістичної конкуренції.
53. Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів.
54. Ціноутворення за олігополії: загальна характеристика.
55. Можливі варіанти поведінки фірм за умов олігополістичного ринку. Причини і механізм «цінових війн».
56. Картельні угоди: визначення квот, умови реалізації, протиріччя, ефективність.
57. Похідний попит і принцип оплати факторів.
58. Рівновага виробника на ринку ресурсів.
59. Еластичність попиту на ринку ресурсів. Ефект доходу та ефект заміщення.
60. Праця як фактор виробництва. Формування ціни праці у різних ринкових ситуаціях.
61. Капітал як фактор виробництва.
62. Інвестування. Визначення поточної (дисконтованої) вартості активу довгострокового і безстрокового (довічного) володіння.
63. Рівновага на ринку капітальних благ у коротко- і довгостроковому періодах.
64. Земля як фактор виробництва. Економічна та земельна рента.
65. Часткова і загальна рівновага ринкової економічної системи.
66. Рівновага в економіці обміну.
67. Рівновага у виробничій сфері.
68. Проблеми оптимальності та загальна економічна рівновага.
69. Інституціональна природа сучасної фірми. Загальні, специфічні, інтерспецифічні ресурси фірми. Трансакційні витрати.
70. Позаринкові ефекти, їх регулювання.