Виробництво цементу по регіонах України
-__________________________________________ (тис, т)
Україна | ||||||||
у тому числі: Автономна Республіка Крим | ||||||||
Області Дніпропетровська | ||||||||
Донецька | ||||||||
Івано-Франківська | . | _ | ||||||
Львівська | - | |||||||
Миколаївська | - | - | ||||||
Одеська | - | - | ||||||
Рівненська | ||||||||
Харківська | ||||||||
Хмельницька | - | - | - | |||||
м. Київ | 0,0 | - |
Цементна промисловість - матеріаломістка галузь, тому заводи з його виробництва розміщують у районах наявності сировини. Для виробництва 1 т цементу потрібно 1,5 т карбонатних порід (вапняків, доломіту, крейди), 0,5 т глини і 200 кг умовного палива.
Найбільші центри цементного виробництва - Амбросівка, Краматорськ і Єнакієво Донецької області, Балаклея Харківської області, Кам'янець-Подільський Хмельницької, Дніпродзержинськ і Дніпропетровськ Дніпропетровської області, Миколаїв Львівської області, Ольшанка Миколаївської області. Потужні заводи по виробництву цементу є у Здолбунові Рівненської області, Ямниці Івано-Франківської області, Бахчисараї Автономної Республіки Крим.
Виробництво вапна. Цей матеріал використовується як у будівництві, так і у цукровій промисловості, сільському господарстві, при виробництві ядів і отрутохімікатів та як дезінфекційний матеріал у комунальному господарстві. Сировиною для виробництва вапна є крейда, вапняки і мармур. У країні створені потужності по виробництву 2,5 млн т вапна за рік. Заводи розміщуються у районах наявності сировини, а це в Донецькій, Вінницькій, Сумській, Харківській, Хмельницькій і Чернівецькій областях, та на півдні України в Херсонській області.
Виробництво збірного залізобетони і залізобетонних конструкцій. Це основна продукція для промислового, цивільного, гідротехнічного, шляхового й інших видів будівництва: бетонні блоки, панелі перекрить, несучі арки, мостові балки, залізобетонні опори для ліній електропередач і т. ін. Основна особливість цього виробництва - його тяжіння до великих промислових центрів і населених пунктів із зцачним обсягом будівництва.
Підприємства для виробництва залізобетонних конструкцій для гідротехнічного будівництва зосереджено в основ-
ному у зоні зрощуваного землеробства. Це в Каховці Херсонської області, Арцизі Одеської області, Новомосковську Дніпропетровської області.
Збірні залізобетонні конструкції для мостів в основному виготовляються у Києві, Вінниці, Житомирі і Львові.
Залізобетонні опори для ліній електропередач виготовляються у Світловодську Луганської області, Тернополі, Білій Церкві Київської області і в місті Мерефа Харківської області.
Підприємства по виробництву залізобетоних конструкцій для великопанельного будівництва побудовані в усіх обласних центрах України. Вони спроможні випускати залізобетонні деталі для спорудження 7 млн м2 загальної житлової площі. Крім того, вони виготовляють різні блоки, панелі перекрить та стінові блоки. В даний час ці підприємства у більшості обласних центрів виконують деякі замовлення для індивідуального будівництва.
Виробництво будівельної цегли складається з двох підгалу-зей - виробництво глиняної та силікатної цегли.
На виробництво 1тис. глиняної(червоної) цегли витрачається 2,5 м3 глини, на пористу цеглу - менше. Оскільки сировина є скрізь, а перевезення цегли на великі відстані невигідне, то заводи по її виробництву розміщені повсюдно, в усіх обласних центрах і в більшості регіонів країни.
Силікатну цеглувиготовляють з кварцового піску і вапна. На 1 тис. шт. потрібно близько 2,5 м3 піску і 100-200 кг вапна, залежно від її міцності.
Найбільші заводи по виробництву силікатної цегли розміщені у м. Києві, Чернігові, Львові, Івано-Франківську, Світловодську Кіровоградської області.
У 1990 р. заводи України виробляли 10,5 млрд шт. цегли. У зв'зку із скороченням обсягів будівництва виробіток цегли скоротився до 3,3 млрд шт. у 2003 p.
Виробництво металевих конструкцій зосереджено в основному у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській і Запорізькій областях, а малі конструкції виготовляються скрізь, де є досить електроенергії. Виробництво алюмінієвих будівельних
конструкцій зосереджено на Броварському заводі алюмінієвих конструкцій Київської області та аналогічному заводі у м. Свердловську Луганської області.
Виробництво будівельної кераміки об'єднує підприємства по виробництву різних облицювальних плиток для стін, підлоги, керамічних кислототривких виробів, санітарно-будівельної кераміки та каналізаційних і дренажних труб. Сировиною для їх виробництва є вогнетривкі або тугоплавкі глини з різними домішками. Обсяги виробництва будівельної кераміки показано у табл. 11.4.
Таблиця 11.4. Виробництво будівельної кераміки в Україні
Роки | Керамічна плитка для підлоги, млн м2 | Керамічна плитка глазурована, мли м2 | Керамічні кислотривкі вироби, тис. т | Скло віконне, млн м2 |
н,з | 10,9 | 213,1 | 50,5 | |
11,2 | 12,2 | 182,3 | 52,3 | |
1,7 | 6,2 | 36,3 | 22,9 | |
1,7 | 6,6 | 12,5 | 17,4 | |
2,6 | 6,9 | 13,6 | 20,1 | |
2,6 | 7,2 | 7,3 | 23,2 | |
2,5 | 8,9 | 16,6 | 13,3 |
Заводи по виробництву керамічної облицювальної плитки розташовані у м. Києві і Слов'янську Донецької області.
Виробництво глазурованої плитки зосереджено у Харкові, Львові, Слов'янську і Артемівську Донецької області.
Завод по виробництву будівельного сантехнічного фаянсу побудовано у м. Славута Хмельницької області.
Електроізоляційні вироби для електротехнічної промисловості виробляються у м. Первомайську Житомирської області. Виробництво електроізоляторів для високовольтних ліній електропередач зосереджено у м. Запоріжжі.
Всі види ізоляторів для радіотехнічної промисловості виробляються у місті Слов'янську Донецької області.
Виробництво крейди. Великі запаси крейди є у Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Рівненській, Волинській і Чернівецькій областях. В середньому за рік добувається будівельної крейди близько 2 млн т, та майже 7 млн т використовується у цементній промисловості. Крейда використовується для малярних робіт, виготовлення віконної замазки, шпаклівок, і як наповнювач у азбестовій промисловості та при виробництві фарб, цементу, вапна.
Виробництво м'якої покрівлі. М'яке покриття в Україні представлено толлю, руберойдом і пергамінумом. Для їх виробництва використовується папір, азбест і гудрон. У країні в 1990 р. вироблялось такої покрівлі 282 млн м2, а в 2003 р. було вироблено 45 млн м. кв., або у 6,3 рази менше, тобто на стільки, на скільки зменшились обсяги будівельно-монтажних робіт. Заводи по виробництву такої покрівлі є в усіх обласних центрах, але близько 20 % її виробляється у м. Києві.
Виробництво віконного скла. В Україні створені потужності на річне виробництво 55 млн м2 скла. На виробництво 1 т скла потрібно 970 кг умовного палива, тобто це дуже теплоємкий процес. Зважаючи на високу теплоємність, виробництво скла розташовують біля паливних баз. Основні заводи - Лисичансь-кий "Пролетар" Луганської області, Констянтинівський Донецької області, Львівський, Запорізький і Ірпіньський Київської області. На цих заводах виробляють віконне, армоване, вітринне й інші види скла.
Контрольні запитання
1. Роль будівельного комплексу в народному господарстві і його структура.
2. Динаміка розвитку будівельного комплексу України.
3. Виробництво в'яжучих будівельних матеріалів.
4. Виробництво стінових матеріалів.
5. Виробництво збірного залізобетону і залізобетонних конструкцій.
6. Виробництво облицювальної плитки і скла.
7. Виробництво м'якої покрівлі.
Рекомендована література
1. Лубенець В.Г. Основи організації і планування будівельного виробництва. - К.: Нац. буд. ун-т, 2000. - 156 с
2. Венчин А.П. Будівельний комплекс: ефективність, резерви, перспективи. - Львів: С-г. ін-т., 1995. - 137 с.
3. Дворкин Л.И., Соломатов В.И. Цементные бетоны с минеральными наполнителями. - К.: Будівельник, 1991. - 136 с.
4 Розміщення продуктивних сил України. Підручник. За редакцією професора Е. П. Кагана. - К.: Юридична книга, 2002. - 552 с
5 Дорогунцов С.І., Пітюренко Ю.І., Олійник Я.Б. і ін. Розміщення продуктивних сил України. - К.: КІНГ, 2000. - 364 с
12. Лісопромисловий комплекс України
Розглядаються наступні питання:
12.1. Роль і місце лісопромислового комплексу в народному господарстві країни
12.2. Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу
12.3. Проблеми і перспективи розвитку лісопромислового комплексу України
12.1. Роль і місце лісопромислового комплексу в народному господарстві країни
Лісопромисловий комплекс- це сукупність галузей, пов'язаних з вирощуванням і переробкою лісової сировини.
Роль лісогосподарського комплексу в економіці країни визначається тим, що деревина і продукція її переробки використовується абсолютно в усіх галузях народного господарства. Основний продукт лісу - деревина використовується як для виробництва предметів праці (пиломатеріали, метиловий спирт й ін.) і предметів споживання (меблі, папір, оцтова кислота та ін.), так у вуглевидобувній галузі як матеріал для укріплення лав.
Крім того ліси регулюють рівень кисневого і вуглецевого балансу в природі та рівень опадів та дають певні продовольчі ресурси (дикі плоди, ягоди, гриби, березовий сік), лікарські рослини, мають рекреаційне і екологічне значення та створюють сприятливе сері довище для розвитку бджільництва та мисливства.
В умовах незалежності України лісопромисловий комплекс має особливе значення як для підвищення рівня забезпеченості держави і населення його продукцією, так і покращання екологічної обстановки за рахунок збільшення обсягу лісових насаджень. Крім того, підвищення рівня задоволення потреб у лісо-
продукції за рахунок місцевих ресурсів потребує перегляду існуючих технологій в лісозаготівлі і деревообробці.
Склалася парадоксальна ситуація, коли за рахунок власних ресурсів потреби держави в деревній сировині та продукції лісової промисловості задовольняються тільки на третину, а деревні відходи використовуються на 50-60% і використання біомаси є значно нижчим, ніж у розвинутих країнах.
Збільшення обсягів виробництва на підприємствах лісопромислового комплексу, а саме в лісовій, деревообробній, целюлозно-паперовій та лісохімічній промисловості можливе шляхом збільшення повноти використання всієї біомаси дерева, вторинних та інших волокнистих матеріалів та використання замінників. У перспективі приріст місцевого виробництва лісоматеріалів реальний за умов значного розширення площ швидкорослих і технічно цінних порід, здійснення ряду організаційно-технічних заходів по підвищенню продуктивності виробництва, переорієнтації в експлуатації лісів.
Сьогодні, коли Україна переживає нелегкі часи, коли економіка знаходиться в занепаді і майже в більшості галузей народного господарства існує безліч різноманітних проблем, економічний стан підприємств лісогосподарського комплексу находиться не на належному рівні. Нестабільність української економіки та нестача обігових коштів підприємств призводять до постійного зменшення обсягів випущеної продукції, її якості та конкурентоспроможності на ринку. Подальший розвиток галузі потребує повного радикального реформування, що включає заміну фізично та морально застарілого обладнання, розробку ефективних технологій і раціональне використання відходів.
12.2. Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу
До складу лісопромислового комплексу входять лісове господарство, лісозаготівельна, лісопереробна, целюлозно-паперова і лісохімічна промисловості.
Лісове господарство
Лісове господарство вивчає стан лісового покриву, веде його облік і збереження, забезпечує розширене відтворення лісів, поліпшення їх якості та продуктивності, сприяє раціональному використанню лісового фонду.
Історія розвитку галузей лісового господарства України тісно пов'язана з історією Російської імперії, в складі якої вона перебувала протягом понад трьох століть. До XVII ст. в Україні було багато лісів. Великої шкоди лісам України завдало будівництво поташних заводів. Поташ у той час використовували для виготовлення скла, мила, фарб.
Винищення лісів призвело до значного зменшення лісистої території України. Тільки за період 1819-1913 pp. лісистість території Полтавської губернії зменшилась з 13 до 5%, Чернігівської - з 21 до 14%, Київської - з 20 до 17%.
Перед першою світовою війною ліси України перебували головним чином у приватній власності, а частка державних лісів становила лише 19,5%. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції ліси стали загальнодержавною власністю. У 1921 р. утворене Всеукраїнське управління лісами та губернські управління.
У 2004 р. площа лісового фонду в країні становить 10,8 млн га, в тому числі вкрито лісом 9,4 млн га. Лісистість території 15,6%. Із загальної площі лісів 51% віднесено до захисних, водоохоронних та інших цінних в екологічному відношенні лісів, а решта експлуатаційні ліси.
Середній запас деревини на 1 га покритої лісом площі України становить 153 м3, а в стиглих і перестійних лісах - 252 м3. Середньорічний приріст деревини на 1 га вкритої лісом площі становить 4,0 м3. Найбільш продуктивні - це ліси Карпат (приріст деревини 5,1 м3/га). У цілому продуктивність лісів України відповідає середньому європейському рівню. Так, приріст деревини на 1 га вкритої лісом площі в Угорщині становить 6,2 м3, Німеччині - 5,6, Польщі - 3,4, Югославії - 3,3, Болгарії - 1,8 м3.
За народногосподарським значенням, місцезнаходженням і функціями, які виконують ліси, їх ділять на дві групи.
До першої групи відносяться водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі ліси, а також ліси спеціального цільового призначення (ліси заповідників, природних і національних парків). Ліси цієї групи становлять 51% загальної площі лісів, або 4,8 млн га. Із загальної кількості цієї групи лісів водоохоронні ліси становлять 314,5 тис. га. З них смуги лісів по берегах річок, озер, водосховищ та інших водних об'єктів займають 268,8 тис. га, смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, - 45,7 тис. га.
Лісові масиви України, що виконують захисні функції, становлять 1184,9 тис. га. З них протиерозійні ліси мають площу 527,4 тис. га, захисні смуги лісів уздовж залізниць, автошляхів загальнодержавного та обласного значення - 229,9 тис. га, державні лісові смуги - 1,9 тис. га, байракові ліси, стрічкові бори, степові - 405,2 тис. га.
Ліси, що виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, становлять 1751,3 тис. га. З них ліси зелених зон навколо міст, населених пунктів і промислових підприємств займають площу 1581,0 тис. га, санітарної охорони джерел водопостачання -40,2 тис. га, санітарної охорони курортів - 116,2 тис. га, міські -13,9 тис. га.
Ліси спеціального цільового призначення становлять 202,2 тис. га, з них заповідників - 135,3 тис. га, національних і природних пам'яток - 57,4 тис. га, заповідних ділянок, а також лісів, що мають наукове та історичне значення, - 9,5 тис. га.
У цих лісах в основному проводять догляд за лісом, санітарні та лісовідновлювальні заходи, які характеризуються вирубуванням стиглого лісу.
До другої групи належать ліси, що мають захисне та обмежене експлуатаційне значення. Вони є основним джерелом заготівлі деревини в Україні. Лісові масиви цієї групи розташовані в зоні Карпат і поліських областях України - Івано-Франківській, Рівненській, Волинській, Житомирській та в північних районах Київської, Чернігівської і Сумської областей.
Наявні ліси України здатні забезпечити потребу народного господарства менше ніж на 50%, решта завозиться з Російської Федерації.
Орієнтація в минулому на імпорт дешевої деревини зумовило низький рівень посадок лісу. В середньому за останні роки щорічно в країні насвджується 35-40 тис. га лісу. На такі обсяги посадок вирощується посадковий матеріал в лісорозсадниках.
Виходячи із наявної зрілої деревини і раціонального її використання, щорічно вирізується 20-25 тис. га лісу і через людську халатність спалюється 10-15 тис. га лісу. Тобто практично немає збільшення площ під лісом, і вже на протязі останніх десятиліть площі лісового покриву стабільні.
Посадкою лісів, догляд за ними та їх охороною займаються лісництва, а в деяких регіонах основними підприємствами виступають лісгоспзаги та лісокомбінати.