Завдання та функції органів зовнішнього фінансового контролю

Вищим органом зовнішнього фінансо­вого контролю, який утворюється Верховною Радою України, є Рахункова палата України (Рахункова палата). Вона здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Законопроект про «Контрольну палату» опрацьовувався ще з 1992 року, але був прийнятий після подоланням вето Президента України лише у 1996 році як Закон «Про Рахункову палату Верховної Ради України». 23 грудня 1997 року Конституційний суд України вилучив з нього ряд положень і уточнений Закон України «Про Рахункову палату» був остаточно затверджений Верховною Радою України 14 січня 1998 року. В процесі уточнень було скасовано статус Рахункової палати як органу Верховної Ради України, що здійснює вищий державний фінансово-економічний контроль, скасовано функції контролю за виконанням законів України та прийнятих Верховною Радою постанов, у тому числі з фінансових і економічних питань, за формуванням доходної частини бюджету та контролю за надходженням до державного бюджету коштів, отриманих від розпорядження державним майном.

Сьогодні Рахункова палата виконує такі функції:

- організовує і здійснює контроль за своєчасним виконання видаткової частини Державного бюджету України;

- контролює витрачання бюджетних коштів, у т. ч. коштів загальнодержавних та позабюджетних фондів за обсягами, структурою та цільовим призначенням;

- контролює утворення і погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України;

- визначає ефективність та доцільність видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

- контролює фінансування загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

- контролює дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;

- контролює законність та своєчасність руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах НБУ та уповноважених банках;

- аналізує виявлені відхилення від показників Державного бюджету України та готує пропозиції про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому;

- регулярно інформує Верховну Раду, її комітети про хід виконання Державного бюджету України та стан внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій;

- виконує інші завдання, передбачені чинним законодавством України.

Для розгляду питань планування і організації роботи Рахункової палати, методології контрольно-ревізійної діяльності, прийняття колегіальних рішень і підготовки висновків з матеріалів перевірок, ревізій, обслідувань та експертиз, а також підготовки звітів та інформаційних повідомлень створюється Колегія Рахункової палати.

До складу Колегії Рахункової палати входять голова Рахункової палати, Перший заступник і заступник голови, а також головні контролери - керівники департаментів Рахункової палати, секретар Рахункової палати. Рахункова палата має 10 регіональних відділень.

Голова та інші члени Рахункової палати призначається на посаду і звільняються з посади Верховною Радою України. Термін їх повноважень - 7 років з правом обрання на другий строк.

Для реалізації завдань Рахункової палати, постановою колегії від 2 лютого 1998 року створе­ні Департаменти Рахункової палати за такими напрямами діяльності:

- контроль видатків на державне управління та національну безпеку;

- контроль видатків на економічну діяльність держави;

- контроль використання коштів державних цільових та позабюджетних фондів;

- контроль видатків соціального спрямування;

- контроль та аналіз бюджетного процесу;

- контроль та аналіз видатків бюджетів;

- контроль банківських та міждержавних фінансово-економічних операцій;

- правове забезпечення діяльності Рахункової палати.

Іншимдержавним органом зовнішнього фінансового контролю єдержавна аудиторська служба України (ДАСУ),яка здійснює незалежний державний фінансовий контроль від імені Уряду. До складу ДАСУ входять Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи: Північний офіс; Північно-східний офіс; Південний офіс; Західний офіс; Східний офіс.

ДАСУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. ДАСУ та її міжрегіональні територіальні органи є юридичними особами публічного права, мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в установах ДКСУ.

Нормативно-правовими актами, які регламентують діяльність органів Держаудитслужби, є Бюджетний кодекс України, ЗУ від 26.01.1993 р. № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», постанова КМУ від 03.02.2016 р. № 43 "Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України" та інші.

ДАСУ відповідно до покладених на неї завдань:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази та подає їх КМУ;

2) здійснює контроль у:

міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували) кошти з бюджетів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували) державне чи комунальне майно (підконтрольні установи);

СГД незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні;

3) реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель; контролю за станом внутрішнього аудиту;

4) здійснює контроль за:

цільовим, ефект. використанням і збереженням державних фін. ресурсів та інших активів;

економією бюдж. коштів і результативністю діяльності розпорядників бюджетних коштів;

використанням і поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії;

достовірністю визначення потреби в бюдж. коштах під час планування бюдж. показників та відповідністю взятих РБК бюджетних зобов’язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу);

відповідністю взятих РБК зобов’язань за енергосервісом умовам закупівлі енергосервісу;

дотриманням законодавства на всіх стадіях бюдж. процесу щодо держ. і місц. бюджетів;

дотриманням законодавства про державні закупівлі;

веденням бух. обліку, складенням фін. і бюдж. звітності, паспортів бюдж. програм та звітів про їх виконання, кошторисів та ін.. документів, що заст. в процесі виконання бюджету;

станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

виконанням функцій з управління об’єктами державної власності;

станом внутр. контролю та внутрішнього аудиту у РБК та в інших під контр. установах;

усуненням виявлених недоліків і порушень;

5) проводить оцінку управління бюджетними коштами, досягнення їх економії, стану фін. і госп. діяльності, ефективності і результативності в діяльності підконтрольних установ;

6) проводить оцінку достовірності фінансової звітності підконтрольних установ;

7) сприяє законному та ефективному використання коштів та/або майна, інших активів держави, правильності ведення бухобліку та складання фінзвітності СГ державного сектору;

8) вживає заходів до усунення виявлених недоліків та запобігання їм надалі, а саме:

аналізує стан дотримання фін. та бюдж. дисципліни, виявляє причини та умови. недоліків і порушень, готує рекомендації та пропозиції щодо їх усунення і запобігання їм у подальшому;

подає зазначені пропозиції КМУ, міністерствам, іншим центр. органам вик. влади, іншим держ. органам, органам місцевого самоврядування та керівникам підконтрольних установ;

здійснює контроль за впровадженням поданих рекомендацій та пропозицій;

9) вживає заходи щодо усунення виявлених під час здійснення держфінконтролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

вимагає від керівників підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог;

звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

застосовує заходи впливу, накладає адміністративні стягнення на винних осіб;

передає правоохор. органам матеріали у разі встановлення порушень, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь;

10) забезпечує участь представників ДАСУ в ревізійних комісіях господарських організацій, у яких корпоративні права держави перевищують 50 відсотків статутного капіталу;

11) розглядає листи, заяви і скарги про факти порушення законодавства з фінансових питань та бюджетного законодавства, вживає відповідних заходів для їх усунення;

12) подає щомісяця Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України і Мінфіну звіти про узагальнені результати контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

13) отримує та аналізує звітність про результати діяльності підрозділів ВА в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах;

14) здійснює управління об’єктами державної власності у сфері управління ДАСУ;

15) інформує громадськість про діяльність та реалізацію держ. політики у своїй сфері;

16) розглядає звернення громадян з питань, пов’язаних із сферою її діяльності;

17) здійснює міжнародне співробітництво з питань компетенції ДАСУ;

18) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Міжрег. територ. органи ДАСУ виконують ці ж завдання та функції в межах своїх повноважень на відп. території, крім функцій, зазначених у пунктах 10, 12, 13, 14, 17.

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право:

1) залучати вчених і фахівців, працівників центр. та місц. органів виконавчої влади, державних фондів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за погодженням з їх керівниками до виконання окремих робіт, а також для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок;

2) отримувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців, а також громадян та їх об’єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань, у тому числі відомості, необхідні для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ;

3) отримувати інформацію про стан та рух коштів державного бюджету від Казначейства;

4) скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до її компетенції;

5) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв’язку та іншими технічними засобами;

6) перевіряти грошові та бух. документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо державних закупівель, дані на електронних носіях, проводити перевірку фактичної наявності цінностей (коштів, ЦП, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

7) безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підприємствам, установам та організаціям, що контролюються;

8) вимагати проведення інвентаризації основних фондів, ТМЦ, коштів і розрахунків;

9) отримувати від службових осіб об’єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають під час здійснення контролю;

10) отримувати від підприємств, установ та організацій, що контролюються, завірені копії, витяги з документів (у тому числі електронних), які свідчать про порушення законодавства;

11) вилучати під час проведення ревізій у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду - вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-госп. та бух. документів із складенням опису (засвідчується підписами представника органу ДАСУ та керівника підприємства, установи, організації, та залишенням їм копій цих документів;

12) отримувати від НБУ і його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об’єктів, що контролюються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавної форми власності, що мали правові відносини із зазначеними об’єктами, довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями. Отримання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених законом;

13) звертатися в установленому порядку за наявності відповідних міжнародних договорів до контролюючих чи правоохоронних органів іноземних держав за додатковою інформацією про порушення фінансової дисципліни на підприємствах, в установах та організаціях;

14) проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки для докум. та факт. підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку об’єкту контролю;

15) ініціювати проведення перевірок робочими групами центр. органів виконавчої влади;

16) пред’являти керівникам та іншим особам об’єктів, що контролюються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства;

17) надавати центр. органам вик. влади, держ. органам, іншим підконтрольним установам пропозиції та рекомендації щодо усунення причин і умов, які призвели (можуть призвести) до порушень та недоліків у діяльності підконтрольних установ, а також отримувати від цих органів інформацію про розгляд даних пропозицій та рекомендацій;

18) в межах повноважень, передбачених законом, призупиняти бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами, а також застосовувати інші заходи впливу;

19) вилучати в судовому порядку до бюджету приховані, занижені валютні та інші платежі, порушувати питання про припинення бюдж. фінансування і кредитування у разі, коли отримані кошти і позички використовуються з порушенням законодавства;

20) порушувати питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

21) накладати у випадках, передбачених законом, адміністративні стягнення;

22) порушувати питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушеннях;

23) визначати розмір збитків, завданих державі чи підконтрольній установі;

24) брати участь у засіданнях колегій центр. та місц. органів виконавчої влади з питань стану фінансово-бюджетної дисципліни.

Міжрегіональні територіальні органи ДАСУ мають зазначені вище права, крім прав, перелічених у пунктах 13 та 15.

Історія служби фінансового контролю.

У складі Російської імперії Україна не мала власних органів фінансового контролю. Згідно з Положенням про місцеві контрольні установи від 3 січня 1866 року Контрольні функції виконувало Управління державного контролю, яке працювало при Міністерстві фінансів Росії. Цей орган фінансового контролю проіснував до 1919 року.

За часів Директорії був створений апарат Державного контролера з надзвичайними правами і повноваженнями.

До 1937 року органи фінансового контролю неодноразово реорганізовувалися, але функції фінансового контролю залишилися незмінними.

З 1937 до 1956 року фінансовий контроль в Україні здійснювало Контрольно-ревізійне управління Наркомату, згодом Міністерство фінансів СРСР. У 1956 році Контрольно-ревізійне управління було створено у складі Мінфіну України.

Посилення ролі державного фінансового контролю відбулося у 1993 році з прийняттям ЗУ «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

Указом Президента України від 27 серпня 2000 р. № 1031 «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи» ГоловКРУ надано статус центрального органу виконавчої влади.

Указом Президента України від 09 грудня 2010 р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» ГоловКРУ реорганізовано у Державну фінансову інспекцію України.

Постановою КМУ від 28 жовтня 2015 р. № 868 «Про утворення Державної аудиторської служби України» ДФІУ реорганізовано шляхом перетворення у ДАСУ.

Основні поняття та терміни:

Державна фінансова інспекція України – центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у органах виконавчої влади, бюджетних установах, організаціях що отримують кошти з бюджетів та/або користуються державним чи комунальним майном.

Державна податкова служба України - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, у завдання якого входить контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів та цільових фондів податків і зборів, а також неподаткових платежів, ведення обліку платників податків тощо.

Державна казначейська служба України – урядовий орган державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковується, який забезпечує виконання бюджетів та обслуговування бюджетних установ, облік, звітність та контроль руху бюджетних коштів.

Державний митна служба України - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує дотримання митного та іншого законодавства при перетині митного кордону країни громадянами чи товарами.

Колегія ДКСУ - орган колегіального вирішення важливих питань діяльності Казначейства, який затверджується головою ДКСУ.

Контрольні повноваження ДКСУ – контролює надходження до бюджетів, відповідність видатків бюджетним асигнуванням та затвердженим кошторисам, дотримання правил бухгалтерського обліку бюджетних операцій та звітності.

Контрольні повноваження Міністерства фінансів України – контролює і забезпечує реалізацію всіх стадій бюджетного процесу.

Контрольні повноваження Рахункової палати - контролює ефективність та цільове використання бюджетних коштів, реалізацію бюджетних програм, утворення, обслуговування та погашення державного боргу, дотримання вимог бюджетного законодавства.

Міністерство фінансів України –центральний орган виконавчої влади,орган оперативного управління бюджетом, який забезпечує розроблення та реалізацію фінансової політики держави, управління бюджетним процесом, регулювання фінансового ринку та організацію фінансових відносини у суспільстві.

Рахункова палата – інший центральний орган державного управління, орган зовнішнього фінансо­вого контролю, який утворюється Верховною Радою України, і здійснює контроль за використанням коштів бюджету та позабюджетних фондів.

Податкова міліція – підрозділ ДПА, у функції якого входить боротьба з податковими правопорушеннями, контроль за додержанням податкового законодавства, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна та охоронна діяльність.

Питання для самопідготовки та самоконтролю:

1. Дайте загальну характеристику органів управління бюджетом.

2. Назвіть завдання і функції центрального апарату Мінфіну України.

3. Охарактеризуйте організаційну структуру Мінфіну України.

4. Назвіть основні департаменти Мінфіну та напрямки їх діяльності.

5. Які завдання та функції реалізують місцеві фінансові органи?

6. Обґрунтуйте необхідність створення Державного казна­чейства. України.

7. Яка структура, функції і завдання органів Казна­чейства?

8. Яку роль відіграють органи Казна­чейства у бюджетному процесі?

9. Яка роль у бюджетному процесі органів ДПСУ?

10. Назвіть завдання та функції органів ДПСУ.

11. Якими повноваженнями наділені органи ДПСУ?

12. Охарактеризуйте організаційну структуру ДПСУ.

13. Які завдання вирішує Рахункова палата?

14. Яка організаційна структура Рахункової палати?

15. Назвіть функції та повноваження Рахункової палати?

16. Яку роль в бюджетному процесі відіграє Державна фінансова інспекція?

17. Назвіть функції та повноваження ДФІУ.

18. Які види контролю забезпечує ДФІУ?

Література: 1,2,5,17-22, 24,25,39,41,42,53,71,82,90,102.

Практичні завдання:

Тести:

1. Термін «казна» означає:

1) фінансові ресурси держави;

2) скарб, цінність;

3) архів;

4) всі відповіді неправильні.

2. Державне Казначейство України утворено:

1) в 1993 р.;

2) в 1995 р.;

3) в 1999 р..

3. Повноваження Державної Казначейської служби України встановлені:

1) Законом України;

2) Указом Президента України;

3) Постановою Верховної Ради України;

4) Постановою Кабінет Міністрів України;

5) Наказом ДКСУ.

4. Голову Державної казначейської служби України призначає:

1) Верховна Рада України;

2) Президент України;

3) Кабінет Міністрів України;

4) Прем’єр – міністр України;

5) Міністр фінансів України.

5. ДКУ стало учасником системи електронних платежів НБУ:

1) в 1995 р.;

2) в 1999 р.;

3) в 2001 р..

6. Яку функцію Казначейство не виконує:

1) складання проекту бюджетів;

2) операції з коштами державного бюджету;

3) операції з коштами місцевих бюджетів;

4) розрахунково-касове обслуговування місцевих бюджетів;

5) облік та звітність виконання бюджетів.

7. Виконання Державного бюджету України за доходами не здійснюють:

1) Міністерство фінансів України;

2) Державна казначейська служба України;

3) Державна податкова служба України;

4) банківські установи;

8. З якими державними структурами співпрацюють органи ДКСУ в процесі

обслуговування бюджетів?

1) органами ДМСУ;

2) фінансовими органами;

3) органами ДПСУ;

4) органами ДФІУ;

5) усі відповіді вірні.

9. Які функції не виконує Казначейство при касовому обслуговуванні бюджетів за доходами?

1) відкриття бюджетних рахунків;

2) облік доходів бюджетів;

3) установлення строків сплати податків;

4) розподіл платежів між бюджетами.

10. Який орган здійснює контроль за роботою системи електронних платежів?

1) Міністерство фінансів України;

2) Державна казначейська служба України;

3) Рахункова палата України;

4) Національний банк України.

11. Положення про єдиний казначейський рахунок затверджено:

1) Президентом України;

2) Верховною Радою України;

3) Кабінетом Міністром України;

4) Міністром фінансів;

5) Головою Державної казначейської служби України.

12. Управління єдиним казначейським рахунком здійснює:

1) Міністерство фінансів України;

2) Рахункова Палата;

3) Національний банк України;

4) Державна казначейська служба України.

13. В яких органах відкриваються бюджетні рахунки?

1) в органах Державного казначейства України;

2) в управліннях Національного банку України;

3) у банківських установах;

4) усі відповіді правильні.

14. Хто встановлює порядок відкриття бюджетних рахунків для зарахування надходжень до бюджетів?

1) Міністерство фінансів України;

2) Національний банк України;

3) Державна казначейська служба України;

4) усі відповіді вірні.

15. Хто подає до органів ДКСУ мережу розпорядників коштів нижчого рівня?

1) Міністерство фінансів України;

2) Міністерство статистики України;

3) головні розпорядники коштів;

4) фінансові управління.

16. З якими державними структурами співпрацюють органи ДКСУ в процесі обслуговування бюджетів?

1) митними органами;

2) фінансовими органами;

3) органами ДПА;

4) органами ДФІУ;

5) усі відповіді вірні.

17. Державна казначейська служба України підпорядкована:

1) Президенту України;

2) Кабінету міністрів України;

3) Міністерству фінансів України;

4) Національному банку України.

18. Рахункова палата України підпорядкована:

1) Верховній Раді України;

2) Президенту України;

3) Кабінету міністрів України;

4) Міністерству фінансів України;

5) нема правильної відповіді.

19. Державна податкова служба України забезпечує:

1) виконання бюджетів за доходами та видатками;

2) виконання бюджетів за доходами;

3) контроль дотримання податкового законодавства;

4) контроль виконання кошторисів бюджетних установ.

20. Державна фінансова інспекція України:

1) організовує контроль використання коштів бюджетів;

2) здійснює зовнішній фінансовий контроль;

3) організовує та здійснює аудит;

4) всі відповіді правильні;

5) правильні відповіді 1) та 2) .

21. Функцію оперативного управління державним бюджетом виконує:

1) Кабінет Міністрів України;

2) Міністерство фінансів України;

3) Рахункова палата України;

4) Державна казначейська служба України.

22. Проекти місцевих бюджетів розробляються:

1) відповідними місцевими Радами;

2) відповідними державними адміністраціями;

3) відповідними фінансовими управліннями держадміністрацій;

4) іншими органами влади.

23. Якщо державний бюджет не затверджений до 31 грудня, то в наступному бюджетному році видатки здійснюють:

1) на цілі, визначені законом про Державний бюджет на попередній рік і одночасно передбачені у проекті відповідного закону на наступний рік;

2) на цілі, які визначені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період;

3) не більше 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період.

24. Місцеві бюджети на наступний бюджетний період затверджуються:

1) не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування Закону про Державний бюджет України;

2) не пізніше ніж у двотижневий термін після затвердження проекту Закону про Державний бюджет України;

3) не пізніше місяця після затвердження Закону про Державний бюджет України.

25. Проект Державного бюджету України остаточно приймається Верховною Радою України у термін:

1) до 1 січня року, наступного за поточним;

2) до 1 грудня року, який передує плановому;

3) до 10 грудня року, який передує плановому;

4) до 25 грудня року, який передує плановому.

26. Проект Державного бюджету України подається на розгляд Кабінету Міністрів України:

1) до 1 серпня;

2) до 15 серпня;

3) до 1 вересня;

4) до 15 липня.

27. Розробку основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України забезпечують:

1) Міністерство фінансів України;

2) Державна фінансова інспекція України;

3) Рахункова палата України;

4) Національний банк України;

5) Державна казначейська служба України.