Європейський банк реконструкції та розвитку. Участь України в ньому

Ідея створення європейського банку для фінансування економічних реформ у країнах Східної Європи з метою їх переходу до ринкової економіки вперше була висловлена у жовтні 1989 р. президентом Франції Франсуа Міттераном і знайшла широку підтримку. Засновниками нового міжнародного кредитного інституту стали всі країни Європи (крім Албанії), США, Канада, Мексика, Венесуела, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Австралія, Нова Зеландія, а також Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) та Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Сьогодні до складу Банку входять 58 країн та два інституціональні члени (ЄЕС, ЄІБ) — усього 60 членів. Угоду про створення ЄБРР було підписано 29 травня 1990 року, діяльність Банку почалась у 1991 р. Перше засідання Ради керуючих ЄБРР відбулося 15 квітня 1991 року. Штаб-квартира Банку знаходиться в Лондоні. Угодою передбачається встановлення тісних контактів Банку із Всесвітнім банком і МВФ. Україна стала членом МБРР 13 серпня 1992 р.

Згідно зі статтею Статуту Банку його членами можуть бути європейські країни, неєвропейські країни, які є членами МВФ, а також ЄЕС і ЄІБ.

ЄБРР має статус міжнародної фінансової організації з високим кредитним рейтингом (AAA).

Відповідно до установчих документів Банк має такі цілі і функції:

—підтримка економічного розвитку і реконструкції країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) з метою сприяння переходу їх до відкритої ринкової економіки і приватного підприємництва;

—підтримка країн-отримувачів допомоги в проведенні структурних економічних реформ, включаючи усунення монополізму, децентралізацію і приватизацію з метою інтеграції їх економік у світову економічну систему;

—організація, модернізація і розширення виробничої, конкурентоспроможної, приватної і підприємницької діяльності, передусім на малих і середніх підприємствах;

—сприяння інвестиціям у виробництві, а також у сфері послуг і фінансовий сектор та пов’язану з ними інфраструктуру;

—стимулювання ключових і економічно обгрунтованих проектів;

—надання технічної допомоги для підготовки, фінансування і реалізації проектів;

—стимулювання процесів формування і розвитку ринку капіталів; гарантування розміщення цінних паперів, що випускаються як підприємствами приватного сектора, так і державними підприємствами; спрощення доступу цих підприємств до внутрішніх і міжнародних ринків капіталу наданням гарантій і фінансових консультацій;

—фінансування приватних підприємств, а також підприємств, що приватизуються і роблять істотний внесок у розвиток приватного сектора;

—заохочення прямих іноземних інвестицій;

—сприяння економічного розвитку без негативних наслідків у довгостроковій перспективі.

Усі функції ЄБРР спрямовані на сприяння переходу до демократії ринкової економіки та заохочення підприємницької діяльності в країнах Центральної і Східної Європи, в тому числі країнах СНД та Балтії.

Початковий капітал ЄБРР визначено у розмірі 10 млрд. євро (приблизно 12,8 млрд. дол. США). Держави-члени відповідно до встановлених квот передплачують акції Банку, причому обов’язковій сплаті підлягають 30 % акцій, решта 70 % являють собою частину гарантійного капіталу на вимогу Банку. Квоти в капіталі ЄБРР розробляються в таких пропорціях: 51 % — для країн-членів ЄЄ та його двох інститутів; 13,5 % — для країн Центральної та Східної Європи; 11,3 % — для інших європейських держав; 24,2 % — для неєвропейських країн. Найбільші частки в капіталі Банку мають США (10 %), ФРН, Франція, Італія, Великобританія, Японія (по 8,5 % кожна). Після об’єднання з НДР Німеччина має 10 %. Планується, що капітал Банку переглядатиметься кожні п’ять років, при цьому частка країн — членів ЄЄ разом з його інститутами не повинна бути нижче 50 % загальної суми дозволеного до передплати капіталу. Це пояснюється бажанням не допустити, щоб США зайняли лідируючі позиції в регіональному банку Європи.

До розпаду СРСР його частка становила 6 % акцій. Після розпаду СРСР питання розподілу часток між новоутвореними державами було вирішене так: Росія отримала 4 % статутного капіталу; решта країн СНД — решту 2 %, держави Балтії по 0,1 % з перерозподільних акцій. Участь України у статутному капіталі Банку складає 160 млн. євро.

При голосуванні кількість голосів розподіляється відповідно до кількості акцій країн-членів в акціонерному капіталі Банку, на які вони підписались. Рішення приймаються простою більшістю голосів. Кожна країна має у своєму розпорядженні тільки таку кількість голосів, яка відповідає кількості сплачених акцій.

Слід зазначити, що суттєвою відмінністю ЄБРР від інших регіональних банків розвитку є те, що він має на меті сприяння переходу постсоціалістичних країн від командно-адміністративної системи управління економікою до відкритої, орієнтованої на ринок, моделі. На відміну від статутів раніше створених міжнародних кредитно-фінансових організацій в установчих документах ЄБРР заявлена необхідність дотримання політичних вимог організації при наданні з її боку допомоги. До загальних політичних вимог можна віднести стабільність політичних режимів, а також заборону на участь країни у військових діях і на використання наданих кредитів на військові цілі. Банк виходить з того, що неможливо створити ринкову економіку і демократію, не маючи демократичної держави і сильних структур влади.

Для вироблення позиції щодо конкретної країни ЦСЄ група експертів Банку і члени Ради директорів відвідують країну для отримання додаткової інформації щодо політичного, економічного та соціального клімату в ній, для зустрічей з представниками комерційних банків і промислових підприємств.

Статут ЄБРР проголошує, що не менш як 60 % фінансування Банку повинно спрямовуватись у приватний сектор.

Кредитні ресурси ЄБРР формуються з власного (акціонерного) капіталу та позикових коштів, які разом утворюють звичайні ресурси, а також із спеціальних фондів. Із звичайних ресурсів кошти надаються на ринкових умовах для здійснення рентабельних проектів розвитку. Спеціальні фонди призначені для пільгового кредитування малорентабельних галузей соціальної сфери та надання технічної допомоги.

Під час отримання рішень щодо доступу до кредитних ресурсів ЄБРР використовується принцип зумовленості, який застосовується усіма міжнародними кредитно-фінансовими організаціями. Фінансова підтримка ЄБРР економічних реформ у країнах Східної Європи може здійснюватися такими засобами:

—наданням прямих кредитів, а також участю в спільному з іншими кредиторами фінансуванні;

—інвестуванням в акціонерний капітал підприємств приватного та державного секторів національної економіки;

—гарантованим розміщенням цінних паперів, що їх випускають приватні та державні підприємства;

—полегшенням доступу підприємств до внутрішніх і міжнародних ринків капіталів наданням гарантій, а також фінансових консультацій і сприянням в інших формах;

—наданням позик чи участю в них і здійсненням технічного сприяння для реконструкції або розвитку інфраструктури, необхідної для приватного сектора.

Основним об’єктом кредитування Банком є спільні підприємства. Фінансування здійснюється комерційним департаментом Банку, який приймає замовлення безпосередньо від комерційних підприємств або їхніх посередників. Прийняття рішень щодо конкретної пропозиції ґрунтується на повній оцінці комерційних достоїнств проекту і враховує схвалену Банком стратегію відносно конкретної країни та вплив на навколишнє середовище. Як правило, процес розгляду проекту триває два місяці з моменту отримання повної інформації про нього.

ЄБРР здійснює такі види фінансування:

—кредити для комерційних підприємств з максимальним терміном близько 10 років;

—кредит для проектів у галузі розвитку інфраструктури з максимальним терміном близько 15 років;

—інвестиції в статутні фонди підприємств;

—гарантії;

—участь у підписці і купівлі боргових зобов’язань.

Кредити Банку комерційним, включаючи кредити приватизованим державним, підприємствам не обумовлені гарантіями урядів. Як правило, ЄБРР фінансує не більш як 35 % загальних витрат позичальника, але при цьому він може допомогти відшукати партнерів на решту коштів.

Банк віддає перевагу спільному фінансуванню, яке може виступати в різних варіантах:

1) фінансування в узгоджених з партнерами пропорціях;

2) паралельне фінансування (фінансування різних комплексів заходів);

3) синдикування (кредитування іншими фінансовими інститутами за документацією Банку).

ЄБРР сприяє зміцненню фінансових інститутів і правових систем надання допомоги в розробці законів, що регулюють господарське життя країни, в тому числі діяльність підприємств, фондових бірж, інвестиційних фондів, законів, що гарантують право власності та спрощують процедури, необхідні для залучення іноземних інвестицій.

Пріоритетними напрямами своєї діяльності Банк сприяння здоровому розвитку економіки і захисту довкілля, а саме:

—сприяння країнам регіону у формуванні екологічної політики для підвищення якості навколишнього середовища;

—заохочення розвитку промисловості для виробництва екологічно чистих товарів та послуг;

—організацію і підтримку спеціальних досліджень і програм з розв’язання регіональних і національних екологічних проблем і сприяння екологічній освіті;

—реалізацію комплексної системи екологічній оцінки всіх проектів ЄБРР;

—консультацію з екологічного аналізу;

—включення екологічних умов в угоди;

—реалізацію і спостереження за конкретними програмами щодо контролю і поліпшення навколишнього середовища.

У комплексі питань охорони довкілля виділяються питання забезпечення безпеки АЕС.

Стосовно структури управління ЄБРР, то вона є триступеневою. До неї включаються: Рада керуючих, Директорат, Президент та віце-президенти.

Керуючими органами є Рада та Директорат.

Рада керуючих — вищий розпорядчий орган Банку, в якому кожний член ЄБРР представлений керуючим та його заступником. Рада проводить щорічні збори, але, як і Директорат, має право скликати й інші засідання на вимогу не менше як п’ять членів Банку або членів, сумарна частка яких у статутному капіталі не менша чверті загальної кількості голосів. Дві третини керуючих становлять кворум на будь-якому засіданні Ради за умови, що така більшість представляє не менш як 2/3 загальної кількості голосів, на яку мають право члени ЄБРР. Вищий орган може повністю чи частково передати свої повноваження Директорату за винятком принципових питань, таких як: прийом нових членів, призупинення членства в Банку, зміна розміру статутного капіталу, обрання директорів і президента Банку, питання статусу персоналу тощо. Рада керуючих має право давати вказівки Директорату з питань його діяльності й обирає президента Банку.

Директорат відповідає за загальне керівництво діяльністю Банку, готує матеріали до засідань Ради керуючих, визнає основні принципи політики Банку згідно з позицією Ради (надання кредитів, гарантій, інвестицій, надання технічної допомоги), готує звіт, пропонує на розгляд щорічних вборів Ради річний баланс, ухвалює бюджет, призначає (за рекомендацією президента) віце-президентів і визначає термін та обсяг їх повноважень. Директорат складається з 26 членів, 14 з них представляють Бельгію, Великобританію, Грецію, Данію, Ірландію, Іспанію, Італію, Люксембург, Нідерланди, Німеччину, Португалію, Францію, а також інститути — ЄС та ЄІБ, 12-інших членів (4 від країни ЦСЄ, 4 — від інших європейських країн і 4 — від неєвропейських країн). Кожний директор (трирічний мандат діяльності з можливістю переобрання) призначає свого заступника.

Президент має чотирирічний мандат діяльності з можливістю переобрання. Для виборів Президента ЄБРР необхідна проста більшість голосів членів Ради керуючих, що представляють не менш як половину загальної кількості голосів. Президент керує поточними справами згідно із вказівками Директорату і відповідно до встановлених правил відповідає за організацію роботи Банку, а також очолює персонал. Він має право брати участь у засіданнях Ради керуючих і головує на засіданнях Директорату. За негласним правилом президентом ЄБРР може бути тільки європеєць.

За рекомендацією Президента Директорат призначає одного чи кількох віце-президентів. Повноваження і функції віце-президентів визначає Директорат. За відсутності Президента або через неспроможність його виконувати свої повноваження віце-президент має повноваження і виконує функції Президента Банку.

Структурно персонал ЄБРР поділяється на функціональні департаменти (банківські операції, проектна експертиза, комунікації, персонал, адміністрація, фінанси та департамент головного економіста), чотири з яких очолюються віце-президентами.

У складі ЄБРР функціонує Консультативна рада з питань довкілля, до якої входять 17 відомих спеціалістів і яка має на меті надання консультативної та експертної допомоги під час прийняття та реалізації проектів.

Відповідно до установчої угоди Банком створено такі фонди:

—Балтійський спеціальний інвестиційний фонд, створений за участю Данії, Ісландії, Норвегії, Фінляндії, Швеції для сприяння приватному сектору підтримкою малих і середніх підприємств у балтійських країнах;

—Балтійський спеціальний фонд технічної допомоги для сприяння розвиткові ринкової економіки в балтійських країнах за участю названих вище країн;

—Російський спеціальний фонд малого бізнесу для розвитку приватного сектора;

—Російський спеціальний фонд технічного сприяння малому бізнесу.

ЄБРР відкрив своє представництво в Україні (Київ) у середині 1993 р. З того часу його діяльність значно пожвавилась. Якщо протягом першого року своєї діяльності в Україні Банк профінансував три проекти на загальну суму 7,7 млн. екю, то у 1994 р. — два проекти на суму 141,4 млн. екю, а в 1995 р. — 12 проектів на суму 154,7 млн. екю. На 1996 рік вартість проектів ЄБРР в Україні становила 625 млн. екю, або майже 1 млрд. дол. США.

Стратегічними напрямами діяльності ЄБРР в Україні є:

— сприяння розвиткові приватного сектора в різних галузях економіки (хімічній, металургійній, машинобудівній, і переробній, в енергетиці, на. транспорті тощо) та банківського сектора;

— проекти в агропромисловому секторі;

— сприяння уряду в приватизації інфраструктурної сфери;

— фінансування проектів у державному секторі (специфічний напрям, оскільки ЄБРР віддає перевагу співробітництву з приватними підприємствами).

Реалізація останнього проекту передбачає виконання державними підприємствами певних вимог, а саме: забезпечення гарантії уряду по кредитах, самоокупність, належний рівень менеджменту тощо. Всі проекти мають бути прибутковими.

Розвиток фінансового сектора є пріоритетом діяльності і, в свою чергу, має три напрями:

1) розвиток групи місцевих банків, кредитоспроможних відповідно до міжнародних стандартів;

2) розширення фінансування торгових операцій приватних підприємств через банки, а коли банки стануть кредитоспроможними — безпосереднє надання кредитів та капіталовкладень;

3) підтримка ініціатив щодо забезпечення додаткового фінансування приватних підприємств.

Підтримка приватизації здійснюватиметься Банком через надання технічних послуг та фінансування найперспективніших приватизованих підприємств.

У сільському господарстві операції Банку здійснюються по двох основних напрямах: заснування структур приватного сектора та підтримка розвитку сільськогосподарської інфраструктури (оптові ринки, приватні переробні підприємства тощо). У розвитку інфраструктури основна увага приділятиметься запровадженню сучасної технології та засобів контролю. Вибіркове фінансування приватного сектора віддаватиме перевагу пропозиціям, пов’язаним з конверсією, та проектам у стратегічних сферах (металургії, електроніці, виробництві електрообладнання тощо).

Слід звернути увагу на те, що стратегія ЄБРР щодо України з часом змінюється. В перші роки діяльності представництва ЄБРР в Україні більше уваги приділялося проектам у державному секторі, а також співпраці із спільними підприємствами, створеними великими західними компаніями. Останнім часом дедалі більшого значення набуває співпраця з приватним бізнесом. Сьогодні 57,4 % проектів здійснюються в приватному секторі і 42,6 % — у державному.

Проектами охоплена вся територія України. Найвідоміші проекти ЄБРР в Україні — модернізація міжнародного аеропорту «Бориспіль», створення фонду «Україна», поліпшення технічної якості телебачення та телекомунікацій, модернізація річкового флоту, виробництво вантажних автомобілів «ІВЕКО-КРАЗ», заснування Київського міжнародного банку, реконструція Дніпропетровського олійно-екстракційного заводу тощо. В 1996 році відкрилася перша кредитна лінія, надання українським комерційним банкам для підтримки малого та середнього підприємництва. Мінімальна сума кредиту на розвиток приватного підприємництва становила 75 тис. дол., максимальна — 2,5 млн. дол. Кредити надавалися на п’ять років. їх одержали близько 80 малих і середніх підприємств в усіх областях і великих містах України.

Для того, щоб отримати фінансування від ЄБРР, потенційний український клієнт повинен довести свою надійність, тобто надати відповідну інформацію про свій фінансовий і економічний стан, пройти всебічний міжнародний аудит, провести технічно-економічний аналіз своєї діяльності.

Суб’єктами переважної більшості інвестиційних проектів були підприємства — члени Торгово-промислової палати України.

У травні 1998 р. в Україні пройшли щорічні збори Євробанку, в дні роботи якого керівництво ЄБРР прийняло кілька важливих для України рішень: про виділення гранту в 130 млн. дол. для реконструкції об’єкта «Укриття» на Чорнобильській АЕС, а також про надання другої кредитної лінії для довгострокового кредитування приватного сектора. Керуючі Банку розглянули з фінансової точки зору можливість участі ЄБРР у фінансуванні реконструкції об’єкта «Укриття» та добудови реакторів Хмельницький-2 та Рівне-4 для створення компенсуючих потужностей. Позиція керуючих Банку була позитивною щодо міжнародного проекту перетворення саркофага в екологічно безпечну систему. У 2000 році позитивне рішення було прийняте і відносно добудови реакторів на Хмельницькій і Рівненській АЕС.

На початок 2000 р. ЄБРР ухвалив рішення підвищити статус своєї присутності в Україні, замінивши представництво Банку на департамент, що свідчить про збільшення зацікавленості Банку в українському ринку. Як зазначив виконавчий директор ЄБРР по Україні, Румунії, Молдові, Грузії і Вірменії Юрій Полунеєв, обсяги фінансування ЄБРР проектів в Україні і в 1999 році були на одному з перших місць у Європі і перевищили відповідні показники для Росії. Усього в 1999 році Банк ухвалив рішення про фінансування в Україні проектів на 244 млн. євро. В 2000 р. ЄБРР планував профінансувати проекти з приватизації в енергетиці, в телекомунікаційній сфері, у сфері АПК і малого бізнесу на суму приблизно 350 млн. дол. США.

Необхідно також звернути увагу на ті суттєві зміни, які відбулися в європейській валютній системі та на валютному ринку.

Відповідно до «плану Делора» з 1 січня 1999 року Маастрихтською угодою (підписаною в 1991 році) передбачено випуск єдиної для країн — членів ЄВС грошової одиниці євро, створення Європейського Центрального Банку, проведення єдиної економічної, монетарної, податкової та митної політики.

На перше січня 1999 р. умови для вступу до ЄЕВС виконали 11 країн: Люксембург, Німеччина, Франція, Нідерланди, Бельгія, Португалія та Італія. Великобританія, Данія /та Швейцарія вагаються відносно вступу до ЄЕВС, а Греція не виконала необхідних умов.

.: Відповідно до прийнятих рішень курси валют європейських країн — учасниць ЄЕВС до євро були жорстоко зафіксовані станом на 31 грудня 1998 p., виходячи із курсів до ЕКЮ, а всі грошові рахунки в національних валютах перераховано в євро. До 31 грудня 2001 р. євро використовувалася лише в безготівковій формі, азі січня 2002 р. до обігу були залучені банкноти та монети.

І тільки з 1 липня 2002 р. євро стала єдиним законним засобом платежу на території країн — учасниць союзу.

З метою координації грошової політики створено Європейський Центральний Банк, який взяв на себе роль центральних банків окремих країн. Відповідно до свого статуту ЄЦБ відповідає за реалізацію послідовної політики економічної, фінансової та валютної стабільності. Євро може відігравати більш важливу роль у міжнародній валютній системі як торгова, інвестиційна і резервна валюта і стати серйозним конкурентом долару США та СДР.

З 1 січня 1999 р. з метою здійснення міжнародних платежів створено платіжний механізм Європейської системи центральних банків (TARGET — Трансєвропейська автоматизована експрес-система брутто-розрахунків у режимі реального часу, яка кореспондується з національними кліринговими системами (RTGS) країн — членів ЄЕВС).

З 5 січня 1999 р. практично відбувся вихід євро на український валютний ринок. Національний банк України дозволив уповноваженим банкам здійснювати за дорученням клієнтів конверсію клієнтських поточних рахунків, які були відкриті у валютах країн — членів ЄЕВС, а також купівлю-продаж євро через УМВБ та КМВБ. Порядок біржових торгів євро аналогічний порядку торгів іншими валютами.

Слід зазначити, що поява в рамках Європейської валютної системи нової грошової одиниці євро значно зміцнила позиції європейських країн на світових фінансових ринках. Разом з тим фінансові кризи останніх трьох років, які найбільш наочно проявилися в Азії, Росії, Латинській та Південній Америці, змусили провідних економістів, фінансистів і банкірів світу шукати нові підходи щодо формування валютної та фінансової системи.

Сьогодні з цілковитою впевненістю можна стверджувати, що світова фінансова та валютна система стоїть на порозі суттєвих змін, а тому вітчизняні фінансисти, банкіри, урядовці повинні чітко орієнтуватися в її змінах та стежити за перебігом подій, з тим щоб Україна залишалася активним учасником їх на світових фінансових та валютних ринках.